Connect with us

В світі

Між Додоном і «крадієм мільярда»: кого привели до влади парламентські вибори в Молдові?

Юрій ПАНЧЕНКО, редактор ЄП

Чи зможуть голоси громадян, які проживають на окупованих територіях, стати «золотою акцією» для формування уряду й визначити вектор розвитку держави? Відповідь на це запитання стало актуальним для сусідньої Молдови, де в неділю, 24 лютого, вперше після придністровського конфлікту та самопроголошення «незалежності» проросійського регіону мешканці Придністров’я масово голосували на парламентських виборах у Молдові.

 

Перше місце на цих виборах за партійними списками отримала проросійська Партія соціалістів (31,3% голосів). Втім цей результат не дозволяє їй самостійно сформувати уряд. На другому місці проєвропейська опозиція, блок ACUM із 26,4%. Партія влади отримала лише третє місце (менше 23,9%). А ще до парламенту пройшла партія «Шор» (8,4%) на чолі з «крадієм мільярда» Іланом Шором, провину якого вже визнав суд, але це не завадило йому балотуватися до парламенту. При цьому задовго до дня виборів кампанія в Молдові стала надзвичайно брудною, з узаконеними схемами підкупу, на який ЦВК «не звертав уваги». А партія влади, попри третє місце, може легко створити найбільшу фракцію в парламенті. Ми ж вирішили на місці розібратися, куди рухається наш сусід?

Олігарх та його друзі

«Не голосуй за олігархів» — плакатами з таким написом російською та румунською мовами був завішаний Кишинів. На них зображено руку з трьома «ляльками» з обличчями ключових молдовських політиків — президента Ігоря Додона (який має репутацію прокремлівського політика), лідера Демократичної партії Влада Плахотнюка (який має репутацію антиросійського політика) та мера міста Оргіїв Ілана Шора (який репутації не має взагалі). Щоправда, «олігархом» з цієї трійки за формальними ознаками є лише один — Влад Плахотнюк. Він вважається найбагатшою людиною в країні, контролює більшу частину медіапростору, очолює правлячу Демократичну партію і де-факто є лідером країни. Для Плахотнюка критично важливо зберегти владу після виборів. Демпартія фінішувала на виборах лише третьою, але це не стало несподіванкою. Готуватися до цього влада почала ще торік, змінивши виборчу систему з партійної на змішану, як в Україні, розраховуючи посилитися за рахунок мажоритарки. Знайома за українськими реаліями ситуація – кандидати, які перемагають на округах як «незалежні», після виборів долучаються до партії влади. Та й для депутатів, обраних від інших партій, можна знайти аргументи для переходу до влади – саме так сталося в парламенті минулого скликання.

А ще один козир Демпартії – партія «Шор». Ця політична сила має вкрай сумнівну репутацію, але її наперед вважають резервом голосів для нинішньої влади. Надто серйозний «аргумент» для впливу на її лідера має Плахотнюк.

Між в’язницею та парламентом

Невелике місто Оргїїв розташоване лише за 50 км від Кишинева. Затишне та набагато більш прибране й відремонтоване, аніж столиця. Це — один з головних аргументів тамтешнього мера Ілана Шора, який фінансує місто з «власних» грошей. Після цих виборів він напевно стане депутатом парламенту і лідером нової фракції. Кожен другий будинок у місті завішений передвиборчими розтяжками Шора (і, відповідно, партії, названої його іменем). В деяких випадках повісити розтяжки на мотузках не виходило, тож полотнища саморізами кріпили до стін – любов до свого мера буває настільки сильною, що заради нього варто зіпсувати фасад будинку.

