Connect with us

В світі

Реінтеграція Додона: на яких умовах у Кишиневі готові «повертати» Придністров’я?

Ще в березні так зване МЗС Придністров’я називало Ігоря Додона «молдовським чиновником, який не має належного рівня повноважень у зазначеній сфері» (мається на увазі придністровське врегулювання), а сам придністровський лідер Вадим Красносельський вимагав від нього розуміння того, що Придністров’я відбулося як «незалежна держава», і оцінки «агресії Молдови проти Придністров’я».Водночас нинішня зустріч Додона та Красносельського — шоста з моменту обрання Додона президентом і перша в нинішньому році — може мати далекосяжні наслідки. Особливо зважаючи на те, що вона відбулася після засідання формату «5+2» у Братиславі й напередодні Баварської конференції зі зміцнення довіри в придністровському врегулюванні.

 Додон у новому статусі

Що ж змінилося у відносинах Молдови та невизнаного Придністров’я? Формально — нічого. Керівництво Придністров’я постійно підкреслює своє прагнення до незалежності й відкидає будь-які зазіхання молдовської сторони розглядати «третій кошик», тобто питання про політичний статус регіону. Так сталося і в Братиславі.

Не збільшилися і владні повноваження Ігоря Додона, проте змінився його статус. Ще півроку тому він перебував у тіні лідера Демократичної партії олігарха Влада Плахотнюка (який, по суті, керував політикою Молдови), його позиція ігнорувалася урядом, а сам він в разі надмірного пручання міг бути тимчасово відсторонений від влади рішенням Конституційного суду. Після формування у червні коаліції ACUM та Партії соціалістів й усунення Демпартії, і Плахотнюка від влади все змінилося. Ігор Додон як неформальний лідер соціалістів отримав важелі впливу як на внутрішню, так і на зовнішню політику.

За розподілом повноважень придністровське питання відійшло до соціалістів, при тому, що загальне керівництво зовнішньою політикою залишилося в руках ACUM.

Як виявилося згодом, фактичне самоусунення проєвропейських сил від процесу врегулювання було стратегічною помилкою, яка доповнилася низкою тактичних прорахунків. Бо Додон не лише повернув придністровське врегулювання у політичний дискурс Молдови і зробив його одним з ключових напрямів своєї діяльності, але й продовжує активно діяти.

До нинішнього року особливого успіху Додону досягти не вдалося. Всі результативні домовленості за останні роки були результатом «олігархічного консенсусу» між Владом Плахотнюком і таким же, як він, «господарем» Придністров’я — власником холдингу «Шериф» Віктором Гушаном. Завдяки цим неформальним контактам, був, наприклад, відкритий міст через Дністер між селами Гура Бикулуй та Бичок, підірваний під час війни 1992 року. Головне ж те, що у Додона є бачення процесу і кінцевої мети.

У березні стало відомо про існування «Великого пакету для Молдови» — моделі врегулювання, що, як зазначалося, в разі успіху «може бути основою побудови поетапного мирного процесу з врегулювання конфліктної ситуації на території України».

Ключова ідея — доля Молдови має бути вирішена шляхом домовленості провідних зовнішніх гравців. Пропозиція, очевидно, вигідна Росії, яка хоче повернутися до часів переділу світу на сфери впливу. Й хоча подейкували, що «великий пакет» був розроблений на випадок перемоги соціалістів на парламентських виборах, це зовсім не означає, що президент Молдови і його оточення зреклися цих напрацювань. Наявність бачення робить позицію Додона більш вигідною і привабливою, ніж позицію коаліційних партнерів з ACUM. Останні приречені на реактивну позицію, критикуючи ту чи іншу заяву президента.

«Берлін плюс» і тактика «малих кроків»

Що ж обговорювали Ігор Додон та Вадим Красносельський на зустрічі в резиденції президента Молдови в Галеренах? Судячи із заявленого на підсумковому брифінгу, в центрі уваги опинилися питання, що мали бути вирішені в рамках Берлінського протоколу. Питання суто практичні, економічного та соціального порядку.

