Connect with us

Lexinform™ - платформа важливої правової інформації.

Для правників усіх спеціалізацій - свіжі новини про найважливіші нормативні акти і законопроекти з погляду їх значущості, показові та прецедентні рішення судів, коментарі до цих рішень, юридичний аналіз правових позицій, зокрема – рішень Верховного Суду.

Правові новини охоплюють події в Україні, а також світові юридичні новини, які справляють вплив на нашу правову дійсність, в тому числі – на розвиток вітчизняного законодавства та правової системи в цілому.

Репортажі та фахові звіти про найцікавіші заходи в царині права дадуть можливість не лишити поза увагою жодної значної події, а календар прийдешніх науково-практичних конференцій, форумів, круглих столів, експертних нарад та інших зібрань, присвячених нагальним юридичним проблемам, - допоможе не пропустити майбутніх заходів.

Тут постійно накопичуються варіанти розв’язання складних правових питань, неординарні юридичні висновки, аналітичні матеріали з практики правозастосування, досудового розв’язання спорів, зокрема арбітражу і медіації.

Автори - досвідчені адвокати, знані фахівці з різних галузей права пропонують власне тлумачення норм права та випробувані практичні прийоми, переможні правові аргументи для судового спору.

В світі

Під тиском Каталонії та мертвого диктатора: що можуть змінити дострокові вибори в Іспанії?

Опубліковано

on

Дострокові вибори в Іспанії мають визначити, якою буде країна у наступному десятиріччі. З цими словами прем’єр- міністр Педро Санчес оголосив про розпуск парламенту та призначення позачергових виборів на 28 квітня.

 

Андрій ЯКУБУВ, журналіст, експерт

Нові вибори пройдуть під супровід новин із зали Верховного суду, де розглядають справу проти організаторів «референдуму» 2017 року про незалежність Каталонії. А одночасно вже незабаром має бути реалізоване урядове рішення про ексгумацію тіла диктатора Франциско Франко, чого давно добивалися соціалісти і що викликає масштабні протести ультраправих.

Три роки нестабільності

Іспанська електоральна система передбачає створення окремих виборчих округів у кожній провінції. Відтак у Конгресі депутатів є обранці від партій, які діють лише в окремих регіонах. А отже, депутатські фракції баскійців та каталонців, а також окремі депутати від інших регіональних партій стали вирішальними для ситуативних союзів з відповідними політичними торгами для двох найбільших фракцій — правої та лівої — щоразу, як тільки одна з цих політсил не здобувала більшості голосів виборців.

Загальні вибори 2015 року привели до парламенту дві нові партії, які не обиралися раніше на жодному рівні: блок лівих сил Podemos та ліберальна Ciudadanos. Нова конфігурація ускладнила коаліціаду. Через нездатність жодної із сил сформувати коаліцію та уряд тодішнє скликання парламенту стало найкоротшим у сучасній історії країни.

Результати нових виборів, що відбулися 2016 року, не надто змінили загальну картину, але завдяки підтримці Ciudadanos та утриманню соціалістів тодішній лідер консерваторів та прем’єр Маріано Рахой зміг переобратися і сформувати новий кабінет. За цей час Рахою також вдалося домовитися з Ciudadanos та націоналістами за бюджет на 2018 рік, дія якого тепер продовжена на поточний рік. Однак, передусім через пошкоджений імідж старого лідера консерваторів, до чого призвела серія доведених до судового вироку корупційних скандалів у його партії, уряд правих був відправлений у відставку.

Між каталонським питанням та «андалузьким сценарієм»

За іспанською конституцією, політсила, яка пропонує вотум недовіри уряду, має одночасно подати кандидатуру альтернативного прем’єра — рішення про відставку одного є автоматичним призначенням іншого. Ним став лідер соціалістів Педро Санчес. За півроку своєї роботи уряд соціалістів намагався вжити кроків для налагодження політичного діалогу з урядом каталонської автономії, обговоривши створення нового формату для подальших перемовин та навіть погодивши наявність третьої фігури — «рапортира» — для скликання зустрічей та певного модерування диспутів. У відповідь права опозиція піддала Санчеса жорсткій критиці, звинувачуючи його у зраді. Це також стало предметом недавнього багатотисячного мітингу в центрі Мадрида. Крім консерватора Пабло Касадо та очільника лібералів Альберта Рівери, серед організаторів цього мітингу також був лідер позапарламентської партії Vox Сантьяго Абаскаль.

