Connect with us

В світі

Реінтеграція Додона: на яких умовах у Кишиневі готові «повертати» Придністров’я?

Ще в березні так зване МЗС Придністров’я називало Ігоря Додона «молдовським чиновником, який не має належного рівня повноважень у зазначеній сфері» (мається на увазі придністровське врегулювання), а сам придністровський лідер Вадим Красносельський вимагав від нього розуміння того, що Придністров’я відбулося як «незалежна держава», і оцінки «агресії Молдови проти Придністров’я».Водночас нинішня зустріч Додона та Красносельського — шоста з моменту обрання Додона президентом і перша в нинішньому році — може мати далекосяжні наслідки. Особливо зважаючи на те, що вона відбулася після засідання формату «5+2» у Братиславі й напередодні Баварської конференції зі зміцнення довіри в придністровському врегулюванні.

 Додон у новому статусі

Що ж змінилося у відносинах Молдови та невизнаного Придністров’я? Формально — нічого. Керівництво Придністров’я постійно підкреслює своє прагнення до незалежності й відкидає будь-які зазіхання молдовської сторони розглядати «третій кошик», тобто питання про політичний статус регіону. Так сталося і в Братиславі.

Не збільшилися і владні повноваження Ігоря Додона, проте змінився його статус. Ще півроку тому він перебував у тіні лідера Демократичної партії олігарха Влада Плахотнюка (який, по суті, керував політикою Молдови), його позиція ігнорувалася урядом, а сам він в разі надмірного пручання міг бути тимчасово відсторонений від влади рішенням Конституційного суду. Після формування у червні коаліції ACUM та Партії соціалістів й усунення Демпартії, і Плахотнюка від влади все змінилося. Ігор Додон як неформальний лідер соціалістів отримав важелі впливу як на внутрішню, так і на зовнішню політику.

За розподілом повноважень придністровське питання відійшло до соціалістів, при тому, що загальне керівництво зовнішньою політикою залишилося в руках ACUM.

Як виявилося згодом, фактичне самоусунення проєвропейських сил від процесу врегулювання було стратегічною помилкою, яка доповнилася низкою тактичних прорахунків. Бо Додон не лише повернув придністровське врегулювання у політичний дискурс Молдови і зробив його одним з ключових напрямів своєї діяльності, але й продовжує активно діяти.

До нинішнього року особливого успіху Додону досягти не вдалося. Всі результативні домовленості за останні роки були результатом «олігархічного консенсусу» між Владом Плахотнюком і таким же, як він, «господарем» Придністров’я — власником холдингу «Шериф» Віктором Гушаном. Завдяки цим неформальним контактам, був, наприклад, відкритий міст через Дністер між селами Гура Бикулуй та Бичок, підірваний під час війни 1992 року. Головне ж те, що у Додона є бачення процесу і кінцевої мети.

У березні стало відомо про існування «Великого пакету для Молдови» — моделі врегулювання, що, як зазначалося, в разі успіху «може бути основою побудови поетапного мирного процесу з врегулювання конфліктної ситуації на території України».

Ключова ідея — доля Молдови має бути вирішена шляхом домовленості провідних зовнішніх гравців. Пропозиція, очевидно, вигідна Росії, яка хоче повернутися до часів переділу світу на сфери впливу. Й хоча подейкували, що «великий пакет» був розроблений на випадок перемоги соціалістів на парламентських виборах, це зовсім не означає, що президент Молдови і його оточення зреклися цих напрацювань. Наявність бачення робить позицію Додона більш вигідною і привабливою, ніж позицію коаліційних партнерів з ACUM. Останні приречені на реактивну позицію, критикуючи ту чи іншу заяву президента.

«Берлін плюс» і тактика «малих кроків»

Що ж обговорювали Ігор Додон та Вадим Красносельський на зустрічі в резиденції президента Молдови в Галеренах? Судячи із заявленого на підсумковому брифінгу, в центрі уваги опинилися питання, що мали бути вирішені в рамках Берлінського протоколу. Питання суто практичні, економічного та соціального порядку.

Нагадаємо, цей протокол був підписаний на початку червня 2016 року під час зустрічі у форматі «5+2». Підписання відбулося не без тиску на молдовську сторону з боку західних партнерів. Серед питань, які зобов’язалися вирішити сторони — охорона довкілля в басейні Дністра, апостилювання (підтвердження юридичної сили) придністровських дипломів, використання автівок із номерними знаками, що видаються у ПМР, відновлення зв’язку між Придністров’ям та Молдовою, припинення кримінальних справ, які були порушені у Молдові проти придністровських чиновників (які придністровська сторона вважає «політично мотивованими»). На всі заходи відводилося шість тижнів, але їхня реалізація розтягнулася на три роки.

