Судова практика
Визнання одностороннього правочину недійсним через неспроможність особи розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними можливе лише якщо така неспроможність є абсолютною
10 квітня 2019 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 204/5127/16-ц задовольнив касаційну скаргу представника за довіреністю, вказавши, що в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.
27 листопада 2014 р. довіритель видала довіреність на ім’я представника, посвідчену приватним нотаріусом, якою уповноважила останнього розпоряджатися (продати, обміняти, передати в оренду, позичку тощо), а також керувати належним їй автомобілем.
18 листопада 2015 р. вказаний автомобіль на підставі довідки-рахунку перереєстровано на нового власника.
У серпні 2016 р. довірителька звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати недійсними довіреності та договір купівлі-продажу зазначеного автомобіля, оскільки на час видачі довіреності 27 листопада 2014 р. вона страждала на рекурентний депресивний розлад з частими епізодами важкої депресії та нестійкими ремісіями, важкий депресивний епізод з психотичними симптомами, та в зв’язку з цим їй було встановлено інвалідність III групи.
Рішенням районного суду у задоволенні позову відмовлено з мотивів недоведеності довірителем тієї обставини, що на момент видачі довіреності вона була неспроможна у повній мірі розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Постановою апеляційного суду рішення районного суду скасовано. Позов задоволено з посиланням на те, що волевиявлення позивачки явно не відповідало її волі та на час видачі довіреності вона за своїм психічним станом не могла у повній мірі розуміти значення своїх дій та керувати ними.
У касаційній скарзі представник за довіреністю наполягав, що підставою для визнання правочину недійсним за ст. 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу судового рішення про визнання правочину недійсним не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.
Верховний Суд вказав, що згідно з висновком судово-психіатричної експертизи довірителька на момент видачі довіреності виявляла та на цей час виявляє ознаки хронічного психічного захворювання у формі рекурентного депресивного розладу. В момент видачі довіреності за своїм психічним станом довірителька не могла у повній мірі розуміти значення своїх дій та керувати ними (обмежена спроможність). Водночас, експерт не зміг надати категоричну відповідь, яка свідчила б про абсолютну неспроможність позивачки розуміти значення своїх дій та керувати ними під час видачі довіреності на ім’я представника.
Визнання ж правочину недійсним за ст. 225 ЦК України можливе лише за умови абсолютної неспроможності особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду:
- від 27 червня 2018 р. у справі № 308/15679/14-ц;
- від 14 листопада 2018 р. у справі № 359/3849/14-ц;
- від 10 липня 2019 р. у справі № 1527/19998/12.
Підготував Леонід Лазебний
