Connect with us

Lexinform™ - платформа важливої правової інформації.

Для правників усіх спеціалізацій - свіжі новини про найважливіші нормативні акти і законопроекти з погляду їх значущості, показові та прецедентні рішення судів, коментарі до цих рішень, юридичний аналіз правових позицій, зокрема – рішень Верховного Суду.

Правові новини охоплюють події в Україні, а також світові юридичні новини, які справляють вплив на нашу правову дійсність, в тому числі – на розвиток вітчизняного законодавства та правової системи в цілому.

Репортажі та фахові звіти про найцікавіші заходи в царині права дадуть можливість не лишити поза увагою жодної значної події, а календар прийдешніх науково-практичних конференцій, форумів, круглих столів, експертних нарад та інших зібрань, присвячених нагальним юридичним проблемам, - допоможе не пропустити майбутніх заходів.

Тут постійно накопичуються варіанти розв’язання складних правових питань, неординарні юридичні висновки, аналітичні матеріали з практики правозастосування, досудового розв’язання спорів, зокрема арбітражу і медіації.

Автори - досвідчені адвокати, знані фахівці з різних галузей права пропонують власне тлумачення норм права та випробувані практичні прийоми, переможні правові аргументи для судового спору.

В світі

Штурм парламенту та блокада телецентру: протести на Балканах увійшли в нову стадію

Опубліковано

on

Спроба штурму парламенту, намагання захопити центральний телеканал, блокування адміністрації президента, компромат на главу держави в найпопулярнішій газеті країни — усе це новини минулого вікенду з трьох балканських країн — Сербії, Албанії та Чорногорії. Цьому протестному руху вже дали назву «Балканська весна» — за аналогією з «Арабською весною», а відомий гострослов, президент Європарламенту Антоніо Таяні навіть встиг заявити, що принаймні в Албанії вже почалася «громадянська війна». До такого розвитку подій ще не дійшло, але ситуація в усіх вказаних країнах і справді доволі нестабільна й не зовсім передбачувана.

Дефіцит демократії

Спільною вимогою протестів в усіх трьох країнах є відставка влади та дострокові вибори. В Сербії та Чорногорії протестують проти президентів, які одночасно є лідерами керівних партій — Александар Вучич очолює Сербську прогресивну партію, Міло Джуканович — Демократичну партію соціалістів. В Албанії мішенню протестувальників став прем’єр-міністр країни, глава правлячої Соціалістичної партії Еді Рама. Окрім того, в Сербії та Чорногорії учасники протестів заявляють і про відсутність у країні свободи слова. Відповідно, ще однією мішенню протестувальників є центральні державні телеканали, які, на їхню думку, працюють на владу й не надають слова опозиції.

Присутні серед вимог протестувальників і соціально-економічні, особливо в сербських регіонах, але вони точно не визначальні. Ще однією спільною рисою для всіх протестів є повна відсутність геополітичних гасел. Ні прискорення євроінтеграції, ні відмови від неї ніхто не вимагає. Що ж до НАТО, то дві з трьох охоплених протестами держав уже є членами альянсу, а в Сербії туди одностайно не хоче як влада, так і опозиція.

Привід для протестів

Якщо говорити про різницю між протестними акціями, які відбуваються в «країнах «Балканської весни», то можна побачити, що приводом для початку протестів у кожній з цих країн стали абсолютно різні події. В Чорногорії поштовхом став конфлікт між колишнім основним фінансистом правлячої партії DPS банкіром Душко Кнежевичем та лідером партії Міло Джукановичем. Відкриття чорногорськими правоохоронними органами кримінальної справи щодо Кнежевича за фінансові махінації призвело до відповіді у вигляді потоків компромату на DPS та Джукановича, які вихлюпнув в інформаційне поле опальний бізнесмен, що нині переховується за межами Чорногорії. Перший транш компрометуючої інформації — відео про передачу конверта з понад 97 тисячами євро «на потреби партії» — і став точкою відліку нинішніх протестів у Чорногорії. Лозунги протестувальників теж відповідні — геть злочинний режим, приблизно так їх можна переказати. Уособлюють «режим» у першу чергу президент Джуканович та спеціальний прокурор Мілівоє Катніч, який, нібито, є занадто близьким до правлячої партії та її лідера, щоб об’єктивно розслідувати справи, з ними пов’язані.

В Албанії протестні акції теж мають антикорупційну тональність, але доповнені антикримінальними та антимафіозними нотками. Втім, тут вони не виникли раптом через якусь одну подію. Швидше, йдеться про протести «за сукупністю» — тут і звинувачення урядовців та представників правлячої партії у зв’язках із наркомафією, й обурення корупційним, на думку протестувальників, проектом реконструкції кільцевої дороги навколо албанської столиці, який, незважаючи на невдоволення людей, просуває влада… Наразі претензії узагальнені і зведені до однієї вимоги — відставки уряду. Кажучи коротко, типове «Банду геть».