Нагадаємо, цей протокол був підписаний на початку червня 2016 року під час зустрічі у форматі «5+2». Підписання відбулося не без тиску на молдовську сторону з боку західних партнерів. Серед питань, які зобов’язалися вирішити сторони — охорона довкілля в басейні Дністра, апостилювання (підтвердження юридичної сили) придністровських дипломів, використання автівок із номерними знаками, що видаються у ПМР, відновлення зв’язку між Придністров’ям та Молдовою, припинення кримінальних справ, які були порушені у Молдові проти придністровських чиновників (які придністровська сторона вважає «політично мотивованими»). На всі заходи відводилося шість тижнів, але їхня реалізація розтягнулася на три роки.

Врешті-решт, більшість угод було підписано. Але, як виявилося, є достатньо підводних валунів і камінчиків, які заважають рухатися далі.

Взяти, наприклад, питання відновлення зв’язку між берегами Дністра. У листопаді 2018 року парламент Молдови ухвалив поправки до закону «Про електронні комунікації», згідно з якими придністровський оператор зв’язку «Інтердністроком» (належить холдингу «Шериф») може отримати молдовську ліцензію на частоти для роботи на території Придністров’я. Також молдовські оператори Orange і Moldcell повинні добровільно відмовитися від своїх частот, які використовуються для мереж 4G на території Придністров’я. Натомість їм запропонували продовжити термін діючих ліцензій, але не більше ніж на п’ять років.

Проте оператори поки що відмовляються віддавати свої частоти в Придністров’ї без отримання за це від уряду «адекватної компенсації», яка має покрити вкладені в ці частоти гроші і втрачений прибуток. Крім того, молдовські оператори хочуть від уряду гарантій «рівної конкуренції», оскільки їм важко буде конкурувати з придністровським оператором.

Залишаються питання і в процесі видачі придністровським власникам автівок нейтральних номерів для участі у міжнародному русі. Ще одне проблемне питання постало незадовго до зустрічі в Братиславі. На початку вересня Тирасполь заявив, що молдовські банки заблокували рахунки 25 провідних підприємств Придністровського регіону. Було навіть скликано Раду безпеки ПМР. В якості асиметричної відповіді придністровський парламент у першому читанні ухвалив закон, яким експортери електроенергії з Придністров’я зобов’язуються продавати валютну виручку в доларах США. А експортер один — Молдавська ДРЕС, яка належить російській «Інтер РАО» і «експорт» здійснює лише в Молдову. Тож якщо закон буде ухвалено, електростанція може зажадати отримання оплати не в молдовських леях, а в доларах, а для молдовської сторони це — втрата на конвертації.

Претензії Придністров’я доведені до відома учасників зустрічі у Братиславі, що, як відомо, завершилася без підписання протоколу. Вирішено продовжити обговорення на Баварській конференції.

А в проміжку між двома подіями Додон і Красносельський «звірили годинники». Судячи із заяв молдовського президента, вдалося досягти консенсусу з ключових питань. По-перше, до кінця року може бути вирішене питання про відновлення зв’язку, для цього, за його словами, є політична воля «на рівні і президента, і уряду, й парламенту рухатися в цьому напрямку». По-друге, він відзначив прогрес у питанні взаємного припинення кримінальних справ. По-третє, висловив намір знайти вирішення банківської проблеми. А головне — пообіцяв, що протокол за підсумками зустрічі у Братиславі буде підписаний.

І нарешті, вишенька на торті — проект спорудження тролейбусної лінії «Бендери — Варниця — Північний», яка має стати своєрідним експериментом щодо забезпечення свободи пересування людей. Річ у тому, що безпосередньо до Бендер примикає село Варниця, яке знаходиться під контролем Молдови, а за Варницею розташований мікрорайон «Північний», який контролюється невизнаною ПМР.

За результатами зустрічі ініціатива — цілком в руках Додона, і важливо, як відреагують на це партнери по коаліції?

Артем ФИЛИПЕНКО,
завідувач відділу досліджень
Придунайсько-Чорноморського регіону
Національного інституту стратегічних досліджень

Джерело: Юридичний вісник України

Advertisement
Клікніть для коментування

Залишати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

В світі

Макрон-ефект: як скандальні заяви президента Франції примирили НАТО і Трампа

«Чутки про мою смерть дещо перебільшені» — пожартував свого часу американський письменник Марк Твен, коли журналісти в США повідомили про його важку хворобу і, можливо, загибель. Тоді письменник перебував саме в Лондоні. За іронією долі, зараз тут, у Лондоні, так само були спростовані чутки чи то заяви про «смерть мозку» Північноатлантичного альянсу.