Ілан Шор — ще один бізнесмен, чоловік російської поп-зірки Жасмін. У новітній історії Молдови він має особливу роль: суд визнав його провину як головного виконавця «злочину сторіччя» — крадіжки мільярда доларів з рахунків трьох молдовських банків у 2014 році. Ця справа зачепила кар’єру кількох відомих політиків. Деякі з них, як, наприклад, екс-прем’єр Влад Філат, вже давно у в’язниці, і суд почав слухати нову справу щодо нього. Ілана Шора від початку називали одним із причетних до крадіжки. Обвинувальний вирок щодо Шора був винесений ще у липні 2017 року. Та це не заважає йому керувати містом і балотуватися у депутати.

Річ у тім, що вирок суду першої інстанції ніяк не набуде чинності, бо апеляція триває досі й слухання постійно переносяться. Чергове засідання мало відбутися 20 лютого, за кілька днів до голосування, але «раптом» суд вирішив задовольнити прохання політика і вкотре переніс слухання – адже через вибори у Шора зовсім немає часу на такі дрібниці.

«Вдалося домовитися», — так зазвичай коментують у Молдові це перенесення. І не сумніваються, що взамін партія «Шор» буде вимушена стати тіньовим партнером Демпартії. Тим більше, зважаючи на те, що вирок було винесено до отримання Шором депутатського імунітету, і для його переміщення з парламенту до в’язниці скасування недоторканості не потрібне, лише рішення за апеляцією.

Виборчий туризм

Однією із сенсацій нинішніх виборів у Молдові став аншлаг на дільницях для мешканців Придністров’я — їх цього року відкрили аж півсотні. Право голосувати на виборах у Молдові придністровці мали й раніше, та донедавна мало хто це робив — влада сепаратистського регіону, тісно пов’язаного з Росією, перешкоджала їхній участі у молдовських голосуваннях.

Ситуація змінилася 2016 року, коли на президентських виборах треба було підтримати проросійського кандидата Ігоря Додона. Тоді у виборах у Молдові взяли участь близько 7 тисяч придністровців. Продовження такої практики було й на парламентських виборах, тим більше, що нова виборча система «бронює» за Придністров’ям два мандати – які можуть виявитися вирішальними під час коаліціади.

Втім такої активності придністровських виборців не очікували навіть у Молдові. Цього року тут проголосувало 37 тисяч людей. Дільниці для придністровців були переповнені від 7-ї ранку, коли тільки розпочалося голосування. На них збиралися довжелезні черги, поруч — автобуси з придністровськими номерами. І попри очевидність того, що людей організовано підвозили, в присутності журналістів виборці запевняли, що «приїхали самі, громадським транспортом». Хоча не на камеру дехто визнавав, що поїхали за вказівкою керівництва, а інші, що мають отримати за голос від 20 до 40 доларів. Опозиційний блок ACUM навіть звернувся до Центрвиборчкому з вимогою визнати нечинним голосування на придністровських дільницях. Втім там відповіли, що підстав для цього немає — доказів підкупу представлено не було, а організація підвозу виборців не є протизаконною.

Та залишається ключове питання – на чию користь голосували придністровці? У правлячій Демпартії заявили, що таким чином РФ намагається підтримати соціалістів. У Соцпартії, навпаки, вважають, що це допомога Тирасполя «демократам». І друга версія цілком може мати сенс: хоча в багатомандатному окрузі половина придністровців проголосувала за соціалістів, та це в масштабах країни — небагато голосів. Натомість у «придністровських» одномандатних округах лідирують незалежні кандидати, які найімовірніше посилять саме Демпартію.

Перемога без перемоги

За даними ЦВК Молдови, на ці вибори явка була рекордно малою — на дільниці прийшли 49% виборців. Очікувано в Центрвиборчкомі не побачили порушень, які могли б вплинути на перебіг виборів. Серед виявлених проблем найдивнішим стала історія в місті Комрат, де на скрині для голосування виявився… герб Російської Федерації. Цей конфуз пояснили недавнім голосуванням для громадян РФ на виборах у Держдуму, після чого стерти чужий герб зі скрині, мовляв, просто забули.