Врешті-решт, більшість угод було підписано. Але, як виявилося, є достатньо підводних валунів і камінчиків, які заважають рухатися далі.

Взяти, наприклад, питання відновлення зв’язку між берегами Дністра. У листопаді 2018 року парламент Молдови ухвалив поправки до закону «Про електронні комунікації», згідно з якими придністровський оператор зв’язку «Інтердністроком» (належить холдингу «Шериф») може отримати молдовську ліцензію на частоти для роботи на території Придністров’я. Також молдовські оператори Orange і Moldcell повинні добровільно відмовитися від своїх частот, які використовуються для мереж 4G на території Придністров’я. Натомість їм запропонували продовжити термін діючих ліцензій, але не більше ніж на п’ять років.

Проте оператори поки що відмовляються віддавати свої частоти в Придністров’ї без отримання за це від уряду «адекватної компенсації», яка має покрити вкладені в ці частоти гроші і втрачений прибуток. Крім того, молдовські оператори хочуть від уряду гарантій «рівної конкуренції», оскільки їм важко буде конкурувати з придністровським оператором.

Залишаються питання і в процесі видачі придністровським власникам автівок нейтральних номерів для участі у міжнародному русі. Ще одне проблемне питання постало незадовго до зустрічі в Братиславі. На початку вересня Тирасполь заявив, що молдовські банки заблокували рахунки 25 провідних підприємств Придністровського регіону. Було навіть скликано Раду безпеки ПМР. В якості асиметричної відповіді придністровський парламент у першому читанні ухвалив закон, яким експортери електроенергії з Придністров’я зобов’язуються продавати валютну виручку в доларах США. А експортер один — Молдавська ДРЕС, яка належить російській «Інтер РАО» і «експорт» здійснює лише в Молдову. Тож якщо закон буде ухвалено, електростанція може зажадати отримання оплати не в молдовських леях, а в доларах, а для молдовської сторони це — втрата на конвертації.

Претензії Придністров’я доведені до відома учасників зустрічі у Братиславі, що, як відомо, завершилася без підписання протоколу. Вирішено продовжити обговорення на Баварській конференції.

А в проміжку між двома подіями Додон і Красносельський «звірили годинники». Судячи із заяв молдовського президента, вдалося досягти консенсусу з ключових питань. По-перше, до кінця року може бути вирішене питання про відновлення зв’язку, для цього, за його словами, є політична воля «на рівні і президента, і уряду, й парламенту рухатися в цьому напрямку». По-друге, він відзначив прогрес у питанні взаємного припинення кримінальних справ. По-третє, висловив намір знайти вирішення банківської проблеми. А головне — пообіцяв, що протокол за підсумками зустрічі у Братиславі буде підписаний.

І нарешті, вишенька на торті — проект спорудження тролейбусної лінії «Бендери — Варниця — Північний», яка має стати своєрідним експериментом щодо забезпечення свободи пересування людей. Річ у тому, що безпосередньо до Бендер примикає село Варниця, яке знаходиться під контролем Молдови, а за Варницею розташований мікрорайон «Північний», який контролюється невизнаною ПМР.

За результатами зустрічі ініціатива — цілком в руках Додона, і важливо, як відреагують на це партнери по коаліції?

Артем ФИЛИПЕНКО,
завідувач відділу досліджень
Придунайсько-Чорноморського регіону
Національного інституту стратегічних досліджень

Джерело: Юридичний вісник України

В світі

Кого атакує РФ: що показав «російський звіт» британської розвідки?

Олександр КРАЄВ,
Рада зовнішньої політики «Українська призма»

Як російські спецслужби діють у західних країнах, і як їм протистояти? Відповіді на ці запитання мав дати довгоочікуваний звіт профільного Комітету з питань розвідки та національної безпеки британського парламенту, опублікований 21 липня.

Цей документ аналізує усі випадки російського втручання у внутрішні справи Британії та потенційні результати таких втручань. Попри те, що багато фактів у звіті описано без подробиць, документ виявився досить показовим. Адже після викладених фактів Росію ледь не вперше на офіційному рівні почали називати «ворожою державою». Що ж «накопала» британська контррозвідка, та які наслідки це матиме?

