Суд має встановити, що є фактом, а що - оціночним судженням - LexInform: Правові та юридичні новини, юридична практика, коментарі
Connect with us

Судова практика

Суд має встановити, що є фактом, а що – оціночним судженням

Дата публікації:

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з’ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

8 травня 2018 р. Верховний Суд  направив справу № 369/1052/16-ц на новий розгляд через те, що судами попередніх інстанцій фактичні обстави справи, від яких залежить правильне вирішення справи, не були встановлені, оцінка доказам та позовним вимогам не надана.

Позивач звернувся до суду і просив визнати недостовірною та такою, що порушує право на повагу до честі та гідності, недоторканність ділової репутації, оскільки відповідачами, на його думку, було розміщено про нього неправдиву інформацію в інтернет-виданні.

Рішенням місцевого суду позов задоволено, оскільки відповідачі не надали належних доказів на підтвердження фактів, викладених в опублікованої на веб-сайті інформації.

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Апеляційним судом рішення скасовано та задоволено позов частково з огляду на те, що частина опублікованої інформації самим позивачем була поширена в інтерв’ю іншому виданню.

Верховний Суд нагадав, що недостовірною вважається інформація, яка містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Суд звернув увагу на п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», якою до юридичного складу правопорушення віднесено сукупність таких обставин:

  1. поширення інформації, хоча б 1 особі, у будь-який спосіб;
  2. поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи;
  3. поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;
  4. поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Апеляційний суд, узагальнено зазначивши, що вся інформація, у спростуванні якої позивачу відмовлено, є оціночними судженнями автора, його суб’єктивною думкою, взагалі не проаналізував поширену ним інформацію на предмет розрізнення оціночних суджень від тверджень про факти.

Оскільки судом другої інстанції не дано кожному судженню окремої оцінки, не проаналізовано саму можливість перевірки достовірності наведеної виданням інформації, Верховний Суд наголосив, що питання про можливість перевірки даних, наведених у публікації засобу масової інформації, є важливим для цієї справи, оскільки достовірність фактів перевірити можна, а оціночних суджень – неможливо.

Отже, Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд суду апеляційної інстанції.

Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Advertisement
Клікніть для коментування

You must be logged in to post a comment Login

Залишати коментар

Судова практика

Як відмову, так і задоволення подання державного чи приватного виконавця про обмеження у виїзді за кордон може бути оскаржено в апеляційному порядку

Опубліковано

on

От

4 серпня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 522/8802/17 скасував ухвалу апеляційного суду, який помилково дійшов висновку, що ухвалу суду про відмову у задоволенні подання щодо тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України не може бути оскаржено в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Відділ державної виконавчої служби звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження особи у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа  через ухилення нею від виконання зобов’язань, покладених судовим рішенням.

Районний суд залишив подання без задоволення.

Апеляційний суд апеляційну скаргу стягувача повернув до районного суду з тих мотивів, що рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України не належить до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, визначеного ч. 1 ст. 353 ЦПК України.

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Читайте також: Обмеження права виїзду за кордон як наслідок невиконання рішення суду (погляд з різних сторін)

Розглянувши касаційну скаргу стягувача, Верховний Суд вказав, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України – це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв`язку з ухиленням особи від виконання зобов`язання, зокрема, виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Також Верховний Суд нагадав, що у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 вересня 2018 р. у справі № 752/1016/17 сформував правовий висновок про те, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення. Заперечення учасників процесу щодо наявності підстав для оскарження ухвал, які не можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, мають розглядатися судом при оскарженні рішення, ухваленого по суті спору. У зв’язку із цим право на суд, одним із аспектів якого є право доступу, в аспекті апеляційного оскарження таких ухвал підлягає обмеженню, яке застосовується з легітимною метою та зберігає пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Читайте також: Право виїзду боржника за кордон можна обмежити без суду

Тлумачення п. 31 ч. 1 ст. 353 ЦПК України має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду.

Особливістю судового рішення щодо тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, з поданням про ухвалення якого звернувся відділ державної виконавчої служби до суду, є те, що воно ухвалюється на стадії виконання судових рішень про стягнення з боржника заборгованості і оскаржити його одночасно з рішенням суду неможливо.

Читайте також: Виконавцю не надано права накладати арешт на право оренди майна боржника-орендаря

У зв’язку з цим ухвала суду як про задоволення, так і про відмову у задоволенні подання державного чи приватного виконавця про обмеження у праві виїзду за кордон може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 30 вересня 2020 р. у справі №488/926/16-ц; від 21 жовтня 2020 р. в справі № 295/6031/18; від 3 березня 2021 р. в справі 522/16061/18.

У цій справі суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу на підставі п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України помилково вважав, що ухвала суду про відмову у задоволенні подання щодо тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Читати далі

Судова практика

Ухвала, якою вирішено питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, не перешкоджає подальшому провадженню у справі

Опубліковано

on

От

4 серпня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 758/6080/19  скасував ухвалу апеляційного суду, постановлену за межами його повноважень.

Юридична особа, зареєстрована за законодавством Королівства Саудівська Аравія,  звернулася до суду із клопотанням про визнання рішень Високого Суду Правосуддя Англії та Уельсу щодо боржника – ТОВ, зареєстрованого у м. Києві.

Ухвалою місцевого суду клопотання задоволено.

Читайте також: Ухвала районного суду про відмову у витребуванні доказів шляхом звернення до іноземного суду підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Постановою апеляційного суду ухвалу місцевого суду скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції з тих мотивів, що суд першої інстанції розглянув клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду за відсутності представника боржника, який заперечував проти розгляду без його участі. При цьому суд першої інстанції не перевірив, чи є поважною така причина нез`явлення представника ТОВ у судове засідання, як участь в іншому засіданні більш високої інстанції.

