Напівперемога радикалів: як новий парламент Швеції стає бомбою для ЄС - LexInform: Правові та юридичні новини, юридична практика, коментарі
Connect with us

В світі

Напівперемога радикалів: як новий парламент Швеції стає бомбою для ЄС

Дата публікації:

Вікторія Вдовиченко,
кандидат історичних наук

Що мало статися, аби вибори в тихій Швеції, які зазвичай мало кого цікавлять в Європі, стали однією з ключових політичних подій в ЄС? Відповідь дуже проста: загроза перемоги популістів, що зробило би Стокгольм ще одним центром спротиву Брюсселю. Чи здійснилися ці песимістичні прогнози? І так, і ні…

LEX.ЮРИСТ

Сучасна онлайн-платформа для юриста.
Оновлення щоденно.

ДОКЛАДНІШЕ

За попередніми підрахунками, шведські лівоцентристи перемогли на виборах, що відбулися 9 вересня. Проте для них це най- гірший результат, починаючи з 1908 року, — лише 28,4%. В цілому лівоцентристський блок, який включає Соціал-демократичну, Зелену і Ліву партії, набирає 40,6% голосів. Трохи менше отримав правоцентристський альянс, який куди входить Поміркована партія (Moderaterna) та партії центристів, християнських демократів і лібералів — 40,3%.

Партії з «міграційним» шармом

Отже, першою і найголовнішою інтригою виборів став результат партії «Шведські демократи», яку називають ультраправою і популістичною. Вона йшла на вибори із закликом посилити міграційну політику й переглянути відносини з ЄС. Із результатом в 17,7% голосів це третя за популярністю партія. Втім навіть такий результат міг бути суттєвішим. Достатньо лише згадати, що екзит-поли пророкували ультраправим від 16% до 24%.

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Історія «Шведських демократів» теж строката. Так, 30 років тому ця партія була частиною «білого» націоналістичного кола Швеції. Й хоча вона не була неонацистською, деякі з її членів стали відомими своїми нацистськими симпатіями. Ці погляди не були популярними в одному з найпрогресивніших та толерантних суспільств у світі, а тому на своїх перших парламентських виборах партія отримала 0,02% голосів.

Далі була робота з покращення власного іміджу. Партія змінила свою емблему та розширила електорат — на цих виборах вона прагнула залучити більше жінок та успішних шведів-підприємців. До Рикстагу (парламент Швеції) ця партія вперше пройшла в 2010 році, ледве подолавши 4%-й бар’єр, а в 2014-му вже мала 12,9%.

«Швеція є країною крайнощів у багатьох відношеннях, і не в останню чергу — коли справа стосується імміграції», — заявляє лідер «Шведських демократів» Джиммі Окессон. Відповідно, амбітний план цього політика — суттєво обмежити міграцію до Швеції, поповнюючи, таким чином, лави популістичних європейських лідерів Європи.

І для «Шведських демократів» знайшлися відповідні підстави: станом на 2015 рік у 10-мільйонну Швецію прибуло понад 160 тисяч біженців, що становило своєрідний європейський рекорд за кількістю мігрантів на душу населення. Зростання популярності правопопулістичних «Шведських демократів» автоматично призвело до підвищення інтересу до імміграції та злочинності, що стали в центрі передвиборчої кампанії. І це при тому, що ніколи раніше дані теми не були пунктами передвиборчих перегонів. Це змусило й інші провідні шведські партії виправити прогалини та рахуватися із мейнстримним порядком денним від «демократів». Результат точно говорить про те, що змінам у шведській політиці не просто бути, а вони можуть стати «шведською бомбою».

Вибори без переможця

Історично шведську політичну систему можна охарактеризувати як одну з найстабільніших у Європі. Уже понад півстоліття саме ліві, що представляли інтереси робочого класу, змагалися з правими, яких підтримували інтелігенція та буржуазія. Нові політичні сили в Швеції — рідкісне явище, а про розпуск уряду практично ніхто й ніколи не чув. Швеція — парламентська монархія, і на практиці це означає, що королівство проводить виключно парламентські вибори раз на чотири роки до Рикстагу із 349 місцями. Партія, що отримала більшість (або коаліція з кількох партій, якщо жодна з них не на- брала понад 50%), формує уряд і призначає прем’єр-міністра.

