Connect with us

В світі

Макрон-ефект: як скандальні заяви президента Франції примирили НАТО і Трампа

«Чутки про мою смерть дещо перебільшені» — пожартував свого часу американський письменник Марк Твен, коли журналісти в США повідомили про його важку хворобу і, можливо, загибель. Тоді письменник перебував саме в Лондоні. За іронією долі, зараз тут, у Лондоні, так само були спростовані чутки чи то заяви про «смерть мозку» Північноатлантичного альянсу.

Скандальні висловлювання президента Франції, який поставив під сумнів життєздатність та єдність НАТО, мали зворотній ефект. У відповідь альянс отримав такий потужний заряд підтримки, якого не мав давно. А головне — те, що критичні заяви від Еммануеля Макрона змінили публічне ставлення до НАТО… з боку президента США. Дональд Трамп, який, як вважають, недолюблює французького колегу, перетворився із затятого критика альянсу на його безкомпромісного прибічника. Не знайшла підтримки союзників також позиція Макрона щодо відсутності загроз для НАТО з боку Росії — протягом дня постійно лунали заяви, що альянс, всупереч пропозиції президента Франції, не повинен забувати про «російський виклик».

Та й сам Макрон, хоч і не відмовився від своїх слів, але зменшив радикальність позиції. Між тим, на шляху до єдності країн-членів постала нова проблема: шантаж з боку президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана. Він почав блокувати рішення організації, діючи схожим чином до того, як це робить Угорщина щодо України.

Альянс воскрес

Ця історія розпочалася майже місяць тому. На початку лис топада журнал The Economist опублікував інтерв’ю президента Франції про те, що Північноатлантичний альянс переживає «смерть мозку», в тому числі через брак координації між Європою і США. Він звинуватив Сполучені Штати у втраті зацікавленості в європейських союзниках та заявив, що НАТО перестає діяти у звичних обрисах. «Ми повинні переглянути реальність, що таке НАТО», — додав Макрон. Слова французького лідера про «смерть мозку НАТО» стали крилатими, хоча й викликали одностайне засудження з боку інших європейських держав та керівників НАТО.

Ще тоді, на початку листопада, Макрон не приховував, що робить цю заяву з розрахунком продовжити дискусію на грудневій зустрічі лідерів альянсу. Нагадувати колегам про цей намір президентові Франції зайвий раз не довелося. У публічних виступах лідерів держав-членів НАТО та в дискусіях за їхньої участі тема «смерті мозку» стала однією з основних. Європейські колеги Макрона доводили, що той не мав підстав для таких заяв, бо альянс нині — живий як ніколи. «Це в 1990-х роках НАТО практично не існувало. Ви пригадаєте щось про НАТО із тих часів?.. А зараз альянс доводить, що він живий, він змінюється, швидко реагує на загрози», — доводив у виступі на конференції NATO Engages президент Польщі Анджей Дуда. Та головною інтригою була позиція США.

Трамп — не Макрон

Вашингтон донедавна утримувався від чітких заяв на цю тему, натомість лунали натяки на протилежне, як-то заява держсекретаря про те, що НАТО або зміниться, або застаріє. До того ж, Трамп і сам був здавна відомий як критик альянсу, а торік під час саміту в Брюсселі навіть погрожував виходом США з організації. А отже, скандальні заяви Макрона, здавалося б, збігалися з його позицією. Однак у вівторок Трампа немов підмінили. Із НАТО-скептика він умить перетворився на безкомпромісного прихильника альянсу. Вранці на зустрічі з Єнсом Столтенбергом Трамп повністю підтримав генсека НАТО та оголосив: французи роблять щось погане, а заява Макрона про «смерть мозку» є дуже небезпечною.

На зустрічі із самим Макроном, яка відбулася у вівторок ввечері, він трохи збавив оберти критики, але підтримка НАТО з його боку збереглася. Зміну своєї позиції президент США пояснив тим, що, мовляв, за цей час сам альянс змінився. «НАТО робить фантастичні речі, і всі беруть у цьому участь… Три роки тому НАТО йшло у неправильному напрямку. Тепер же альянс сильний і стає сильнішим», — розповідав Дональд Трамп перед телекамерами, сидячи поруч із Макроном.

Доречно згадати, що це — далеко не перша суперечка президентів США та Франції. Ці політики здавна, ще від першого року президентства Трампа, мають імідж антагоністів, що постійно розходяться в ключових питаннях. Курйозна деталь: якось Макрон привіз до США «дерево дружби», президенти разом посадили його на галявині поблизу Білого дому, але згодом рослина звідти зникла. Американська адміністрація визнала: «дерево дружби» Макрона і Трампа загинуло. Жарти жартами, але є всі підстави припустити, що нелюбов Трампа до Макрона справді вплинула на зміну позиції президента США щодо НАТО. Лишається тільки здогадуватися, чи було це від початку тактикою французького лідера, аби відродити підтримку альянсу Вашингтоном, але в результаті вийшло непогано.

