Connect with us

В світі

Перші дні нової Британії: що змінив Brexit для України та Європи?

Ганна ШЕЛЕСТ,
кандидат політичних наук,
головний редактор UA: Ukraine Analytica,
член правління Ради зовнішньої
політики «Українська призма»

Нарешті це сталося. Вихід Великої Британії зі складу ЄС, який відклався майже на рік від запланованого початково 31 березня 2019­го, формально завершився 31 січня 2020 року об 11 вечора за лондонським часом. Навряд чи всі учасники цього процесу зараз готові осягнути можливі наслідки цього рішення. А їх кількість буде тільки збільшуватися. Ось лише деякі запитання, на які треба буде дати відповідь: чи буде другий референдум за незалежність Шотландії? Що буде з мирною угодою у Північній Ірландії? Скільки втратить британський ринок через нові тарифи та митні правила, відсутність угод про зони вільної торгівлі з третіми державами, які треба переукладати, і складнощі з працівниками з європейських країн? Чи повернуться мільйони британців, які зараз мешкають в інших європейських країнах, чи оберуть друге громадянство? Чи здобуде Британія глобальну роль, якої прагне, чи послабить власний вплив? Якою буде позиція щодо Ірану, Китаю та інших питань безпекового порядку денного? І цей список можна довго продовжувати.

Перші 11 місяців, поки триватиме перехідний період, населення не побачить значних змін. Більшість регулювань для транспортної та митної сфер, більшість європейських норм та стандартів будуть продовжені. Але Лондон уже не матиме права голосу в Брюсселі. Минулого тижня 73 британських євродепутати спакували свої речі та віддали перепустки до Європейського парламенту. Їхні місця будуть частково скорочені, частково розподілені серед інших 27 країн.

Така різна реакція

Разюча різниця спостерігалася на останньому засіданні Європейського парламенту, в якому брали участь британські делегати. Сльози представників Шотландської націоналістичної партії, де більшість населення не підтримує Brexit, прощальний спів усією залою традиційної британської пісні, сотні твітів євродепутатів та чиновників, що двері ЄС залишаються відкритими, і вони сподіваються залишитися друзями, незважаючи на розлучення.

І з іншого боку — провокативна поведінка Найджела Фараджа, лідера партії Brexit, яка не має жодного місця в британському парламенті, але отримала 29 мандатів до Європейського парламенту у травні 2019-го, ставши найбільшою групою однієї партії в ЄП. Королева Великобританії довгий час утримувалась від висловлення позиції щодо Brexit. Формально вона не мала права цього робити, але багато британців чекали її думки як морального авторитета, тому шукали будь-які знаки чи натяки щодо її позиції — навіть у кольорах та декорі її капелюшків. Єлизавета II так і не висловилася відкрито з цього приводу, дозволивши як прихильникам, так і опонентам тлумачити будь-яку заяву на свою користь. Натомість Європейські політики та монархи були менш стриманими. Від короля Нідерландів до президента Європейської ради — усі висловлювали сум та сподівання, що це не стане кінцем партнерства. А екс-президент Європейської ради Дональд Туск написав: «Ми були, ми є і ми залишимося Спільнотою. І жоден Brexit цього не змінить».

Деякі члени британського парламенту, як, наприклад, Девід Леммі, не стримували емоцій. Сам Леммі назвав Brexit шахрайством, використавши чотири синоніми цього слова в одному твіті. Натомість мер Лондона — міста, яке в 2016-му проголосувало проти Brexit, — і який сам виступав проти, у день виходу ще раз дуже чітко продемонстрував, що, на його думку, може стояти між тими, хто «за», і тими, хто «проти». «Велика Британія, можливо, залишає ЄС сьогодні, але Лондон залишається по-справжньому глобальним, європейським містом, і ми продовжуємо бути маяком для прогресивних ідей, для ліберальних цінностей, для ввічливості та різноманіття. У часи невизначеності, яка триває, я хочу надіслати повідомлення більше ніж одному мільйону європейців, які обрали наше місто за свій дім. Ви — лондонці».

Показово, що свого часу проти виходу, окрім Лондона, проголосували й інші великі міста — Лідс, Ліверпуль, Манчестер, Ньюкасл, а також Шотландія та Північна Ірландія. Вибори в Шотландії заплановані на наступний рік, і вже постає запитання, як націоналісти використають проблеми Brexit. А в разі їх значної перемоги буде важко стримати зростаючі заклики до нового референдуму про незалежність.

