Макрон-ефект: як скандальні заяви президента Франції примирили НАТО і Трампа

«Чутки про мою смерть дещо перебільшені» — пожартував свого часу американський письменник Марк Твен, коли журналісти в США повідомили про його важку хворобу і, можливо, загибель. Тоді письменник перебував саме в Лондоні. За іронією долі, зараз тут, у Лондоні, так само були спростовані чутки чи то заяви про «смерть мозку» Північноатлантичного альянсу.

Скандальні висловлювання президента Франції, який поставив під сумнів життєздатність та єдність НАТО, мали зворотній ефект. У відповідь альянс отримав такий потужний заряд підтримки, якого не мав давно. А головне — те, що критичні заяви від Еммануеля Макрона змінили публічне ставлення до НАТО… з боку президента США. Дональд Трамп, який, як вважають, недолюблює французького колегу, перетворився із затятого критика альянсу на його безкомпромісного прибічника. Не знайшла підтримки союзників також позиція Макрона щодо відсутності загроз для НАТО з боку Росії — протягом дня постійно лунали заяви, що альянс, всупереч пропозиції президента Франції, не повинен забувати про «російський виклик».

Та й сам Макрон, хоч і не відмовився від своїх слів, але зменшив радикальність позиції. Між тим, на шляху до єдності країн-членів постала нова проблема: шантаж з боку президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана. Він почав блокувати рішення організації, діючи схожим чином до того, як це робить Угорщина щодо України.

Альянс воскрес

Ця історія розпочалася майже місяць тому. На початку лис топада журнал The Economist опублікував інтерв’ю президента Франції про те, що Північноатлантичний альянс переживає «смерть мозку», в тому числі через брак координації між Європою і США. Він звинуватив Сполучені Штати у втраті зацікавленості в європейських союзниках та заявив, що НАТО перестає діяти у звичних обрисах. «Ми повинні переглянути реальність, що таке НАТО», — додав Макрон. Слова французького лідера про «смерть мозку НАТО» стали крилатими, хоча й викликали одностайне засудження з боку інших європейських держав та керівників НАТО.

Ще тоді, на початку листопада, Макрон не приховував, що робить цю заяву з розрахунком продовжити дискусію на грудневій зустрічі лідерів альянсу. Нагадувати колегам про цей намір президентові Франції зайвий раз не довелося. У публічних виступах лідерів держав-членів НАТО та в дискусіях за їхньої участі тема «смерті мозку» стала однією з основних. Європейські колеги Макрона доводили, що той не мав підстав для таких заяв, бо альянс нині — живий як ніколи. «Це в 1990-х роках НАТО практично не існувало. Ви пригадаєте щось про НАТО із тих часів?.. А зараз альянс доводить, що він живий, він змінюється, швидко реагує на загрози», — доводив у виступі на конференції NATO Engages президент Польщі Анджей Дуда. Та головною інтригою була позиція США.

Трамп — не Макрон

Вашингтон донедавна утримувався від чітких заяв на цю тему, натомість лунали натяки на протилежне, як-то заява держсекретаря про те, що НАТО або зміниться, або застаріє. До того ж, Трамп і сам був здавна відомий як критик альянсу, а торік під час саміту в Брюсселі навіть погрожував виходом США з організації. А отже, скандальні заяви Макрона, здавалося б, збігалися з його позицією. Однак у вівторок Трампа немов підмінили. Із НАТО-скептика він умить перетворився на безкомпромісного прихильника альянсу. Вранці на зустрічі з Єнсом Столтенбергом Трамп повністю підтримав генсека НАТО та оголосив: французи роблять щось погане, а заява Макрона про «смерть мозку» є дуже небезпечною.

На зустрічі із самим Макроном, яка відбулася у вівторок ввечері, він трохи збавив оберти критики, але підтримка НАТО з його боку збереглася. Зміну своєї позиції президент США пояснив тим, що, мовляв, за цей час сам альянс змінився. «НАТО робить фантастичні речі, і всі беруть у цьому участь… Три роки тому НАТО йшло у неправильному напрямку. Тепер же альянс сильний і стає сильнішим», — розповідав Дональд Трамп перед телекамерами, сидячи поруч із Макроном.

