В світі
Право сили, «шредер-меркелізм» та перспективи глобальної безпеки. Частина 2
Федір Шульженко, доктор політичних наук, професор, почесний член Союзу юристів України
Закінчення. Початок
Про злочини і покарання
У процесі розвитку цивілізації людство виробило механізм ефективної боротьби зі свавіллям та його превенції з боку фізичних і юридичних осіб, який законодавчо визначений санкціями норм права за вчинені делікти, а також систему сатисфакції за нанесену ними шкоду. Втім, механізм боротьби зі свавіллям у міжнародних відносинах у силу розглянутих причин не може вважатися ефективним. Міжнародні організації, в першу чергу ООН та ОБСЄ, виявилися аморфними й фактично не виправдовують своє призначення. Норми міжнародних організацій, які створенні для забезпечення глобальної безпеки та попередження правових порушень їх суб’єктами, на практиці виявилися декларативними і недієздатними.
Читайте також: Засудженим за злочини проти основ національної безпеки не виплачуватимуть пенсії
Навпаки, свавільні тоталітарні режими активно використовують платформи ООН та інших міжнародних організацій для просування своєї імперськості, маніпулювання свідомістю суспільств та їх залякування. Одним із таких прикладів є набуття статусу члена Ради безпеки ООН російською федерацією, яка після розпаду СРСР і фактичного припинення його членства в ООН і Раді безпеки подала відповідне клопотання про зміну назви держави і з мовчазної згоди членів цього органа фактично стала нелегітимним членом Ради безпеки ООН. Питання про вступ рф, як держави, що утворилася після розпаду СРСР, Організацією Об’єднаних Націй не розглядалося, тобто її перебування в ООН як члена цієї організації, є сумнівним.
Утім, нещодавно порушення МЗС України цього питання в ООН значною частиною держав-членів було сприйнято без ентузіазму. На думку віце-канцлера МЗС Естонії М. Вольмера, більшість держав не поділяє підхід України до питання про членство росії в Радбезі ООН, тому питання її виключення, на його переконання, наразі є не перспективним.
Утвердженню свавілля в міжнародних відносинах сприяє також принцип «кваліфікованої» одностайності в прийнятті рішень міжнародними організаціями. Маніпулювання цим окремими державами-членами «обнульовує» авторитет цих організацій і принципи, заради яких вони створені. Недосконалість зазначеного принципу постійно використовують авторитарні держави-члени зазначених організацій для безпідставного блокування колективних рішень щодо попередження та припинення політики свавілля в міжнародних відносинах, порушення прав людини, регіональної та глобальної безпеки, а також застосування санкцій за порушення норм міжнародного й гуманітарного права. Неефективність такого принципу прийняття рішень, окрім Ради Безпеки ООН, підтверджується також на прикладі діяльності ЄС та військово-політичного блоку НАТО.
Розмитість нормативно-правових актів, що регулюють діяльність міжнародних організацій
Ще однією вагомою причиною свавільної поведінки очільників окремих країн у міжнародних відносинах є неконкретність і «розмитість» нормативно-правових актів, що регулюють діяльність таких організацій. Створені на засадах загальнолюдських демократичних цінностей, поваги до права і законів, а також «дотримання святості договорів й обіцянок», як зазначав свого часу Г. Гроцій, вони виявилися нездатними стримати свавільні прояви і політичний шантаж авторитарних режимів та держав-егоїстів. Одним із прикладів недосконалості, забюрократизованості законодаства міжнародних спільнот є нормативний порядок, визначений ст. 7 Договору про Європейський Союз щодо застосування санкції до держави-члена, яка традиційно порушує принципи свободи, демократії, шанування прав людини та засадничих свобод верховенства права (ч. I ст. 6 Договору). Йдеться, зокрема, про систематичне безпідставне блокування членом ЄС і «другом» російської федерації Угорщиною безпекових заходів і санкційної політики спільноти у зв’язку з війною росії проти України.
Читайте також: Стратегія державної безпеки України як прикладна проблема
Політики нового покоління мають визнати, що завдяки недосконалості їх політики розвинулася ще одна суттєва детермінанта появи тоталітарних режимів. Це – «занепад усталених форм демократії та лібералізму, що обернулося, за висловом Ортега-і-Гасета, на звичайну умовність, а також появи держав-егоїстів, які віддають першість власній безпеці й економічним інтересам, переводячи на нижчий щабель цінностей ідеї гуманізму та рівності в міжнародних відносинах, не вживають ефективних заходів превенції свавільної поведінки в міжнародних відносинах.
