Під тиском Каталонії та мертвого диктатора: що можуть змінити дострокові вибори в Іспанії? | LexInform - Правові новини, юридична практика, коментарі
Connect with us

Lexinform™ - платформа важливої правової інформації.

Для правників усіх спеціалізацій - свіжі новини про найважливіші нормативні акти і законопроекти з погляду їх значущості, показові та прецедентні рішення судів, коментарі до цих рішень, юридичний аналіз правових позицій, зокрема – рішень Верховного Суду.

Правові новини охоплюють події в Україні, а також світові юридичні новини, які справляють вплив на нашу правову дійсність, в тому числі – на розвиток вітчизняного законодавства та правової системи в цілому.

Репортажі та фахові звіти про найцікавіші заходи в царині права дадуть можливість не лишити поза увагою жодної значної події, а календар прийдешніх науково-практичних конференцій, форумів, круглих столів, експертних нарад та інших зібрань, присвячених нагальним юридичним проблемам, - допоможе не пропустити майбутніх заходів.

Тут постійно накопичуються варіанти розв’язання складних правових питань, неординарні юридичні висновки, аналітичні матеріали з практики правозастосування, досудового розв’язання спорів, зокрема арбітражу і медіації.

Автори - досвідчені адвокати, знані фахівці з різних галузей права пропонують власне тлумачення норм права та випробувані практичні прийоми, переможні правові аргументи для судового спору.

В світі

Під тиском Каталонії та мертвого диктатора: що можуть змінити дострокові вибори в Іспанії?

Опубліковано

on

Дострокові вибори в Іспанії мають визначити, якою буде країна у наступному десятиріччі. З цими словами прем’єр- міністр Педро Санчес оголосив про розпуск парламенту та призначення позачергових виборів на 28 квітня.

 

Андрій ЯКУБУВ, журналіст, експерт

Нові вибори пройдуть під супровід новин із зали Верховного суду, де розглядають справу проти організаторів «референдуму» 2017 року про незалежність Каталонії. А одночасно вже незабаром має бути реалізоване урядове рішення про ексгумацію тіла диктатора Франциско Франко, чого давно добивалися соціалісти і що викликає масштабні протести ультраправих.

Три роки нестабільності

Іспанська електоральна система передбачає створення окремих виборчих округів у кожній провінції. Відтак у Конгресі депутатів є обранці від партій, які діють лише в окремих регіонах. А отже, депутатські фракції баскійців та каталонців, а також окремі депутати від інших регіональних партій стали вирішальними для ситуативних союзів з відповідними політичними торгами для двох найбільших фракцій — правої та лівої — щоразу, як тільки одна з цих політсил не здобувала більшості голосів виборців.

Загальні вибори 2015 року привели до парламенту дві нові партії, які не обиралися раніше на жодному рівні: блок лівих сил Podemos та ліберальна Ciudadanos. Нова конфігурація ускладнила коаліціаду. Через нездатність жодної із сил сформувати коаліцію та уряд тодішнє скликання парламенту стало найкоротшим у сучасній історії країни.

Результати нових виборів, що відбулися 2016 року, не надто змінили загальну картину, але завдяки підтримці Ciudadanos та утриманню соціалістів тодішній лідер консерваторів та прем’єр Маріано Рахой зміг переобратися і сформувати новий кабінет. За цей час Рахою також вдалося домовитися з Ciudadanos та націоналістами за бюджет на 2018 рік, дія якого тепер продовжена на поточний рік. Однак, передусім через пошкоджений імідж старого лідера консерваторів, до чого призвела серія доведених до судового вироку корупційних скандалів у його партії, уряд правих був відправлений у відставку.

Між каталонським питанням та «андалузьким сценарієм»

За іспанською конституцією, політсила, яка пропонує вотум недовіри уряду, має одночасно подати кандидатуру альтернативного прем’єра — рішення про відставку одного є автоматичним призначенням іншого. Ним став лідер соціалістів Педро Санчес. За півроку своєї роботи уряд соціалістів намагався вжити кроків для налагодження політичного діалогу з урядом каталонської автономії, обговоривши створення нового формату для подальших перемовин та навіть погодивши наявність третьої фігури — «рапортира» — для скликання зустрічей та певного модерування диспутів. У відповідь права опозиція піддала Санчеса жорсткій критиці, звинувачуючи його у зраді. Це також стало предметом недавнього багатотисячного мітингу в центрі Мадрида. Крім консерватора Пабло Касадо та очільника лібералів Альберта Рівери, серед організаторів цього мітингу також був лідер позапарламентської партії Vox Сантьяго Абаскаль.