Так склалося, що набрати більше 50% голосів жодній партії не вдавалося іще з 1968 року, коли такого результату досягли соціал-демократи. І саме тому вага цієї партії — ключ до стабільності та успіху Швеції. Соціал-демократи незмінно вигравали в конкурентів, але сформувати уряд могли не завжди: іноді їхні опоненти об’єднувалися в коаліцію і набраних голосів вистачало, щоб обійти соціал-демократів.

Як розподіляться голоси і які партії зрештою формуватимуть уряд — це завжди інтрига виборів. Оскільки жодна партія не має більшості, немає й чіткого уявлення, хто може посісти прем’єрське крісло. Ані соціал-демократи, ані «помірковані праві» не виявили інтересу до формування великої коаліції, що точно незвично для Швеції. Міноритарний уряд і досі залишається опцією, яка зарекомендувала себе й на попередніх виборах із чинним прем’єром Стефаном Льовеном. Останній заявив, що планує продовжувати виконувати роль прем’єр-міністра і керувати урядом, оскільки переговори про майбутню коаліцію можуть тривати невизначений період. Проте опозиційні партії вже закликали його негайно піти у відставку.

Результати виборів у Швеції засвідчують, що популізм та праві сили переможно крокують по традиційно лівих цінностях та їхніх країнах. Таким чином Швеція приєднується до Італії та Німеччини, де антимігрантські сили значно посилили свої позиції й прямують до посилення контролю на своїх кордонах. А про дні очікувань на формування коаліції в Італії вже склали мемуари.

У пошуках російського сліду

Цікавим є той факт, що можливий план втручання в шведські вибори вплинув на підготовку цієї країни до голосування заздалегідь. Майже два роки урядовці та політики вивчали всі виборчі кампанії за кордоном, й особливо ті, до яких доклала зусиль Росія. Здавалося б, такі заходи мали знівелювати російські спроби ймовірного втручання. По-перше, шведи ухвалили своєрідну «декларацію про наміри» — документ, що дозволяв на ранньому етапі не просто виявляти, а заявляти про будь-яке іноземне втручання у вибори. По-друге, було посилено громадський та бізнес-контроль щодо ризиків іноземного втручання.

По-третє, Швеція створила спеціальну робочу групу з питань виборів, до складу якої залучила десятки відповідних органів та суб’єктів як у державній, так і в приватній сферах для забезпечення проведення справді незалежних виборів.

По-четверте, у Швеції обмежені російські медійні ресурси, які вільно володіють шведською мовою, а російська меншина є незначною (менше 20 тисяч осіб).

Але деякі тенденції саме цієї виборчої кампанії говорять про певні зміни. Одні з них проявилися в риториці «Шведських демократів», що виступають проти ЄС та НАТО. І тут навіть дехто може знайти «проросійську» лінію в заявах самого лідера цієї партії — Джиммі Окессона. Так, на запитання журналістів цей політик не зміг визначитися, хто є найбільш демократичним політиком — Макрон чи Путін?

Більш вагомий кремлівський слід мала кампанія «Альтернативи для Швеції», що є малочисельною правою партією. Її керівники відвідували Москву в червні, де зустрічалися зі своїми візаві. І більшість зі шведських ботів були спрямовані саме від цього «альтернативного» крила.

Проте наразі це — лише припущення

Водночас Швецію сколихнули доволі гарно скоординовані протести проти Поміркованої партії (Moderaterna), більш відомої українцям своїм екс-очільником та міністром закордонних справ Швеції Карлом Більдтом. Вони були організовані молодіжним неонацистським крилом Nordisk ungdom із використанням плакатів, брошур, фейкових веб-сайтів, соціальних медіа та навіть маніфестацій молодих неонацистів, одягнутих у тенісні сорочки, що використовувала саме партія Moderaterna під час своєї кампанії. Звісно, ніякої шкоди партії чи її представникам не було заподіяно, але сам формат такої кампанії проти Поміркованої партії викликав занепокоєння.