Скандальні висловлювання президента Франції, який поставив під сумнів життєздатність та єдність НАТО, мали зворотній ефект. У відповідь альянс отримав такий потужний заряд підтримки, якого не мав давно. А головне — те, що критичні заяви від Еммануеля Макрона змінили публічне ставлення до НАТО… з боку президента США. Дональд Трамп, який, як вважають, недолюблює французького колегу, перетворився із затятого критика альянсу на його безкомпромісного прибічника. Не знайшла підтримки союзників також позиція Макрона щодо відсутності загроз для НАТО з боку Росії — протягом дня постійно лунали заяви, що альянс, всупереч пропозиції президента Франції, не повинен забувати про «російський виклик».

Та й сам Макрон, хоч і не відмовився від своїх слів, але зменшив радикальність позиції. Між тим, на шляху до єдності країн-членів постала нова проблема: шантаж з боку президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана. Він почав блокувати рішення організації, діючи схожим чином до того, як це робить Угорщина щодо України.

Альянс воскрес

Ця історія розпочалася майже місяць тому. На початку лис топада журнал The Economist опублікував інтерв’ю президента Франції про те, що Північноатлантичний альянс переживає «смерть мозку», в тому числі через брак координації між Європою і США. Він звинуватив Сполучені Штати у втраті зацікавленості в європейських союзниках та заявив, що НАТО перестає діяти у звичних обрисах. «Ми повинні переглянути реальність, що таке НАТО», — додав Макрон. Слова французького лідера про «смерть мозку НАТО» стали крилатими, хоча й викликали одностайне засудження з боку інших європейських держав та керівників НАТО.

Ще тоді, на початку листопада, Макрон не приховував, що робить цю заяву з розрахунком продовжити дискусію на грудневій зустрічі лідерів альянсу. Нагадувати колегам про цей намір президентові Франції зайвий раз не довелося. У публічних виступах лідерів держав-членів НАТО та в дискусіях за їхньої участі тема «смерті мозку» стала однією з основних. Європейські колеги Макрона доводили, що той не мав підстав для таких заяв, бо альянс нині — живий як ніколи. «Це в 1990-х роках НАТО практично не існувало. Ви пригадаєте щось про НАТО із тих часів?.. А зараз альянс доводить, що він живий, він змінюється, швидко реагує на загрози», — доводив у виступі на конференції NATO Engages президент Польщі Анджей Дуда. Та головною інтригою була позиція США.

Трамп — не Макрон

Вашингтон донедавна утримувався від чітких заяв на цю тему, натомість лунали натяки на протилежне, як-то заява держсекретаря про те, що НАТО або зміниться, або застаріє. До того ж, Трамп і сам був здавна відомий як критик альянсу, а торік під час саміту в Брюсселі навіть погрожував виходом США з організації. А отже, скандальні заяви Макрона, здавалося б, збігалися з його позицією. Однак у вівторок Трампа немов підмінили. Із НАТО-скептика він умить перетворився на безкомпромісного прихильника альянсу. Вранці на зустрічі з Єнсом Столтенбергом Трамп повністю підтримав генсека НАТО та оголосив: французи роблять щось погане, а заява Макрона про «смерть мозку» є дуже небезпечною.

На зустрічі із самим Макроном, яка відбулася у вівторок ввечері, він трохи збавив оберти критики, але підтримка НАТО з його боку збереглася. Зміну своєї позиції президент США пояснив тим, що, мовляв, за цей час сам альянс змінився. «НАТО робить фантастичні речі, і всі беруть у цьому участь… Три роки тому НАТО йшло у неправильному напрямку. Тепер же альянс сильний і стає сильнішим», — розповідав Дональд Трамп перед телекамерами, сидячи поруч із Макроном.