Каталонське питання стало ключовим індикатором розколу серед іспанських політиків, впливаючи на передвиборчу риторику навіть на регіональному рівні — далеко поза самою Каталонією. Ще одним потужним ударом по соціалістах стали результати грудневих виборів парламенту великого південного регіону Андалузія. Цей регіон — історична вотчина соціалістів, які незмінно правили в Андалузії з 1982 року. Однак на останніх виборах понад 10% голосів здобула партія Vox, отримавши «золоту акцію» при створенні регіонального уряду консерваторів у коаліції з лібералами.

Раніше маргіналізована партія іспанських націоналістів, отримавши ключ до формування коаліції, відразу почала висувати вимоги, які пов’язані з підходом до історичної пам’яті проти диктатури Франциска Франко, скасуванням низки норм щодо гендерного насилля, питаннями щодо мігрантів, захистом традиції бою биків, окремими фіскальними змінами, відмовою від деяких повноважень автономних регіонів на користь централізації тощо. І це додатково збільшило тиск на центральний уряд.

«Моментом істини» для уряду Санчоса стало голосування за бюджет на 2019 рік. Проект бюджету враховував соціальну програму нового уряду, а найголовніше — його прийняття мало стати запорукою того, що уряду вдасться допрацювати до чергових виборів, які мали відбутися у 2020 році. Втім реалізувати цей план так і не вдалося. Хоча новий бюджет підтримала фракція басків, забракло голосів представників регіональних націоналістів та 17 депутатів — прихильників незалежності Каталонії. Незважаючи на передбачення щедрих інвестицій у їхні провінції, ці депутати додали голосів «проти» консерваторам та лібералам, які вимагали проведення виборів, а отже, мали електоральне зацікавлення в цьому.

Виборчий марафон

Наступні 100 днів Іспанія проведе в інтенсивному режимі виборчих кампаній. Якщо вибори до парламенту країни призначені на 28 квітня, то вже 26 травня в один день відбудуться місцеві вибори, вибори до більшості парламентів регіонів Іспанії, а також вибори до Європейського парламенту. Наявні опитування вказують на те, що партія Педро Санчеса посяде перше місце за кількістю голосів, але чи зможе сформувати хоча б ситуативну коаліцію більшості для призначення прем’єра та схвалення нового бюджету, невідомо. При цьому викликом для соціалістів стане питання явки, адже правий електорат зараз найбільш мотивований не пропустити голосування 28 квітня.

Ще одна особливість нинішніх перегонів — партія «нових лівих» та частини комуністів Podemos, яка на слуху з 2015 року і яка підтримує правління соціалістів на національному та регіональному рівнях, віднедавна переживає кризу лідерства, що розколює досі вагоме коло (п’ять мільйонів) прихильників цієї формації. Соціалісти також не мають підстав розраховувати на підтримку лібералів. Принаймні, фракція Ciudadanos, яка 2015 року проголосувала за Санчеса в його першій спробі обратися прем’єром та пізніше долучилася до вотуму недовіри уряду консерваторів, цими днями чітко запевнила виборців, що не підтримуватиме кандидата від соціалістів у майбутньому.

Праві партії розраховують на повторення андалузького сценарію, ключовим елементом якого є проходження до парламенту націоналістів із Vox. У такому разі інтрига полягатиме лише в тому, яка з трьох партій (Partido Popular, Ciudadanos чи Vox) набере найбільше та чий перший номер зможе претендувати на посаду голови уряду.

Ще один фактор, який матиме вплив на вибори — урядове рішення про ексгумацію тіла диктатора Франциско Франко, яке незабаром має бути виконано. Для представників лівих ідеологій цей крок розглядається немов акт справедливості, тож не дивно, якщо Санчес звертатиметься до цього питання задля пошуку підтримки в більш лівого електорату.

Натомість родина генералісімуса та діюча в країні фундація його імені намагатимуться цього не допустити або принаймні відтермінувати, оскарживши рішення уряду в суді. Тим більше, що Франко поховано всередині церкви при абатстві, настоятель якого категорично проти того, аби надати доступ представникам влади для реалізації їхнього наміру без згоди родини покійного. За специфікою міждержавних угод між Іспанією та Святим Престолом від 1979 року, католицькі храми та інші культові місця на території королівства є недоторканними.