Крім того, на цих виборах представники правих сил закликали до своєрідного Swedexit — як у соціальних медіа, так і під час виступів. Різні радикальні ісламські групи намагалися переконати мусульманську частину шведів не голосувати на виборах — і це в країні, де явка виборців становить до 90%. Наголошувалося на тому, що окремі партії обмежували громадянські права мусульман у толерантній Швеції.

Складно прогнозувати, якою стане Швеція після виборів. Та експерти припускають, що соціал-демократи все ж можуть утворити й очолити міноритарний уряд. Крім того, за шведською виборчою системою ключову роль у формуванні коаліції матиме і спікер парламенту. Саме він вирішує, в якому порядку лідери партій отримують шанс сформувати уряд.

Водночас поява та успіх нової ультраправої партії говорить про те, що Швеція розпочинає нову політичну епоху. Побачимо, як саме цього разу і як довго триватимуть переговори між провідними силами, адже досі вони категорично висловлювалися проти включення популістів до своїх урядових лав.

Джерело: Юридичний вісник України

В світі

Чорногорія у вогні: як «сербський мір» та друзі Росії довели країну до межі розколу

Опубліковано

on

От

Наталія Іщенко,
редактор порталу «Балканський оглядач»

Сльозогінний газ, світло-шумові гранати, гумові кулі та барикади на вулицях історичної столиці Чорногорії. Усе це стало результатом бажання Сербської православної церкви (СПЦ) інтронізувати (ввести на кафедру) новообраного митрополита Чорногорсько-Приморського Йоанікія II. В цьому прагненні СПЦ підтримав й уряд Чорногорії, кинувши поліцію на подолання опору мешканців міста. Тож інтронізація в Цетинському монастирі може стати прологом до нової сторінки історії Чорногорії, а, може, і для всіх країн південно-східної Європи. Наслідки цього, нібито, суто релігійного заходу тією чи іншою мірою будуть відчутними у внутрішньополітичному чорногорському житті, в геополітичних розкладах на Балканах і в безпековій ситуації в регіоні. То що ж такого було в церемонії вступу на кафедру сербського митрополита Чорногорії?

LEX.ЮРИСТ

Сучасна онлайн-платформа для юриста.
Оновлення щоденно.

ДОКЛАДНІШЕ

Читайте також: Посилити міжнародну протидію агресії РФ закликала Верховна Рада

Церква йде у владу

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Інтронізація очільника митрополії Чорногорсько-Приморської Сербської православної церкви 5 вересня цього року пройшла вперше за 30 років. Сходження на престол попередника Йоанікія ІІ Амфілохія відбувалося ще до розпаду Югославії (в 1990 році) і, як вважається, суттєво вплинуло на подальший розвиток ситуації. Річ у тім, що чорногорський митрополит СПЦ був активним учасником подальших подій у регіоні, і не як миротворець, а навпаки, як підбурювач. Амфілохій приймав у Цетинському монастирі і благословляв членів сербського парамілітарного формування «Тигри» та їхнього ватажка Желько Ражнатовича («Аркана»), особисто відвідував лінію фронту, де підбадьорював чорногорсько-сербські війська, які тримали облогу Дубровника, вмовляв лідерів боснійських сербів не підписувати мирні плани, запропоновані міжнародною спільнотою, а продовжувати воювати, «як цар Лазар на Косовому полі»….

Читайте також: Удар від США: які наслідки матиме позбавлення РФ статусу країни з ринковою економікою?