Турецька блокада

Варто відразу застерегти від надмірного оптимізму щодо єдності союзників. На жаль, протистояння Франція—США було не єдиним у цій історії. Макрон, коли заявляв про «смерть мозку НАТО», критикував дії не лише американського колеги, але й турецького. Президент Франції обурювався через «неузгоджені агресивні дії в регіоні, де наші інтереси поставлені на карту», маючи на увазі вторгнення турецьких військ у Сирію. Також Макрон заявив про неприпустимість купівлі Туреччиною російських систем протиповітряної оборони С-400. Турецького президента ці претензії зачепили: він відповів образою на образу, порадивши Макрону «…перевірити власну голову, перш ніж оголошувати «смерть мозку» НАТО».

Розбіжності загострилися за день до зустрічі в Лондоні, коли стало відомо, що Туреччина фактично ставить ультиматум союзникам. Ердоган прямо заявив, що заблокує будь-які рішення, якщо лідери країн не погодяться визнати терористичними організаціями тих, на кого вкаже Анкара. А Туреччина вимагає, щоб альянс офіційно визнав терористами Робітничу партії Курдистану, її бойове крило «Загони народної самооборони» (YPG) та інші прокурдські організації, які діють на турецько-сирійському кордоні. Саме вони були основною ціллю військової операції Туреччини в Сирії в жовтні. «Якщо наші друзі в НАТО не визнають терористичними організаціями тих, кого ми вважаємо такими, тоді вибачте, але ми будемо проти будь-якого кроку, який буде зроблено в Лондоні», — заявив Ердоган.

Це вже нагадує угорську тактику щодо України, чи не так?

Причому наслідки турецької блокади — ще суттєвіші. Вимагаючи ухвалення рішення, якого не було на порядку денному альянсу, Ердоган блокує всі рішення, які мали би бути ухвалені на найвищому рівні. Зокрема, лідери НАТО планують ухвалити в Лондоні рішення щодо нового плану захисту Польщі та країн Балтії від російської загрози. Деталі плану поки невідомі, але, очевидно, йдеться про військове посилення на додачу до бойових груп, які вже розміщені в цих країнах. Це рішення — також під загрозою зриву. Причому європейські політики поки що не готові виконувати вимоги Ердогана. Так, Макрон вже нагадав, що сирійські курди допомагали міжнародній коа ліції перемогти терористів «Ісламської держави», а тепер НАТО має визнати терористами їх самих?

Стримати державу-терориста

За конфліктами всередині Північноатлантичного альянсу уважно стежать не лише держави-союзники та їхні партнери на кшталт України. Є держава, для якої заяви Макрона про «смерть мозку», жорсткі відповіді Ердогана, намір Туреччини блокувати рішення НАТО тощо — немов бальзам на душу. Звісно ж, ідеться про Росію, де не дуже приховують позитивні емоції. «Відмирання частин тіла НАТО нас не стосується, але ми спостерігаємо», — заявили з цього приводу в Кремлі. Та особливу вагу для РФ мали нещодавні висловлювання Макрона, коли той вже почав поволі знижувати накал критики на адресу НАТО, але натомість заявив, що не вважає Росію противником альянсу чи навіть спільною загрозою для його членів.

На щастя заяви, що пролунали в Лондоні, дають підстави для обережного оптимізму з цього приводу. Жоден з лідерів держав-членів НАТО, що висловлювався під час лондонської зустрічі, не підтримав ідею про те, що альянс має забути про російську загрозу. А от протилежні заяви лунали: попри потребу боротися із загрозою тероризму, стримування агресивної Росії лишається і має лишатися пріоритетом. І навіть Трамп, який кілька разів повторив, що він точно «зможе порозумітися з росіянами», все ж наголосив, що альянс «має бути готовим» до стримування різних ймовірних противників, і Росія не виняток. А тому «російська політика» НАТО після зустрічі в Лондоні, переконані, не зазнає змін. Підтвердженням цьому є й ухвалена на саміті альянсу декларація де наголошується, що агресивні дії Росії є загрозою евроатлантичній безпеці.

Сергій СИДОРЕНКО,
Юрій ОНИЩЕНКО,
Лондон, ЄП

Джерело: Юридичний вісник України

В світі

«Польський Зеленський»: як антисистемний кандидат отримав шанс на виборах президента Польщі

Станіслав ЖЕЛІХОВСЬКИЙ,
кандидат політичних наук, провідний фахівець Дипломатичної академії України
імені Геннадія Удовенка

Якби вибори президента в Республіці Польща відбулися, як очікувалося, 10 травня, то компанію чинному президенту Анджею Дуді з високою ймовірністю склав би «польський Зеленський» — незалежний кандидат Шимон Головня.

