Судова практика
Якщо обвинувачений знав про обмежувальний припис щодо нього, відсутність у вироку посилання на час та місце його вручення не має значення для кваліфікації порушення припису
20 вересня 2022 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 728/834/21 залишив без задоволення касаційну скаргу адвоката, який доводив, що його підзахисний не знав про обмежувальний припис щодо нього.
Місцевий суд визнав винуватим та засудив особу за ст. 390-1 КК за невиконання обмежувального припису. Апеляційний суд пом’якшив покарання, а в іншій частині залишив вирок без змін.
У касаційній скарзі захисник зазначив, що суд першої інстанції на порушення вимог ст. 91, 92 КПК не встановив усіх елементів події кримінального правопорушення, зокрема не встановив час і місце ознайомлення обвинуваченого з рішенням суду щодо встановлення обмежень спілкування з дружиною та дітьми, що спростовує наявність події кримінального правопорушення, оскільки відсутній обов’язковий елемент кримінального правопорушення, а саме – час вчинення правопорушення. Захисник доводив, що суд апеляційної інстанції не врахував доводи апеляційної скарги сторони захисту, що час ознайомлення обвинуваченого з рішенням суду про встановлені обмеження є обставиною, яка підлягає доказуванню, що у провадженні не встановлено за якою саме адресою обвинувачений отримав рішення суду про видачу обмежувального припису, що стороною обвинувачення не спростовано показання обвинуваченого в судовому засіданні щодо невручення йому судового рішення та його необізнаності про встановлені обмеження.
Читайте також: Протидія домашньому насильству – обмежувальний припис стосовно кривдника
Верховний Суд вказав, що суд першої інстанції, виключивши з обвинувачення обставину особистого отримання фігурантом листа з рішенням суду та належність підпису на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення саме йому, обґрунтовано зазначив, що це не впливає на кваліфікацію дій фігуранта за ст. 390-1 КК. Крім того, суд встановив, що у цьому випадку були дотримані вимоги Цивільного процесуального кодексу України щодо порядку вручення судового рішення відповідно до вимог п. 3 ч. 6 ст. 272, ч. 3 ст. 130, ч. 3 ст. 131 ЦПК, оскільки воно було направлене фігуранту за адресою його місця реєстрації.
Визнаючи фігуранта винуватим у вчиненні інкримінуємого йому кримінального проступку, суд першої інстанції у своєму вироку зазначив, що:
– вважає безпідставними і розцінює як спосіб захисту від обвинувачення твердження сторони захисту про те, що обвинувачений не зрозумів рішення суду під час його проголошення, не отримував його поштою, у зв’язку з чим вважав, що рішення про встановлення обмежувального припису не забороняє йому підходити до дітей, оскільки зібраними у справі доказами та поясненнями самого обвинуваченого підтверджено, що він був присутній у судовому засіданні при розгляді справи про встановлення обмежувального припису, брав участь в обговоренні вказаних питань, його інтереси представляв адвокат і вони обоє були присутні під час проголошення вказаного рішення. Крім того, відповідно до пояснень свідка (сина обвинуваченого) батько просив його не розповідати нікому про їх спілкування, що вказує на те, що фігурант знав про обмеження щодо спілкування з дітьми;
– доводи обвинуваченого про те, що він приходив до магазину, де працює потерпіла, з метою купити продукти для дітей, та вказівки захисника про недоведеність вини обвинуваченого у вказаному епізоді також є необґрунтованими, оскільки він міг здійснити покупки в будь-якому іншому магазині, уникнувши тим самим спілкування з потерпілою.
Читайте також: Припис не може замінювати перевірку, та за його допомогою не можуть витребовуватися документи, що мають досліджуватися при перевірці
Суд апеляційної інстанції спростував доводи захисника про відсутність у діях фігуранта складу кримінального правопорушення, зазначивши у своїй ухвалі, що вина останнього підтверджується, зокрема, протоколом судового засідання районного суду та записом технічної фіксації судового засідання у провадженні за заявою потерпілої про видачу обмежувального припису, відповідно до якого обвинувачений був присутній у судовому засіданні в якості заінтересованої особи та мав адвоката, який представляв його інтереси. Крім того, вина обвинуваченого підтверджується і показаннями свідків, даними у суді першої інстанції.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що показання фігуранта в частині необізнаності щодо обмежувального припису спростовується матеріалами справи, з яких вбачається, що він знав про існування рішення суду, яким видано обмежувальний припис щодо нього, оскільки був учасником судового засідання, був присутній під час оголошення рішення та мав адвоката, який представляв його інтереси, тому доводи про відсутність у вироку посилання на час та місце вручення обмежувального припису є безпідставними, оскільки присутність при оголошенні рішення доведена, а саме вручення такого рішення в цілому не впливає на кваліфікацію кримінального проступку.
Апеляційний суд також врахував, що в суді апеляційної інстанції обвинувачений визнав свою провину.
Підготував Леонід Лазебний