Приблизно така сама ситуація в Сербії. Тут привід та зміст протесту інші, але назагал вимога №1» — відставка Вучича! за всі разом «факапи» діючого президента. Приводом для першого протесту в Белграді наприкінці минулого року було побиття опозиційного політика та підпал будинку журналіста, що писав про зловживання місцевого керівника — представника правлячої партії. Ці злочини вже розкриті, але протести продовжилися. Більше того, на відміну від Чорногорії та Албанії, серби тепер виходять на протестні марші по всій країні, навіть у Косові.

Штурми

В Албанії та Сербії, де вимоги максимально спрощені та узагальнені, протести наразі є найрадикальнішими. Якщо в Подгориці протестувальники мирно ходять маршем по вулицях, виступають на мітингах, організовують вуличні сеанси кінофільмів про протести 1968 року, то в Тирані та Белграді організатори вже переходять до акцій прямої дії. У столиці Албанії маніфестанти декілька разів намагалися штурмувати парламент. А 16 березня вони робили це так наполегливо, що поліції, додатково до вже звичного сльозогінного газу, довелося застосувати водомети.

У столиці Сербії протестувальники (також 16 березня) увірвалися до приміщення центрального телеканалу, звідки їх потім витіснили правоохоронці. Наступного дня, зламавши поліцейську огорожу, сотні людей кілька годин блокували адміністрацію президента Сербії.

І на сьогодні немає ознак того, що протести можуть припинитися самі собою. Жоден із лідерів, відставки яких вимагають протестувальники, не збирається у відставку. Навпаки, кожен із них демонструє рішучість та впевненість.

Стратегія захисту

В Албанії після спроби захоплення парламенту затримано півтора десятка людей, серед яких генеральний секретар опозиційної Демократичної партії Газменд Барді, котрий, за даними поліції, є організатором протестів. Ще стільки ж людей наразі у розшуку. Схожим шляхом пішли в Белграді, затримавши кілька найактивніших учасників захоплення телеканалу. До речі, блокування його адміністрації президента минулої неділі були викликано тим, що там був Вучич — він прямому ефірі звертався до народу у зв’язку із 15-ю річницею найбільших зіткнень у Косові з часів війни, так званого «Березневого погрому». Але насправді останні тижні сербський президент проводить вихідні, коли в столиці та інших відносно великих містах збираються протестувальники, в провінції — в турі під назвою «Майбутнє Сербії».

Чорногорський президент пішов іншим шляхом. Міло Джуканович мандрує світом, зустрічаючись із лідерами іноземних держав та інституцій, демонструючи міжнародну підтримку. Замість переслідування протестувальників, які ще нічого в Подгориці не штурмували і не захоплювали, він на вихідних подав до суду на чорногорське видання, що напередодні надрукувало компрометуючу заяву його опонента, бізнесмена Кнежевича.

Загалом же ані Рама, ані Вучич, ані Джуканович не справляють враження людей, що готові подати у відставку, бо так хочуть кілька тисяч людей на вулиці. Але ж і організатори та учасники протестів поки що не демонструють втомленості й розчарованості. Для того, аби патова ситуація перетворилася на «шах і мат», опозиції доведеться змінювати тактику — йти в наступ. І вона, в принципі, вже почала це робити.

«Рука Москви»

Насамкінець питання, відповіді на яке точно чекають усі читачі: чи є в цій «Балканській весні» «рука Москви»? Дуже схоже на те, що є. Наразі Чорногорія та Сербія — претенденти № 1 та № 2 на вступ до ЄС, а Албанія готується розпочати переговори щодо членства вже в червні. Дискредитація лідерів, що привели ці краї ни до дверей Європейського Союзу, а тим більше їхня відставка, точно не сприятиме прискоренню євроінтеграційних процесів. Очевидно, що найбільше такому повороту подій зраділи б у Москві.

Інші аргументи — більш конкретні. В Чорногорії найактивнішими промоутерами протестів є лідери проросійської опозиції. Вони не виступають на мітингах та не йдуть попереду колони із транспарантами, але весь час особисто закликають людей виходити на мітинги та марші. В Сербії до останнього протести були, як і в Чорногорії, нібито, громадянськими — «без політиків». Але минулими вихідними захопленням телеканалу та блокуванням адміністрації президента керував уже особисто лідер опозиційної партії «Двері» Бошко Обрадович. Цей політик добре відомий в Україні — він визнав Крим російським і вже декілька разів відвідував півострів для участі в різноманітних заходах, що їх організує окупаційна влада, навіть був спостерігачем так званих на «виборах» у Севастополі.

