Connect with us

Lexinform™ - платформа важливої правової інформації.

Для правників усіх спеціалізацій - свіжі новини про найважливіші нормативні акти і законопроекти з погляду їх значущості, показові та прецедентні рішення судів, коментарі до цих рішень, юридичний аналіз правових позицій, зокрема – рішень Верховного Суду.

Правові новини охоплюють події в Україні, а також світові юридичні новини, які справляють вплив на нашу правову дійсність, в тому числі – на розвиток вітчизняного законодавства та правової системи в цілому.

Репортажі та фахові звіти про найцікавіші заходи в царині права дадуть можливість не лишити поза увагою жодної значної події, а календар прийдешніх науково-практичних конференцій, форумів, круглих столів, експертних нарад та інших зібрань, присвячених нагальним юридичним проблемам, - допоможе не пропустити майбутніх заходів.

Тут постійно накопичуються варіанти розв’язання складних правових питань, неординарні юридичні висновки, аналітичні матеріали з практики правозастосування, досудового розв’язання спорів, зокрема арбітражу і медіації.

Автори - досвідчені адвокати, знані фахівці з різних галузей права пропонують власне тлумачення норм права та випробувані практичні прийоми, переможні правові аргументи для судового спору.

В світі

Між Додоном і «крадієм мільярда»: кого привели до влади парламентські вибори в Молдові?

Опубліковано

on

Юрій ПАНЧЕНКО, редактор ЄП

Чи зможуть голоси громадян, які проживають на окупованих територіях, стати «золотою акцією» для формування уряду й визначити вектор розвитку держави? Відповідь на це запитання стало актуальним для сусідньої Молдови, де в неділю, 24 лютого, вперше після придністровського конфлікту та самопроголошення «незалежності» проросійського регіону мешканці Придністров’я масово голосували на парламентських виборах у Молдові.

 

Перше місце на цих виборах за партійними списками отримала проросійська Партія соціалістів (31,3% голосів). Втім цей результат не дозволяє їй самостійно сформувати уряд. На другому місці проєвропейська опозиція, блок ACUM із 26,4%. Партія влади отримала лише третє місце (менше 23,9%). А ще до парламенту пройшла партія «Шор» (8,4%) на чолі з «крадієм мільярда» Іланом Шором, провину якого вже визнав суд, але це не завадило йому балотуватися до парламенту. При цьому задовго до дня виборів кампанія в Молдові стала надзвичайно брудною, з узаконеними схемами підкупу, на який ЦВК «не звертав уваги». А партія влади, попри третє місце, може легко створити найбільшу фракцію в парламенті. Ми ж вирішили на місці розібратися, куди рухається наш сусід?

Олігарх та його друзі

«Не голосуй за олігархів» — плакатами з таким написом російською та румунською мовами був завішаний Кишинів. На них зображено руку з трьома «ляльками» з обличчями ключових молдовських політиків — президента Ігоря Додона (який має репутацію прокремлівського політика), лідера Демократичної партії Влада Плахотнюка (який має репутацію антиросійського політика) та мера міста Оргіїв Ілана Шора (який репутації не має взагалі). Щоправда, «олігархом» з цієї трійки за формальними ознаками є лише один — Влад Плахотнюк. Він вважається найбагатшою людиною в країні, контролює більшу частину медіапростору, очолює правлячу Демократичну партію і де-факто є лідером країни. Для Плахотнюка критично важливо зберегти владу після виборів. Демпартія фінішувала на виборах лише третьою, але це не стало несподіванкою. Готуватися до цього влада почала ще торік, змінивши виборчу систему з партійної на змішану, як в Україні, розраховуючи посилитися за рахунок мажоритарки. Знайома за українськими реаліями ситуація – кандидати, які перемагають на округах як «незалежні», після виборів долучаються до партії влади. Та й для депутатів, обраних від інших партій, можна знайти аргументи для переходу до влади – саме так сталося в парламенті минулого скликання.

А ще один козир Демпартії – партія «Шор». Ця політична сила має вкрай сумнівну репутацію, але її наперед вважають резервом голосів для нинішньої влади. Надто серйозний «аргумент» для впливу на її лідера має Плахотнюк.

