В світі
Чорногорія у вогні: як «сербський мір» та друзі Росії довели країну до межі розколу
Наталія Іщенко,
редактор порталу «Балканський оглядач»
Сльозогінний газ, світло-шумові гранати, гумові кулі та барикади на вулицях історичної столиці Чорногорії. Усе це стало результатом бажання Сербської православної церкви (СПЦ) інтронізувати (ввести на кафедру) новообраного митрополита Чорногорсько-Приморського Йоанікія II. В цьому прагненні СПЦ підтримав й уряд Чорногорії, кинувши поліцію на подолання опору мешканців міста. Тож інтронізація в Цетинському монастирі може стати прологом до нової сторінки історії Чорногорії, а, може, і для всіх країн південно-східної Європи. Наслідки цього, нібито, суто релігійного заходу тією чи іншою мірою будуть відчутними у внутрішньополітичному чорногорському житті, в геополітичних розкладах на Балканах і в безпековій ситуації в регіоні. То що ж такого було в церемонії вступу на кафедру сербського митрополита Чорногорії?
Читайте також: Посилити міжнародну протидію агресії РФ закликала Верховна Рада
Церква йде у владу
Інтронізація очільника митрополії Чорногорсько-Приморської Сербської православної церкви 5 вересня цього року пройшла вперше за 30 років. Сходження на престол попередника Йоанікія ІІ Амфілохія відбувалося ще до розпаду Югославії (в 1990 році) і, як вважається, суттєво вплинуло на подальший розвиток ситуації. Річ у тім, що чорногорський митрополит СПЦ був активним учасником подальших подій у регіоні, і не як миротворець, а навпаки, як підбурювач. Амфілохій приймав у Цетинському монастирі і благословляв членів сербського парамілітарного формування «Тигри» та їхнього ватажка Желько Ражнатовича («Аркана»), особисто відвідував лінію фронту, де підбадьорював чорногорсько-сербські війська, які тримали облогу Дубровника, вмовляв лідерів боснійських сербів не підписувати мирні плани, запропоновані міжнародною спільнотою, а продовжувати воювати, «як цар Лазар на Косовому полі»….
Читайте також: Удар від США: які наслідки матиме позбавлення РФ статусу країни з ринковою економікою?
У 2000-х роках усі конфлікти на території колишньої Югославії припинилися, сама країна розвалилася, військові та політичні лідери регіону воєнного часу або кардинально змінили свої погляди (як Міло Джуканович), або опинилися в Гаазькому трибуналі. Але Сербську церкву в Чорногорії ці зміни практично не зачепили. Користуючись пріоритетним становищем, очільники церкви не соромилися просувати тези «сербського міра», навіть відмовляючись визнавати чорногорців окремим від сербів народом.
Інтронізація за будь-яку ціну
Вік та коронавірус підкосили Амфілохія наприкінці 2020 року. Відтак, був обраний новий очільник Чорногорсько-Приморської митрополії Йоанікій. Його сходження на престол, як і попередника, мало відбутися в Цетинському монастирі, в історичній чорногорській столиці, яка не тільки є центром православ’я одночасно для сербів та чорногорців, але й символом чорногорської державності. Акт інтронізації сербського митрополита в Цетинє мав стати не просто релігійною церемонією, але засвідчити, що СПЦ в Чорногорії є провідною суспільно-політичною силою, справжньою владою, остаточно підтвердивши перемогу владної коаліції, справжнім лідером якої була Сербська церква.
Ось цей аспект, нібито релігійної церемонії на Балканах, усі чудово бачили й розуміли, але Захід (про що свідчать численні заяви тамтешніх функціонерів та інших офіційних осіб, експертів і матеріали ЗМІ) або дійсно не бачив подвійного сенсу запланованої події, або вирішив заплющити очі на цей нюанс. Натомість патріотичні чорногорські організації, майже вся опозиція на чолі з Демократичною партією соціалістів Міло Джукановича, сам Джуканович, який нині є президентом Чорногорії, міська рада Цетинє вимагали перенести інтронізацію митрополита до іншого храму в іншому місті.
Читайте також: Визнати ФСБ та Генштаб ЗС РФ терористичними організаціями пропонує Верховна Рада
Напередодні інтронізації на дорогах до Цетинє постали барикади, а сербські ЗМІ дружно прогнозували кровопролиття. Цього всього можна було легко уникнути, якби інтронізація була перенесена до офіційної столиці – Подгориці. Зробити так рекомендувало Міністерство внутрішніх справ, проте такий сценарій виявився категорично неприйнятним для СПЦ. Цього року Сербська церква отримала болючого ляпаса: влада самопроголошеного Косова заборонила проводити інтронізацію нового патріарха на території держави. А тому інтронізація саме в Цетинє розглядалася і як своєрідна сатисфакція, і як свідчення, що церква зберігає владу в Чорногорії.
Уряд зробив ставку саме на силу. Чорногорська влада блокувала історичну столицю, щоб унеможливити прибуття туди опозиції з інших міст, а протести в самому місті жорстко розганяли спецпризначенці.
Разом із тим, барикади з палаючих шин завадили новому митрополиту та Сербському патріарху Порфирію доїхати до Цетинського монастиря автотранспортом. Втім, це не завадило проведенню інтронізації – ієрархів доставили до монастиря військовим гелікоптером та з озброєною охороною. Кадри, на яких священнослужителі виходять з гелікоптерів, яких відразу ж прикрили від протестувальників куленепробивними екранами, швидко розійшлися по всьому світу.
Перемога Бєлграда та Москви
Навіщо церква та влада пішли на цей конфлікт? Відповідь на це запитання частково дає ось такий один епізод з багатого на події дня 5 вересня. Готуючись зустріти Йоанікія, священники в Цетинському монастирі співали пісні. Однією з них була «Ječam žela», улюблена пісня покійного Амфілохія. Оплески присутніх викликав куплет, в якому є такі слова: «Коли військо до Косова повернеться, коли військо, матусю, повернеться до Косова».
Читайте також: Не визнавати вибори у Державну Думу РФ на окупованій території України закликає Верховна Рада
Звісно, йдеться лише про пісню. Але на Балканах подібні символічні деталі іноді мають не менше значення для прогнозування подальших подій, аніж заяви офіційних осіб. Відео із записом співу з монастиря ЗМІ Косова прокоментували так: «Митрополит Йоанікій офіційно вступить на посаду з ультранаціоналістичною піснею. Він приходить на заміну владиці Амфілохію, який був відомий як сербський і російський ультранаціоналіст. Новий єпископ належить до того ж ряду».
Уроки для Європи
Нинішній конфлікт став можливим ще й тому, що в Європі та США не бачили геополітичних чи безпекових загроз для регіону через тісний зв’язок чорногорської влади з ідеологами «сербського міра», а через них – і з РФ. Як наслідок, західні дипломати не вбачали загрози у проведенні церковного ритуалу в історичній столиці Чорногорії і традиційно закликали всі сторони до спокою та діалогу, незважаючи ані на надзвичайну впертість Сербської церкви, ані на незвичне намагання урядовців догодити їм за будь-яку ціну. Ба більше, критика переважно лунала на адресу опозиції (яку звинувачували в організації протестів лише для повернення до влади) та патріотів, яких, повторюючи тези російської пропаганди, чорногорські урядовці, західні медіа і навіть деякі західні політики та дипломати називали радикалами і націоналістами.
Джерело: Юридичний вісник України
