Судова практика
Запровадження в Україні карантину є безумовною підставою для продовження строків звернення до суду. Вирішувати питання поважності пропуску таких строків не потрібно
11 грудня 2023 р. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 947/8885/21 задовольнив частково касаційну скаргу позивачки, яка довела, що не пропустила строку на звернення до суду.
Особа звернулася до суду з позовом до державного підприємства про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Щодо строку звернення до суду, визначеного ч. 1 ст. 233 КЗпП України, вказувала, що п. 1 гл. ХІХ Прикінцевих положень КЗпП України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 233 КЗпП, продовжуються на строк дії такого карантину. А тому вважала, що вказаний строк вона не пропустила.
Дійшовши висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, районний суд відмовив у задоволенні позову саме з цієї підстави, не застосувавши при цьому строк позовної давності.
Постановою апеляційного суду рішення районного суду скасовано, у задоволенні позову відмовлено з підстав пропуску строку, визначеного ч. 1 ст. 233 КЗпП України.
Читайте також: Використання неналежного порядку захисту трудових прав не може бути підставою для поновлення пропущеного строку на звернення до суду
У заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивачка не навела конкретних причин його пропуску, а обмежилася лише посиланнями на постанови Кабінету Міністрів України про встановлення на території України карантину, не зазначивши при цьому, яким чином введення карантину перешкоджало їй звернутися до суду з позовом у встановлений ст. 233 КЗпП України строк.
Розглянувши касаційну скаргу позивачки, Об’єднана палата вказала, що встановлений ст. 233 КЗпП України строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.
Законом України від 30 березня 2020 р. № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» КЗпП України доповнено главою XIX такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Тлумачення наведених норм закону свідчить про те, що запровадження на всій території України карантину є безумовною правовою підставою для продовження строків, визначених ст. 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Заявляючи відповідне клопотання про поновлення встановленого законом строку, особа не повинна наводити конкретних причин пропуску такого строку, крім тих, що пов’язані з внесеними до КЗпП України змінами. Крім того, не є необхідним і заявлення такого клопотання, так як строк звернення до суду не пропущено.
Тому строк на звернення позивачкою з цим позовом, заявленим під час карантину, не сплив.
Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 6 вересня 2023 р. у справі № 910/18489/20, до розгляду якої зупинялося провадження у цій справі.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд зазначених вище положень закону не врахував, що продовження строку, встановленого ст. 233 КЗпП України, унормовано п. 1 гл. XIX Прикінцевих положень КЗпП України, а тому позивачка не повинна була обґрунтовувати поважність причин пропуску строку для вирішення трудового спору, як і подавати таку заяву, оскільки цей строк продовжується на строк дії карантину у силу закону.
Тому Об’єднана палата відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2022 р. у справі № 552/4200/21, скасувала постанову апеляційного суду, справу передала на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