Три головні цілі спецслужб РФ

Як і очікувалося, звіт показав, що Британія за останні шість років витримала удар з усіх можливих фронтів та від усіх можливих інструментів шпигунської діяльності РФ. Комітет розглянув декілька основних напрямів роботи російських шпигунів та їх посіпак: співпраця з російськими екс-патріантами в Британії, фінансування різноманітних антисистемних рухів, а також кіберзагрози. За визначенням авторів доповіді, Російська Федерація вбачає у Великій Британії одну з основних цілей власної розвідувальної діяльності, а сама Росія неодноразово названа в доповіді «ворожою країною» — причому не просто rogue state (держава-порушник), як це було звично казати нашим західним партнерам з 2014 року, а напряму безапеляційно та чітко — hostile power).

За варіативністю підходів та задіяних організацій росіяни дійсно вражають. Тут і прямі операції на кшталт отруєння в Солсбері, й спроби політичного підкупу від ФСБ, і робота з екс-патрійованими російськими олігархами в самій Британії.

Проте саме цей останній напрямок автори звіту найбільше згадували та аналізували. Активність російських спецслужб відслідковується від голосування за незалежність Шотландії 2014 року (все почалося набагато раніше за Brexit, як виявилося). Автори звіту знайшли чіткі та прямі докази впливу РФ та використання брудних російських грошей. Другою точкою дотику став сумнозвісний референдум за Brexit — проте тут, на жаль, «спіймати росіян на гарячому» не вдалося. Третім актом роботи РФ з підриву демократичних процесів у Британії стали загальні парламентські вибори минулого року, на яких, завдяки перевазі консерваторів, Борис Джонсон зміг ще й здобути омріяне крісло прем’єра.

Гальмування від Бориса

Автори звіту також відзначають вельми цікаву різницю в підходах британців та американців до роботи із російським втручанням та російським впливом на їх демократичні процеси. Як і у випадку з британським сусідом через океан, або, як його скромно називають самі британці, «через ставок», чи не ключовим питанням була наявність прямого російського впливу на демократичні процеси в Сполученому Королівстві. Особливо всіх хвилював Brexit — опоненти виходу Британії з Європейського Союзу свого часу доволі активно (якщо бути точним, у 2016-2017 роках) розвивали тему про невидиму руку Кремля в організації всього брексітівського задуму.

Проте в цьому голосуванні все не так очевидно, причому з якої сторони не подивитися. У звіті офіційно заявляється, що авторам не вдалося знайти очевидні докази прямого втручання Російської Федерації та її агентів в перебіг референдуму, проте не тому, що їх не було — в поясненні зазначається, що ці докази не вдалося знайти через небажання керівників розвідувальних органів та вищих посадовців виконавчої влади займатися цим питанням чи приділяти йому належну увагу.

Таким чином, навіть якщо росіян і можна було спіймати «на гарячому» в 2016 році, то тепер накопати такі само залізні докази вкрай важко. Показово, що нинішній уряд Її Величності не дуже позитивно ставиться до можливості насолити росіянам.

Декілька разів з Даунінг стріт, 10 вже приходили накази «пригальмувати» із розслідуванням. Саме тому цю доповідь довелося чекати аж півтора роки, хоча готова вона була ще до загальних парламентських виборів. Через це чиному прем’єру Борису Джонсону і його команді неодноразово закидали чи то співпрацю, чи то навіть корупційну змову з росіянами (як мінімум, з їх дешевими та доступними мільйонами на рахунках у британських банках). На щастя, поки прем’єра можна звинуватити хіба що в лінощах та небажанні займатися справжнім та повноцінним розслідуванням втручання росіян.

Без прізвищ

Є в новій доповіді одна цікава особливість, і, чесно кажучи, якраз вона доволі сильно псує загальне позитивне враження від документу. Чи то з обережності, чи то від нестачі інформації, але британські парламентарі та експерти не називають прізвищ — на сторінках документу фігурують анонімні «російські олігархи», «російські агенти» та «російські політики».

Проте це не той випадок, коли потрібно зневіритися. Не будемо забувати, що британська державна машина, а особливо розвідувальні структури, працюють надзвичайно професійно. Найвірогідніше, що всі імена, контакти та суміжні дані в доповіді підпали під категорію секретної інформації, яка доступна лише особам, безпосередньо залученим до прийняття рішень в контексті національної безпеки. Тому те, що британські розвідники та політики не кажуть пресі, кого саме вони спіймали «на гарячому», ще не означає, що цих людей не знайдуть.

