Судова практика
Заміна штрафом покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, від відбування якого особу було звільнено, погіршує її становище
31 травня 2021 р. Перша судова палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 756/12511/17 задовольнила касаційну скаргу прокурора, не знайшовши підстав для відступу від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постанові ВС від 2 червня 2020 р. у справі № 303/5271/17.
Вироком міського суду особу засуджено за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.
Апеляційний суд ухвалою змінив вирок: призначив засудженій покарання за ч. 1 ст. 185 КК у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У касаційній скарзі прокурор посилався на те, що апеляційний суд безпідставно погіршив становище засудженої, оскільки, змінюючи вирок суду першої інстанції, за яким вона була звільнена від відбування покарання у виді позбавлення волі, обрав їй покарання у виді штрафу, яке підлягає реальному виконанню. Згідно з ч. 1 ст. 421 КПК обвинувальний вирок суду першої інстанції може бути скасований апеляційним судом у зв`язку з необхідністю ухвалити рішення, яке погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подав прокурор, потерпілий чи його представник, і в такому випадку відповідно до ст. 420 КПК суд апеляційної інстанції має ухвалити свій вирок. Крім того, зазначав, що кримінальне провадження було розглянуто в апеляційному порядку за відсутності засудженої, тоді як її участь згідно із ч. 4 ст. 401 КПК є обов`язковою.
Верховний Суд вказав, що згідно з ч. 1 ст. 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідності застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Відповідно з ч. 4 ст. 401 КПК обвинувачений підлягає обов`язковому виклику в судове засідання для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища або якщо суд визнає обов`язковою його участь, а обвинувачений, який утримується під вартою, – також у разі, якщо про це надійшло його клопотання.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу за відсутності засудженої в судовому засіданні, задовольнив апеляційну скаргу її захисника та ухвалою змінив вирок, призначивши засудженій покарання за ч. 1 ст. 185 КК у виді штрафу. Таким чином, замість призначеного судом першої інстанції покарання у виді позбавлення волі, від відбування якого особа була звільнена з випробуванням, суд апеляційної інстанції призначив покарання у виді штрафу, який хоч і є менш суворим видом покаранням, але оскільки засуджена не може бути звільнена від його відбування на підставі ст. 75 КК, то її становище фактично було погіршено.
Така позиція в повній мірі узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 3 лютого 2020 р. (справа № 309/2466/18), відповідно до якого з огляду на положення ст.ст. 420, 421 КПК рішення про призначення особі покарання, у тому числі менш суворого, але яке підлягає реальному відбуванню, замість призначеного судом першої інстанції покарання, від відбування якого її було звільнено з випробуванням, ухвалюється судом апеляційної інстанції у формі вироку.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції у цьому кримінальному провадженні допустив істотне порушення кримінального процесуального закону, що є підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
