Якщо сплату судового збору не передбачено, суд має відмовити у задоволенні клопотання про відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судового збору

07 червня 2024 року Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 918/907/22 скасував рішення судів попередніх інстанцій, а справу у скасованій частині направив для розгляду до суду першої інстанції.

ТОВ «Рівнегаз збут» позивалося до АТ «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз», ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» про зобов’язання вчинити певні дії.

У судовому засіданні представник позивача подав заяву про забезпечення доказів, у якій просив суд забезпечити докази у справі шляхом витребування у відповідача певної інформації та підтвердних документів. У заяві про забезпечення доказів представник позивача також просив суд відстрочити сплату судового збору за її подання до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою господарського суду, залишеною без змін апеляційним судом, відмовлено у вимозі позивача про відстрочення сплати судового збору за подання заяви про забезпечення доказів, а заяву повернуто заявнику з тих підстав, що позивач не підпадає під категорію осіб,  яким суд, враховуючи їх майновий стан, може своєю ухвалою за їх клопотанням відстрочити сплату судового збору, і ані предмет позову у цій справі, ані заява про забезпечення доказів не спрямовані на захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю.

Читайте також: Положення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору можуть бути застосовані не лише до позивача, а й до відповідача – фізичної особи

Розглянувши касаційну скаргу позивача, об`єднана палата КГС ВС зазначила, що норми п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» не закріплюють ставки судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів, обов’язок щодо сплати якого визначений ГПК України.

Отже, у цьому випадку простежується юридична колізія, що випливає з розбіжностей у застосуванні норм ГПК України та Закону України «Про судовий збір».

Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об’єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору. У цій частині норми названого Закону є спеціальними щодо норм ГПК України.

За наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосовуються норми спеціального закону. За принципом lex specialis (лат. – спеціальний закон, спеціальна норма) за наявності розбіжностей між загальним і спеціальним законом діє спеціальний закон.
ОП КГС ВС дійшла висновку про те, що незалежно від аргументів скаржника щодо судового збору, які наводилися ним при поданні заяви про забезпечення доказів, у цій справі суд першої інстанції мав самостійно здійснити аналіз норм Закону України «Про судовий збір» та вирішити, чи застосувати або не застосувати їх.

Читайте також: Сама колізія норм щодо обов’язку особи платити судовий збір дає суду підстави для вирішення її на користь особи

Розглядаючи клопотання учасника справи про відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судового збору, суди першочергово мають встановлювати: 1) чи передбачає законодавство сплату судового збору за подання документа чи вчинення певної дії; 2) якщо так, то чи визначає законодавство ставку судового збору.

Якщо, що сплата судового збору не передбачена, суд має відмовити у задоволенні клопотання з підстави відсутності в учасника справи обов’язку його сплати. У такому разі питання про прийняття заяви / скарги до розгляду вирішується в загальному порядку

Оскільки ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» не встановлює ставки судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів, висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для повернення заяви скаржнику є передчасними і такими, що зроблені з порушенням вимог чинного законодавства.

Об`єднана палата КГС ВС не знайшла підстав для відступу від висновку, викладеного в постанові КГС ВС від 03.07.2019 у справі № 911/1521/18, про те, що Закон України «Про судовий збір» визначає ставки судового збору за подання заяви про забезпечення доказів при зверненні до суду загальної юрисдикції та до адміністративного суду. Водночас ст. 4 цього Закону не передбачає сплату судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів (аналогічний висновок викладений у постановах КГС ВС від 07.10.2021 у справі № 903/834/20, від 21.01.2022 у справі № 910/15737/20).

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX

Поділитися

Твітнути