В Албанії все не настільки прозоро. Можна лише зауважити, що тиждень тому парламентарі слухали доповідь очільників албанської розвідслужби, і тоді головний розвідник, як коротко повідомили місцеві ЗМІ, розповів про посилення російського гібридного впливу на Албанію. Втім, можливо, це ніяк не пов’язано з поточними подіями в країні і є простим збігом.

Наталія ІЩЕНКО,
журналіст

Джерело: Юридичний вісник України

В світі

Вибори на користь Каталонії: як «перемога» соціалістів поглибила кризу в Іспанії

Опубліковано

on

Багато зеленого партійного кольору та один з топових кандидатів, що був вимушений заперечити вживання наркотиків, — це про передвиборчу кампанію не лише в Українi, а й в Іспанії.

А чим процеси в наших країнах відрізнялися — то це не лише проведенням одразу кількох дебатів серед кандидатів, але й тим, що зовнішній політиці не було приділено жодної хвилини уваги. Ще одна відмінність від України — історично високий відсоток обраних жінок­депутаток, майже 48 відсотків. Вищою, ніж зазвичай — понад 75% — була і явка. Це явна ознака мобілізації іспанських виборців проти наступу ультраправих, яким деякі опитування та експерти пророкували «золоту акцію» в новому парламенті.

Вибори без переможців

Утім, як виявилося, результат виборів виключив можливість повторення в національному парламенті «андалузького сценарію», що став сенсаційним результатом грудневих регіональних виборів. Тоді, незважаючи на перше місце соціалістів на регіональних виборах, коаліція консерваторів та лібералів, за підтримки ультраправої партії Vox, що увірвалася на політичну сцену, сформувала уряд для традиційно соціалістичної Андалузії.

На загальнонаціональних виборах консерватори з Народної партії, ліберальна Ciudadanos та Vox (з цікавим етнічним симбіозом їхнiх лідерів — іспанця, каталонця та баска, яких єднає любов до Іспанії) сумарно посядуть лише 147 з 350 місць у нижній палаті парламенту. Для більшості їм забракло майже три десятки мандатів. До слова, через особливість іспанської виборчої системи, якби ці три партії пішли єдиним блоком, він здобув би більшість місць у парламенті.

Натомість ліві партнери — соціалісти та партія «нових лівих» Podemos — сумарно отримають 165 місць. Їм не вистачає 11 мандатів до бажаної більшості. Тож формування центральної влади знову залежить від політичної волі регіональних партій, представлених у парламенті майже чотирма десятками депутатів, передусім каталонськими та баскськими націоналістами.

Колишні союзники

Соціалістична робітнича партія Іспанії не знала перемог із виборів 2008 року. Тріумф партії — не лише у здобутті на 38 мандатів більше ніж на виборах 2016 року (коли соціалісти показали найгірші результати за всю свою сучасну історію), але і в першості у 40 з 50 іспанських провінцій. Ба, більше, тепер соціалісти здобули більшість місць у Сенаті країни, провівши до верхньої палати не 43, як 2016 року, а 121 сенатора.

Три роки тому їхнiй лідер Педро Санчес поніс відповідальність за показані на виборах результати — змушений своїми провідними однопартійцями вiн покинув партійне керівництво та здав депутатський мандат. Але, як виявилося, не полишив політичних амбіцій: уже всередині 2017 року він не лише перемагає в праймеріз, щоб знову очолити партію, але й стає заміною тодішньому прем’єру від консерваторів Маріано Рахою, відправленому у відставку в травні 2018 року.

Відтак, чинний прем’єр Педро Санчес повернув соціалістам віру в себе та нині є безальтернативною кандидатурою, яку король Іспанії внесе до парламенту як главу виконавчої влади. Він — новий політичний приклад того самого «ніколи не здаватися».

Інший переможець виборчої неділі — лідер Ciudadanos Альберт Рівера. Депутатська фракція заснованої ним партії збільшиться з 32 до 57 членів. Тепер у цієї ліберальної партії, яка представлена в парламенті з 2015 року та була надією на появу в Іспанії політичного центру, лише на 200 тисяч менше голосів, ніж у традиційних лідерів правих сил — партії консерваторів. Соціалісти та Ciudadanos у випадку створення коаліції можуть отримали абсолютну парламентську більшість.

Партія Альберта Рівери одного разу вже підтримувала наміри прем’єрства Педро Санчеса — у 2016 році. Тоді обидві партії навіть напрацювали дві сотні пунктів для нового уряду «реформ та прогресу», формування котрого провалилося через брак голосів. Утім зараз така коаліція, яка була б стабільною, малоймовірна, адже колишні однодумці встигли зіткнутися.