Про попередні результати виборів ми вже говорили. Реальний розклад сил ще скоригує мажоритарка. За попередніми даними, Демпартія отримає другу за величиною фракцію (31 мандат), лише трохи відстаючи від соціалістів (33 мандати). Ще 27 мандатів отримає ACUM, 7 — «Шор» та останні 3 — незалежні кандидати. Найімовірніше, за їх рахунок реальна кількість мандатів «демократів» зросте до 34, що зробить їх найпотужнішою фракцією.

Таким чином найбільше шансів на успіх у створенні коаліції має чинна партія влади — дарма що вона фінішувала третьою. Влад Плахотнюк на брифінгу відразу після завершення голосування заявив, що партія відкрита до діалогу з усіма політичними силами. Та хто піде в союзники до олігарха? Адже голосів «Шора» їм не вистачить. Проєвропейский ACUM виключає таку можливість. Вони ще до виборів пообіцяли не вступати в коаліцію з демократами. А крім того, за кілька днів до голосування обидва лідери блоку заявили про отруєння ртуттю, в якому вони звинуватили особисто Плахотнюка. Це не той фон, на якому примирення видається реальним.

Тому найреалістичнішими є два варіанти. Або Демпартія зможе «в індивідуальному порядку» переманити депутатів від ACUM та соціалістів, приміром, для призначення уряду меншості, або створити коаліцію із соціалістами. Й хоча останній варіант означає об’єднання антиподів — проросійської та проєвропейської сил, — у Молдові багато хто вважає, що він не є неможливим. В останні півроку (після скасування результатів виборів мера Кишинева, на яких переміг один із лідерів ACUM Андрей Нестасе) відносини уряду з ЄС суттєво погіршилися. А в Додона тим часом дещо скоригували ставлення до євроінтеграції і вже не вимагають скасування Угоди про асоціацію. Останній сценарій вкрай небажаний для України. Він серед іншого означатиме, що до уряду сусідньої Молдови увійдуть проросійські міністри, а її співпраця з ЄС, яка і зараз далека від ідеальної, додатково уповільниться.

Головною інтригою лишається те, як діятиме опозиція. В ACUM вже оголосили ці вибори найбруднішими в історії Молдови і не приховують, що мають намір перейти до вуличних протестів. Та чи матимуть вони достатній масштаб, аби змінити результати виборів? Це наразі лишається під великим питанням.

Джерело: Юридичний вісник України

В світі

Кого атакує РФ: що показав «російський звіт» британської розвідки?

Олександр КРАЄВ,
Рада зовнішньої політики «Українська призма»

Як російські спецслужби діють у західних країнах, і як їм протистояти? Відповіді на ці запитання мав дати довгоочікуваний звіт профільного Комітету з питань розвідки та національної безпеки британського парламенту, опублікований 21 липня.

Цей документ аналізує усі випадки російського втручання у внутрішні справи Британії та потенційні результати таких втручань. Попри те, що багато фактів у звіті описано без подробиць, документ виявився досить показовим. Адже після викладених фактів Росію ледь не вперше на офіційному рівні почали називати «ворожою державою». Що ж «накопала» британська контррозвідка, та які наслідки це матиме?

Три головні цілі спецслужб РФ

Як і очікувалося, звіт показав, що Британія за останні шість років витримала удар з усіх можливих фронтів та від усіх можливих інструментів шпигунської діяльності РФ. Комітет розглянув декілька основних напрямів роботи російських шпигунів та їх посіпак: співпраця з російськими екс-патріантами в Британії, фінансування різноманітних антисистемних рухів, а також кіберзагрози. За визначенням авторів доповіді, Російська Федерація вбачає у Великій Британії одну з основних цілей власної розвідувальної діяльності, а сама Росія неодноразово названа в доповіді «ворожою країною» — причому не просто rogue state (держава-порушник), як це було звично казати нашим західним партнерам з 2014 року, а напряму безапеляційно та чітко — hostile power).

За варіативністю підходів та задіяних організацій росіяни дійсно вражають. Тут і прямі операції на кшталт отруєння в Солсбері, й спроби політичного підкупу від ФСБ, і робота з екс-патрійованими російськими олігархами в самій Британії.

