В світі
Непередбачувана Австрія. Як зміниться курс Відня за «друзів Кремля» при владі?
Наприкінці року в Австрії сталася передбачувана подія — голова Австрійської народної партії (АНП) Себастьян Курц оголосив про створення коаліції з Австрійською партією свободи (АПС).
Вісімнадцятого грудня федеральний президент Австрії Александер ван дер Беллен прийняв присягу в нового уряду. Новий федеральний канцлер і колишній міністр закордонних справ 31-річний Себастьян Курц, таким чином, виконав свою провідну післявиборчу обіцянку — встигнути зі створенням коаліції та призначенням міністрів до Різдва. Підсумком же коаліційних переговорів стала як 180-сторінкова програма діяльності нового кабінету, так і його доволі специфічний персональний склад, в якому майже всі ключові міністерства (внутрішніх справ, закордонних справ та оборони) відійшли євроскептичній Партії свободи.
Тож постало питання реакції на повернення до влади ультраправих після понад десятирічної перерви як всередині країни, так і на рівні ЄС. Втім, повторення ситуації 2000 року, коли офіційний Відень, який лише за п’ять років до того вступив у ЄС, був підданий політичній та дипломатичній ізоляції з боку інших 14 тогочасних держав-членів Союзу, не відбулося.
Отже, як бачимо, більшість сторін нині зайняла вичікувальну позицію й чекає конкретних кроків нового кабінету. Якими вони можуть бути — спробуємо розібратися нижче.
Невідворотність коаліції
Після виграшу Народної партії за свободу й демократію на виборах у Нідерландах, поразки французького Національного фронту Марін Ле Пен на президентських й
парламентських перегонах в першій половині року здавалося, що тяжіння в бік євроскептицизму, принаймні, втратило оберти. Утім реальність продемонструвала дещо інший сценарій, привівши на треті місця в кампаніях євроскептичні «Альтернативу для Німеччини» у ФРН та Партію свободи в Австрії, а також відвівши перше місце на виборах для чеського «Об’єднання невдоволених громадян», що позиціонує себе як силу антиістеблішменту. Для офіційного Відня, своєю чергою, третє місце АПС на виборах разом із зростанням антиміграційної риторики ініціаторів дочасних перегонів з Австрійської народної партії означало неминучість союзу між ними. На це, зокрема, вказав, коментуючи результати кампанії, лідер євроскептиків Хайнц Крістіан Штрахе. Він заявив, зокрема, що «понад 55% виборців висловилися на користь нашої партійної програми». Тож усе прийшло до того, що угода між «народниками» й Партією свободи стала невідворотною.
Нині ж переговори завершені, програма складена, посади розподілені. Більшість ключових переговірників зайняли пости в новому уряді. Втім, ключові міністерства внутрішніх справ, оборони та закордонних справ дісталися євроскептикам.
Це дає підстави вважати, що поступки «народників» з метою гарантування швидкого створення уряду були досить суттєвими. З іншого боку, різниця між політичними силами в 5% голосів виборців навряд чи створює значний простір для диктату однієї з них.
Ні «політичному ісламу»
Майже 180-сторінкова урядова програма є радше набором окремих декларацій,ніж баченням стратегічних цілей і засобів їх втілення. Причому низка з цих декларацій можуть мати потенційно негативний вплив на суспільство та країну в цілому. Зокрема, чи не основним компонентом, на якому концентруватиметься новий уряд у цілому та Народна партія зокрема, має стати економічна реформа. Саме задля її проведення «народники» забезпечили собі контроль над Мінфіном та Міністерством з питань економічної політики та цифрової економіки. Ключовими складовими реформи коаліційна угода визначає зниження податків до рівня 40% від загального доходу в порівнянні з сьогоднішніми майже 43%, зниження рівня оподаткування заробітної плати, полегшення ведення бізнесу, розвиток цифрових адміністративних послуг, скорочення видатків у державному секторі, запровадження мінімального рівня страхування та підвищення пенсій.
Однак чи не найсуперечливішими є положення коаліційної угоди, що прямо чи непрямо стосуються міграційної політики.
