В світі
Ембарго в прольоті
Як європейські країни продовжують купувати російське пальне
Чи вдасться західним країнам реалізувати анонсоване ембарго на російську нафту та нафтопродукти? На жаль, існує суттєва загроза того, що без додаткових вторинних санкцій російська нафта буде продовжувати надходити в Європу в обхід ембарго – у формі нафтопродуктів з третіх країн.
Як відомо, шостий пакет санкцій ЄС, який був прийнятий 3 червня, забороняє морський імпорт російської нафти з 5 грудня 2022 року, а з 5 лютого 2023-го – імпорт нафтопродуктів з рф. Ембарго зі свого боку Велика Британія оголосила ще 8 березня, обіцяючи, що до кінця року заборонить імпорт російської нафти та нафтопродуктів. Утім, як виявляється, європейські авіакомпанії не поспішають позбуватися російського пального та на додаток купують його в Індії, заплющуючи очі на те, що воно виготовлене з російської нафти.
Читайте також: Понад 900 російських активів конфіскують на користь України
Інший приклад – мережі роздрібної торгівлі та автозаправні станції в Англії продовжують продавати своїм клієнтам російське дизельне пальне. Згідно з інформацією Russia Fossil Tracker – проекту, який спрямований на облік та висвітлення експорту енергоносіїв росії після вторгнення в Україну, від початку повномасштабного вторгнення росія заробила 132 мільярди євро на експорті викопного палива на світові ринки. Відповідні дані для проекту збирають аналітики Centre for Research on Energy and Clean Air (CREA), відстежуючи переміщення суден і комерційні потоки трубопроводів. Аналітики CREA описали постачання нафтопродуктів російського походження з Індії до Європи як «важливу лазівку, яку потрібно закрити».
Хто купує російське авіапальне?
Згідно з нещодавно оприлюдненим аналітичним звітом Zero Carbon Analytics, у 2021 році IAG, власник British Airways, був найбільшим споживачем авіаційного пального, імпортованого з Росії. British Airways використовували в середньому 586 барелів російського авіапального на добу. Скандинавські авіалінії (SAS) були наступним найбільшим його споживачем минулого року – з 308 барелями на добу. Суттєві обсяги також споживали Wizz Air, Easyjet, Ryanair, Turkish Airlines, Lufthansa, Air France і Pegasus. Загалом минулого року вони заплатили Росії за пальне більше мільярда євро. Серед аеропортів Європи в 2021 році найбільшим споживачем російського авіапального був лондонський Хітроу – 874 барелів на добу. Наступним ішов паризький аеропорт Шарль де Голль (706 б/д), за ним – амстердамський Схіпхол (225 б/д) та лондонський Гатвік (126 б/д).
Індія є третім за величиною джерелом імпорту авіаційного пального до Європи. При цьому наразі Індія значно збільшує імпорт російської сирої нафти, що перенаправляється з Європи. Отже, великий торговий потік авіаційного пального з Індії до Європи стає все більш російським. Як повідомляє Reuters, в середині липня індійські нафтопереробники почали розраховуватися за російську нафту в дирхамах, а «роснефть» постачає нафту до Індії через трейдерські фірми, зокрема Everest Energy та Coral Energy. А в червні Індія стала другим за величиною покупцем російської нафти після Китаю.
З десяти країн, які постачають найбільше авіаційного пального для європейських авіаліній, шість отримали в рейтингу Freedom House оцінку «невільні» з точки зору доступу до політичних прав і громадянських свобод. Після вбивства відомого опозиційного журналіста Джамаля Хашоггі в жовтні 2018 року громадськість закликала європейські авіакомпанії припинити ділові зв’язки з Саудівською Аравією. Але наступного року вони не лише не зменшили, а й збільшили закупівлі авіаційного пального у Саудівської Аравії. У тому ж 2019 році вони імпортували на 6% більше саудівського керосину.
Авіакомпанії Великої Британії та ЄС повинні бути чесними щодо того, де вони купують пальне для своїх літаків, а також розкривати ті кроки, яких вони вживають, аби бюджети на закупівлю пального не фінансували російську війну або репресії в інших автократичних режимах. «Як свідки жахів війни путіна проти України, як ми можемо продовжувати купувати авіаційне паливо, яке допомагає її фінансувати? Також не варто замінювати російську нафту пальним з інших проблемних держав», – каже Джо Дарденн, директорка організації Transport&Environment. Серед європейських країн Велика Британія була однією з найменш залежних від російської нафти. Частка країни-агресора в загальному британському імпорті нафти та нафтопродуктів у 2021 році складала лише 8%, тому запровадження ембарго не було політично складним кроком для уряду Бориса Джонсона.
Оголошення заборони на російську нафту стало гучною політичною заявою, яка отримала велику увагу в медіа, але з її впровадженням на практиці наразі є суттєві проблеми. «У нас є більш ніж достатньо часу, щоб ринок і наші ланцюжки постачання адаптувалися до цих істотних змін. Компанії повинні використати цей рік, щоб забезпечити плавний перехід, аби споживачі не постраждали», – заявив міністр економіки Великої Британії Квазі Квартенг, оголошуючи ембарго на російську нафту у березні.
Разом із тим, з того часу ні уряд, ні бізнес у Британії особливо не поспішають з відмовою від російської нафти та нафтопродуктів.
У відповідь Greenpeace UK за підтримки інших екологічних та правозахисних організацій вимагають від уряду та компаній негайного припинення імпорту та використання російського пального. Британські супермаркети (багато з яких також торгують пальним) стикаються з гострою критикою та публічним тиском через те, що вони продовжують продавати російське дизельне пальне своїм клієнтам.
Для скорочення споживання авіаційного пального екологічні організації в ЄС закликають Єврокомісію заборонити перельоти на короткі відстані та скасувати податкові пільги для авіакомпаній, які надають їм перевагу над залізничними перевезеннями. «Авіаційна галузь повинна взяти час, щоб уважно поглянути на себе та спланувати майбутнє з меншою кількістю нафти та польотів», – каже Джо Дарденн з Transport&Environment.
Ще одним надзвичайно ефективним способом зменшення споживання пального може бути заохочення людей менше використовувати автомобілі, а також електрифікація комерційного транспорту. Уряди Великої Британії та країн ЄС повинні невідкладно розглянути питання про стимулювання електрифікації комерційного транспорту, а також прискорити згортання виробництва автомобілів з двигунами внутрішнього згорання. Це має відбутися не до 2035 чи 2030 року, а протягом одного—двох років. Інакше важко повірити в заяви про те, що європейські країни хочуть зупинити війну в Україні, захистити права людей в інших регіонах та відвернути кліматичну катастрофу.
Джерело: Юридичний вісник України