Між в’язницею та парламентом

Невелике місто Оргїїв розташоване лише за 50 км від Кишинева. Затишне та набагато більш прибране й відремонтоване, аніж столиця. Це — один з головних аргументів тамтешнього мера Ілана Шора, який фінансує місто з «власних» грошей. Після цих виборів він напевно стане депутатом парламенту і лідером нової фракції. Кожен другий будинок у місті завішений передвиборчими розтяжками Шора (і, відповідно, партії, названої його іменем). В деяких випадках повісити розтяжки на мотузках не виходило, тож полотнища саморізами кріпили до стін – любов до свого мера буває настільки сильною, що заради нього варто зіпсувати фасад будинку.

Ілан Шор — ще один бізнесмен, чоловік російської поп-зірки Жасмін. У новітній історії Молдови він має особливу роль: суд визнав його провину як головного виконавця «злочину сторіччя» — крадіжки мільярда доларів з рахунків трьох молдовських банків у 2014 році. Ця справа зачепила кар’єру кількох відомих політиків. Деякі з них, як, наприклад, екс-прем’єр Влад Філат, вже давно у в’язниці, і суд почав слухати нову справу щодо нього. Ілана Шора від початку називали одним із причетних до крадіжки. Обвинувальний вирок щодо Шора був винесений ще у липні 2017 року. Та це не заважає йому керувати містом і балотуватися у депутати.

Річ у тім, що вирок суду першої інстанції ніяк не набуде чинності, бо апеляція триває досі й слухання постійно переносяться. Чергове засідання мало відбутися 20 лютого, за кілька днів до голосування, але «раптом» суд вирішив задовольнити прохання політика і вкотре переніс слухання – адже через вибори у Шора зовсім немає часу на такі дрібниці.

«Вдалося домовитися», — так зазвичай коментують у Молдові це перенесення. І не сумніваються, що взамін партія «Шор» буде вимушена стати тіньовим партнером Демпартії. Тим більше, зважаючи на те, що вирок було винесено до отримання Шором депутатського імунітету, і для його переміщення з парламенту до в’язниці скасування недоторканості не потрібне, лише рішення за апеляцією.

Виборчий туризм

Однією із сенсацій нинішніх виборів у Молдові став аншлаг на дільницях для мешканців Придністров’я — їх цього року відкрили аж півсотні. Право голосувати на виборах у Молдові придністровці мали й раніше, та донедавна мало хто це робив — влада сепаратистського регіону, тісно пов’язаного з Росією, перешкоджала їхній участі у молдовських голосуваннях.

Ситуація змінилася 2016 року, коли на президентських виборах треба було підтримати проросійського кандидата Ігоря Додона. Тоді у виборах у Молдові взяли участь близько 7 тисяч придністровців. Продовження такої практики було й на парламентських виборах, тим більше, що нова виборча система «бронює» за Придністров’ям два мандати – які можуть виявитися вирішальними під час коаліціади.

Втім такої активності придністровських виборців не очікували навіть у Молдові. Цього року тут проголосувало 37 тисяч людей. Дільниці для придністровців були переповнені від 7-ї ранку, коли тільки розпочалося голосування. На них збиралися довжелезні черги, поруч — автобуси з придністровськими номерами. І попри очевидність того, що людей організовано підвозили, в присутності журналістів виборці запевняли, що «приїхали самі, громадським транспортом». Хоча не на камеру дехто визнавав, що поїхали за вказівкою керівництва, а інші, що мають отримати за голос від 20 до 40 доларів. Опозиційний блок ACUM навіть звернувся до Центрвиборчкому з вимогою визнати нечинним голосування на придністровських дільницях. Втім там відповіли, що підстав для цього немає — доказів підкупу представлено не було, а організація підвозу виборців не є протизаконною.

Та залишається ключове питання – на чию користь голосували придністровці? У правлячій Демпартії заявили, що таким чином РФ намагається підтримати соціалістів. У Соцпартії, навпаки, вважають, що це допомога Тирасполя «демократам». І друга версія цілком може мати сенс: хоча в багатомандатному окрузі половина придністровців проголосувала за соціалістів, та це в масштабах країни — небагато голосів. Натомість у «придністровських» одномандатних округах лідирують незалежні кандидати, які найімовірніше посилять саме Демпартію.

Перемога без перемоги

За даними ЦВК Молдови, на ці вибори явка була рекордно малою — на дільниці прийшли 49% виборців. Очікувано в Центрвиборчкомі не побачили порушень, які могли б вплинути на перебіг виборів. Серед виявлених проблем найдивнішим стала історія в місті Комрат, де на скрині для голосування виявився… герб Російської Федерації. Цей конфуз пояснили недавнім голосуванням для громадян РФ на виборах у Держдуму, після чого стерти чужий герб зі скрині, мовляв, просто забули.

