Судова практика
З моменту звернення іноземця із заявою про визнання біженцем він перебуває під захистом України протягом розгляду заяви та оскарження відмови в її задоволенні
23 березня 2023 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 757/56198/21-к залишив без задоволення касаційну скаргу прокурора, дійшовши висновку, що рішення про екстрадицію особи не відповідало вимогам закону і реаліям війни.
Ухвалою слідчого судді районного суду, залишеною без змін апеляційним судом, скасовано постанову Генерального прокурора про видачу (екстрадицію) громадянина російської федерації.
У касаційній скарзі прокурор зазначав, що на момент завершення екстрадиційної перевірки іноземця із заявою про надання йому статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, не звертався, а на момент прийняття рішення центральним органом України про видачу заява іноземця про надання йому статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, до розгляду не прийнята. Тому на момент прийняття оскаржуваного рішення Генерального прокурора жодної обставини, яка б унеможливлювала прийняття такого рішення, не існувало.
Наполягав, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про те, що сам факт звернення іноземця до органів Державної міграційної служби України за захистом є підставою для скасування постанови про його видачу, оскільки відповідно до норм Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 р. та Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р. не передбачено такої підстави для відмови у видачі, як наявність статусу біженця в особи, видача якої запитується, а тим більше намірів отримати такий статус, як у випадку екстрадиційного провадження щодо іноземця.
Верховний Суд вказав, що перелік підстав, які перешкоджають видачі особи іноземній державі, передбачено ч. 1 ст. 589 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 589 КПК України особа, якій надано статус біженця, статус особи, яка потребує додаткового захисту, або їй надано тимчасовий захист в Україні, не може бути видана державі, біженцем з якої вона визнана, а також іноземній державі, де її здоров`ю, життю або свободі загрожує небезпека за ознаками раси, віросповідання (релігії), національності, громадянства (підданства), приналежності до певної соціальної групи або політичних переконань, крім випадків, передбачених міжнародним договором України.
Згідно з ч. 1, 4 ст. 590 КПК України після вивчення матеріалів екстрадиційної перевірки центральний орган України приймає рішення про видачу особи (екстрадицію) або відмову у видачі (екстрадиції) іноземній державі.
Із часу звернення із заявою про визнання біженцем, або визнання особою, яка потребує додаткового захисту, чи визнання особою, яка потребує тимчасового захисту – особа вже перебуває під захистом України, протягом розгляду цієї заяви і навіть під час оскарження відмови в наданні такого статусу.
Верховний Суд звернув увагу на те, що іноземець, про якого йдеться, проходив військову службу, захищаючи територію України від військової агресії рф відповідно до укладеного контракту Добровольця територіальної оборони. У зв’язку з цим видача іноземця (екстрадиція) до держави, яка здійснює військову агресію проти України, може призвести до негативних наслідків, зокрема, загрозі його життю, здоров’ю чи застосування тортур. Отже, необхідно враховувати війну, що триває, та її наслідки.
Читайте також: Термінова зупинка екстрадиції за правилом 39 ЄСПЛ: чи завжди вона працює?
Крім того, Верховна Рада України 1 грудня 2022 р. прийняла Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року». Законом передбачено зупинення дії Конвенції 1993 р. та Протоколу 1997 р. у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь і вихід з цих міжнародних договорів.
Отже, виходячи із засад диспозитивності і правової визначеності, рішення про видачу особи (екстрадицію) підлягає оскарженню в обмеженому обсязі.
Водночас, згідно з положеннями ч. 7 ст. 591 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку лише прокурором з мотивів неправильного застосування судом норм міжнародних договорів України, якщо скасування рішення про видачу (екстрадицію) перешкоджає подальшому провадженню щодо особи, видача якої запитувалася іноземною державою.
Підготував Леонід Лазебний