Сорокатрирічний журналіст і шоумен напередодні дня голосування міг би розраховувати на підтримку 19,2%, суттєво випереджаючи кандидатів від «традиційної» опозиції. А його порівняння із Зеленським не випадкове — сам Головня залюбки порівнює себе з українським президентом. Та чи подібна сьогоднішня польська ситуація до України річної давнини? Чи не виявиться Головня «каліфом на годину», чий рейтинг може так саме швидко піти донизу? А якщо ні, то чого тоді варто очікувати від Польщі? Спробуємо розібратися.

Від монастиря до ЗМІ

Шимон Головня народився 3 вересня 1976 року в Білостоці — місті на північному сході Польщі, неподалік від кордону з Білоруссю. Його батько, Войцех Головня, у 1980-х роках був активістом професійної спілки «Солідарність» у Білостоці, на перших вільних місцевих виборах 1990 року став міським райцем (депутатом міської ради), а потім — віце-президентом Білостока. Натомість його син не показував схильності до політики чи активізму.

Після закінчення школи Шимон знявся в польській короткометражній драмі «Людина з тіні», що побачила світ у 1995 році. В цій кінострічці Головня зіграв роль гімназиста з трагічною долею Богдана П’ясецького — сина польського політика і публіциста Болеслава П’ясецького, досить контроверсійної в польській історії особистості. Після того, хоча досвіду в кіно в Головні більше не було, проте участь у телевізійних проектах мала місце протягом досить тривалого періоду життя. Й хоча він розпочав свою кар’єру як журналіст та ближчим до себе розглядав інший спосіб життя — духовний.

Так, ще з дитинства Головня виявляв схильність іти по духовному шляху. Двічі перебував у новіціаті (був послушником) Ордену домініканців. Першого разу покинув його за станом здоров’я, а вдруге вирішив, що це — не його покликання. Замість цього він переїхав на навчання до Варшави, де вивчав психологію в Університеті соціальних та гуманітарних наук.

У період з 1997 по 2000 роки Головня був редактором відділу культури в «Gazeta Wyborcza», а в 2001—2004 роках — оглядачем та редактором соціального відділу в «Newsweek Polska». У 2005 році був заступником головного редактора тижневика «Ozon». Пізніше працював у «Rzeczpospolitа» на посаді редактора «Plus Minus».

Із 2008 року виступав у ролі ведучого програми «Маю талант!», де показав, що полюбляє телебачення та учасників, а також те, що має гарне почуття гумору.

Його дует з Марцином Прокопом був одним із найулюбленіших на телебаченні. Наприкінці листопада 2019 року журналіст оголосив, що залишає шоу.

Відомий він і значною благодійною діяльністю — у 2013 році заснував фонд «Kasisi», який зосереджується на управлінні дитячим будинком у Замбії, а у 2014 році — фонд «Добра фабрика», який допомогає жителям таких країн, як Бангладеш, Руанда та Сенегал.

Шлях у політику

Восьмого грудня 2019 року Шимон Головня у Гданському театрі Шекспіра офіційно оголосив про участь у виборах президента Республіки Польща в 2020 році, ставши першим кандидатом, який зробив це офіційно. Важливо розуміти його політичну позицію, включно із зовнішньополітичним аспектом. Адже Головня є потенційним очільником держави, що є сусідом та стратегічним партнером України. Під час прес-конференції, організованої 7 лютого, Шимон презентував свою офіційну передвиборчу програму. Він опублікував її у вигляді книги під назвою «Бачення та особливості президентства». Програма складається з чотирьох основних напрямків: безпека, охорона довкілля, соціальна солідарність, самоврядування та громадянська діяльність. Досить важливими її ідеями можна назвати такі: повна відмова Польщі від вугілля до 2050 року; жодних змін до закону про аборти; співпраця з ЄС і НАТО; стабілізація кадрової ситуації в армії; створення польсько-українського інституту соціального та історичного діалогу тощо.

Щодо міжнародного контексту, то ще до презентації своєї програми Шимон Головня, даючи інтерв’ю одному з польських видань, на запитання про те, як потрібно формувати відносини з Російською Федерацією, відповів, що «це також питання до Росії». Після чого розкритикував заяви її очільника Володимира Путіна щодо Польщі та спроби створити абсолютно нову історію не лише Польської держави, а й Європи.

У цьому ж спілкуванні Головня виступив за поглиблення співпраці зі Сполученими Штатами Америки. Зокрема, він згадав про купівлю Польщею літаків F-35, зазначивши, що офіційна Варшава, через потребу в тактичній та винищувальній авіації, якнайшвидше має бути оснащена найкращим обладнанням (невдовзі польська влада таки підписала зі США контракт на придбання 32-х винищувачів F-35).

