Судова практика
Заборона відчуження нерухомого майна, яке є предметом іпотеки і на яке вже було накладено арешт та звернуто стягнення, не може вважатися заходом забезпечення позову про поділ майна
4 липня 2023 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 359/3016/21 задовольнив касаційну скаргу банку, який просив відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Позивач просив суд встановити факт проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу та визнати за ним право власності на частину житлового будинку, а також земельної ділянки.
Одночасно з позовною заявою позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову, у якій він просив суд заборонити відчуження будинку, а також земельної ділянки до вирішення справи по суті, оскільки зазначене нерухоме майно є предметом спору про поділ майна осіб, які проживали однією сім’єю без реєстрації шлюбу.
Ухвалою міськрайонного суду, залишеною без змін постановою апеляційного суду, заяву про забезпечення позову задоволено.
У касаційній скарзі банк зазначав, що застосований захід забезпечення позову порушує його права, перешкоджає виконанню рішення районного суду, яким стягнуто на користь банку з відповідача заборгованість за кредитним договором. Спірне майно є предметом іпотеки за зобов’язаннями відповідача, які випливають з кредитного договору. При цьому під час примусового виконання рішення районного суду уже були проведені торги з реалізації будинку та земельної ділянки. Переможцем торгів було здійснено остаточний розрахунок та приватним виконавцем видано акт про реалізацію предмета іпотеки, який за своєю суттю є оформленням договірних відносин купівлі-продажу на прилюдних торгах.
Верховний Суд вказав, що у ст. 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема заборона вчиняти певні дії, а відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти чи заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 р. у справі № 381/4019/18).
За висновком Верховного Суду, суди попередніх інстанцій не звернули належної уваги на співмірність застосованого заходу забезпечення позову із предметом і підставами поданого позову, не врахували негативні наслідки від вжиття такого заходу та безпосередній вплив на права та охоронювані законом інтереси осіб, які не є учасниками цієї справи – стягувача (банку) та особи переможця торгів, який сплативши грошові кошти за придбаний ним лот, отримавши акт реалізації майна з електронних торгів, позбавлений можливості завершити процедуру оформлення права власності на придбане на прилюдних торгах майно.
Читайте також: Відчуження авто без згоди іншого з подружжя: практика Верховного Суду за 2020—2021 роки
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 2 листопада 2021 р. у справі № 925/1351/19 зазначила, що прилюдні торги у межах здійснення виконавчого провадження мають виступати найбезпечнішим способом набуття майна, публічна процедура реалізації якого гарантує невідворотність результатів торгів та «юридичне очищення» майна, придбаного у такий спосіб. Добросовісний набувач не може нести відповідальність за порушення інших осіб, допущені в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном.
Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно в разі задоволення позову. Іпотека або арешт нерухомого майна, що накладається виконавцем у межах виконавчого провадження, мають ту ж саму мету. Тому іпотека або арешт, що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно раніше, мають вищий пріоритет, ніж заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, які були зареєстровані пізніше. У цьому разі заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, не є перешкодою для реалізації майна, а покупець такого майна набуває право власності на нього вільним від зазначених обтяжень. Якщо ж майно не буде реалізоване, а іпотека буде припинена або буде знятий арешт, накладений виконавцем (зокрема, у випадку повного виконання боржником свого обов’язку), то заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, і надалі виконуватимуть функцію забезпечення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 р. у справі № 922/3537/17).
З огляду на наведене, застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову у вигляді встановлення заборони на відчуження нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, на яке вже було накладено арешт в порядку примусового виконання судового рішення та звернуто стягнення, не може вважатися допустимим заходом охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача.
Отже, Верховний Суд ухвалу міськрайонного суду та постанову апеляційного суду скасував, ухвалив нове судове рішення, яким відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
