Судова практика
Якщо фермерське господарство зареєстроване, спір щодо землекористування має розглядатися в господарському суді
Спір фермерського господарства з органом державної влади щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства
22 серпня 2018 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула скаргу заступника прокурора Тернопільської області на ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області й ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області у справі № 606/2032/16-ц (провадження № 14-262цс18) за позовом заступника керівника місцевої прокуратури в інтересах держави до фізичної особи, Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, Відділу державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації Тернопільської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Золотниківська сільська рада Теребовлянського району Тернопільської області, Фермерське господарство «ПрогресСТ», про скасування наказів, визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування його державної реєстрації та повернення земельної ділянки за касаційною скаргою.
30 березня 2017 р. Теребовлянський районний суд Тернопільської області постановив ухвалу, якою закрив провадження у справі за позовом прокурора, вмотивувавши рішення тим, що спір виник між юридичною особою – ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області, – яку представляє прокурор, і юридичною особою – ФГ «Прогрес-СТ» – з приводу визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки пов’язаний з господарською діяльністю ФГ «Прогрес-СТ», а отже, ця справа не може розглядатися за правилами цивільного судочинства.
22 травня 2017 року Апеляційний суд Тернопільської області постановив ухвалу, якою задовольнив частково апеляційну скаргу прокурора: скасував ухвалу суду першої інстанції і постановив нову, якою закрив провадження у справі та вказав, що розгляд цього спору віднесений до юрисдикції господарського суду, вказавши, що суд першої інстанції порушив принцип диспозитивності цивільного судочинства щодо визначення суб’єктного складу учасників справи: суд закрив провадження у справі за позовом прокурора «в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області», в той час як у цій справі позов прокурора поданий в інтересах держави саме до ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області. Суд апеляційної інстанції вважав, що оскільки земельна ділянка використовується для ведення фермерського господарства, а останнє є юридичною особою, то його земельні спори з іншими юридичними особами підвідомчі саме господарським судам.
30 травня 2018 р. Верховний Суд за касаційною скаргою прокурора передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки прокурор оскаржував рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення цими судами правил суб’єктної юрисдикції.
За результатами розгляду Велика Палата прийняла постанову, в якій зазначила, що за змістом ст.ст. 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 р. № 973-IV після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов’язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалася.
Господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб’єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів (п. 6 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 р.). Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю).
Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, на їхні спори з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, поширюється юрисдикція господарських судів. Суд має відмовити у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (п. 1 ч. 2 ст. 122 Цивільного процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 р.; п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 р.).
Якщо про реєстрацію фермерського господарства відомо до відкриття провадження у справі щодо спору між органом державної влади чи місцевого самоврядування та, зокрема, фізичною особою, якій із земель державної або комунальної власності надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у такій справі, оскільки вона має розглядатися за правилами господарського судочинства. Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Якщо під час розгляду за правилами цивільного судочинства справи щодо спору між органом державної влади чи місцевого самоврядування та, зокрема, фізичною особою, якій із земель державної або комунальної власності надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, суд встановить, що на момент відкриття провадження у цій справі фермерське господарство вже було зареєстрованим, суд постановляє ухвалу про закриття провадження, оскільки така справа має розглядатися за правилами господарського судочинства.
Рішення в ЄДРСР