Ймовірне затягування подій додасть гостроти виборчим перегонам та, ймовірно, залишить серйозну дилему на розсуд нового уряду. Разом із тим досі симпатії до Франко в Іспанії публічно оголошували лише крайні праві, тоді як більш помірковані політичні сили традиційно надають перевагу так званій «політиці забуття».

Хоча цього разу зовнішня політика не є предметом передвиборчих дебатів, але від результату цих виборів безумовно залежатиме рівень іспанської солідарності з проукраїнською позицією ЄС. Наразі ж заслуговує на відзнаку послідовна проукраїнська позиція, яку демонструє партія Ciudadanos (зокрема, й долучення до промоції відзначення Олега Сенцова премією Європарламенту). Лідерство Ciudadanos у новій коаліції дещо послабило би зростаючі позиції Кремля. Адже досі зміна при владі правих та лівих не впливала на співпрацю Іспанії та РФ. Наприклад, росіяни досі використовують порти іспанських міст на півночі Африки, територія яких виведена за межі впливу НАТО, для дозаправки своїх підводних човнів…

Зрештою, як сказав Педро Санчес на завершення повідомлення про позачергові вибори, «щоб не вирішили іспанці на виборах, це завжди, завжди, завжди буде дуже вірно».

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі
Advertisement
Клікніть для коментування

Залишати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

В світі

Манафорту дали 47 місяців тюрми

Опубліковано

on

Суд у США присудив колишньому політтехнологу Партії регіонів і керівнику виборчої кампанії Дональда Трампа Полу Манафорту 3,9 років в’язниці за шахрайство, повідомляє AP.

Свій вирок Окружний суд штату Вірджинія оголосив це 7 березня. Нагадаємо, у серпні 2018 року журі присяжних визнало Манафорта винним за 8 із 18 пунктів обвинувачення, включно з податковими махінаціями, порушенням банківського законодавства й приховуванням рахунків в іноземних банках. Офіс спецпрокурора США Роберта Мюллера рекомендував 19–24 років ув’язнення для екс-глави передвиборчої кампанії Дональда Трампа за звинуваченнями у податковому та банківському шахрайстві. На початку березня 2019-го Манафорт попросив суд призначити йому покарання значно м’якіше ніж передбачено законом.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

«Велика пральня», або Як банки Європи стали частиною механізму з відмивання брудних грошей із Росії

Опубліковано

on

У нинішньому скандалі з відмиванням російських грошей замішані близько десяти міжнародних банків. Розслідування ведеться в США, Великобританії, країнах Балтії та Скандинавії. З чого все почалося і що про це треба знати?

 

Скандал

Тиждень тому європейський банківський сектор опинився в епіцентрі гучного скандалу. Оприлюднені журналістами-розслідувачами проекту OCCRP дані засвідчили, що низка відомих банківських установ була замішана у відмиванні російських брудних грошей. У розслідуванні фігурують такі авторитетні фінустанови, як австрійська група Райффайзен банк, французький Креді Агріколь, нідердандські ABN Amro Group та ING Group. Ці та інші відомі банки були задіяні в схемах з відмивання коштів російської інвестиційної компанії «Тройка Діалог», заснованої російський бізнесменом Рубеном Варданяном.

Компанія створила мережу офшорів, які функціонували в 2006—2013 роках і через які переводилися гроші «впливових росіян». За даними OCCRP, через офшорні рахунки «Тройки» пройшло близько 4,6 млрд доларів.

Про розслідування

У розпорядження OCCRP і литовського видання 15min.lt потрапили дані про операції литовського банку Ukio. Протягом декількох місяців журналісти OCCRP спільно з Suddeutsche Zeitung, The Guardian й іншими провідними світовими виданнями вивчали матеріали цієї фінустанови.

У 2013 році у банку Ukio, який входив до п’ятірки найбільших у Литві, відкликали ліцензію, а його власника Володимира Романова звинуватили в шахрайстві. Крім того, Ukio запідозрили у відмиванні грошей з Росії. Романов поїхав з Литви в 2017 році і отримав політичний притулок у РФ. Журналісти дослідили майже півтора мільйона банківських проводок і сотні документів про різні угоди. Як виявилося, в цьому банку обслуговувалося як мінімум 30 компаній, пов’язаних із «Тройка-діалог». Листування від імені цих компаній вели співробітники інвесткомпанії, а деякі з фірм здійснювали платежі на картку American Express Рубена Варданяна й на адреси близьких йому людей.