Відтак, судячи з передвиборчої програми й політичної позиції, він не є прихильником геополітичних розворотів. Скоріше його можна віднести до осіб з проєвропейськими і проєвроатлантичними поглядами, що є доволі важливо й для України.

Другий Зеленський?

Через, зокрема, кар’єру актора й телеведучого дехто побачив у кандидаті в президенти Польщі Шимоні Головні аналогію з Володимиром Зеленським, про що він сам залюбки зазначає. Інший політик, із яким себе порівнює Головня — президент Франції Еммануель Макрон, і це теж зближує його із Зеленським.

Дійсно, схожостей між українським та польським політиками не бракує. Це й медійна слава, і позитивний імідж, а також знайомство з камерами та можливість охопити мільйони людей своїми повідомленнями. Зрештою, обидва новачки в політиці можуть також розраховувати на допомогу популярних ЗМІ, яким вони завдячують своєю кар’єрою. Так само, як і В. Зеленський, Шимон Головня досяг високих рейтингів у першу чергу завдяки статусу антисистемного кандидата, який вийшов на політичну арену під час чергової хвилі розчарування традиційною політикою.

Утім, на цьому їх подібність завершується. Головня не обіцяє повної ревізії всіх звершень свого попередника, просто роблячи акцент на потребі більш моральної політики та заявляючи про небезпеки монополізації влади однієї політичною силою. А головне — успіх антисистемного кандидата можливий лише в ситуації, коли традиційній опозиції немає що запропонувати суспільству.

P. S. У Польщі так було до минулої п’ятниці, але все змінилося після того, як ключова опозиційна сила «Громадянська платформа» замінила кандидата на виборах. Замість Малгожати Кідави-Блонської, рейтинг якої коливався на рівні ганебних 2%, у боротьбу за президентське крісло вступив популярний мер Варшави Рафал Тшасковський. І рейтинг «традиційної» опозиції знову став зростати. Наразі опитування дають Тшасковському від 11 до 16%. Він або несуттєво поступається Головні, або випереджає його та має всі шанси вийти в другий тур. Утім, як би не завершилися президентські вибори в Польщі, Шимон Головня залишиться їх головним відкриттям. Медіаперсоні, яка з’явилася майже «нізвідки», протягом виборчої кампанії вдалося примусити «традиційні» партії до еволюції. Це те, чого за рік так і не вдалося зробити Володимиру Зеленському.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

«Коридор ганьби» для прем’єра

У позаминулу суботу в одній із лікарень Брюсселя прем’єр-міністра Бельгії Софі Вілмес розгнівані медичні працівники зустріли мовчазним протестом.

Про це повідомляла «ЄП» з посиланням на The Brussels Times. У символічній акції взяли участь близько сотні медсестер, лікарів, технічних та адміністративних працівників лікарні Святого Петра. Вони влаштували «коридор ганьби», повернувшись спинами до автомобіля прем’єрки, коли та прибувала до установи.

Працівники лікарні пояснили, що повернулися вони так само, «як політики повертаються спинами на наші заклики про допомогу». Дана лікарня перебувала в епіцентрі коронакризи від початку епідемії, будучи опорною для пацієнтів з підтвердженою інфекцією. Перший у Бельгії пацієнт з коронавірусом лікувався там після повернення з Уханя. Наразі працівники лікарні розчаровані тим, як уряд впорався з коронакризою і його підходом до системи охорони здоров’я в цілому.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

В Ізраїлі черговий суд над Нетаньягу

В окружному суді Єрусалима в минулу неділю почався судовий процес над чинним прем’єр-міністром Ізраїлю Біньяміном Нетаньягу.

Як зазначається, вперше в історії цієї країни чинний глава уряду став підсудним, обвинуваченим у кримінальних правопорушеннях. При цьому Нетаньягу відкидає всі звинувачення на свою адресу. «Сьогодні під судом знаходиться волевиявлення народу. Йдеться про спробу заперечити рішення виборців і повалити владу національного табору. Розслідування були брудними від самого початку. Перед виборами в квітні 2019 року ці фірми терміново опублікували підозри проти мене, бо не хотіли, щоб я стояв тут сьогодні як прем’єр-міністр. Вони хотіли, аби я був переможеним політиком, колишнім прем’єр-міністром», — зазначив Нетаньягу перед початком слухання справи в суді.

Додамо, що перше судове засідання в трьох корупційних справах проти Нетаньягу тривало близько години. Адвокат прем’єр-міністра заявив, що для відповіді захисту на обвинувальний висновок буде потрібно від двох місяців до півроку. Він пояснив це великою кількістю матеріалу.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2020
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.