Сильна і слабка сторони Європи: як ЄС перемогти популістів? | LexInform - Правові новини, юридична практика, коментарі
Connect with us

Lexinform™ - платформа важливої правової інформації.

Для правників усіх спеціалізацій - свіжі новини про найважливіші нормативні акти і законопроекти з погляду їх значущості, показові та прецедентні рішення судів, коментарі до цих рішень, юридичний аналіз правових позицій, зокрема – рішень Верховного Суду.

Правові новини охоплюють події в Україні, а також світові юридичні новини, які справляють вплив на нашу правову дійсність, в тому числі – на розвиток вітчизняного законодавства та правової системи в цілому.

Репортажі та фахові звіти про найцікавіші заходи в царині права дадуть можливість не лишити поза увагою жодної значної події, а календар прийдешніх науково-практичних конференцій, форумів, круглих столів, експертних нарад та інших зібрань, присвячених нагальним юридичним проблемам, - допоможе не пропустити майбутніх заходів.

Тут постійно накопичуються варіанти розв’язання складних правових питань, неординарні юридичні висновки, аналітичні матеріали з практики правозастосування, досудового розв’язання спорів, зокрема арбітражу і медіації.

Автори - досвідчені адвокати, знані фахівці з різних галузей права пропонують власне тлумачення норм права та випробувані практичні прийоми, переможні правові аргументи для судового спору.

В світі

Сильна і слабка сторони Європи: як ЄС перемогти популістів?

Опубліковано

on

Нільс МАЄР-ОЛЕНДОРФ, директор програми «International and European Governance» Берлінського екологічного інституту

Таких тісних зв’язків, як зараз, в Європі не було ніколи. Системи національної економіки держав—членів ЄС практично невіддільні одна від одної.

 

Через спільний внутрішній ринок і ланцюжки поставок відносини на ринку праці між європейськими країнами часто є настільки ж тісними, як і всередині цих країн. Мільйони громадян ЄС проводять свою відпустку або їздять на роботу в іншу країну—член ЄС. Сотні тисяч студентів щороку навчаються в Європі за межами країни свого проживання.

Європа пронизана тісними зв’язками не лише на рівні повсякденного життя. Країни ЄС тісно співпрацюють майже в усіх напрямах політики. Наприклад, у сфері кліматичної та енергетичної політики: у 2017 і 2018 роках ЄС реалізував радикальну реформу в сфері торгівлі квотами на шкідливі викиди. Ще один приклад — регулювання фінансового ринку: після фінансової кризи ЄС переглянув правила і норми з регулювання фінансового ринку й створив органи нагляду, забезпечивши їх широкими повноваженнями.

На порядку денному Ради ЄС та Європейського парламенту незмінно присутні питання законодавчого характеру, переговори з яких відбуваються згідно з прийнятим усіма порядком. Усе це відбувається майже непомітно, тож стало буденним явищем.

ЄС, що розділився на кілька таборів

І все ж у політичній дискусії переважає інша картина: ЄС, що розділився на кілька таборів. Ці табори згідно з поширеними уявленнями протистоять один одному як непримиренні антагоністи: прогресисти проти популістів, федералісти проти націоналістів, Макрон проти Сальвіні.

І праві, і ліві рівною мірою самі культивують цей антагонізм. Сальвіні вважає себе визволителем Європи від брюссельської бюрократії. Після падіння Берлінської стіни він хоче домогтися і краху «Брюссельського валу».

Орбан бачить у собі захисника Європи і християнства від намірів ліберальної й позбавленої ідентичності еліти, а також її слухняного інструменту — ЄС.

На лівому фланзі Ді Майо звинувачує ЄС у ринковому тероризмі. Але такий антагонізм підтримують не лише праві й ліві, а час від часу і центристи: Макрону подобається фігурувати в якості головного опонента Сальвіні й Орбана.

Президент Франції і всі, хто підігрує антагонізму, потрапляють у пастку — вони ведуть дискусію на території політичного противника. Зосередження уваги на існуючих протилежностях часто є виправданим. Авторитарні переконання Орбана і Сальвіні несумісні з базовими цінностями ЄС. Так звана кампанія «Стоп Сорос!» і законотворчість угорського уряду є діаметрально протилежними базовими правилами ЄС, так само як і висловлювання Сальвіні на адресу італійської юстиції.

Заяви урядів Угорщини чи Польщі про ігнорування рішень Європейського суду з питань політики щодо біженців або судової реформи — це атака на підвалини ЄС. У політиці з питань біженців існують глибокі суперечності. Полеміка навколо державного бюджету Італії продемонструвала й розкол у політичній полеміці на рівні ЄС, об умовлений проблемою євро.