Про попередні результати виборів ми вже говорили. Реальний розклад сил ще скоригує мажоритарка. За попередніми даними, Демпартія отримає другу за величиною фракцію (31 мандат), лише трохи відстаючи від соціалістів (33 мандати). Ще 27 мандатів отримає ACUM, 7 — «Шор» та останні 3 — незалежні кандидати. Найімовірніше, за їх рахунок реальна кількість мандатів «демократів» зросте до 34, що зробить їх найпотужнішою фракцією.

Таким чином найбільше шансів на успіх у створенні коаліції має чинна партія влади — дарма що вона фінішувала третьою. Влад Плахотнюк на брифінгу відразу після завершення голосування заявив, що партія відкрита до діалогу з усіма політичними силами. Та хто піде в союзники до олігарха? Адже голосів «Шора» їм не вистачить. Проєвропейский ACUM виключає таку можливість. Вони ще до виборів пообіцяли не вступати в коаліцію з демократами. А крім того, за кілька днів до голосування обидва лідери блоку заявили про отруєння ртуттю, в якому вони звинуватили особисто Плахотнюка. Це не той фон, на якому примирення видається реальним.

Тому найреалістичнішими є два варіанти. Або Демпартія зможе «в індивідуальному порядку» переманити депутатів від ACUM та соціалістів, приміром, для призначення уряду меншості, або створити коаліцію із соціалістами. Й хоча останній варіант означає об’єднання антиподів — проросійської та проєвропейської сил, — у Молдові багато хто вважає, що він не є неможливим. В останні півроку (після скасування результатів виборів мера Кишинева, на яких переміг один із лідерів ACUM Андрей Нестасе) відносини уряду з ЄС суттєво погіршилися. А в Додона тим часом дещо скоригували ставлення до євроінтеграції і вже не вимагають скасування Угоди про асоціацію. Останній сценарій вкрай небажаний для України. Він серед іншого означатиме, що до уряду сусідньої Молдови увійдуть проросійські міністри, а її співпраця з ЄС, яка і зараз далека від ідеальної, додатково уповільниться.

Головною інтригою лишається те, як діятиме опозиція. В ACUM вже оголосили ці вибори найбруднішими в історії Молдови і не приховують, що мають намір перейти до вуличних протестів. Та чи матимуть вони достатній масштаб, аби змінити результати виборів? Це наразі лишається під великим питанням.

Джерело: Юридичний вісник України

В світі

Главою ЄК може стати німець Вебер

Опубліковано

on

Серед кандидатів на цю посаду за неписаним правилом можуть бути лише представники партій, що лідирують на виборах.

Очільники держав і урядів країн Європейського союзу вирішують, кого запропонувати на посаду голови Європейської комісії, при цьому великі шанси обійняти цю посаду має німець Манфред Вебер. А Європарламент має намір докласти зусиль до того, щоб головою Єврокомісії став один із кандидатів, запропонованих його фракціями. Про це домовилися голови більшості фракцій парламенту ЄС, повідомив його нинішній очільник Антоніо Таяні у вівторок у Брюсселі після зустрічі з головами представлених у парламенті політичних сил. Проти виступає Альянс лібералів і демократів за Європу, заявив його глава Гі Верхофстадт.

Нагадаємо, у ході виборів до Європарламенту, які відбулися 23–26 травня, найбільші політичні сили висували своїх кандидатів на пост глави Єврокомісії. Цей принцип, уперше був реалізований на виборах 2014 року і розрахований на те, щоб громадяни країн ЄС могли опосередковано впливати на те, хто обійме цю високу посаду. Європарламент визнав, що тоді цей принцип був реалізований успішно: ЄК очолив Жан-Клод Юнкер від Європейської народної партії (ЄНП), що отримала більшість місць у парламенті. Натепер основними кандидатами є німецький політик Манфред Вебер від ЄНП, соціал-демократ Франс Тіммерманс, який зараз є заступником голови Єврокомісії, і чинний єврокомісар з питань конкуренції Маргрет Вестагер від Альянсу лібералів і демократів за Європу.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

У Британії хочуть нової угоди про Brexit

Опубліковано

on

Міністр закордонних справ Великої Британії Джеремі Хант заявив, що країні потрібно укласти нову угоду з Брюсселем щодо виходу зі складу ЄС.

За його словами, угода, укладена прем’єр-міністром Терезою Мей, яка йде у відставку, повинна бути переглянута. Зокрема, необхідний новий підхід до режиму перебування Північної Ірландії в складі ЄС. Про це повідомляє Reuters.