Доречно згадати, що це — далеко не перша суперечка президентів США та Франції. Ці політики здавна, ще від першого року президентства Трампа, мають імідж антагоністів, що постійно розходяться в ключових питаннях. Курйозна деталь: якось Макрон привіз до США «дерево дружби», президенти разом посадили його на галявині поблизу Білого дому, але згодом рослина звідти зникла. Американська адміністрація визнала: «дерево дружби» Макрона і Трампа загинуло. Жарти жартами, але є всі підстави припустити, що нелюбов Трампа до Макрона справді вплинула на зміну позиції президента США щодо НАТО. Лишається тільки здогадуватися, чи було це від початку тактикою французького лідера, аби відродити підтримку альянсу Вашингтоном, але в результаті вийшло непогано.

Турецька блокада

Варто відразу застерегти від надмірного оптимізму щодо єдності союзників. На жаль, протистояння Франція—США було не єдиним у цій історії. Макрон, коли заявляв про «смерть мозку НАТО», критикував дії не лише американського колеги, але й турецького. Президент Франції обурювався через «неузгоджені агресивні дії в регіоні, де наші інтереси поставлені на карту», маючи на увазі вторгнення турецьких військ у Сирію. Також Макрон заявив про неприпустимість купівлі Туреччиною російських систем протиповітряної оборони С-400. Турецького президента ці претензії зачепили: він відповів образою на образу, порадивши Макрону «…перевірити власну голову, перш ніж оголошувати «смерть мозку» НАТО».

Розбіжності загострилися за день до зустрічі в Лондоні, коли стало відомо, що Туреччина фактично ставить ультиматум союзникам. Ердоган прямо заявив, що заблокує будь-які рішення, якщо лідери країн не погодяться визнати терористичними організаціями тих, на кого вкаже Анкара. А Туреччина вимагає, щоб альянс офіційно визнав терористами Робітничу партії Курдистану, її бойове крило «Загони народної самооборони» (YPG) та інші прокурдські організації, які діють на турецько-сирійському кордоні. Саме вони були основною ціллю військової операції Туреччини в Сирії в жовтні. «Якщо наші друзі в НАТО не визнають терористичними організаціями тих, кого ми вважаємо такими, тоді вибачте, але ми будемо проти будь-якого кроку, який буде зроблено в Лондоні», — заявив Ердоган.

Це вже нагадує угорську тактику щодо України, чи не так?

Причому наслідки турецької блокади — ще суттєвіші. Вимагаючи ухвалення рішення, якого не було на порядку денному альянсу, Ердоган блокує всі рішення, які мали би бути ухвалені на найвищому рівні. Зокрема, лідери НАТО планують ухвалити в Лондоні рішення щодо нового плану захисту Польщі та країн Балтії від російської загрози. Деталі плану поки невідомі, але, очевидно, йдеться про військове посилення на додачу до бойових груп, які вже розміщені в цих країнах. Це рішення — також під загрозою зриву. Причому європейські політики поки що не готові виконувати вимоги Ердогана. Так, Макрон вже нагадав, що сирійські курди допомагали міжнародній коа ліції перемогти терористів «Ісламської держави», а тепер НАТО має визнати терористами їх самих?

Стримати державу-терориста

За конфліктами всередині Північноатлантичного альянсу уважно стежать не лише держави-союзники та їхні партнери на кшталт України. Є держава, для якої заяви Макрона про «смерть мозку», жорсткі відповіді Ердогана, намір Туреччини блокувати рішення НАТО тощо — немов бальзам на душу. Звісно ж, ідеться про Росію, де не дуже приховують позитивні емоції. «Відмирання частин тіла НАТО нас не стосується, але ми спостерігаємо», — заявили з цього приводу в Кремлі. Та особливу вагу для РФ мали нещодавні висловлювання Макрона, коли той вже почав поволі знижувати накал критики на адресу НАТО, але натомість заявив, що не вважає Росію противником альянсу чи навіть спільною загрозою для його членів.