Каталонське питання стало ключовим індикатором розколу серед іспанських політиків, впливаючи на передвиборчу риторику навіть на регіональному рівні — далеко поза самою Каталонією. Ще одним потужним ударом по соціалістах стали результати грудневих виборів парламенту великого південного регіону Андалузія. Цей регіон — історична вотчина соціалістів, які незмінно правили в Андалузії з 1982 року. Однак на останніх виборах понад 10% голосів здобула партія Vox, отримавши «золоту акцію» при створенні регіонального уряду консерваторів у коаліції з лібералами.

Раніше маргіналізована партія іспанських націоналістів, отримавши ключ до формування коаліції, відразу почала висувати вимоги, які пов’язані з підходом до історичної пам’яті проти диктатури Франциска Франко, скасуванням низки норм щодо гендерного насилля, питаннями щодо мігрантів, захистом традиції бою биків, окремими фіскальними змінами, відмовою від деяких повноважень автономних регіонів на користь централізації тощо. І це додатково збільшило тиск на центральний уряд.

«Моментом істини» для уряду Санчоса стало голосування за бюджет на 2019 рік. Проект бюджету враховував соціальну програму нового уряду, а найголовніше — його прийняття мало стати запорукою того, що уряду вдасться допрацювати до чергових виборів, які мали відбутися у 2020 році. Втім реалізувати цей план так і не вдалося. Хоча новий бюджет підтримала фракція басків, забракло голосів представників регіональних націоналістів та 17 депутатів — прихильників незалежності Каталонії. Незважаючи на передбачення щедрих інвестицій у їхні провінції, ці депутати додали голосів «проти» консерваторам та лібералам, які вимагали проведення виборів, а отже, мали електоральне зацікавлення в цьому.

Виборчий марафон

Наступні 100 днів Іспанія проведе в інтенсивному режимі виборчих кампаній. Якщо вибори до парламенту країни призначені на 28 квітня, то вже 26 травня в один день відбудуться місцеві вибори, вибори до більшості парламентів регіонів Іспанії, а також вибори до Європейського парламенту. Наявні опитування вказують на те, що партія Педро Санчеса посяде перше місце за кількістю голосів, але чи зможе сформувати хоча б ситуативну коаліцію більшості для призначення прем’єра та схвалення нового бюджету, невідомо. При цьому викликом для соціалістів стане питання явки, адже правий електорат зараз найбільш мотивований не пропустити голосування 28 квітня.

Ще одна особливість нинішніх перегонів — партія «нових лівих» та частини комуністів Podemos, яка на слуху з 2015 року і яка підтримує правління соціалістів на національному та регіональному рівнях, віднедавна переживає кризу лідерства, що розколює досі вагоме коло (п’ять мільйонів) прихильників цієї формації. Соціалісти також не мають підстав розраховувати на підтримку лібералів. Принаймні, фракція Ciudadanos, яка 2015 року проголосувала за Санчеса в його першій спробі обратися прем’єром та пізніше долучилася до вотуму недовіри уряду консерваторів, цими днями чітко запевнила виборців, що не підтримуватиме кандидата від соціалістів у майбутньому.

Праві партії розраховують на повторення андалузького сценарію, ключовим елементом якого є проходження до парламенту націоналістів із Vox. У такому разі інтрига полягатиме лише в тому, яка з трьох партій (Partido Popular, Ciudadanos чи Vox) набере найбільше та чий перший номер зможе претендувати на посаду голови уряду.

Ще один фактор, який матиме вплив на вибори — урядове рішення про ексгумацію тіла диктатора Франциско Франко, яке незабаром має бути виконано. Для представників лівих ідеологій цей крок розглядається немов акт справедливості, тож не дивно, якщо Санчес звертатиметься до цього питання задля пошуку підтримки в більш лівого електорату.

