Connect with us

В світі

Британія перед загрозою напіврозпаду. Чи може Уельс вимагати незалежності через Brexit?

Brexit сколихнув Британію до самих основ. Зокрема, величезним потрясінням для Сполученого Королівства стала потенційна незалежність Шотландії.

Невже й Уельс піде цим шляхом?

З усіх частин Сполученого Королівства Уельс найдовше перебуває в «тісній дружбі» з Англією. З усіх кельтських королівств Уельс першим був приєднаний англійцями ще у XIII столітті, і відтоді Лондон вважав його чи не найвідданішою частиною королівства. Недарма й спадкоємець престолу носить титул принца Уельського.

Але, звісно, як і в кожній частині Сполученого Королівства, тут є люди, які б воліли бачити його не таким сполученим. Із 1925 року інтереси валлійських націоналістів представляє «Партія Уельсу» (Plaid Cymru, Плайд Камру). Якщо на початку своєї діяльності вона радше нагадувала гурток ентузіастів зі спільним баченням покращення життя в Уельсі та його культурного відродження, то після яскравих подій 2014 та 2016 років її риторика стає все більш рішучою та радикальною стосовно центральної влади.

Переламний 2019-й?

Центральний Уельс — колишній індустріальний хартленд вугільного регіону. Індустріальні містечка, англомовне населення та переважна підтримка лейбористів на виборах. Де-факто ця територія була закрита для націоналістів і їхні шанси на отримання хоча б відсотка голосів були мізерними. Донедавна. Останні вибори до парламенту принесли не тільки абсолютну більшість консерваторам (і впевненість Джонсону «в завтрашньому дні»), але й ще два корисних відкриття. Перше — доволі непогані результати національних партій із так званих «кельтських периферій»: ірландська Шинн Фейн досить впевнено виглядала на тлі втрати голосів юніоністами, а Шотландська національна партія (ШНП) тотально виграла в самій Шотландії й отримала додаткові 13 місць у Вестмінстері (посівши третє місце на виборах із 48 депутатами).

Другим важливим відкриттям стало падіння «червоної стіни» — умовної лінії панування лейбористських політиків, яка простягнулась від промислових районів Мідленду до північних регіонів Англії й подекуди трималася майже 50 років. На тлі цього індустріальні райони Уельсу стали полем для активної агітації та роботи лівоцентристів з Плайд Камру, які вже встигли вправно перейняти частину лейбористської риторики про загальне медичне забезпечення, безкоштовні дитячі садки для всіх, доступну інфраструктуру та інші забаганки соціалістичного світоустрою. Поки важко сказати, наскільки це грає на руку справі незалежності, але сама партія отримує дедалі ширшу підтримку — повільно, помалу, але отримує.

Цікавість до незалежності

У валлійському суспільному дискурсі питання про незалежність тим чи іншим чином циркулює вже декілька десятків років. Проте про дійсну політичну незалежність від центральних парламенту та уряду почали говорити лише останнім часом. З чим це пов’язано? По-перше, сама логіка рухів за незалежність є такою, що першим кроком майже завжди виступає відродження культурної, мовної та національної ідентичності. Саме цим і займався місцевий уряд в Уельсі ще з початку 1990-х, а після децентралізації часів Тоні Блера ці процеси значно пожвавішали.

На відміну від Ірландії, де відродження гельської мови зайшло в глухий кут, валлійська мова тримала стійкі позиції: на традиційно патріотичному північному заході рівень володіння валлійською, за різними даними, доходить до 50—80% (з урахуванням більш англіканізованих східних провінцій середній рівень по країні — в районі 19—22%). Тому саме зараз робота попередніх десятиліть входить у фазу більш очевидного політичного протистояння.

По-друге, Brexit. Піднявши хвилю націоналізму в Північній Ірландії та Шотландії, Brexit так чи інакше підігрів активність і валлійських націоналістів. Ідеалісти вбачали в цьому пряму можливість здобути незалежність, а прагматики — шанс знову тиснути на Лондон. Водночас новий статус кордонів та митного контролю в Північній Ірландії, що фактично «виділяє» її з-поміж інших, ще більше розбурхав невдоволення валлійців та шотландців: чому від Brexit постраждають усі, а допомога піде лише ірландцям?

Незалежність чи ідентичність?

Плани валлійських націоналістів з Плайд Камру — дійсно грандіозні. Не обмежуючись ідеями про більшу децентралізацію, лідер партії Адам Прайс вже планує проведення референдуму про незалежність Уельсу «до 2030 року». На додачу активно просувається наратив про «заборгованість Англії перед Уельсом». За роки нещадного використання ресурсів регіону Англія, за словами Прайса, майже нічого не зробила для соціального розвитку, й саме тому Уельс наразі дійсно пасе задніх у Сполученому Королівстві. Тому партія вимагатиме в Лондона на свої проекти 20 мільярдів фунтів протягом наступних років — знову-таки цитуючи Прайса, «це лише двадцята частина того, що вони нам винні».

Проте, чи дійсно Уельс готовий до незалежності? Наразі близько 80% фінансування Уельс отримує від центральної влади в Лондоні у вигляді цільових грантів. Швидко заповнити таку діру в бюджеті в перші роки незалежності буде вкрай важко. Це не беручи до уваги те, що уряду нового незалежного Уельсу доведеться також взяти на себе витрати із забезпечення оборони, системи зовнішньої політики, підтримання правопорядку та інших життєво важливих галузей. Навіть за умови швидкого вступу Уельсу до Євросоюзу (що в принципі малоймовірно) важко сподіватися на значну підтримку союзом нового члена.