Доречно згадати, що це — далеко не перша суперечка президентів США та Франції. Ці політики здавна, ще від першого року президентства Трампа, мають імідж антагоністів, що постійно розходяться в ключових питаннях. Курйозна деталь: якось Макрон привіз до США «дерево дружби», президенти разом посадили його на галявині поблизу Білого дому, але згодом рослина звідти зникла. Американська адміністрація визнала: «дерево дружби» Макрона і Трампа загинуло. Жарти жартами, але є всі підстави припустити, що нелюбов Трампа до Макрона справді вплинула на зміну позиції президента США щодо НАТО. Лишається тільки здогадуватися, чи було це від початку тактикою французького лідера, аби відродити підтримку альянсу Вашингтоном, але в результаті вийшло непогано.

Турецька блокада

Варто відразу застерегти від надмірного оптимізму щодо єдності союзників. На жаль, протистояння Франція—США було не єдиним у цій історії. Макрон, коли заявляв про «смерть мозку НАТО», критикував дії не лише американського колеги, але й турецького. Президент Франції обурювався через «неузгоджені агресивні дії в регіоні, де наші інтереси поставлені на карту», маючи на увазі вторгнення турецьких військ у Сирію. Також Макрон заявив про неприпустимість купівлі Туреччиною російських систем протиповітряної оборони С-400. Турецького президента ці претензії зачепили: він відповів образою на образу, порадивши Макрону «…перевірити власну голову, перш ніж оголошувати «смерть мозку» НАТО».

Розбіжності загострилися за день до зустрічі в Лондоні, коли стало відомо, що Туреччина фактично ставить ультиматум союзникам. Ердоган прямо заявив, що заблокує будь-які рішення, якщо лідери країн не погодяться визнати терористичними організаціями тих, на кого вкаже Анкара. А Туреччина вимагає, щоб альянс офіційно визнав терористами Робітничу партії Курдистану, її бойове крило «Загони народної самооборони» (YPG) та інші прокурдські організації, які діють на турецько-сирійському кордоні. Саме вони були основною ціллю військової операції Туреччини в Сирії в жовтні. «Якщо наші друзі в НАТО не визнають терористичними організаціями тих, кого ми вважаємо такими, тоді вибачте, але ми будемо проти будь-якого кроку, який буде зроблено в Лондоні», — заявив Ердоган.

Це вже нагадує угорську тактику щодо України, чи не так?

Причому наслідки турецької блокади — ще суттєвіші. Вимагаючи ухвалення рішення, якого не було на порядку денному альянсу, Ердоган блокує всі рішення, які мали би бути ухвалені на найвищому рівні. Зокрема, лідери НАТО планують ухвалити в Лондоні рішення щодо нового плану захисту Польщі та країн Балтії від російської загрози. Деталі плану поки невідомі, але, очевидно, йдеться про військове посилення на додачу до бойових груп, які вже розміщені в цих країнах. Це рішення — також під загрозою зриву. Причому європейські політики поки що не готові виконувати вимоги Ердогана. Так, Макрон вже нагадав, що сирійські курди допомагали міжнародній коа ліції перемогти терористів «Ісламської держави», а тепер НАТО має визнати терористами їх самих?

Стримати державу-терориста

За конфліктами всередині Північноатлантичного альянсу уважно стежать не лише держави-союзники та їхні партнери на кшталт України. Є держава, для якої заяви Макрона про «смерть мозку», жорсткі відповіді Ердогана, намір Туреччини блокувати рішення НАТО тощо — немов бальзам на душу. Звісно ж, ідеться про Росію, де не дуже приховують позитивні емоції. «Відмирання частин тіла НАТО нас не стосується, але ми спостерігаємо», — заявили з цього приводу в Кремлі. Та особливу вагу для РФ мали нещодавні висловлювання Макрона, коли той вже почав поволі знижувати накал критики на адресу НАТО, але натомість заявив, що не вважає Росію противником альянсу чи навіть спільною загрозою для його членів.

На щастя заяви, що пролунали в Лондоні, дають підстави для обережного оптимізму з цього приводу. Жоден з лідерів держав-членів НАТО, що висловлювався під час лондонської зустрічі, не підтримав ідею про те, що альянс має забути про російську загрозу. А от протилежні заяви лунали: попри потребу боротися із загрозою тероризму, стримування агресивної Росії лишається і має лишатися пріоритетом. І навіть Трамп, який кілька разів повторив, що він точно «зможе порозумітися з росіянами», все ж наголосив, що альянс «має бути готовим» до стримування різних ймовірних противників, і Росія не виняток. А тому «російська політика» НАТО після зустрічі в Лондоні, переконані, не зазнає змін. Підтвердженням цьому є й ухвалена на саміті альянсу декларація де наголошується, що агресивні дії Росії є загрозою евроатлантичній безпеці.

Сергій СИДОРЕНКО,
Юрій ОНИЩЕНКО,
Лондон, ЄП

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути