Судова практика
Заповіт, посвідчений секретарем сільської ради, не можна кваліфікувати як нікчемний з підстав відсутності рішення сільради про покладання на секретаря вчинення нотаріальних дій
29 січня 2024 р. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 369/7921/21 залишив без задоволення касаційну скаргу представника позивачки та відступив від низки своїх правових позицій.
Спадкоємиця за заповітом звернулася до суду з позовом про визнання заповіту нікчемним та застосування наслідків нікчемного заповіту, посилаючись, серед іншого, на те, що в особи, яка його посвідчувала, були відсутні на це повноваження, а саме – не було відповідного рішення виконавчого комітету сільської ради.
Рішенням районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, в задоволенні позову відмовлено. Суд відхилив посилання позивачки про те, що у заповіті не вказано місце народження заповідача та заповіт складений неуповноваженою на те особою, оскільки вважав, що ці факти не є правовою підставою для визнання заповіту нікчемним. Текст оспорюваного заповіту виготовлений секретарем сільської ради, повноваження якого підтверджуються наявною в матеріалах справи копією рішення «Про обрання секретаря сільської ради», у приміщенні сільської ради, на робочому місці секретаря, після того, як вона з’ясувала волевиявлення заповідача, підготувала проект документа, внесла його у відповідний реєстр тощо.
Розглянувши касаційну скаргу представника позивачки, Об’єднана палата КЦС ВС вказала, що кваліфікація заповіту як нікчемного з мотивів розширеного розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення, про які згадується у ч. 1 ст. 1257 ЦК України, порушує принцип свободи заповіту. За відсутності дефектів волі та волевиявлення заповідача при складанні і посвідченні заповіту кваліфікація останнього як нікчемного з підстав, що прямо не передбачені ані цією статтею, ані взагалі нормами гл. 85 ЦК України, по суті скасовує вільне волевиявлення заповідача без можливості виразити свою волю шляхом складання іншого заповіту у зв’язку з його смертю (див., зокрема постанову Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 р. у справі № 522/9893/17, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 р. у справі № 461/2565/20).
Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування (ст. 1251 ЦК України).
Суди попередніх інстанцій вважали, що вказаний заповіт відповідає вимогам ЦК України щодо форми та порядку посвідчення, а тому підстави для його кваліфікації як нікчемного відсутні.
Такі висновки узгоджуються з постановами Верховного Суду у складі: колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 р. у справі № 491/1528/15-ц, колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2020 р. у справі № 303/5126/18, колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 р. у справі № 680/289/18, в яких зазначено про наявність у посадових осіб повноважень посвідчувати заповіт та, відповідно, про чинність заповітів, незважаючи на те, що виконавчі комітети рад не приймали рішень про покладення на таких посадових осіб цих органів функцій щодо вчинення нотаріальних дій.
Читайте також: Недотримання форми посвідчувального напису на заповіті не є підставою для визнання незаконною нотаріальної дії
Об’єднана палата відхилила аргументи касаційної скарги, оскільки законодавець у ЦК України не передбачив такої підстави для кваліфікації заповіту, посвідченого секретарем сільської ради, нікчемним, як відсутність рішення виконавчого комітету сільської ради щодо покладання на цю посадову особу вчинення нотаріальних дій, так і відсутність вказівки в заповіті місця народження заповідача. Це не впливає на форму заповіту та порядок його посвідчення. Протилежна кваліфікація буде базуватися на мотивах розширеного розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення і порушить принцип свободи заповіту, оскільки він піддається правовій охороні й після смерті заповідача.
Отже Об’єднана палата відступила від протилежних висновків, викладених у постановах Верховного Суду: від 12 червня 2019 р. у справі № 607/15112/17-ц від 9 грудня 2019 р. у справі № 683/3061/18; від 11 грудня 2019 р. у справі № 323/3359/17; від 28 вересня 2022 р. у справі № 147/1062/21; від 26 жовтня 2022 р. у справі № 647/2133/19; від 8 лютого 2023 р. у справі № 517/129/20.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