Проте саме цей останній напрямок автори звіту найбільше згадували та аналізували. Активність російських спецслужб відслідковується від голосування за незалежність Шотландії 2014 року (все почалося набагато раніше за Brexit, як виявилося). Автори звіту знайшли чіткі та прямі докази впливу РФ та використання брудних російських грошей. Другою точкою дотику став сумнозвісний референдум за Brexit — проте тут, на жаль, «спіймати росіян на гарячому» не вдалося. Третім актом роботи РФ з підриву демократичних процесів у Британії стали загальні парламентські вибори минулого року, на яких, завдяки перевазі консерваторів, Борис Джонсон зміг ще й здобути омріяне крісло прем’єра.

Гальмування від Бориса

Автори звіту також відзначають вельми цікаву різницю в підходах британців та американців до роботи із російським втручанням та російським впливом на їх демократичні процеси. Як і у випадку з британським сусідом через океан, або, як його скромно називають самі британці, «через ставок», чи не ключовим питанням була наявність прямого російського впливу на демократичні процеси в Сполученому Королівстві. Особливо всіх хвилював Brexit — опоненти виходу Британії з Європейського Союзу свого часу доволі активно (якщо бути точним, у 2016-2017 роках) розвивали тему про невидиму руку Кремля в організації всього брексітівського задуму.

Проте в цьому голосуванні все не так очевидно, причому з якої сторони не подивитися. У звіті офіційно заявляється, що авторам не вдалося знайти очевидні докази прямого втручання Російської Федерації та її агентів в перебіг референдуму, проте не тому, що їх не було — в поясненні зазначається, що ці докази не вдалося знайти через небажання керівників розвідувальних органів та вищих посадовців виконавчої влади займатися цим питанням чи приділяти йому належну увагу.

Таким чином, навіть якщо росіян і можна було спіймати «на гарячому» в 2016 році, то тепер накопати такі само залізні докази вкрай важко. Показово, що нинішній уряд Її Величності не дуже позитивно ставиться до можливості насолити росіянам.

Декілька разів з Даунінг стріт, 10 вже приходили накази «пригальмувати» із розслідуванням. Саме тому цю доповідь довелося чекати аж півтора роки, хоча готова вона була ще до загальних парламентських виборів. Через це чиному прем’єру Борису Джонсону і його команді неодноразово закидали чи то співпрацю, чи то навіть корупційну змову з росіянами (як мінімум, з їх дешевими та доступними мільйонами на рахунках у британських банках). На щастя, поки прем’єра можна звинуватити хіба що в лінощах та небажанні займатися справжнім та повноцінним розслідуванням втручання росіян.

Без прізвищ

Є в новій доповіді одна цікава особливість, і, чесно кажучи, якраз вона доволі сильно псує загальне позитивне враження від документу. Чи то з обережності, чи то від нестачі інформації, але британські парламентарі та експерти не називають прізвищ — на сторінках документу фігурують анонімні «російські олігархи», «російські агенти» та «російські політики».

Проте це не той випадок, коли потрібно зневіритися. Не будемо забувати, що британська державна машина, а особливо розвідувальні структури, працюють надзвичайно професійно. Найвірогідніше, що всі імена, контакти та суміжні дані в доповіді підпали під категорію секретної інформації, яка доступна лише особам, безпосередньо залученим до прийняття рішень в контексті національної безпеки. Тому те, що британські розвідники та політики не кажуть пресі, кого саме вони спіймали «на гарячому», ще не означає, що цих людей не знайдуть.

Окрім того, винних треба шукати не лише в промерзлій російській тайзі, можливо, хтось і в самій Британії провадив небезпечну для королівства діяльність. Незважаючи на те, що Даунінг стріт, 10 вже неодноразово заявляла про детальне та точне відслідковування дійсних та потенційних російських дій проти британської демократії протягом усього процесу референдуму, представники Комітету з питань розвідки та національної безпеки не ймуть цьому віри. За їх словами, в багатьох випадках мало місце банальне нехтування своїми обов’язками чи небажання займатися такими розслідуваннями.