Натомість родина генералісімуса та діюча в країні фундація його імені намагатимуться цього не допустити або принаймні відтермінувати, оскарживши рішення уряду в суді. Тим більше, що Франко поховано всередині церкви при абатстві, настоятель якого категорично проти того, аби надати доступ представникам влади для реалізації їхнього наміру без згоди родини покійного. За специфікою міждержавних угод між Іспанією та Святим Престолом від 1979 року, католицькі храми та інші культові місця на території королівства є недоторканними.

Ймовірне затягування подій додасть гостроти виборчим перегонам та, ймовірно, залишить серйозну дилему на розсуд нового уряду. Разом із тим досі симпатії до Франко в Іспанії публічно оголошували лише крайні праві, тоді як більш помірковані політичні сили традиційно надають перевагу так званій «політиці забуття».

Хоча цього разу зовнішня політика не є предметом передвиборчих дебатів, але від результату цих виборів безумовно залежатиме рівень іспанської солідарності з проукраїнською позицією ЄС. Наразі ж заслуговує на відзнаку послідовна проукраїнська позиція, яку демонструє партія Ciudadanos (зокрема, й долучення до промоції відзначення Олега Сенцова премією Європарламенту). Лідерство Ciudadanos у новій коаліції дещо послабило би зростаючі позиції Кремля. Адже досі зміна при владі правих та лівих не впливала на співпрацю Іспанії та РФ. Наприклад, росіяни досі використовують порти іспанських міст на півночі Африки, територія яких виведена за межі впливу НАТО, для дозаправки своїх підводних човнів…

Зрештою, як сказав Педро Санчес на завершення повідомлення про позачергові вибори, «щоб не вирішили іспанці на виборах, це завжди, завжди, завжди буде дуже вірно».

Джерело: Юридичний вісник України

Advertisement
Клікніть для коментування

Залишати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

В світі

Главою ЄК може стати німець Вебер

Опубліковано

on

Серед кандидатів на цю посаду за неписаним правилом можуть бути лише представники партій, що лідирують на виборах.

Очільники держав і урядів країн Європейського союзу вирішують, кого запропонувати на посаду голови Європейської комісії, при цьому великі шанси обійняти цю посаду має німець Манфред Вебер. А Європарламент має намір докласти зусиль до того, щоб головою Єврокомісії став один із кандидатів, запропонованих його фракціями. Про це домовилися голови більшості фракцій парламенту ЄС, повідомив його нинішній очільник Антоніо Таяні у вівторок у Брюсселі після зустрічі з головами представлених у парламенті політичних сил. Проти виступає Альянс лібералів і демократів за Європу, заявив його глава Гі Верхофстадт.

Нагадаємо, у ході виборів до Європарламенту, які відбулися 23–26 травня, найбільші політичні сили висували своїх кандидатів на пост глави Єврокомісії. Цей принцип, уперше був реалізований на виборах 2014 року і розрахований на те, щоб громадяни країн ЄС могли опосередковано впливати на те, хто обійме цю високу посаду. Європарламент визнав, що тоді цей принцип був реалізований успішно: ЄК очолив Жан-Клод Юнкер від Європейської народної партії (ЄНП), що отримала більшість місць у парламенті. Натепер основними кандидатами є німецький політик Манфред Вебер від ЄНП, соціал-демократ Франс Тіммерманс, який зараз є заступником голови Єврокомісії, і чинний єврокомісар з питань конкуренції Маргрет Вестагер від Альянсу лібералів і демократів за Європу.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

У Британії хочуть нової угоди про Brexit

Опубліковано

on

Міністр закордонних справ Великої Британії Джеремі Хант заявив, що країні потрібно укласти нову угоду з Брюсселем щодо виходу зі складу ЄС.

За його словами, угода, укладена прем’єр-міністром Терезою Мей, яка йде у відставку, повинна бути переглянута. Зокрема, необхідний новий підхід до режиму перебування Північної Ірландії в складі ЄС. Про це повідомляє Reuters.

Хант підкреслив, що британській владі слід зібрати нову команду переговірників з Брюсселем, в якій мають бути присутні не лише члени уряду, але й прихильники Brexit без угоди.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

Зрада не на часі: вибори до Європарламенту не стали тріумфом радикалів

Опубліковано

on

У неділю пізно ввечері закрилися останні виборчі дільниці, а держави-члени ЄС одна за одною почали повідомляти про підраховані голоси. Завершилися вибори до Європарламенту — можливо, останні, в яких брала участь Велика Британія. За іронією долі, саме британці голосували найдовше, а також найдовше — аж до ранку — рахували свої голоси.