Складна ситуація складається і в Північній Ірландії. Саме її кордон з Ірландією залишався найскладнішим питанням переговорів, яке затягнуло розлучення з ЄС. Після майже трирічної політичної кризи всередині Північної Ірландії, коли вона залишалася без уряду, додаються й нові деталі. Уніоністи, які підтримали правлячу Консервативну партію і Brexit, різко втрачають популярність у місцевого населення, яке проти виходу.

Нова угода чи нові угоди?

Тепер у Лондона і Брюсселя є 11 місяців, щоб узгодити нову угоду. Прем’єр-міністр Британії налаштований рішуче, в той час як європейські представники набагато скептичніші. Багато оглядачів зазначали, що угоди треба досягти до липня, щоб устигли її затвердити до кінця року. Тобто фактично часу набагато менше, аніж анонсований грудень 2020-го. А за результатами 2018 року 49% британської торгівлі припадає на ЄС, 11% — на країни, з якими є торговельні угоди, і 40% — на весь інший світ. Результатів 2019 року ще немає, але певна зміна буде присутня, оскільки торік набрали чинності європейські угоди із Сінгапуром та Японією.

Борис Джонсон уже заявив, що окрім угоди з ЄС, його головні пріоритети — це США та Японія. А що стосується Євросоюзу, то Лондон хотів би мати «канадський варіант» угоди. «Канадський варіант» — це безтарифна торгівля більшістю категорій товарів, але це не стосуватиметься експорту/імпорту послуг, частка яких у створенні робочих місць у Британії складає майже 80%. Серйозною перепоною будуть питання рибальства, оскільки майже 50% риби виловлювалося в британських водах, у той час як британські рибаки мали приблизно 20% від цієї половини. Поки що Лондон не збирається вільно пускати інших для рибальства в свої води, що вже викликало невдоволення в деяких країнах ЄС.

Цього тижня Борис Джонсон виступить зі своїм баченням нової угоди, але за інформацією, яка вже відома, варто очікувати, що він наполягатиме на відмові від юрисдикції Європейського суду, спрощенні екологічних норм, правил щодо гігієни харчових продуктів та прав робітників. Його ірландський колега вже зауважив, що теоретично угода без тарифів і квот на торгівлю можлива, але тоді доведеться погоджуватися на певні спільні правила гри.

Україна не стала чекати, коли закінчиться перехідний період, поки діють європейські правила торгівлі з Британією, і ще торік розпочала переговори про розширення угоди про зону вільної торгівлі. Якщо Грузія та Молдова фактично скопіювали угоди з ЄС, то Україна пішла іншим шляхом. Британський ринок — великий, а власними силами всі потреби в тому ж самому продовольстві британці закрити не можуть, тому в Британії набагато менше протекціонізму, ніж в інших державах ЄС. Тому Київ зробив ставку на розробці нової угоди з Лондоном.

Джерело: Юридичний вісник України

В світі

Нідерланди проти Росії: позов у ЄСПЛ

Нідерланди надали додаткову інформацію до позову проти Росії до Європейського суду з прав людини у зв’язку зі збиттям літака рейсу МН17.

Про це повідомив посол України в Нідерландах Всеволод Ченцов.«Сьогодні відбувся брифінг у міністерстві юстиції Нідерландів, де представники держав-членів Міжнародної спільної слідчої групи (JIT) та країн, чиї громадяни загинули внаслідок збиття літака, представили розгорнуту інформацію щодо позову Нідерландів до ЄСПЛ проти РФ та висловили пропозицію підтримати такий крок.

Також було надано уточнення щодо правової основи звернення Нідерландів. Зокрема, країни, котрі бажають приєднатися до позову як треті сторони, зможуть це зробити впродовж 12 тижнів після офіційної передачі позову РФ секретаріатом ЄСПЛ», — розповів посол. За його словами, в позові Нідерландів проти Росії йдеться про порушення останньою трьох статей Європейської конвенції з прав людини — 2-ї, 3-ї та 13-ї.

Нагадаємо, 10 липня стало відомо, що Нідерланди подадуть позов проти Росії до ЄСПЛ через її роль у збитті літака рейсу MH17 над Донбасом у 2014 році. Цим кроком уряд країни хоче підтримати скарги окремих родичів загиблих, які вже звернулися до ЄСПЛ.

Розгляд по суті може розпочатися у лютому-березні наступного року.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

Польща скасувала позовну давність для комуністичних злочинів

Завдяки новому законодавству польські прокурори зможуть переслідувати людей, відповідальних за скоєні злочини.