Водночас концентрація уваги на суперечностях може посилити інтерес з боку громадськості до ЄС, мобілізувати виборців та підвищити їхню активність на майбутніх виборах до Європейського парламенту. Створює вона і проблеми для ЄС, причому з трьох причин. По-перше, привертання загальної уваги до суперечностей дає можливість противникам ЄС вести гру на своєму полі. Сальвіні й Орбан справляють сильне враження на багатьох виборців, коли вдаються до різкої риторики, пронизаної емоціями. «Ми», а не «вони», народ, а не еліти, Європа націй, а не Об’єднані Штати Європи. Ці протиставлення є живильним середовищем Орбана і Сальвіні. Вони фігурують у заголовках преси. З цієї причини обидва роблять ставку на ескалацію, провокації і поляризацію, наприклад, у суперечці про державний бюджет Італії або в питанні політики щодо біженців.

Обговорення складних конкретних питань, що не допускають гострого протистояння, для обох — швидше гра на чужому полі. Макрон і всі, хто роз ігрує карту протистояння, потрапляють у пастку — вони ведуть бої на території політичного противника.

По-друге, загострення уваги на суперечностях підкреслює відмінності й затінює загальні риси повсякденного життя в Європі. Тим самим майже втрачаються з виду сильні сторони ЄС: вирішення практичних проблем, яке може завершитися успіхом лише в разі спільних зусиль і для якого необхідна співпраця на рівні інституцій; пошук компромісів у спокійній обстановці й спільна робота над конкретними питаннями протягом тривалих періодів.

По- третє, загострення уваги на суперечностях наводить на думку, що ЄС є ліберальним за своєю сутністю задумом. Почасти це вірно, зокрема, якщо йдеться про економічну політику ЄС.

Але якщо брати полеміку в її абсолютному вимірі, то це все ж не так. Навіть економічна політика в ЄС не є виключно ліберальною за своїм характером. Вона містить безліч норм і правил зі сфери екологічної, соціальної політики, а також політики у сфері трудових відносин, які не мають нічого спільного з ліберальною економічною теорією і вільною грою ринкових сил.

У тих сферах політики, які особливо важливі в дискусії про переваги ліберального підходу в порівнянні з неліберальним, наприклад, у питаннях про аборти або одностатеві шлюби, ЄС майже позбавлений повноважень. Іншими словами, ЄС надає достатньо свободи для ліберальної, консервативної або соціал-демократичної політики. Він не є ліберальним проектом. Такий нейтралітет важливий для легітимності ЄС. Таким чином, проповідники антагонізму розкручують помилкове уявлення про Євросоюз як породження ліберальної фантазії.

Що треба змінити?

Тому для ЄС і співпраці в Європі важливо поліпшити якість полеміки або ж її формат. Замість суперечностей і високих понять полеміка про майбутнє ЄС має вестися в межах постановки практичних запитань: чи можуть держави поодинці впоратися з міжнародною злочинністю? Чи в змозі вони своїми силами зупинити зміни клімату?

Як членам ЄС забезпечити можливість участі в ухваленні рішень, що визначають подальший розвиток світу? Практичні питання, на відміну від антагонізмів типу «ми», а не «вони» або «Європа націй, а не Об’єднані Штати Європи», ведуть до позитивної відповіді, якщо розмова заходить про ЄС.

Жодна держава не може самостійно впоратися з проблемою зміни клімату або транскордонної злочинності. На відміну від США чи Китаю, жоден член ЄС не в змозі формувати міжнародну політику. Це можна робити лише в складі ЄС. А співпраця в ньому, своєю чергою, успішно працює лише за умови демократичної легітимності всіх національних урядів.

Таким чином, практичні питання є найкращою основою для конструктивної полеміки про майбутнє ЄС, його сильні і слабкі сторони. Вони надають ЄС право гри на своєму полі.

Джерело: Юридичний вісник України

В світі

Манафорту дали 47 місяців тюрми

Опубліковано

on

Суд у США присудив колишньому політтехнологу Партії регіонів і керівнику виборчої кампанії Дональда Трампа Полу Манафорту 3,9 років в’язниці за шахрайство, повідомляє AP.