Державний егоїзм і неефективність санкцій
Державний егоїзм західних урядів, які зосередилися на політичних баталіях, утвердженні власного іміджу очільників держав, замороження регіональних конфліктів і збройних протистоянь, набув особливого прояву на межі XX−XXI ст., що призвело до посилення негативного впливу свавільних режимів на міжнародні, а також суспільні відносини і політичні процеси в західних країнах. Свавільний режим російської федерації, окрім іншого, вдався до заходів з розколу єдності міжнародних організацій та спільнот, а також США і ЄС. У сучасних умовах західні уряди так само, як їхні колишні колеги держав-егоїстів, які не зреагували відповідним чином у 20—30 роки минулого століття на легітимацію свавільних режимів Італії та Німеччини, не застосували превентивних санкцій проти Італії у зв’язку з її планами та наступною агресією проти Абіссінії, а уряди Франції, Великої Британії, США надавали Німеччині значні грошові позики та не зреагували на порушення нею Версальського договору 1919 року, відбудову збройних сил, оголошення мобілізації, так і керівники сучасних західних держав, не застосували заходів міжнародно-правового впливу та не притягнули до відповідальності рф за анексію частин території Молдови (1991 р.), Грузії (2008 р.) та України (2014 р.), наслідком чого стала повномасштабна агресія російської федерації проти України.
Санкції, які вводяться останнім часом проти агресора, не можна вважати ефективними, оскільки економіка рф дозволяє їй продовжувати війну. Товарообіг між росією та іншими державами зменшився не суттєво. Скорочення імпорту в рф знизило надходження до її митниці лише на 13% (із 105 до 91 млрд доларів), при тому вона значно розширила торгівлю з Грузією, Казахстаном та Туреччиною (яка не приєдналась до санкцій ЄС). Зокрема, експорт з росії до Грузії пшеничного борошна в минулому році зріс на 478%, природного газу – на 24%, а компанії Wissol Group, Aragvi Impex та Lukoil (за даними Єдиного національного руху) продають підсанкційні нафтопродукти російських виробників. Та ж Грузія стала ключовим партнером у торгівлі з рф, загальний товарообіг з якою в 2022 році збільшився в 63 рази. Її транспортні можливості використовуються для транспортування вантажів із росії в Туреччину. На турецький ринок у минулому році «зайшли» 1 363 підприємницькі структури.
Wintershall Dea, Ашан та іже з ними…
Не всі підприємницькі структури країн Європейського Союзу вчасно припинили співпрацю з агресором. Німецька компанія з викопного палива Wintershall Dea з січня по вересень минулого року сплатила рф за видобуток нафти і газу 1,27 млрд євро, що в 5 разів більше, ніж за такий період 2021 року. За 9 місяців компанія сплатила до бюджету рф 320 млн євро. Компанія має численні спільні підприємства з «газпромом». В матеріалах розслідування Spiegel і ZDF доказано зв’язок між видобутком газового конденсату та постачанням пального цією компанією для російських військових літаків. Втім, прокуратура відмовила у порушенні питання про притягнення менеджменту компанії за сприяння агресору у війні. Так само нафтогазовий гігант Франції Total Energie лише в кінці 2022 року під тиском правозахисних організацій заявив про припинення зв’язків з російською компанією «Новатек». Правозахисна організація Global Witness та газета Le Monde зібрали докази, що компанія поставляла паливо для літаків збройних сил росії.
Сам Європейський Союз, на відміну від США, до цього часу не визначився сприйняттям відповідного правового акта та не вжив заходів для конфіскації російських активів. Жодна з провідних країн демократії не запропонувала реального бачення перебудови системи глобальної безпеки, а «Формула миру», запропонована Україною, продовжує «вивчатися» їх лідерами.
Необхідно також зазначити, що західний і вітчизняний політикум залишили поза увагою попередження й рекомендації світових та українських філософів, вчених-правників, політологів і соціологів про переродження сталінсько-радянського в путінський тоталітаризм, а також інтеграцію тоталітарних режимів.
Замість висновку
Міжнародні організації, демократичні держави, їх юридичні установи мають здійснити конструктивні заходи з побудови нової, ефективної системи глобальної безпеки, здатної забезпечити превенцію свавілля і в разі збройної агресії вжити міжнародно-правових заходів щодо її придушення, а також створити умови невинній стороні, як наголошував Дж. Локк, «знищити іншу сторону за найменшої можливості, доки нападник не запропонує примирення, бажаючи на такі умови, які залагодять усі злочини, заподіяні ним, а також запевнить не нападати на невинного в майбутньому». Окрім зазначеного, міжнародні організації і спільнота демократичних держав мають забезпечити, як зазначав Г. Гегель, реалізацію права злочинця – права на покарання
Джерело: Юридичний вісник України