Президент Польщі Анджей Дуда підписав закон, який скасовує позовну давність за комуністичні злочини. Про це повідомляє «Польське радіо».

Попередні положення передбачали, що позовна давність для комуністичних злочинів починається з 1 серпня 1990 року, а вичерпання термінів для злочинів відбувається після 40 років, якщо йдеться про вбивство, воєнний злочин або злочин проти людяності, а також після 30 років, коли йдеться про інший комуністичний злочин. За останні не можна було би карати від 1 серпня цього року.

Автори законопроекту під час написання нових положень посилалися на Європейський суд з прав людини. Як вказано в поясненні до закону, «він відстоює позицію, що до обов’язків демократично правової держави входить засудження злочинів, котрі були вчинені у тоталітарних (авторитарних) системах і не були розслідувані з політичних причин». За інформацією правоохоронців, у Комісії переслідування злочинів проти польського народу нині відкрите 431 провадження. У понад 300 з них використовується кваліфікація як злочину проти людяності, що не підлягає позовній давності.

Нагадаємо, у 2017 році Сейм Польщі прийняв резолюцію, яка засуджує комуністичну ідеологію.

В Угорщині ще 10 років тому прирівняли злочини комуністів до Голокосту і заборонили заперечувати їх під загрозою тюремного ув’язнення.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

Саморуйнування Трампа: як протести в США впливають на президентську кампанію

Володимир ДУБОВИК,
директор Центру міжнародних досліджень, доцент кафедри міжнародних відносин Одеського національного університету імені Мечникова

Як вплинули на президентські перегони масові протести в США? У тому, що цей вплив буде значним, сумнівів ні в кого вже не лишилося. Та хто з кандидатів у президенти зуміє виграти від останніх подій в країні? Надії Трампа на те, що його жорстка позиція щодо протестів матиме широку підтримку, схоже, не виправдалися. Президент сподівався, що він зможе повторити успіх Річарда Ніксона, який виграв вибори 1968 року на тлі втоми країни від затяжних протестів і заворушень (викликаних, у тому числі, і вбивством Мартіна Лютера Кінга у квітні 1968-го). Немає сумнівів, що багато американців дійсно були в останні тижні стурбовані погромами, грабежами й мародерством, які супроводжували протести. Але водночас вони не хотіли припинення заворушень ціною ще більшої крові. Соціологічні опитування показують, що більшість американців вважають расизм цілком реальною проблемою, з якою потрібно боротися, і висловлюють розуміння протестів та співчуття їхнім учасникам.

Скандальний старт

На 19 червня у виборчій кампанії Дональда Трампа спочатку планувався перший після карантину передвиборчий мітинг. Залишимо осторонь питання про доцільність проведення масового зібрання людей у закритому приміщенні в умовах епідемії коронавірусу, яка триває. Вибір дати багатьом видався недоречним саме через хвилю виступів афроамериканців за свої права і на тлі досить суперечливої реакції Трампа на ці протести. Справа в тому, що 19 червня посідає помітне місце в американській історії. Цього дня, 1865 року в Гальвестоні, в Техасі було проголошено скасування рабства.

Формально це було зроблено ще в Прокламації про скасування рабства, яка набрала чинності з початку 1863 року. Але для реального звільнення рабів тоді потрібно було ще, аби Північ виграла війну в Півдня. Законодавчо скасування рабовласництва було закріплене 13-ю поправкою до конституції США, яка була прийнята в кінці 1865-го. А 99 років по тому – в 1964-му – в цей же день Конгрес США схвалив проект Закону про громадянські права, який завдавав удару по практиці расової дискримінації та сегрегації в США.

Від змішування слів «червень» і «дев’ятнадцяте» виникло словосполучення Джунтінс (Juneteenth). Відтоді народні маси відзначали Джунтінс саме як своє свято, тривалий час не закріплене як офіційне. За цим днем закріпилися й різні інші неформальні назви, такі, як «День свободи» або «Чорне 4 липня».

У більшості американських штатів цей день уже досить давно вважається святом. На хвилі нинішніх виступів за права афроамериканців зростає підтримка ідеї перетворити Джунтінс на загальнонаціональне свято.