Наступним серйозним питанням стане кордон. І якщо в Ірландії кордон став місцем розбрату, то що ж буде в Уельсі, де цей кордон — довший, активніший та більш густонаселений? І якщо Північна Ірландія дуже залежала від відкритості кордону, то важко навіть уявити той струс для економічного, соціального та політичного життя, яким стане поява кордону, або навіть переведення його у статус міждержавного, між Англією та Уельсом. Загалом важко вести мову про незалежність Уельсу навіть у найближчі п’ять років. Гарним показником успіху подібних проектів могла би стати незалежність Шотландії, якщо, звісно, ШНП вдасться побороти Вестмінстер у його впертості.

Знову ж таки, законодавство залишається основною перепоною — як і у випадку з шотландцями на заваді стане недостатній обсяг прав у місцевого парламенту на проведення референдуму, на який Лондон може ніколи не дати добро. Проте за будь-якого сценарію Уельс використовуватиме розмови про незалежність як потужний інструмент впливу на Лондон, в тому числі задля збільшення бюджетного фінансування.

Олександр КРАЄВ,
ЄП

Джерело: Юридичний вісник України

В світі

Чоловік вимагає судового поєдинку на мечах із колишньою дружиною та її адвокатом

Житель Канзасу попросив суддю у штаті Айова дозволити йому бій на мечах зі своєю колишньою дружиною та її адвокатом, і в спосіб такого судового поєдинку вирішити їх тривалу юридичну суперечку щодо опіки та відвідування дітей, сплати податку на майно, – пише The Guardian.

40-річний Девід Остром заявив на суді, що його колишня 38-річна дружина Бріджит Остром з Харлана (штат Айова) та її адвокат Метью Хадсон «знищили (його) юридично». Водночас суддя має цілком законні повноваження дозволити сторонам «вирішувати суперечки на полі бою», – сказав Девід Остром, додавши у своєму клопотанні, що судовий поєдинок «ніколи не був однозначно нормативно заборонений у Сполучених Штатах».

Він також попросив у судді 12 тижнів додаткового часу для підготовки, аби дістати японські самурайські мечі.

«Я думаю, що моя абсурдна поведінка цілком відповідає абсурдній поведінці пана Хадсона», – сказав Остром, – «і оскільки моя колишня дружина обрала його своїм представником, нехай представляє її до кінця».

Натомість адвокат Хадсон стверджував у своєму запереченні, що оскільки поєдинок може закінчитися смертю, такі наслідки можуть вважатися більш тяжкими і не співмірними з предметом спору – податковими обтяженнями та обов’язками з опіки. Тому Хадсон попросив суддю відхилити клопотання про судовий поєдинок.

Суддя Крейг Дрейсмеєр заявив, що найближчим часом він не виноситиме рішення, пославшись на незвичайність клопотання і заперечення.

«Поки не будуть вчинені належні процесуальні дії в частині порушення судового провадження, суд не прийматиме рішень щодо будь-яких клопотань, заперечень або звернень, поданих будь-якою стороною», – постановив суддя.

Читати далі

В світі

«Північний потік-2» очолює колишній агент Штазі

Маттіас Варніг, 64-річний гендиректор компанії Nord Stream 2 AG, оператора газопроводу «Північний потік-2», шпигував на східнонімецьку таємну поліцію Штазі.

Під кодовим ім’ям «Артур» Варніг з Дюссельдорфської торгової місії НДР доставляв інформацію про західнонімецькі компанії до Східного Берліна, йдеться в матеріалі. Варніг родом з Альттеберна в Бранденбурзі, навчався в Східно-Берлінському економічному університеті в Східній Німеччині. «З 1981 по 1990 рік обіймав різні посади в уряді НДР, зокрема в Міністерстві зовнішньої торгівлі та кабінеті міністрів», — йдеться на веб-сайті Nord Stream 2. У 1990 році Варніг перейшов у Дрезднер Банк, який у 1991 році відкрив своє представництво в Петербурзі. У той час нинішній президент РФ Путін був там чиновником і відповідав за зовнішні відносини.

Два екс-агенти — Путін був у Дрездені як представник КДБ — стали друзями, йдеться в матеріалі. Варніг також допомагав Путіну приватно, повідомляє Die Welt. Коли його дружина Людмила тяжко постраждала в ДТП у 1993 році, операція була здійснена за кошти Дрезднер Банку в Німеччині. Починаючи з 2006 року, Варніг очолив «Північний потік».

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

Їстівні чеки

У Німеччині з 2020 року вступає в силу закон про те, що всі підприємства роздрібної торгівлі зобов’язані друкувати касові чеки при кожній покупці понад 20 центів незалежно від того, потрібні вони клієнту, чи ні.

Жителям країни ця ідея не дуже сподобалася, адже такий закон згубно впливатиме на екологію. Боротися з владою люди вирішили в дуже крутий спосіб. Для початку німецькі еко-активісти провели ціле дослідження, яке засвідчило, що загальна протяжність непотрібних касових чеків за рік може скласти аж 2 мільйони кілометрів, що дорівнює п’ятьом відстаням від Землі до Місяця. До того ж, касові чеки друкуються на спеціальному папері, який обробляється шкідливим хімічним шаром, що робить їх утилізацію неможливою. Протистояти нелогічним законам громадяни Німеччини вирішили без агресії. Так, кмітливі кондитери почали прикрашати свої солодощі їстівними чеками. Тепер на кожному виробі красується чек із цукрової помадки, який не тільки не шкодить довкіллю, а і є додатковим смаколиком.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.