Судова практика
Згода обвинуваченого на спрощений розгляд обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку має бути добровільною та усвідомленою
20 вересня 2022 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 759/16293/20 залишив без задоволення касаційну скаргу захисника, який стверджував, що обвинуваченому не було роз’яснено його прав і обов’язків, а також наслідків розгляду провадження у спрощеному порядку.
Місцевий суд визнав винуватим та засудив фігуранта за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді арешту на строк 6 місяців, на підставі ст. 71, 72 КК до призначеного покарання частково приєднав невідбуту частину покарання за іншим вироком і призначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки і 1 місяць. Керуючись положеннями ч. 3 ст. 72 КК, суд ухвалив виконувати самостійно покарання у виді штрафів, призначені обома вироками.
Апеляційний суд змінив вирок та виключив з резолютивної частини рішення суду про самостійне виконання вироків від 8 липня та 4 серпня 2020 р., пославшись на їх повне виконання засудженим на час апеляційного розгляду.
У своїй касаційній скарзі захисник серед іншого зазначав, що засудженому не було роз`яснено його прав та обов’язків як обвинуваченого, суті обвинувачення, наслідків підписання заяви про розгляд у спрощеному порядку за ст. 382 КПК.
Розглянувши касаційну скаргу захисника, Верховний Суд вказав, що судовий розгляд цієї справи відбувався у спрощеному провадженні, можливість якого передбачена ст. 382 КПК для розгляду обвинувачення у вчиненні кримінального проступку. Засуджений погодився на такий порядок розгляду і підписав у присутності свого захисника відповідні документи, які дали можливість прокурору відповідно до ст. 302 КПК звернутися до суду з клопотанням про такий розгляд.
Особа, яка добровільно відмовляється користуватися певними правами, що надаються для захисту від обвинувачення, тим самим погоджується на обмеження, які закон передбачає для апеляційного оскарження вироку, постановленого за результатами спрощеного провадження. Зокрема відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК такий вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
У цій справі сторона захисту не подавала апеляції на цей вирок і апеляційний розгляд відбувся лише за скаргою сторони обвинувачення. Доводи засудженого, який брав участь у апеляційному розгляді, також зводилися лише до питання призначеного покарання.
Частина доводів сторони захисту в касаційній скарзі стосується саме тих питань, які відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК не можуть бути предметом апеляційного розгляду. Це стосується загального твердження про те, що суди не дослідили та не оцінили доказів, не з’ясували фактичних обставин кримінального правопорушення.
Що стосується скарги сторони захисту на розгляд без виклику та участі засудженого, Верховний Суд звернув увагу на те, що ч. 1 ст. 394 КПК прямо виключає цю обставину з підстав оскарження, оскільки особа добровільно погодилася на розгляд за її відсутності.
Однак, Верховний Суд зауважив, що спрощене судове провадження передбачене для розгляду обвинувачення у вчиненні кримінального проступку, тобто діяння, яке за визначенням не може потягнути позбавлення волі. Якщо суд першої інстанції на підставі наданих йому матеріалів може передбачити, що внаслідок застосування вимог кримінального закону розгляд закінчиться покаранням у виді позбавлення волі, він має розглянути необхідність призначення розгляду у судовому засіданні та виклику для участі в ньому учасників кримінального провадження відповідно до ч. 3 ст. 382 КПК.
У цій справі внаслідок складання покарань за сукупністю вироків відповідно до ст. 71 КК засуджений отримав покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки і 1 місяць, тобто результат, для якого в принципі спрощений судовий розгляд не призначений. Таким чином, з’ясуванню підлягало питання, яке сторона захисту підняла у своїй скарзі: чи розумів засуджений, які наслідки може потягнути за собою його згода на спрощений розгляд обвинувачення проти нього, тобто чи була його згода не лише добровільною, але й усвідомленою.
У цьому кримінальному провадженні засуджений беззаперечно визнав свою винуватість і в присутності захисника надав згоду на спрощений розгляд справи.
Читайте також: Часткове дослідження доказів за спрощеною процедурою без роз’яснення наслідків такого судового розгляду є істотним порушенням вимог КПК
Будучи попередженим про наслідки застосування умовного звільнення і багаторазово стикаючись із кримінальною юстицією протягом кількох місяців, засуджений мав розуміти можливість призначення йому покарання за сукупністю з вироком, за яким він перебував на іспитовому строкові. Крім того, враховуючи, що засуджений весь час перебував на свободі, він мав можливості скористатися правовою допомогою для того, щоб отримати докладну інформацію про можливий результат його поведінки, у тому числі щодо можливого застосування ст. 71 КК у разі засудження за кримінальне правопорушення.
За таких обставин, враховуючи підписані засудженим у присутності адвоката документи, Верховний Суд дійшов висновку, що згода засудженого на спрощене провадження була усвідомленою і він мав підстави передбачити, що через порушення ним умов звільнення від відбування покарання за вироком від 22 квітня 2019 р., остаточне покарання за оскарженим вироком може бути призначено відповідно до ст. 71 КК.
Верховний Суд також надав значення тій обставині, що засуджений не подавав апеляційної скарги і під час розгляду апеляції прокурора не піднімав тих питань, про які йдеться в касаційній скарзі.
Підготував Леонід Лазебний
