Судова практика
Якщо частка боржника у спільному майні не визначена, для звернення стягнення на неї державний виконавець звертається до суду з поданням про її визначення
Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду, визначивши, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об’єктом цивільних прав, яка може бути об’єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об’єкта нерухомого майна.
15 січня 2020 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу у справі № 367/6231/16-ц за позовом боржника до ТОВ «Євразіябуд Трейд», Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, відділу державної виконавчої служби, треті особи: приватний нотаріус, виконавчий комітет міської ради, про визнання недійсними електронних торгів, скасування протоколу про проведення електронних торгів, акта державного виконавця, свідоцтва про придбання майна та державної реєстрації права власності.
У серпні 2016 р. боржник звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що в межах виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого листа, виданого міським судом, про стягнення з нього на користь виконавчого комітету міської ради боргу в сумі 147 329,30 грн, представники відділу державної виконавчої служби порушили Закон України «Про виконавче провадження» та Тимчасовий порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 р. № 656/5 (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), здійснюючи реалізацію його майна.
Рішенням міського суду позов задоволено повністю. Апеляційним судом рішення міського суду скасовано та ухвалено нове рішення – про відмову у задоволенні позову з тих мотивів, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Позивач обґрунтовував свої вимоги саме тим, що державним виконавцем допущені порушення при підготовці прилюдних торгів, а це може бути лише предметом окремого оскарження.
Розглянувши касаційну скаргу боржника, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що равовий аналіз положень ст. 361, ч. 2 ст. 366 ЦК України дає підстави для висновку, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об’єктом цивільних прав та на неї кредитором може бути звернуто стягнення у рахунок погашення боргу шляхом вимоги продажу цієї частки з публічних торгів. Поняття «визначення частки» і «виділення частки в натурі» є різними за своїм змістом правовими поняттями, а норми ч. 6 ст. 52 Закону про ВП 1999 р. та ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» є тотожними, передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена.
Таким чином, з урахуванням наявності суперечливих висновків судів касаційної інстанції, Велика Палата знайшла підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 липня 2019 р. у справі № 822/1154/16, вказавши, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об’єктом цивільних прав, яка може бути об’єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об’єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника, державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.
Щодо порушення виконавцем правил підготовки прилюдних торгів, то відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених ч.ч. 1–3 та ч.ч. 5, 6 ст. 203 ЦК України, зокрема, у зв’язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (ч. 1 ст. 215 ЦК).
Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.
Апеляційний суд вірно вказував, що до предмета доказування в даній справі належало дотримання порядку проведення прилюдних торгів, а саме – встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим порядком.
Водночас порушення, допущені державним виконавцем, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо, підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом.
Отже, Велика Палата ВС залишила касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду – без змін.
Підготував Леонід Лазебний