У 2000-х роках усі конфлікти на території колишньої Югославії припинилися, сама країна розвалилася, військові та політичні лідери регіону воєнного часу або кардинально змінили свої погляди (як Міло Джуканович), або опинилися в Гаазькому трибуналі. Але Сербську церкву в Чорногорії ці зміни практично не зачепили. Користуючись пріоритетним становищем, очільники церкви не соромилися просувати тези «сербського міра», навіть відмовляючись визнавати чорногорців окремим від сербів народом.

Інтронізація за будь-яку ціну

Вік та коронавірус підкосили Амфілохія наприкінці 2020 року. Відтак, був обраний новий очільник Чорногорсько-Приморської митрополії Йоанікій. Його сходження на престол, як і попередника, мало відбутися в Цетинському монастирі, в історичній чорногорській столиці, яка не тільки є центром православ’я одночасно для сербів та чорногорців, але й символом чорногорської державності. Акт інтронізації сербського митрополита в Цетинє мав стати не просто релігійною церемонією, але засвідчити, що СПЦ в Чорногорії є провідною суспільно-політичною силою, справжньою владою, остаточно підтвердивши перемогу владної коаліції, справжнім лідером якої була Сербська церква.

Ось цей аспект, нібито релігійної церемонії на Балканах, усі чудово бачили й розуміли, але Захід (про що свідчать численні заяви тамтешніх функціонерів та інших офіційних осіб, експертів і матеріали ЗМІ) або дійсно не бачив подвійного сенсу запланованої події, або вирішив заплющити очі на цей нюанс. Натомість патріотичні чорногорські організації, майже вся опозиція на чолі з Демократичною партією соціалістів Міло Джукановича, сам Джуканович, який нині є президентом Чорногорії, міська рада Цетинє вимагали перенести інтронізацію митрополита до іншого храму в іншому місті.

Читайте також: Визнати ФСБ та Генштаб ЗС РФ терористичними організаціями пропонує Верховна Рада

Напередодні інтронізації на дорогах до Цетинє постали барикади, а сербські ЗМІ дружно прогнозували кровопролиття. Цього всього можна було легко уникнути, якби інтронізація була перенесена до офіційної столиці – Подгориці. Зробити так рекомендувало Міністерство внутрішніх справ, проте такий сценарій виявився категорично неприйнятним для СПЦ. Цього року Сербська церква отримала болючого ляпаса: влада самопроголошеного Косова заборонила проводити інтронізацію нового патріарха на території держави. А тому інтронізація саме в Цетинє розглядалася і як своєрідна сатисфакція, і як свідчення, що церква зберігає владу в Чорногорії.

Уряд зробив ставку саме на силу. Чорногорська влада блокувала історичну столицю, щоб унеможливити прибуття туди опозиції з інших міст, а протести в самому місті жорстко розганяли спецпризначенці.

Разом із тим, барикади з палаючих шин завадили новому митрополиту та Сербському патріарху Порфирію доїхати до Цетинського монастиря автотранспортом. Втім, це не завадило проведенню інтронізації – ієрархів доставили до монастиря військовим гелікоптером та з озброєною охороною. Кадри, на яких священнослужителі виходять з гелікоптерів, яких відразу ж прикрили від протестувальників куленепробивними екранами, швидко розійшлися по всьому світу.

Перемога Бєлграда та Москви

Навіщо церква та влада пішли на цей конфлікт? Відповідь на це запитання частково дає ось такий один епізод з багатого на події дня 5 вересня. Готуючись зустріти Йоанікія, священники в Цетинському монастирі співали пісні. Однією з них була «Ječam žela», улюблена пісня покійного Амфілохія. Оплески присутніх викликав куплет, в якому є такі слова: «Коли військо до Косова повернеться, коли військо, матусю, повернеться до Косова».

Читайте також: Не визнавати вибори у Державну Думу РФ на окупованій території України закликає Верховна Рада

Звісно, йдеться лише про пісню. Але на Балканах подібні символічні деталі іноді мають не менше значення для прогнозування подальших подій, аніж заяви офіційних осіб. Відео із записом співу з монастиря ЗМІ Косова прокоментували так: «Митрополит Йоанікій офіційно вступить на посаду з ультранаціоналістичною піснею. Він приходить на заміну владиці Амфілохію, який був відомий як сербський і російський ультранаціоналіст. Новий єпископ належить до того ж ряду».