Свій вирок Окружний суд штату Вірджинія оголосив це 7 березня. Нагадаємо, у серпні 2018 року журі присяжних визнало Манафорта винним за 8 із 18 пунктів обвинувачення, включно з податковими махінаціями, порушенням банківського законодавства й приховуванням рахунків в іноземних банках. Офіс спецпрокурора США Роберта Мюллера рекомендував 19–24 років ув’язнення для екс-глави передвиборчої кампанії Дональда Трампа за звинуваченнями у податковому та банківському шахрайстві. На початку березня 2019-го Манафорт попросив суд призначити йому покарання значно м’якіше ніж передбачено законом.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

«Велика пральня», або Як банки Європи стали частиною механізму з відмивання брудних грошей із Росії

Опубліковано

on

У нинішньому скандалі з відмиванням російських грошей замішані близько десяти міжнародних банків. Розслідування ведеться в США, Великобританії, країнах Балтії та Скандинавії. З чого все почалося і що про це треба знати?

 

Скандал

Тиждень тому європейський банківський сектор опинився в епіцентрі гучного скандалу. Оприлюднені журналістами-розслідувачами проекту OCCRP дані засвідчили, що низка відомих банківських установ була замішана у відмиванні російських брудних грошей. У розслідуванні фігурують такі авторитетні фінустанови, як австрійська група Райффайзен банк, французький Креді Агріколь, нідердандські ABN Amro Group та ING Group. Ці та інші відомі банки були задіяні в схемах з відмивання коштів російської інвестиційної компанії «Тройка Діалог», заснованої російський бізнесменом Рубеном Варданяном.

Компанія створила мережу офшорів, які функціонували в 2006—2013 роках і через які переводилися гроші «впливових росіян». За даними OCCRP, через офшорні рахунки «Тройки» пройшло близько 4,6 млрд доларів.

Про розслідування

У розпорядження OCCRP і литовського видання 15min.lt потрапили дані про операції литовського банку Ukio. Протягом декількох місяців журналісти OCCRP спільно з Suddeutsche Zeitung, The Guardian й іншими провідними світовими виданнями вивчали матеріали цієї фінустанови.

У 2013 році у банку Ukio, який входив до п’ятірки найбільших у Литві, відкликали ліцензію, а його власника Володимира Романова звинуватили в шахрайстві. Крім того, Ukio запідозрили у відмиванні грошей з Росії. Романов поїхав з Литви в 2017 році і отримав політичний притулок у РФ. Журналісти дослідили майже півтора мільйона банківських проводок і сотні документів про різні угоди. Як виявилося, в цьому банку обслуговувалося як мінімум 30 компаній, пов’язаних із «Тройка-діалог». Листування від імені цих компаній вели співробітники інвесткомпанії, а деякі з фірм здійснювали платежі на картку American Express Рубена Варданяна й на адреси близьких йому людей.

Щодо власне «Тройки-діалог», то це — одна з найбільших інвестиційних компаній РФ (була заснована в 1991 році). Згідно даних за 2006 рік компанія належала партнерству, в яке входило понад 40 співвласників. Понад 70% її акцій належали голові ради директорів Рубену Варданяну. Із січня 2012 року компанія належить ПАТ «Сбєрбанк Росі»

Зазначимо й те, що дана компанія деякий час працювала і в Україні, будучи одним із найбільшим гравців на фондовому ринку в докризовий час. «Тройка-діалог Україна» стала однією з перших компаній, проти якої Нацкомісія з цінних паперів відкрила справу про маніпулювання на ринку цінних паперів.

Як працювала російська «пральня» і на кого?

На десятки офшорних рахунків «Тройки» стікалися гроші різних російських структур. Частина з них вела абсолютно легальну бізнес-діяльність, але частина грошей мала кримінальне походження.

Журналісти називають схему, за якої працювала компанія, «плавильним котлом»: гроші спочатку потрапляли на рахунок однієї компанії, а потім переміщалися по створеній «екосистемі» десятки та сотні разів, перед тим як дійти до кінцевого бенефіціара. Після таких операцій виявити «брудні» гроші було вкрай складно. Серед відомих росіян, рахунки яких спливли під час розслідування, фігурує й близький друг Путіна — віолончеліст Сергій Ролдугін. У період з 2007 по 2010 роки пов’язані з ним компанії отримали від офшорної системи «тройки» 69 млн доларів.

Крім росіян, у розслідуванні про відмивання коштів фігурують і королівські особи. Як написала The Guardian, гроші від однієї з офшорних структур, пов’язаних з «Тройкою Діалог», отримували навіть благодійні компанії англійського принца Чарльза. Так, у період з 2009 по 2011 рр. компанія Quantus перевела на рахунок Фонду благодійних організацій принца Уельського в литовському банку Ukio 202 тисячі доларів. Як повідомляє BBC News, ці кошти були спрямовані на відновлення історичного маєтку на півдні Шотландії. Проте основні платежі банку, які досліджували журналісти, переважно пов’язані із самим Рубеном Варданяном, його сім’єю та найближчим колом.