Та Україну (і не лише нас) найбільше цікавила не доля британських євродепутатів, кар’єра яких може завершитися за лічені місяці після обрання разом із виходом Сполученого Королівства з ЄС. На порядку денному були значно важливіші питання. Чи отримають євроскептики блокуючий пакет у новому складі ЄП? Чи не стане реальністю вибухове зростання частки радикалів та популістів (серед яких, нема чого приховувати, є надто багато друзів Росії)? Чи збережеться впевнена більшість у партій, яких вважають друзями України?

Відповіді на всі ці питання вже відомі. Європа змогла знову позитивно здивувати. Вибори завершилися позитивніше за прогнози, хоча не обійшлося без тривожних сигналів. Про все це — у нашій статті.

Виросли, але не виграли

Заголовки нових європейських видань у неділю ввечері — на перший погляд — були здатні засмутити. «Партія Макрона програла націоналістам Ле Пен», «У Британії впевнено перемогла Brexit-партія», «Ультраправий Сальвіні б’є рекорди в Італії» — цього достатньо, щоби впасти у песимізм. Але якщо розібратися глибше, то за кожним пунктом з’ясовується, що ситуація склалася далеко не найгірше.

Подруга Путіна Ле Пен справді оговталася від нищівної поразки на президентських та парламентських виборах 2017 році, але її нинішній результат (23,5% та 22 мандати) не є рекордним. На минулих євровиборах 2014 року французька націоналістка також була першою, мала вищу підтримку й отримала на два мандати більше. Тому нинішні результати виборів у Франції точно не є «зрадою».

Brexit-партія справді лідирує на євровиборах у Британії, але вона отримала менше за всі наявні прогнози. В останній момент виборці вирішили голосувати за конструктивні сили.

Лідер італійських ультраправих Сальвіні справді безпрецедентно виріс (взяти понад третину голосів виборців — серйозне досягнення!), але це було прогно зовано. А от для його соратників по коаліції «Руху 5 зірок» (який вважають прообразом партії «Слуга народу» Володимира Зеленського) європейські вибори стали історією провалу. «Зірки», які торік були лідером на італійських виборах, нині впали аж на третє місце, пропустивши вперед проєвропейську Демпартію.

Та й загальноєвропейські цифри лишають надію, що ідеї радикалів та популістів поволі втрачають популярність на континенті. І для нас це — справді добрий сигнал.

Позиції єврооптимістів

В останні роки європейська політична тусовка жила побоюваннями, що в новому скликанні парламенту може сформуватися «диктат євроскептиків». А після міграційної кризи, перемоги прибічників Brexit, на тлі нідерландського референдуму, «каталонської саги» тощо багато хто думав, що єдина Європи тріщить по швах. Та життя довело, що воно є бентежним, а емоції — швидкоплинними. Brexit-серіал, який вдарив передусім по самій Британії, а також поступове відновлення економічного зростання у більшості держав ЄС розмили панічні настрої. Рейтинги радикалів та популістів (порівняно з тим, що вони мали в попередньому парламенті) ми вже перерахували. Зменшився рейтинг і помірних євроскептиків. «Європейські консерватори та реформісти» втрачають 20 місць і, за прогнозами, отримають 57 мандатів. Тож у сумі чотири євроскептичні сили набирають 213 голосів. Це явно не дотягує до «більшості» у парламенті, де є 751 євродепутат. А головне — це лише на три мандати більше, ніж у попередньому скликанні!

Так, їхні ряди ще можуть поповнити зо два десятки депутатів-новачків, які розійдуться по різних групах. Але вже можна з певністю говорити: «наступ євро скептиків» провалився.

Європейський парламент, попри всі побоювання, залишиться проєвропейським та проукраїнським на наступні п’ять років.