Хант підкреслив, що британській владі слід зібрати нову команду переговірників з Брюсселем, в якій мають бути присутні не лише члени уряду, але й прихильники Brexit без угоди.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

Зрада не на часі: вибори до Європарламенту не стали тріумфом радикалів

Опубліковано

on

У неділю пізно ввечері закрилися останні виборчі дільниці, а держави-члени ЄС одна за одною почали повідомляти про підраховані голоси. Завершилися вибори до Європарламенту — можливо, останні, в яких брала участь Велика Британія. За іронією долі, саме британці голосували найдовше, а також найдовше — аж до ранку — рахували свої голоси.

Та Україну (і не лише нас) найбільше цікавила не доля британських євродепутатів, кар’єра яких може завершитися за лічені місяці після обрання разом із виходом Сполученого Королівства з ЄС. На порядку денному були значно важливіші питання. Чи отримають євроскептики блокуючий пакет у новому складі ЄП? Чи не стане реальністю вибухове зростання частки радикалів та популістів (серед яких, нема чого приховувати, є надто багато друзів Росії)? Чи збережеться впевнена більшість у партій, яких вважають друзями України?

Відповіді на всі ці питання вже відомі. Європа змогла знову позитивно здивувати. Вибори завершилися позитивніше за прогнози, хоча не обійшлося без тривожних сигналів. Про все це — у нашій статті.

Виросли, але не виграли

Заголовки нових європейських видань у неділю ввечері — на перший погляд — були здатні засмутити. «Партія Макрона програла націоналістам Ле Пен», «У Британії впевнено перемогла Brexit-партія», «Ультраправий Сальвіні б’є рекорди в Італії» — цього достатньо, щоби впасти у песимізм. Але якщо розібратися глибше, то за кожним пунктом з’ясовується, що ситуація склалася далеко не найгірше.

Подруга Путіна Ле Пен справді оговталася від нищівної поразки на президентських та парламентських виборах 2017 році, але її нинішній результат (23,5% та 22 мандати) не є рекордним. На минулих євровиборах 2014 року французька націоналістка також була першою, мала вищу підтримку й отримала на два мандати більше. Тому нинішні результати виборів у Франції точно не є «зрадою».

Brexit-партія справді лідирує на євровиборах у Британії, але вона отримала менше за всі наявні прогнози. В останній момент виборці вирішили голосувати за конструктивні сили.

Лідер італійських ультраправих Сальвіні справді безпрецедентно виріс (взяти понад третину голосів виборців — серйозне досягнення!), але це було прогно зовано. А от для його соратників по коаліції «Руху 5 зірок» (який вважають прообразом партії «Слуга народу» Володимира Зеленського) європейські вибори стали історією провалу. «Зірки», які торік були лідером на італійських виборах, нині впали аж на третє місце, пропустивши вперед проєвропейську Демпартію.

Та й загальноєвропейські цифри лишають надію, що ідеї радикалів та популістів поволі втрачають популярність на континенті. І для нас це — справді добрий сигнал.

Позиції єврооптимістів

В останні роки європейська політична тусовка жила побоюваннями, що в новому скликанні парламенту може сформуватися «диктат євроскептиків». А після міграційної кризи, перемоги прибічників Brexit, на тлі нідерландського референдуму, «каталонської саги» тощо багато хто думав, що єдина Європи тріщить по швах. Та життя довело, що воно є бентежним, а емоції — швидкоплинними. Brexit-серіал, який вдарив передусім по самій Британії, а також поступове відновлення економічного зростання у більшості держав ЄС розмили панічні настрої. Рейтинги радикалів та популістів (порівняно з тим, що вони мали в попередньому парламенті) ми вже перерахували. Зменшився рейтинг і помірних євроскептиків. «Європейські консерватори та реформісти» втрачають 20 місць і, за прогнозами, отримають 57 мандатів. Тож у сумі чотири євроскептичні сили набирають 213 голосів. Це явно не дотягує до «більшості» у парламенті, де є 751 євродепутат. А головне — це лише на три мандати більше, ніж у попередньому скликанні!

Так, їхні ряди ще можуть поповнити зо два десятки депутатів-новачків, які розійдуться по різних групах. Але вже можна з певністю говорити: «наступ євро скептиків» провалився.

Європейський парламент, попри всі побоювання, залишиться проєвропейським та проукраїнським на наступні п’ять років.

