Судова практика
Зупинення продажу арештованого майна є спеціальним способом забезпечення позову, якщо подано позов про визнання права власності на нього і зняття арешту
5 грудня 2022 р. Верховний Суд у складі Об’єднаної Палати Касаційного цивільного суду у справі № 757/22558/20 уточнив висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 р. у справі № 524/7234/18, щодо застосування п. 5 ч. 1 ст. 150 ЦПК України.
Особа звернулася до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку, зняття арешту з цієї земельної ділянки.
Разом із позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив зупинити продаж арештованої земельної ділянки, вважаючи, що невжиття судом заходів забезпечення позову може унеможливити чи ускладнити виконання рішення у разі його ухвалення на його користь.
Місцевий суд, з яким погодився й апеляційний, заяву про забезпечення позову задовольнив.
У касаційній скарзі відповідач зазначав, що забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого майна створило перешкоди для виконання судового рішення в іншій справі.
Верховний Суд вказав, що у п. 5 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Зупинення продажу арештованого майна в такому разі є спеціальним способом забезпечення позову, який застосовується лише у справах за позовом про визнання права власності на це майно.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Зазначене згоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 лютого 2020 р. у справі № 381/4019/18.
Отже, за висновком ВС, суди попередніх інстанцій, застосувавши п. 5 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, обґрунтовано задовольнили заяву про забезпечення позову у спосіб зупинення продажу арештованого майна (земельної ділянки), оскільки позивач подав позов про визнання права власності на виставлене на продаж арештоване майно.
Саме для такого випадку законодавець передбачив можливість забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого майна. Дія наведеної норми процесуального права насамперед направлена на те, щоб запобігти відчуженню майна в порядку виконання судового рішення, яке належить не боржнику, а іншій особі.
Посилання в касаційній скарзі на те, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову фактично зупиняє реалізацію відповідачем права на виконання судового рішення в іншій справі, що набрало законної сили, є безпідставними, оскільки вказаний спосіб забезпечення позову ніяким чином не перешкоджає державному/приватному виконавцю проводити виконавчі дії в межах виконавчого провадження по виконанню цього рішення суду, а саме – вживати заходів, направлених на розшук іншого майна, що належить на праві власності боржнику. Тобто зазначений спосіб забезпечення позову не зупиняє виконання судового рішення в іншій справі, а лише зупиняє продаж певного (спірного) майна, яке є предметом спору в іншій справі, а не всього майна боржника.
Більше того, зазначений вид забезпечення позову є ефективним і унеможливлює відкриття нових судових проваджень щодо оспорення результатів торгів у разі, якщо позов про визнання права власності на спірне майно буде задоволено.
Підготував Леонід Лазебний