Неприхильнiсть до минулорічного голосування за недовіру Маріано Рахою та гнучкість соціалістів щодо каталонського та баскського сепаратизму — на тлі стрімкого росту праворадикальної Vox — визначили для лібералів та консерваторів ідентичну передвиборчу стратегію. Так Педро Санчес став ворогом, якого потрібно прибрати з керівництва країни.

Правий провал

Якщо для Vox та її лідера Сантьяго Абаскаля, якi отримали 24 місця в Конгресі, все тільки починається з доступом до парламентської трибуни, а падіння Podemos Пабло Іглесіаса (з 71 до 42 крісел) нікого не здивувало, то результати консерваторів є кричущою та історичною поразкою. По­перше, під лідерством Пабло Касадо (який замінив Маріано Рахоя) партія втратила контроль над Сенатом. По­друге, консерватори ще більше зменшили свою присутність у Конгресі — з 137 до 66 депутатів (у 2011 році їх було 186).

Із появою Vox та низкою скандалів щодо незаконного фінансування партії та корумпованості її членів консерватори ледь не втратили першість серед правих сил. Ба, більше, консерватори не здобули жодного депутата в «Країні басків» (маючи там двох представникiв за результатами 2016 року), а в Каталонії кількість отриманих ними депутатських мiсць зменшилася з шести до одного. Тепер без представицтво басків та каталонців їм складно буде називатися всеіспанською партією.

Сумнівний шанс для Каталонії

Серед представників дев’яти регіональних партій, що увійшли до парламенту з одним чи кількома місцями, найкращий результат — у «Лівих каталонських республіканців». Ця політсила каталонського сепаратизму збільшила свою присутність в іспанській нижній палаті з 9 до 15 депутатів. Окрім того, до парламенту також пройшли 7 правих представників каталонського сепаратизму з партії «Разом за Каталонію». Для порівняння: права «Партія баскських націоналістів» збільшила кількість мандатів з 5 до 6, а ліва Bildu (на чолі з колишнім членом терористичної ЕТА, який звільнився з ув’язнення), — з 2 до 4.

Показовий момент: серед обраних каталонських депутатів та сенаторів п’ятеро перебувають під вартою, проходячи у справі про організацію псевдореферендуму 2017 року. Очікується, що вирок Верховного суду в цій справі буде оголошено восени — і він буде обвинувальним. Однак ці вибори дають надію підсудним уникнути покарання. У ситуації, коли формування коаліції залежатиме від голосів регіональних націоналізмів, зростає вірогідність нової політичної вимоги — майбутнього помилування організаторів псевдореферендуму.

Чи не буде занадто великим перелік поступок, які інші партії (в тому числі Podemos) виставлять прем’єру Санчесу? Якщо ціна формування ситуативної коаліції виявиться неприйнятною навіть для соціалістiв, на Іспанію чекатимуть ще одні позачергові парламентські вибори. Втім політичні домовленості з цього питання з’ясуються не раніше проведення в Іспанії виборів до більшості місцевих рад та регіональних зібрань, а також до Європейського парламенту. Вони призначені на 26 травня.

Андрій ЯКУБУВ,
ЄП

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

У Німеччині штрафуватимуть за відмову вакцинувати дітей

Опубліковано

on

У Німеччині розроблено законопроект, який передбачає штрафувати на 2,5 тисячі євро тих, хто не зробив щеплення, а також не допускати нещеплених дітей до дитячих садків.

Про це заявив міністр охорони здоров’я Німеччини Єнс Шпан в інтерв’ю Bild. «Ми хочемо захистити всіх дітей від зараження кором. Тому всі, хто ходить у дитсадок або в школу, повинні бути щеплені. Ті, хто туди лише записуються, повинні будуть довести наявність щеплень», — сказав Шпан.

За словами міністра, батьки дітей, які вже ходять в школу або дитячий садок, повинні будуть представити документ про зроб лені щеплення до липня 2020 року.

Нагадаємо, в Італії дітям теж рекомендують не відвідувати школу, якщо вони не можуть довести, що були правильно вакциновані.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

Гуайдо визнав поразку спроби перевороту

Опубліковано

on

Лідер опозиції Венесуели Хуан Гуайдо визнав поразку другої спроби перевороту і заявив про готовність поставити на голосування в парламенті пропозиції США про військове втручання, якщо такі надійдуть.

Про це він заявив в інтерв’ю газеті The Washington Post, передає «Новая газета». На його думку, поразка останньої спроби перевороту, яка почалася 30 квітня, сталася через нестачу підтримки з боку військових. «Може, нам досі потрібно більше солдатів і більше підтримки від представників режиму, які б захотіли до нас приєднатися. Думаю, прорахунок у цьому очевидний», — сказав Гуайдо.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В тренді

 

Підпишись на нашу розсилку.

Юридичні новини 1 раз на день у твоїй поштовій скринці.