Уроки для Європи

Нинішній конфлікт став можливим ще й тому, що в Європі та США не бачили геополітичних чи безпекових загроз для регіону через тісний зв’язок чорногорської влади з ідеологами «сербського міра», а через них – і з РФ. Як наслідок, західні дипломати не вбачали загрози у проведенні церковного ритуалу в історичній столиці Чорногорії і традиційно закликали всі сторони до спокою та діалогу, незважаючи ані на надзвичайну впертість Сербської церкви, ані на незвичне намагання урядовців догодити їм за будь-яку ціну. Ба більше, критика переважно лунала на адресу опозиції (яку звинувачували в організації протестів лише для повернення до влади) та патріотів, яких, повторюючи тези російської пропаганди, чорногорські урядовці, західні медіа і навіть деякі західні політики та дипломати називали радикалами і націоналістами.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

Колишній єврокомісар постане перед судом

Опубліковано

on

От

Колишньому єврокомісару Джону Даллі висунуть звинувачення у зв’язку зі скандалом про хабарництво, який призвів до його відставки з Єврокомісії в 2012 році.

Про це повідомляє Times of Malta. Як вказується, 17 вересня цього року Даллі постане перед судом на Мальті у зв’язку з його участю в справі, яка стала відома як «Даллігейт». Сам він заявив, що звинувачення були частиною кампанії проти нього. Його помічник Сільвіо Замміт, нібито, намагався отримати хабар в розмірі 60 мільйонів євро від шведської тютюнової компанії, щоб скасувати заборону ЄС на снюс, різновид бездимного тютюну. В той час Даллі був європейським комісаром з охорони здоров’я, який відповідав за проведення реформ щодо тютюнових правил ЄС. У грудні 2012 року Замміт був звинувачений у торгівлі впливом.

LEX.ЮРИСТ

Сучасна онлайн-платформа для юриста.
Оновлення щоденно.

ДОКЛАДНІШЕ

Читайте також: У Єврокомісії підказали, як розв’язати «конституційну дилему»У Єврокомісії підказали, як розв’язати «конституційну дилему»

Даллі залишив посаду в жовтні 2012 року і заявив, що колишній президент Єврокомісії Жозе Мануел Баррозу змусив його піти після того, як представив йому звіт Управління по боротьбі з шахрайством (OLAF). Джованні Кесслер, який у той час очолював OLAF, заявив, що існують «недвозначні непрямі докази» того, що Даллі знав про спробу підкупу.

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

П’ять років тюрми за поширення COVID-19

Опубліковано

on

От

У В’єтнамі чоловіка засудили до ув’язнення за поширення вірусу. Двадцятивосьмирічний Ле Ван Трі порушив правила 21-денного карантину й заразив вісьмох осіб, з яких одна людина померла.

Читайте також: Поширення COVID-19 у світі й в Україні можна відслідковувати онлайн

LEX.ЮРИСТ

Сучасна онлайн-платформа для юриста.
Оновлення щоденно.

ДОКЛАДНІШЕ

Про це повідомляє Reuters з посиланням на державні ЗМІ В’єтнаму. Так, державне інформаційне агентство VNA зазначає, що 28-річний Ле Ван Трі був засуджений «за розповсюдження небезпечних інфекційних хвороб» на одноденному засіданні в Народному суді південної провінції Ка-Мау. Чоловік повернувся додому з Хошиміна і порушив правила 21-денного карантину. Він заразив вісьмох осіб, одна з яких померла після місяця лікування. Тепер карантин для нього продовжиться у в’язниці.

Читайте також: За підробку довідок про щеплення від COVID — за ґрати!

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2021
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.

Вже йдете? Перш ніж Ви підете ...

Запрошуємо до нашого каналу Telegram

Не варто пропускати жодної актуальної новини ;)
close-link