Та це не єдина причина, яка зробила старт виборчої кампанії Трампа скандальним. Ситуацію посилив вибір місця проведення цього мітингу – Талса, Оклахома. Саме тут у 1921 році відбувся один з найстрашніших в американській історії погромів проти чорношкірих. Цілий район міста – Грінвуд – тоді був фактично стертий з лиця землі. Таким чином, у нинішній емоційно зарядженій ситуації цей вибір сприйняли критично. Під впливом критики штаб Трампа вирішив перенести мітинг з 19 червня, але не відмовився від проведення його саме в Талсі.

Президент в ізоляції

Схоже на те, що Трамп перестав бути непотоплюваним президентом. Свого часу він хвалився, кажучи, що навіть якщо він вийде на П’яту авеню й застрелить когось, то не втратить виборців. Схоже, ці часи вже в минулому.

Зрозуміло, що зберігається ядерний електорат Трампа. Це його найнадійніші прихильники. В їхніх очах президент завжди правий. Це поклоніння на рівні культу, для якого Трамп є таким собі гуру. Але цього електорату Трампу недостатньо, щоби зберігати шанси на переобрання.

Нинішній рік видався для президента США дуже непростим. Він почався зі слухань у Конгресі з приводу імпічменту. Трамп встояв, зберіг свій пост, і результати слухань не принесли особливих змін. Але незабаром Америки дісталася епідемія коронавірусу. Президент досить довго не визнавав реальність і масштабність загрози. Було втрачено цінний час.

Коли Трампа запитали, чи визнає він відповідальність за неадекватну реакцію на епідемію, він заявив, що не визнає жодної відповідальності. Така позиція суперечить традиціям американської політики. Президент завжди відповідає за те, що відбувається в країні, навіть коли, здавалося б, його прямої відповідальності немає. Свого часу Гаррі Трумен навіть тримав у себе на столі в Овальному кабінеті на найвиднішому місці табличку зі словами «The buck stops here», що можна перекласти як «відповідальність завжди на мені». Такої думки дотримуються й більшість американців.

Коли масштаби епідемії в США стали очевидними, Трампу довелося все-таки погодитися з жорстким локдауном, що своєю чергою призвело до різкого падіння американської економіки. Це вибило з рук Трампа важливий козир, який полягав у високих темпах економічного розвитку країни напередодні кризи.

Сьогодні Трамп виступає за якнайшвидше відкриття економіки. І знову це викликає критику з боку частини американців, які бояться занадто швидкого повернення до звичайного життя на тлі триваючої епідемії. Трамп, зокрема, розгубив частину підтримки з боку літніх американців, які становлять основну групу ризику за часів коронавірусу.

Ну і, нарешті, протести, які прокотилися країною після смерті Джорджа Флойда, завдали останнього на даний момент удару по рейтингах президента. Поведінка президента в розпал кризи викликала навалу критики від опонентів і певне здивування з боку частини людей, лояльних до Трампа, а його твіти часто лише підливали олії у вогонь. Він, власне, й не приховував, що виступає за силове придушення протестів за будь-яку ціну. Кульмінацією стали події 1 червня, коли мирний протест на площі Лафаєта жорстоко розігнали задля того, щоби президент міг пройти кілька сотень метрів до церкви Св. Іоанна.

Ще одним важливим епізодом стала наполеглива пропозиція Трампа використовувати для придушення протестів регулярні війська збройних сил США. Не лише високопоставлені військові чини у відставці, але навіть і чинний міністр оборони Марк Еспер та голова об’єднаного комітету начальників штабів Марк Міллі виступили проти цієї ідеї. Таке рідкісне явище в американській історії супроводжується й дистанціюванням від Трампа низки республіканських політиків, які ще недавно були серед його явних прихильників.

Чому Трамп опинився, по суті, в ізоляції?..

У такій ситуації опонент Трампа Джо Байден, на думку багатьох, може просто розслабитися й спостерігати за його саморуйнуванням. Втім, набагато продуктивнішою виглядає тактика перехоплення ініціативи. Саме тому Байден останніми тижнями став більше виходити в люди, збільшувати кількість інтерв’ю та виступів, виявляти активність у соціальних медіа. Його кампанія почала активно вкладати зібрані кошти в передвиборчі перегони, в тому числі й у тих штатах, які ще вчора здавалися беззаперечною вотчиною Трампа, не забуваючи й про ті штати, в яких у 2016 році Гілларі Клінтон несподівано отримала поразку.

Звісно, вирішальні місяці боротьби ще попереду, але зараз чаша терезів електоральних симпатій хитнулася в бік кандидата від демократів.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В тренді

Telegram