На щастя заяви, що пролунали в Лондоні, дають підстави для обережного оптимізму з цього приводу. Жоден з лідерів держав-членів НАТО, що висловлювався під час лондонської зустрічі, не підтримав ідею про те, що альянс має забути про російську загрозу. А от протилежні заяви лунали: попри потребу боротися із загрозою тероризму, стримування агресивної Росії лишається і має лишатися пріоритетом. І навіть Трамп, який кілька разів повторив, що він точно «зможе порозумітися з росіянами», все ж наголосив, що альянс «має бути готовим» до стримування різних ймовірних противників, і Росія не виняток. А тому «російська політика» НАТО після зустрічі в Лондоні, переконані, не зазнає змін. Підтвердженням цьому є й ухвалена на саміті альянсу декларація де наголошується, що агресивні дії Росії є загрозою евроатлантичній безпеці.

Сергій СИДОРЕНКО,
Юрій ОНИЩЕНКО,
Лондон, ЄП

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

Генеральна Асамблея ООН проти мілітаризації Криму

На пленарному засіданні 74-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН була прийнята резолюція «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, а також районів Чорного та Азовського морів».

Як йдеться в прийнятій резолюції, присутність російських військ у Криму порушує національний суверенітет, політичну незалежність і територіальну цілісність України й підриває безпеку і стабільність сусідніх держав і європейського регіону. Генеральна Асамблея ООН висловила серйозну стурбованість з приводу прогресуючої мілітаризації Криму Російською Федерацією як державою-окупантом.

Автори закликали Росію припинити поставки до Криму систем озброєнь, у тому числі літаків і ракет, здатних нести ядерну зброю, зброї і боєприпасів, утримуватися від спроб поширити свою юрисдикцію на ядерні об’єкти і матеріали в Криму, а також не призивати жителів Криму в свої збройні сили.

Делегати Генеральної Асамблеї ООН висловили стурбованість у зв’язку з триваючими діями Російської Федерації в районах Чорного моря, що оточують Крим, Азовському морі і Керченській протоці, включаючи їх мілітаризацію, зазначивши, що такі дії створюють додаткові загрози для України і підривають стабільність регіону в цілому.

Також, у резолюції закликають всі держави, міжнародні організації і спеціалізовані установи утримуватися від будь-яких поїздок до Криму, не погоджених з Україною.

Співавтори резолюції висловилися за «проведення подальших переговорів з метою забезпечити звільнення Російською Федерацією всіх незаконно затриманих українських громадян та їхнього щасливого повернення на Україну».

Делегати закликали Російську Федерацію утримуватися від дій, що перешкоджають законному здійсненню навігаційних прав і свобод в Чорному і Азовському морях та Керченській протоці.

Ознайомитись з повним текстом резолюції можна за цим посиланням.

Читати далі

В світі

Польща погрожує Німеччині судом

Польська державна нафтогазова компанія PGNiG має намір звернутися до суду, якщо Німеччина не врахує інтересів Польщі під час імплементації газової директиви Євросоюзу щодо «Північного потоку—2».

Про це пише польське видання BiznesAlert, передає liga.net. За словами президента PGNiG Петра Возняка, в схваленій Бундестагом газовій директиві поки що враховані інтереси Польщі. «Схоже, ми поки що в безпеці. У документі був пункт, що перед тим, як надати якесь послаблення «Північному потоку—2», регулятор повинен врахувати безпеку поставок і вплив на конкурентоспроможність ринку сусідніх країн», — наводяться слова П. Возняка. Якщо Німеччина дотримуватиметься цього положення, то Польща відчуватиме себе в безпеці, зазначив він. «У випадку з OPAL відсутність такого аналізу викликала чітку відповідь з нашого боку, — нагадав П. Возняк. — Якщо буде пропущено глибокий аналіз впливу на ринок і безпеку сусідніх країн, ми залишаємо за собою право вжити відповідні правові заходи», — підсумував голова PGNiG. Нагадаємо, газова директива ЄС набула чинності 23 травня, а країни-члени співтовариства повинні до 24 лютого 2020 року закріпити її в національному законодавстві. Директива спрямована на регулювання діяльності газопроводів третіх країн на території ЄС. Серед основних її положень: компанії, які постачають та транспортують газ, повинні бути розділені. Таким чином, компанія- оператор «Північного потоку—2» повинна бути незалежною від «Газпрому», а 50% його пропускної потужності повинні резервуватися для альтернативних постачальників. Винятки можливі, але тільки зі схвалення Єврокомісії.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.