Судова практика
Заподіяння порушником тілесних ушкоджень родичу під час конфлікту, що виник з особистих спонукань не в громадському місці, не містить складу хуліганства
8 червня 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 127/30388/19 залишив без задоволення касаційну скаргу потерпілого, визнавши необґрунтованими його доводи про безпідставність виправдання родича за ч. 1 ст. 296 КК.
За матеріалами справи фігурант, перебуваючи в приміщенні магазину, на ґрунті особистих неприязних відносин, які виникли під час конфлікту з потерпілим, умисно завдав останньому одного удару в плече та кілька ударів в обличчя, внаслідок чого потерпілий утратив рівновагу, упав та отримав легкі тілесні ушкодження. Після цього порушник завдав потерпілому, який вже підвівся, одного удару правим кулаком в обличчя, від чого потерпілий утратив рівновагу й знову упав та отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Читайте також: Дані про стан сп’яніння підозрюваного у момент вчинення кримінального правопорушення не належать до лікарської таємниці
Крім ч. 1 ст. 122 КК (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження) орган досудового розслідування обвинувачував його у вчиненні за вказаних вище обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК (хуліганство), а саме – у тому, що він умисно, демонструючи зверхнє ставлення до інших осіб, ігноруючи норми моралі та елементарні правила поведінки в суспільстві, грубо порушуючи громадський порядок та нормальний режим роботи магазину, з мотивів явної неповаги до суспільства, що характеризувалося особливою зухвалістю.
Вироком місцевого суду, залишеним без зміни апеляційним судом, обвинуваченого визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК. Цим же вироком його визнано невинуватим за ч. 1 ст. 296 КК та виправдано у зв’язку з недоведеністю, що в його діях є склад кримінального правопорушення.
Читайте також: Хуліганство має місце у випадку, коли дії вчиняються без приводу або через малозначний привід
У касаційній скарзі потерпілий наполягав на помилковості висновків судів про відсутність у діях обвинуваченого складу хуліганства.
Верховний Суд вказав, що згідно з постановою Пленуму ВСУ від 22 грудня 2006 р. № 10 «Про судову практику у справах про хуліганство» дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім’ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Оскільки події, що є предметом розгляду, сталися в приміщенні магазину після закінчення робочого часу магазину, на дверях якого, як убачається з показань свідка, на час зазначених подій вже була розміщена табличка із написом «Закрито», а саме приміщення використовувалося у цей час його власниками для вживання спиртних напоїв у компанії близьких знайомих, суд першої інстанції правильно зазначив, що за вказаних умов це приміщення не може вважатися громадським місцем.
Читайте також: У заручниках системи, або Чому в українських судах не працюють виправдувальні вироки?
Крім того, порушник заподіяв тілесні ушкодження двоюрідному брату внаслідок довготривалих неприязних стосунків між ними, що було підтверджено як ним, так і потерпілим. Безпосередньо перед завданням тілесних ушкоджень між ними стався конфлікт, викликаний висловлюванням потерпілого.
Отже, за висновком ВС, місцевий суд обґрунтовано виправдав особу за ч. 1 ст. 296 КК на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК, з чим слушно погодився і апеляційний суд.
Підготував Леонід Лазебний
