Судова практика
Як колабораційну діяльність слід кваліфікувати дії громадянина України, який зайняв посаду в.о. керівника підприємства в структурі окупаційної адміністрації держави-агресора
31 січня 2024 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 638/5446/22 відмовив у задоволенні касаційної скарги захисника, який вказував на недоведеність винуватості засудженого.
Вироком районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, фігуранта визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК, за те, що він добровільно надав згоду представникам окупаційної адміністрації рф на призначення та займав керівну посаду в.о. керівника комунального підприємства самопроголошеної «військово-цивільної адміністрації Куп’янського району Харківської області» у структурі окупаційної адміністрації держави-агресора, створеної представниками держави-агресора рф на тимчасово окупованій території м. Куп’янська, та отримував заробітну плату в російських рублях.
У касаційній скарзі захисник стверджував про відсутність у діянні засудженого таких обов’язкових ознак складу кримінального правопорушення, як добровільність зайняття посади та посада, пов’язана з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій. Займана засудженим посада була номінальною, яку він зайняв під психічним та фізичним тиском окупантів.
Читайте також: 3 місяці арешту за колабораційну діяльність в освітній сфері – надто м’яке покарання
Верховний Суд вказав, що за ч. 5 ст. 111-1 КК, серед іншого, передбачена відповідальність за добровільне зайняття громадянином України посади, пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
Окупаційна адміністрація російської федерації – це сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб’єктів адміністративних послуг (п. 6 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).
У складі цього правопорушення важливим для кваліфікації є місце його вчинення – тимчасово окупована територія України.
У кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами ст. 39, 40 КК, однак яких суди у цьому кримінальному провадженні не встановили.
Суди не знайшли підтвердження того, що засуджений був вимушений зайняти зазначену вище посаду та діяв під фізичним чи психічним примусом з боку осіб, які представляли іноземну державу – росію.
Зокрема, показаннями свідків підтверджується саме добровільне зайняття засудженим зазначеної посади та за відсутності фізичного чи психічного примусу.
Не надано доказів того, що засуджений не мав можливості відмовитися від цієї посади, та не встановлено факту психічного примусу, погроз і фізичного примусу щодо засудженого.
Вказівки в касаційній скарзі сторони захисту про застосування до засудженого психічного та фізичного примусу не є конкретизованими, зокрема захист не зазначив у чому саме полягав фізичний примус та не назвав будь-яких осіб, які здійснювали на засудженого тиск і за яких обставин.
Суди встановили, що засуджений, працюючи з 2016 р. на посаді інженера з охорони праці на підприємстві, опинившись в окупації внаслідок захоплення насильницьким незаконним способом території м. Куп’янська представниками держави-агресора рф, не бажаючи втрачати роботу, зайняв зазначену вище посаду.
Засуджений особисто зареєстрував у «податковій службі» новостворене Комунальне підприємство «військово-цивільної адміністрації Куп’янського району Харківської області», брав участь у нарадах в «управлінні житлово-комунального господарства військової-цивільної адміністрації Куп’янського району Харківської області», отримував заробітну плату в рублях та мав у своєму підпорядкуванні 105 осіб.
З наведеного вбачається, що засуджений добровільно займав посаду в.о. керівника Комунального підприємства, виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