Окрім того, винних треба шукати не лише в промерзлій російській тайзі, можливо, хтось і в самій Британії провадив небезпечну для королівства діяльність. Незважаючи на те, що Даунінг стріт, 10 вже неодноразово заявляла про детальне та точне відслідковування дійсних та потенційних російських дій проти британської демократії протягом усього процесу референдуму, представники Комітету з питань розвідки та національної безпеки не ймуть цьому віри. За їх словами, в багатьох випадках мало місце банальне нехтування своїми обов’язками чи небажання займатися такими розслідуваннями.

Звісно, то було за часів позаминулої адміністрації, і за час самого Brexit встигло багато що змінитися, але якщо справа стосується національної безпеки Сполученого Королівства, то просто так цю тему не забудуть. Наостанок важливо поставити собі запитання, а що ж ми, як Україна, можемо отримати з цієї доповіді? Невже нам вона цікава лише як черговий привід пірнути в світ британських політичних новин і політичної ж преси? Насправді ж все може бути набагато цікавіше. Нову доповідь Комітету з питань розвідки та національної безпеки варто сприймати також як своєрідний мануал — прикладний довідник методів агентурної та політико-економічної роботи російських агресорів. Тому британський звіт матиме для України в першу чергу практичне значення.

Джерело: Юридичний вісник України

Continue Reading

В світі

Нідерланди проти Росії: позов у ЄСПЛ

Нідерланди надали додаткову інформацію до позову проти Росії до Європейського суду з прав людини у зв’язку зі збиттям літака рейсу МН17.

Про це повідомив посол України в Нідерландах Всеволод Ченцов.«Сьогодні відбувся брифінг у міністерстві юстиції Нідерландів, де представники держав-членів Міжнародної спільної слідчої групи (JIT) та країн, чиї громадяни загинули внаслідок збиття літака, представили розгорнуту інформацію щодо позову Нідерландів до ЄСПЛ проти РФ та висловили пропозицію підтримати такий крок.

Також було надано уточнення щодо правової основи звернення Нідерландів. Зокрема, країни, котрі бажають приєднатися до позову як треті сторони, зможуть це зробити впродовж 12 тижнів після офіційної передачі позову РФ секретаріатом ЄСПЛ», — розповів посол. За його словами, в позові Нідерландів проти Росії йдеться про порушення останньою трьох статей Європейської конвенції з прав людини — 2-ї, 3-ї та 13-ї.

Нагадаємо, 10 липня стало відомо, що Нідерланди подадуть позов проти Росії до ЄСПЛ через її роль у збитті літака рейсу MH17 над Донбасом у 2014 році. Цим кроком уряд країни хоче підтримати скарги окремих родичів загиблих, які вже звернулися до ЄСПЛ.

Розгляд по суті може розпочатися у лютому-березні наступного року.

Джерело: Юридичний вісник України

Continue Reading

В світі

Польща скасувала позовну давність для комуністичних злочинів

Завдяки новому законодавству польські прокурори зможуть переслідувати людей, відповідальних за скоєні злочини.

Президент Польщі Анджей Дуда підписав закон, який скасовує позовну давність за комуністичні злочини. Про це повідомляє «Польське радіо».

Попередні положення передбачали, що позовна давність для комуністичних злочинів починається з 1 серпня 1990 року, а вичерпання термінів для злочинів відбувається після 40 років, якщо йдеться про вбивство, воєнний злочин або злочин проти людяності, а також після 30 років, коли йдеться про інший комуністичний злочин. За останні не можна було би карати від 1 серпня цього року.

Автори законопроекту під час написання нових положень посилалися на Європейський суд з прав людини. Як вказано в поясненні до закону, «він відстоює позицію, що до обов’язків демократично правової держави входить засудження злочинів, котрі були вчинені у тоталітарних (авторитарних) системах і не були розслідувані з політичних причин». За інформацією правоохоронців, у Комісії переслідування злочинів проти польського народу нині відкрите 431 провадження. У понад 300 з них використовується кваліфікація як злочину проти людяності, що не підлягає позовній давності.

Нагадаємо, у 2017 році Сейм Польщі прийняв резолюцію, яка засуджує комуністичну ідеологію.

В Угорщині ще 10 років тому прирівняли злочини комуністів до Голокосту і заборонили заперечувати їх під загрозою тюремного ув’язнення.

Джерело: Юридичний вісник України

Continue Reading

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Facebook

TWITTER

Календар юриста

В тренді

Telegram