Головною та найбільш чисельною групою лишається правоцентристська Європейська народна партія (ЄНП). Це — та партійна група, до якої належать Меркель та Туск, друзі України, головні драйвери сучасної Європи та підтримки України. На другому місці — лівоцентристи, соціал-демократи (СД). Не найбільш проукраїнська група, але точно не «друзі Росії». Та й у їхніх проєвропейських настроях сумніву немає. Третє місце обійняли ліберали, до яких планує долучитися новачок, блок Макрона. У них 108 місць, на 39 більше ніж п’ять років тому, і це справжній успіх. Четверті — зелені, які матимуть 68 мандатів (зросли на 16). Ці чотири «єврооптимістичні» фракції разом набирають понад 500 голосів — понад ніж достатньо для стійкої більшості.

То виходить, Європарламент лишився незмінним, і європейцям нема про що хвилюватися? Ні, проблема є.

«Ширка» по-європейськи

За 40 років роботи європарламенту в ньому завжди була стійка більшість, що складалася з двох партійних груп — правоцентристів із ЄНП та лівоцентристів з групи соціал-демократів. У новому скликанні вони лишаються двома найбільшими групами. Обидві отримали більше ніж їм прогнозували (179+150, тобто 329 мандатів), але це менше ніж 376, необхідних для більшості. А отже, для всіх критичних голосувань ЄНП та СД мають домовитися ще з кимось.

І вже відомо, про що доведеться домовлятися в першу чергу. Восени Європарламент має призначити нового президента Єврокомісії, тобто наступника Юнкера, та фактично затвердити її склад. Досі для цього вистачало голосів двох груп-лідерів. Діяла домовленість: ЄК очолить кандидат від найбільшої з них (тобто від ЄНП), а друга отримує посаду високого представника із зовнішньої політики (так головним дипломатом стала Федеріка Могеріні). Тепер «міжсобойчик на двох» стає неможливим. Потрібна підтримка мінімум ще однієї групи. Бажано — лібералів, бо в них голоси є із запасом. От тільки останні вже заявили, що їм такий порядок не до вподоби і вони мають своїх кандидатів.

Нині чимало європейських медіа дають доволі невеселі прогнози та чекають, що формування нової комісії може затягнутися аж до наступного року. Але автор цієї статті схильний до більшого оптимізму. Так, «апокаліптична затримка» можлива, але найімовірніше — домовитися вийде доволі швидко. Зрештою, ву Європарламенті і до того була розвинена культура компромісу — більшість ніколи не намагалася «продавити» свої проекти рішень, а натомість завжди шукала компромісний варіант. Непрацююча напівлегітимна Єврокомісія не потрібна нікому. Тому — або кандидата від ЄНП, німця Манфреда Вебера погодяться підтримати зелені та частина радикалів, або групи- лідери все ж підуть на кадрові поступки лібералам. А зважаючи на те, що ліберали переважно є дуже прихильними до України (і навіть французів з партії Макрона це загалом стосується), такий варіант для нас видається не найгіршим. А нинішній склад Європарламенту — який, повторимося, є значно кращим за сподівання — за будь-якого розкладу працюватиме ще п’ять років.

Кому дякувати?

Що сталося? Завдяки чому вдалося переконати виборців голосувати за проєвропейські партії? Єдиної та простої відповіді на це питання немає. Ми вже згадали про відлуння Brexit та про відновлене економічне зростання. Але це не було єдиною причиною. Та й зміщення голосів усюди було різним. На умовній півночі ЄС (яка включає також Німеччину) різко зросли рейтинги зелених, а от у південних державах цього не сталося. У західній Європі помітно набрали популярності ліберали, натомість східна Європа, яка найбільше здобула від свого членства в ЄС, і надалі підтримує умовного Орбана, з натяком на євроскептичні настрої.

Але й одне, і друге не стало аж зовсім несподіванкою — ці тенденції тривають у ЄС вже кілька років. Натомість чи не найбільшою несподіванкою нинішніх виборів стала… висока активність європейців. Євровибори традиційно поступаються популярністю національним. Люди не розуміють, як вплине на їхнє життя те, що вони обирають когось у Брюсселі. Наслідком є невисока явка. Та вибори-2019 зламали це правило. Середня по всіх 28 країнах явка цього року перевищила 50% і встановила рекорд за 20 років.

Сергій СИДОРЕНКО, ЄП

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В тренді

 

Підпишись на нашу розсилку.

Юридичні новини 1 раз на день у твоїй поштовій скринці.