Щодо власне «Тройки-діалог», то це — одна з найбільших інвестиційних компаній РФ (була заснована в 1991 році). Згідно даних за 2006 рік компанія належала партнерству, в яке входило понад 40 співвласників. Понад 70% її акцій належали голові ради директорів Рубену Варданяну. Із січня 2012 року компанія належить ПАТ «Сбєрбанк Росі»

Зазначимо й те, що дана компанія деякий час працювала і в Україні, будучи одним із найбільшим гравців на фондовому ринку в докризовий час. «Тройка-діалог Україна» стала однією з перших компаній, проти якої Нацкомісія з цінних паперів відкрила справу про маніпулювання на ринку цінних паперів.

Як працювала російська «пральня» і на кого?

На десятки офшорних рахунків «Тройки» стікалися гроші різних російських структур. Частина з них вела абсолютно легальну бізнес-діяльність, але частина грошей мала кримінальне походження.

Журналісти називають схему, за якої працювала компанія, «плавильним котлом»: гроші спочатку потрапляли на рахунок однієї компанії, а потім переміщалися по створеній «екосистемі» десятки та сотні разів, перед тим як дійти до кінцевого бенефіціара. Після таких операцій виявити «брудні» гроші було вкрай складно. Серед відомих росіян, рахунки яких спливли під час розслідування, фігурує й близький друг Путіна — віолончеліст Сергій Ролдугін. У період з 2007 по 2010 роки пов’язані з ним компанії отримали від офшорної системи «тройки» 69 млн доларів.

Крім росіян, у розслідуванні про відмивання коштів фігурують і королівські особи. Як написала The Guardian, гроші від однієї з офшорних структур, пов’язаних з «Тройкою Діалог», отримували навіть благодійні компанії англійського принца Чарльза. Так, у період з 2009 по 2011 рр. компанія Quantus перевела на рахунок Фонду благодійних організацій принца Уельського в литовському банку Ukio 202 тисячі доларів. Як повідомляє BBC News, ці кошти були спрямовані на відновлення історичного маєтку на півдні Шотландії. Проте основні платежі банку, які досліджували журналісти, переважно пов’язані із самим Рубеном Варданяном, його сім’єю та найближчим колом.

Хороша репутація, погані справи

Задіяними у відмиванні російських коштів були й деякі репутабельні європейські банки. Деякі з них представлені і в Україні. Так, Raiffeisen Bank виступає головним підозрюваним у заяві британського Hermitage Fund до Австрійської прокуратури про підозрілі транзакції фінустанови.

У заяві йдеться про переказ на його рахунки 634 млн доларів із литовського Ukio, а також естонської «дочки» Danske Bank, про яку піде мова далі. За інформацією Hermitage, банк не вжив достатніх заходів для запобігання відмиванню грошей.

Ще одним банком, який представлений в Україні і був замішаний у скандалі, став Credit Agricole. З 2005 по 2012 роки на рахунки цього банку в Женеві від структур «Тройки» надійшло понад 500 переказів на суму близько 150 млн доларів. Рахунки належали п’яти компаніям, зареєстрованим в офшорах, і мали одних і тих же керівників.

За даними Bloomberg, голландський ING Group знав про можливу причетність до відмивання коштів одного з клієнтів, який мав депозит у московському підрозділі банку. Видання Trouw повідомило, що через московське відділення банку пройшли сотні мільйонів євро в рамках схеми «пральні «Тройки». Загалом у відмиванні російських грошей були задіяні десятки європейських банків. Велику роль в інфраструктурі «пральні» також відігравали провідні скандинаські фінустанови. Так, офшорні фірми, пов’язані з «Тройкою», тримали до 700 мільйонів євро на рахунках Nordea Bank. Для цього вони використовували філії в країнах Балтії.

Через країни Балтії переказував гроші також данський Danske Bank. У вересні 2018 року стало відомо про підозрілі перекази банку на 230 мільярдів доларів, які пройшли через його невелике естонське відділення з 2007 по 2015 рік. Нині цей банк звинувачують у тому, що він дозволив крихітній філії в Естонії стати центром відмивання грошей з країн колишнього СРСР, зокрема, Росії та Азербайджану. Підозри у відмиванні грошей в Danske Bank розслідуються в Данії, Естонії, Великій Британії, Франції, Німеччини та США.

