Кінець двовладдя у Молдові: хто змусив піти у відставку уряд всесильного олігарха?

Період «двовладдя» в Молдові завершився так само швидко, як і розпочався. І так само несподівано. Ще вчора соратники олігарха Влада Плахотнюка запевняли, що альтернатив їм немає, не пускали своїх суперників навіть на поріг державних установ; зберігали контроль за всіма силовими відомствами та ще й здобули несподіваного зовнішнього соратника в особі українського МЗС, яке раптом визнало легітимність старого молдавського уряду. Й навіть у кінці минулого тижня Демпартія будувала якісь плани, призначала зустрічі, які були скасовані одночасно, в один момент. А ближче до ночі Плахотнюк та низка інших топ-представників влади терміново втекли з Молдови.

Це ще не кінець дивної молдовської «революції» — але дуже важлива проміжна перемога «революціонерів».

«Ми йдемо. Не треба мститися»

У штабі Демократичної партії Молдови, яка донедавна була правлячою й контролювала всі гілки влади в державі, від ранку п’ятниці, 14 червня, проходило засідання керівних органів. Принаймні, про це повідомили журналістам, зазначивши, що по обіді хтось із керівників партії оголосить про рішення. Був у цій будівлі і той, без кого жодне вагоме рішення офіційного Кишинева досі не ухвалювалося — найбагатший олігарх країни та лідер Демпартії Влад Плахотнюк, якого небезпідставно називали «хазяїном Молдови».

Заяву Демпартії для преси призначили на обідній час, потім перенесли на вечір, а тим часом у політичній спільноті почали циркулювати чутки: Плахотнюк готується до капітуляції. Мовляв, старий уряд Молдови готовий поступитися новому, і вже до вечора зніме блокаду урядових установ.

Згодом екс-прем’єр Павел Філіп підтвердив відставку, додавши, що змушений це зробити. Він побажав успіху «наступному прем’єрові», однак зазначив, що й досі вважає парламент та уряд Майї Санду незаконними.

Переконливі Сполучені Штати Америки

ЗМІ вже писали, що у вирішенні кризи влади у Молдові головну роль мав відіграти саме Вашингтон. Це було прогнозованим, легітимність молдовської влади щільно зав’язана на США ще від 2018-го.

Рік тому відносини Кишинева з ЄС, і без того напружені, пройшли точку неповернення. Демпартія скасувала вибори мера столиці, на яких переміг один із лідерів опозиції. Й хоча формально скасування провели через суд, та підстави були настільки надуманими, що навіть для Брюсселя це було за межею. Єврокомісія тоді зупинила виділення Кишиневу 100 млн євро допомоги, а Європарламент пригрозив ініціювати персональні санкції, якщо Молдова допустить нову атаку на демократію.

Історію із «розпуском» парламенту європейські столиці сприйняли абсолютно однозначно. Це — узурпація влади. Шанси на примирення з ЄС зникли. Як на біду, з Кремлем також не було можливості домовитися — там здавна вважають Плахотнюка своїм ворогом.

А отже, все знову залежало від позиції США, яким Демпартія довго та успішно доводила, що вона — єдина сила, здатна зупинити Путіна в Молдові. Цей аргумент працював бездоганно — заради геополітики Держдеп кілька років поспіль закривав очі на усі вади молдовської політики. Щоб знову заручитися підтримкою, один з найближчих соратників Плахотнюка Андріан Канду в середу терміново вилетів до Вашингтона… Але минув четвер, почалася п’ятниця, а жодних новин від емісара, жодних даних про зустрічі з ним так і не з’явилося. А у п’ятницю о 13:30, незадовго до запланованого брифінгу керівництва ДПМ, в офіс партії Плахотнюка прибув кортеж посла США Дерека Хогана, який від початку кризи уникав зустрічей із керівництвом «демократів». Він пробув там рівно 15 хвилин, і цього виявилось досить.

Найяскравішою ілюстрацією того, що демократи погодилися на капітуляцію, стали події в аеропорту Кишинева. Туди терміново прибули кілька чартерних рейсів, які дочекалися пасажирів та полетіли. Щонайменше два з них попрямували в Україну — до Одеси та Києва. А пізно вночі Демпартія визнала, що в одному з чартерів Кишинів залишив і Влад Плахотнюк.

А що ж Україна?

Наразі невідомо, чи скористався олігарх «українським» рейсом, але і це не було би вагомим показником, адже в Києві чи Одесі також можна зробити лише коротку зупинку. Відомо, що молдовський олігарх має нерухомість у Швейцарії, де, принаймні час від часу, мешкає його родина.

Але загалом під час молдовської кризи Україна спромоглася здивувати увесь світ та пішла наперекір позиції всіх своїх закордонних партнерів. Наша держава стала єдиною, хто спробував публічно додати легітимності Демпартії. Коротко ми вже повідомляли про цю історію. В середу до Кишинева прибув посол України з особливих доручень Віктор Крижанівський, який провів зустріч як із лідерами новоствореної коаліції, так і з колишнім урядом на чолі з Філіпом. Останню зустріч молдовська сторона зробила публічною, виставивши підтримку з боку України козирем у внутрішній боротьбі з опонентами. Україна, на диво, нічого проти не мала.

Це особливо дивує, зважаючи на те, що наш посол став першим закордонним дипломатом, який зустрівся з Філіпом від початку кризи, і єдиним(!), хто погодився на публічність зустрічі. Інші посли, акредитовані в Молдові, відмовлялися навіть від зустрічей тет-а-тет із міністром закордонних справ спірного на той час уряду Філіпа. Натомість із новою прем’єркою Санду посли зустрічалися, а її міністр Ніку Попеску вже встиг поїхати до Парижа з офіційним візитом, де мав офіційну зустріч із представниками G7, у якій Франція нині головує.

Та що для України G7? Ми маємо свій шлях. Тому МЗС встигло здивувати знову, опублікувавши прес-реліз, у якому визнало одночасно двох прем’єрів та два уряди Молдови. Згодом у МЗС додали, що це не було помилкою, хоч і визнали, що «два прем’єри — це забагато».

Неофіційно дипломати пояснюють, що причиною є їх застереження через участь у новій коаліції проросійської партії Додона та через те, що зміну влади в Молдові підтримав не лише Захід, а й Росія. І головне — режим Плахотнюка для України був зручним, передбачуваним партнером, а нова влада означає невизначеність.

Чого чекати далі?

Попри критику на адресу українського МЗС, авторові цих рядків лишається визнати — принаймні в одному вони праві. Капітуляція досі непотоплюваного Плахотнюка ще не гарантує, що криза в Молдові завершилася. І так само не можна бути певним у тому, що повалення олігархату Плахотнюка гарантує Молдові демократію та збереження руху до ЄС. Ситуація значно складніша. Навіть сам по собі той факт, що до тимчасового уряду Молдови увійшли соціалісти, а посаду віце-прем’єра, відповідального за Придністров’я, віддали прибічнику російського шляху Шова — вже змушує до обережності. Але, на щастя, прибічники РФ і близько не мають більшості в новому уряді Санду. Це для нас — гарантія того, що нової капітуляції, вже перед Росією, за нинішнього уряду не буде.

Наступним етапом, на якому Росія спробує взяти владу, стануть дострокові вибори до парламенту, які безсумнівно відбудуться. Можливо, не цього року, але наступного. Нинішня ж коаліція проєвропейських та проросійської партій довго не протягне. І вони відверто це визнають.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути