Судова практика
Зазначення в актах підприємства додаткових підстав для відсторонення працівника від роботи не є підставою для їх застосування
12 серпня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 755/3373/19 залишив без задоволення касаційні скарги відповідачів, вказавши, що ст. 46 КЗпП України не передбачено такої підстави відсторонення працівника від роботи як проведення службового розслідування щодо факту його причетності до організації нападу на іншого працівника.
Працівник звернувся до суду з позовом до АТ про усунення перешкод у виконанні посадових обов’язків шляхом скасування наказів та стягнення заробітної плати, посилаючись на те, що АТ видало наказ «Про проведення службового розслідування» щодо нападу невідомих осіб на працівника, яке можливо пов’язане з професійною діяльністю, а також накази про відсторонення від виконання посадових обов’язків окремих працівників, зокрема позивача, у зв’язку з отриманням інформації про можливу причетність до організації нападу.
Читайте також: Невиконання розпорядження керівника не є підставою для відсторонення працівника від посади за ст. 46 КЗпП
На цій підставі позивача було відсторонено від виконання посадових обов’язків та заборонено допуск на територію підприємства, обмежено доступ до об’єктів і транспортних засобів, грошових коштів та матеріальних цінностей тощо на період службового розслідування.
Рішенням районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, позов задоволено частково з тих мотивів, що така підстава для відсторонення працівника від виконання обов`язків як проведення службового розслідування по факту його можливої причетності до організації нападу на іншого працівника чинним законодавством не передбачена, оскільки ґрунтується виключно на припущеннях.
Розглянувши касаційні скарги відповідачів, Верховний Суд вказав, що правові підстави відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим органом визначені ст. 46 КЗпП України і воно допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння; відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Читайте також: Відстороненим від роботи невакцинованим працівникам не оплачуватимуть лікарняні
Отже, відсторонення від роботи – це тимчасове позбавлення працівника, який перебуває у трудових правовідносинах із підприємством, можливості реального здійснення ним права на працю на підставі виявленого власником чи уповноваженим ним органом факту, через який він має право усунути або зобов’язаний усунути працівника від роботи.
Таким чином, за змістом ст.46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 185/676/18.
Такої підстави відсторонення як проведення службового розслідування по факту можливої причетності до організації нападу на іншого працівника нормами ст. 46 КЗпП України не передбачено. Локальні нормативно-правові документи підприємства не належать до законодавчих актів, а тому, зазначення у них додаткових підстав для відсторонення працівника від роботи, не може бути підставою для їх застосування, а у разі такого застосування не свідчить про його законність.
Правовий висновок про те, що ст. 46 КЗпП України встановлений вичерпний перелік випадків відсторонення працівника від роботи висловлено Верховним Судом у постановах від 1 квітня 2020 р. у справі № 761/12073/18 та від 23 січня 2019 р. у справі № 755/6458/15-ц.
Підготував Леонід Лазебний