Скандал уже призвів до відставки глави цього банку Томаса Боргена. Також банк заявив про закриття своїх філій в Естонії, Росії, Литві та Латвії. Додамо, що підозрілі транзакції на суму в 6 млрд доларів зафіксовані між Danske Bank і шведським Swedbank. Британський Фонд Hermitage Capital також звернувся в поліцію, прокуратуру й управління по боротьбі з економічними злочинами Швеції зі скаргою на Swedbank.

Підозри до Swedbank виникли після оприлюднення матеріалів шведської телекомпанії SVT. За її інформацією, у період між 2007 та 2015 роками приблизно півсотні клієнтів Swedbank переказали близько 40 млрд крон (4,3 млрд доларів, а за підрахунками шведів ідеться про ще більшу суму — 5,8 млрд доларів) підозрілих коштів між Swedbank та Danske Bank.

Серед тих, хто потрапив у скандал із «Тройкою», опинився багатосраждальний Deutsche Bank. За даними німецької газети Süddeutsche Zeitung, понад 889 млн доларів надійшли з рахунків Deutsche Bank в «пральню Тройки» в період з 2003 по 2017 роки. Російська «пральня» також переказала близько 190 мільйонів євро через підрозділ голландського ABN Amro Group, про це повідомили газета Trouw і журнал De Groene. Ці ж видання вказують, що близько 43 мільйонів євро були переведені на рахунок компанії Heesen в Rabobank за будівництво двох яхт для російського сенатора Валентина Заваднікова. Гроші, за інформацією видань, також надійшли по схемі «Тройки».

«Кругле і зелене»

Рубен Варданян, який став одним з головних «героїв» банківського скандалу, одразу після публікації розслідування не заперечував, що «Тройка Діалог» використовувала для бізнесу іноземні компанії. Але, за його словами, враховуючи, що оборот групи перевищував 2 трлн рублів, він, буцімто, не міг знати про всі угоди в масштабах компанії.

Напередодні Варданян опублікував відкритий лист, в якому повідомив про намір захищати репутацію компанії. На думку бізнесмена, «в опублікованих матеріалах змішалося все: вирвана з контексту інформація, інтерпретації і вигадка — «кругле і зелене». У свою чергу в Сбєрбанку заявили, що факти, викладені в статті, не мали й не мають до нього відношення. «Згадані операції здійснювалися з рахунків фірм, які ніколи не входили в периметр операції з купівлі Сбєрбанком компанії «Тройка Діалог». Структури Сбєрбанку не брали участі в супроводі операцій», — йдеться в заяві прес-служби банку.

В Кремлі також відхрестились від «брудних грошей». Прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков заявив, що оцінка достовірності публікації журналістського проекту — «не питання нашого порядку денного». За його словами, в Росії є відповідні фіскальні відомства, фінансова розвідка, які володіють усіма необхідними повноваженнями для оцінки таких публікацій на предмет достовірності. Олександр МОЙСЕЄНКО, ЕП

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

Парламент Британії вдруге провалив угоду про вихід із ЄС

Опубліковано

on

Палата громад парламенту Великої Британії вдруге відхилила угоду про вихід з ЄС, цього разу зі змінами, які Тереза Мей у понеділок узгодила з президентом Єврокомісії Жан- Клодом Юнкером.

 

Проти угоди проголосував 391 депутат, за — 242. Урядову угоду, зокрема, не підтримали опозиційні лейбористи, а також частина депутатів правлячої Консервативної партії та північноірландська Демократична юніоністська партія. Внесені до неї зміни стосувалися так званого «запасного механізму» для ірландського кордону й передбачали створення спеціального арбітражу із вирішення питання кордону між Ірландією та Північною Ірландією і підписання нової альтернативної угоди до 2020 року, тобто до кінця перехідного періоду.

Однак британські депутати вважають, що зміни не знімають усіх ризиків того, що Британія може надто довго залишатися в рамках «запасного механізму», а отже, перебуватиме під юрисдикцією ЄС. Тепер у Британії залишається два варіанти: вихід з ЄС без угоди або відтермінування Brexit після запланованої дати 29 березня..

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В тренді

 

Підпишись на нашу розсилку.

Юридичні новини 1 раз на день у твоїй поштовій скринці.