По-перше, в цьому плані новий уряд планує збільшити видатки на власну прикордонну службу та декларує намір збільшити рівень власної участі в Агентстві ЄС з охорони зовнішніх кордонів FRONTEX. По-друге, коаліційна угода робить акцент на потребі в залученні кваліфікованої робочої сили в якості потенційних іммігрантів. По-третє, домовленість передбачає встановлення низки суперечливих норм щодо біженців чи осіб, які очікують відповіді на запит про можливість постійного перебування в Австрії. До останніх, зокрема, належать впровадження бази даних іммігрантів та біженців, зобов’язання біженців здати готівкові гроші та мобільні телефони органам поліції, суттєве скорочення рівня послуг, доступ до яких можуть мати біженці впродовж перших років свого перебування на австрійській території.
По-четверте, коаліційна угода прямо передбачає заборону на «пропаганду політичного ісламу», встановлення жорсткішого контролю над ісламськими громадами та «всеосяжний контроль над інтерпретацією ісламського віровчення» в країні.
Європейський курс та російський слід
У зовнішньополітичному плані коаліційна угода фіксується на трьох основних напрямках. Перший — політика в рамках ЄС. Другий — зміцнення нейтралітету. Третій — сприяння глобальній розрядці напруження та роззброєнню. ьЩодо першого напрямку, то Себастьян Курц знайшов доволі оригінальний вихід із ситуації, в якій глава МЗС виявилася призначеною за квотою АПС. В даному випадку йдеться про переформатування австрійського зовнішньополітичного відомства із втратою ним відповідальності за європейські справи. Останні будуть передані до відомства федерального канцлера.
З іншого ж боку, угода не позбавлена суперечливих моментів щодо європейського напрямку. Так, з одного боку, коаліціанти розглядають ЄС як «ціннісне об’єднання», а з іншого — вимагають «підвищення ролі механізмів субсидіарності» та неперевищення компетенцій держав-членів, особливо в політичному плані. Одночасно АНП та «свободівці» планують зміцнювати партнерство із сусідами, маючи при цьому на увазі центральноєвропейські держави Вишеградської четвірки. Також офіційний Відень в цілому не проти продовжити розширення ЄС на Західні Балкани, відзначаючи вагоме значення регіону в європейській безпеці.
Водночас позиція Австрії для Союзу набуває як ніколи вагомого характеру. Адже друге півріччя 2018 року, коли офіційний Відень перейме головування в Раді ЄС, пов’язане не лише з визначальним етапом переговорів щодо виходу Сполученого Королівства зі складу євроспільноти, але й з виборами до Європарламенту, що відбудуться в першій половині 2019 року, та дискусіями щодо напрямків реформування ЄС.
Водночас чи не найбільше побоювань нині має викликати теза про «зміцнення нейтралітету». В цьому контексті, зокрема, в коаліційній угоді згадується й врегулювання конфлікту на Сході України, до якого австрійська сторона прагне докладати зусиль. У цьому плані офіційний Відень позиціонує себе як майданчик для переговорів, а також прагне виступити в якості гравця, котрий сприятиме зниженню напруженості між Заходом та Росією. Зняття ж санкцій в коаліційній угоді обумовлюється суттєвим про- гресом в мирному врегулюванні. Водночас
експерти Chatham House та European Foreign Relations Council відзначають, що підконтрольні Партії свободи, що має угоду про співпрацю з «Єдиною Росією», міністерства внутрішніх справ та оборони можуть недооцінювати негативний вплив, що його потенційно може здійснювати Росія в Австрії. Зокрема, це стосується кібербезпеки, при-утності РФ у ЗМІ та критичної інфраструктури. Значними також є побоювання, що австрійські представники в рамках PESCO — Постійного структурного співробітництва в галузі оборони — зможуть просувати вигідний чи близький до позиції офіційної Москви порядок денний, прикриваючись тезою про «нейтралітет».
Та поки що це лише припущення. Відмова ж ЄС від запровадження санкцій проти Австрії у зв’язку з входженням АПС до складу уряду видається цілком логічною, адже відповідний крок зразка 2000 року сприяв лише підвищенню рейтингів «свободівців» та їх тріумфальному результату на перегонах 2002 року.
Джерело: Юридичний вісник України
You must be logged in to post a comment Login