Крім того, апеляційний суд вказав, що клопотання не було належним чином оформлене, а суд першої інстанції, прийнявши та задовольнивши його, вийшов за межі вимог, які стягувач поставив перед судом у цьому клопотанні.

Читайте також: Проживання особи в іншій країні та заборона в`їзду в Україну не складають непереборних перешкод для її звернення до суду із клопотанням

Розглянувши касаційну скаргу позивача, Верховний Суд вказав, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Тлумачення ч. 1 ст. 374 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості скасовувати ухвалу з направленням справи для продовження розгляду у випадку, якщо ця ухвала не перешкоджає подальшому провадженню у справі. У кожному випадку суд апеляційної інстанції повинен перевіряти чи перешкоджає ухвала суду першої інстанції подальшому провадженню у справі.

Аналіз терміну «провадження» у контексті цивільного процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що зазначений термін у цивільному законодавстві означає як зібрання певних документів, які були предметом судового розгляду ( справа), так и комплекс певних процесуальних дій у їх системі.

Читайте також: Невиконання судом вимоги про встановлення змісту норми іноземного права є підставою для скасування прийнятого рішення

При цьому за наслідком розгляду клопотання про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішень іноземного суду суд також постановляє ухвалу, яка за своєю суттю не є ухвалою суто з процесуальних питань, а є вирішенням спору по суті. Таким чином ухвала, якою вирішено питання про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду є за своєю суттю судовим рішенням, яким завершено розгляд, а не процесуальною ухвалою, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

До близьких за змістом висновків дійшла Об’єднана палата Касаційного цивільного суду у постанові від 18 травня 2020 р. у справі № 643/5556/14-ц.

Апеляційний суд наведеного не врахував, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу для продовження розгляду до цього ж суду, узагальнено послався на ст.ст. 367, 374, 376, 379, 381, 382, 466, 467 ЦПК України, не конкретизував при цьому підставу (з передбачених ст. 379 ЦПК України) та повноважень (з передбачених ст. 374 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції у випадку наявності підстав для скасування ухвали місцевого суду, як судового рішення по суті спору, повинен ухвалити судове рішення у відповідності до повноважень, наведених у п. 1-5 ч. 1 ст. 374 ЦПК України.

У даному випадку, апеляційний суд, який встановив порушення судом першої інстанції положень ст. 466 ЦПК України, мав ухвалити своє рішення та вирішити питання, які на його думку були неправильно вирішені місцевим судом.

Таким чином, Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Читати далі

Судова практика

Не можуть бути нововиявленими обставини, які могли бути встановлені під час розгляду справи в разі виконання сторонам і судом своїх процесуальних обов’язків

Опубліковано

on

От

28 липня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 345/1362/20 частково задовольнив касаційну скаргу відповідача, вказавши, що неналежне виконання умов мирової угоди не може вважитися нововиявленою обставиною у розумінні ст. 423 ЦПК України.

Перший заступник керівника місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави до особи про стягнення в порядку регресу майнової шкоди.

Ухвалою міськрайонного суду визнано укладену між сторонами мирову угоду, провадження у справі закрито.

Керівник місцевої прокуратури звернувся до суду із заявою про перегляд ухвали міськрайонного суду за нововиявленими обставинами з тих мотивів, що відповідач у справі умови мирової угоди не виконав, майнова шкода не відшкодована. Прокурор вважав, що зазначені обставини є нововиявленими, оскільки не були йому відомі на час визнання мирової угоди.

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Читайте також: Факт державної реєстрації об’єкта нерухомості не виключає можливість його знесення в порядку, встановленому для самочинно побудованих об’єктів

Рішенням міськрайонного суду заяву задоволено.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції, проте зазначив, що укладена між сторонами мирова угода не містила жодних умов щодо предмету спору. Суд першої інстанції помилково вважав обставину, на яку посилався прокурор, нововиявленою, однак згідно п. 23 ч. 1 ст. 353 ЦПК України ухвала про задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не може бути оскаржена окремо від рішення суду, а тому судом апеляційної інстанції зазначено, що заперечення на ухвалу враховані при перевірці дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час вирішенні спору по суті.

Читайте також: Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, не повинний проводити її агрохімічну паспортизацію

Розглянувши касаційну скаргу відповідача, Верховний Суд вказав, що процедура скасування остаточного судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами передбачає наявність обставин, невідомих раніше, які однак могли б призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості довести ці обставини на остаточному судовому слуханні, а також те, що ці обставини є вирішальними.

Обставини, які могли бути встановлені в разі виконання учасниками справи та судом вимог процесуального закону, не можуть визнаватися нововиявленими.

Сторони наділені правом укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву на будь-якій стадії судового процесу (ч. 2 ст. 207 ЦПК України).

Читайте також: Нікчемність додаткових угод до основного договору не означає відсутності між сторонами договірних відносин

Відповідно до ст. 208 ЦПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Задовольняючи заяву прокурора про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали міськрайонного суду, суд першої інстанції на зазначені вимоги закону достатньої уваги не звернув, не надав належної оцінки обставинам, на які посилався прокурор, ініціюючи перегляд судового рішення, не врахував, що невиконання мирової угоди, укладеної сторонами і затвердженої судом, не може бути нововиявленою обставиною в розумінні положень ст. 423 ЦПК України, а наслідки невиконання мирової угоди передбачені нормами чинного законодавства України.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Читати далі

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2021
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.

Вже йдете? Перш ніж Ви підете ...

Запрошуємо до нашого каналу Telegram

Не варто пропускати жодної актуальної новини ;)
close-link