Звісно, то було за часів позаминулої адміністрації, і за час самого Brexit встигло багато що змінитися, але якщо справа стосується національної безпеки Сполученого Королівства, то просто так цю тему не забудуть. Наостанок важливо поставити собі запитання, а що ж ми, як Україна, можемо отримати з цієї доповіді? Невже нам вона цікава лише як черговий привід пірнути в світ британських політичних новин і політичної ж преси? Насправді ж все може бути набагато цікавіше. Нову доповідь Комітету з питань розвідки та національної безпеки варто сприймати також як своєрідний мануал — прикладний довідник методів агентурної та політико-економічної роботи російських агресорів. Тому британський звіт матиме для України в першу чергу практичне значення.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

Нідерланди проти Росії: позов у ЄСПЛ

Нідерланди надали додаткову інформацію до позову проти Росії до Європейського суду з прав людини у зв’язку зі збиттям літака рейсу МН17.

Про це повідомив посол України в Нідерландах Всеволод Ченцов.«Сьогодні відбувся брифінг у міністерстві юстиції Нідерландів, де представники держав-членів Міжнародної спільної слідчої групи (JIT) та країн, чиї громадяни загинули внаслідок збиття літака, представили розгорнуту інформацію щодо позову Нідерландів до ЄСПЛ проти РФ та висловили пропозицію підтримати такий крок.

Також було надано уточнення щодо правової основи звернення Нідерландів. Зокрема, країни, котрі бажають приєднатися до позову як треті сторони, зможуть це зробити впродовж 12 тижнів після офіційної передачі позову РФ секретаріатом ЄСПЛ», — розповів посол. За його словами, в позові Нідерландів проти Росії йдеться про порушення останньою трьох статей Європейської конвенції з прав людини — 2-ї, 3-ї та 13-ї.

Нагадаємо, 10 липня стало відомо, що Нідерланди подадуть позов проти Росії до ЄСПЛ через її роль у збитті літака рейсу MH17 над Донбасом у 2014 році. Цим кроком уряд країни хоче підтримати скарги окремих родичів загиблих, які вже звернулися до ЄСПЛ.

Розгляд по суті може розпочатися у лютому-березні наступного року.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

Польща скасувала позовну давність для комуністичних злочинів

Завдяки новому законодавству польські прокурори зможуть переслідувати людей, відповідальних за скоєні злочини.

Президент Польщі Анджей Дуда підписав закон, який скасовує позовну давність за комуністичні злочини. Про це повідомляє «Польське радіо».

Попередні положення передбачали, що позовна давність для комуністичних злочинів починається з 1 серпня 1990 року, а вичерпання термінів для злочинів відбувається після 40 років, якщо йдеться про вбивство, воєнний злочин або злочин проти людяності, а також після 30 років, коли йдеться про інший комуністичний злочин. За останні не можна було би карати від 1 серпня цього року.

Автори законопроекту під час написання нових положень посилалися на Європейський суд з прав людини. Як вказано в поясненні до закону, «він відстоює позицію, що до обов’язків демократично правової держави входить засудження злочинів, котрі були вчинені у тоталітарних (авторитарних) системах і не були розслідувані з політичних причин». За інформацією правоохоронців, у Комісії переслідування злочинів проти польського народу нині відкрите 431 провадження. У понад 300 з них використовується кваліфікація як злочину проти людяності, що не підлягає позовній давності.

Нагадаємо, у 2017 році Сейм Польщі прийняв резолюцію, яка засуджує комуністичну ідеологію.

В Угорщині ще 10 років тому прирівняли злочини комуністів до Голокосту і заборонили заперечувати їх під загрозою тюремного ув’язнення.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Facebook

TWITTER

Календар юриста

В тренді

Telegram