Головною та найбільш чисельною групою лишається правоцентристська Європейська народна партія (ЄНП). Це — та партійна група, до якої належать Меркель та Туск, друзі України, головні драйвери сучасної Європи та підтримки України. На другому місці — лівоцентристи, соціал-демократи (СД). Не найбільш проукраїнська група, але точно не «друзі Росії». Та й у їхніх проєвропейських настроях сумніву немає. Третє місце обійняли ліберали, до яких планує долучитися новачок, блок Макрона. У них 108 місць, на 39 більше ніж п’ять років тому, і це справжній успіх. Четверті — зелені, які матимуть 68 мандатів (зросли на 16). Ці чотири «єврооптимістичні» фракції разом набирають понад 500 голосів — понад ніж достатньо для стійкої більшості.

То виходить, Європарламент лишився незмінним, і європейцям нема про що хвилюватися? Ні, проблема є.

«Ширка» по-європейськи

За 40 років роботи європарламенту в ньому завжди була стійка більшість, що складалася з двох партійних груп — правоцентристів із ЄНП та лівоцентристів з групи соціал-демократів. У новому скликанні вони лишаються двома найбільшими групами. Обидві отримали більше ніж їм прогнозували (179+150, тобто 329 мандатів), але це менше ніж 376, необхідних для більшості. А отже, для всіх критичних голосувань ЄНП та СД мають домовитися ще з кимось.

І вже відомо, про що доведеться домовлятися в першу чергу. Восени Європарламент має призначити нового президента Єврокомісії, тобто наступника Юнкера, та фактично затвердити її склад. Досі для цього вистачало голосів двох груп-лідерів. Діяла домовленість: ЄК очолить кандидат від найбільшої з них (тобто від ЄНП), а друга отримує посаду високого представника із зовнішньої політики (так головним дипломатом стала Федеріка Могеріні). Тепер «міжсобойчик на двох» стає неможливим. Потрібна підтримка мінімум ще однієї групи. Бажано — лібералів, бо в них голоси є із запасом. От тільки останні вже заявили, що їм такий порядок не до вподоби і вони мають своїх кандидатів.

Нині чимало європейських медіа дають доволі невеселі прогнози та чекають, що формування нової комісії може затягнутися аж до наступного року. Але автор цієї статті схильний до більшого оптимізму. Так, «апокаліптична затримка» можлива, але найімовірніше — домовитися вийде доволі швидко. Зрештою, ву Європарламенті і до того була розвинена культура компромісу — більшість ніколи не намагалася «продавити» свої проекти рішень, а натомість завжди шукала компромісний варіант. Непрацююча напівлегітимна Єврокомісія не потрібна нікому. Тому — або кандидата від ЄНП, німця Манфреда Вебера погодяться підтримати зелені та частина радикалів, або групи- лідери все ж підуть на кадрові поступки лібералам. А зважаючи на те, що ліберали переважно є дуже прихильними до України (і навіть французів з партії Макрона це загалом стосується), такий варіант для нас видається не найгіршим. А нинішній склад Європарламенту — який, повторимося, є значно кращим за сподівання — за будь-якого розкладу працюватиме ще п’ять років.

Кому дякувати?

Що сталося? Завдяки чому вдалося переконати виборців голосувати за проєвропейські партії? Єдиної та простої відповіді на це питання немає. Ми вже згадали про відлуння Brexit та про відновлене економічне зростання. Але це не було єдиною причиною. Та й зміщення голосів усюди було різним. На умовній півночі ЄС (яка включає також Німеччину) різко зросли рейтинги зелених, а от у південних державах цього не сталося. У західній Європі помітно набрали популярності ліберали, натомість східна Європа, яка найбільше здобула від свого членства в ЄС, і надалі підтримує умовного Орбана, з натяком на євроскептичні настрої.

Але й одне, і друге не стало аж зовсім несподіванкою — ці тенденції тривають у ЄС вже кілька років. Натомість чи не найбільшою несподіванкою нинішніх виборів стала… висока активність європейців. Євровибори традиційно поступаються популярністю національним. Люди не розуміють, як вплине на їхнє життя те, що вони обирають когось у Брюсселі. Наслідком є невисока явка. Та вибори-2019 зламали це правило. Середня по всіх 28 країнах явка цього року перевищила 50% і встановила рекорд за 20 років.

Сергій СИДОРЕНКО, ЄП

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В тренді

 

Підпишись на нашу розсилку.

Юридичні новини 1 раз на день у твоїй поштовій скринці.