Судова практика
Заявляючи вимоги про зменшення розміру обов’язкової частки у спадщині, позивач має довести підстави такого зменшення
18 січня 2023 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 757/40264/15-ц залишив без задоволення касаційну скаргу позивачки, яка не надала належних та достатніх доказів на обґрунтування своїх вимог.
Особа звернулася до суду з позовом до спадкоємців першої черги за законом про зменшення обов’язкової частки у спадщині та поділ спадкового майна. У позові зазначала, що спадкодавець мав першу групу інвалідності, але відповідачі як його батьки його не доглядали, належним чином не виконували батьківських обов’язків, не підтримували його ані матеріально, ані морально. Водночас померлий за життя залишив заповіт, посвідчений приватним нотаріусом, згідно і з яким заповів їй усе належне йому майно.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, у задоволенні позову відмовив з тих мотивів, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування підстав для зменшення обов’язкової частки у спадщині непрацездатних батьків спадкодавця.
Розглянувши касаційну скаргу позивачки, Верховний Суд вказав, що право на обов’язкову частку у спадщині врегульовано ст. 1241 ЦК України, частиною першою якої передбачено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).
Читайте також: Частка в праві спільної часткової власності не стосується конкретної частки спадкового майна
Право на обов’язкову частку – це суб’єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (ст. 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту.
Таким чином, свобода спадкового розпорядження обмежується правом осіб, які закликаються до спадкування незалежно від волі спадкодавця, в силу прямої вказівки закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України розмір обов’язкової частки у спадщини може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
При вирішенні спорів про зменшення розміру обов’язкової частки у спадщині встановленню та оцінюванню судом підлягає характер відносин між спадкодавцем та спадкоємцем, інші обставини, що мають істотне значення. Зокрема ними може вважатися тривала відсутність спілкування між спадкодавцем і спадкоємцем, неприязні стосунки, зумовлені аморальною поведінкою спадкоємця тощо.
Аналіз вказаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що заявляючи вимоги про зменшення розміру обов’язкової частки, позивач повинен довести суду та підтвердити належними і допустимими доказами підстави такого зменшення, зокрема відсутність або негативний характер відносин між спадкоємцями та спадкодавцем, неприязні стосунки в зв’язку з аморальною поведінкою спадкоємця тощо.
Читайте також: Право на обов’язкову частку неповнолітніх дітей спадкодавця
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 28 листопада 2019 р. у справі № 707/2048/17, від 23 січня 2020 р. у справі № 497/51/18, від 31 березня 2021 р. у справі № 637/882/19.
Встановивши, що відповідачі протягом встановленого законом шестимісячного строку реалізували своє право на прийняття обов’язкової частки у спадщині після смерті спадкодавця, а позивачка не надала належних та достатніх доказів на підтвердження того, що між спадкодавцем та його батьками було припинено спілкування чи існували неприязні стосунки, зумовлені поведінкою саме спадкоємцями обов’язкової частки, які є особами похилого віку, або інших обставин, які мають істотне значення, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Підготував Леонід Лазебний