Хороша репутація, погані справи

Задіяними у відмиванні російських коштів були й деякі репутабельні європейські банки. Деякі з них представлені і в Україні. Так, Raiffeisen Bank виступає головним підозрюваним у заяві британського Hermitage Fund до Австрійської прокуратури про підозрілі транзакції фінустанови.

У заяві йдеться про переказ на його рахунки 634 млн доларів із литовського Ukio, а також естонської «дочки» Danske Bank, про яку піде мова далі. За інформацією Hermitage, банк не вжив достатніх заходів для запобігання відмиванню грошей.

Ще одним банком, який представлений в Україні і був замішаний у скандалі, став Credit Agricole. З 2005 по 2012 роки на рахунки цього банку в Женеві від структур «Тройки» надійшло понад 500 переказів на суму близько 150 млн доларів. Рахунки належали п’яти компаніям, зареєстрованим в офшорах, і мали одних і тих же керівників.

За даними Bloomberg, голландський ING Group знав про можливу причетність до відмивання коштів одного з клієнтів, який мав депозит у московському підрозділі банку. Видання Trouw повідомило, що через московське відділення банку пройшли сотні мільйонів євро в рамках схеми «пральні «Тройки». Загалом у відмиванні російських грошей були задіяні десятки європейських банків. Велику роль в інфраструктурі «пральні» також відігравали провідні скандинаські фінустанови. Так, офшорні фірми, пов’язані з «Тройкою», тримали до 700 мільйонів євро на рахунках Nordea Bank. Для цього вони використовували філії в країнах Балтії.

Через країни Балтії переказував гроші також данський Danske Bank. У вересні 2018 року стало відомо про підозрілі перекази банку на 230 мільярдів доларів, які пройшли через його невелике естонське відділення з 2007 по 2015 рік. Нині цей банк звинувачують у тому, що він дозволив крихітній філії в Естонії стати центром відмивання грошей з країн колишнього СРСР, зокрема, Росії та Азербайджану. Підозри у відмиванні грошей в Danske Bank розслідуються в Данії, Естонії, Великій Британії, Франції, Німеччини та США.

Скандал уже призвів до відставки глави цього банку Томаса Боргена. Також банк заявив про закриття своїх філій в Естонії, Росії, Литві та Латвії. Додамо, що підозрілі транзакції на суму в 6 млрд доларів зафіксовані між Danske Bank і шведським Swedbank. Британський Фонд Hermitage Capital також звернувся в поліцію, прокуратуру й управління по боротьбі з економічними злочинами Швеції зі скаргою на Swedbank.

Підозри до Swedbank виникли після оприлюднення матеріалів шведської телекомпанії SVT. За її інформацією, у період між 2007 та 2015 роками приблизно півсотні клієнтів Swedbank переказали близько 40 млрд крон (4,3 млрд доларів, а за підрахунками шведів ідеться про ще більшу суму — 5,8 млрд доларів) підозрілих коштів між Swedbank та Danske Bank.

Серед тих, хто потрапив у скандал із «Тройкою», опинився багатосраждальний Deutsche Bank. За даними німецької газети Süddeutsche Zeitung, понад 889 млн доларів надійшли з рахунків Deutsche Bank в «пральню Тройки» в період з 2003 по 2017 роки. Російська «пральня» також переказала близько 190 мільйонів євро через підрозділ голландського ABN Amro Group, про це повідомили газета Trouw і журнал De Groene. Ці ж видання вказують, що близько 43 мільйонів євро були переведені на рахунок компанії Heesen в Rabobank за будівництво двох яхт для російського сенатора Валентина Заваднікова. Гроші, за інформацією видань, також надійшли по схемі «Тройки».

«Кругле і зелене»

Рубен Варданян, який став одним з головних «героїв» банківського скандалу, одразу після публікації розслідування не заперечував, що «Тройка Діалог» використовувала для бізнесу іноземні компанії. Але, за його словами, враховуючи, що оборот групи перевищував 2 трлн рублів, він, буцімто, не міг знати про всі угоди в масштабах компанії.

Напередодні Варданян опублікував відкритий лист, в якому повідомив про намір захищати репутацію компанії. На думку бізнесмена, «в опублікованих матеріалах змішалося все: вирвана з контексту інформація, інтерпретації і вигадка — «кругле і зелене». У свою чергу в Сбєрбанку заявили, що факти, викладені в статті, не мали й не мають до нього відношення. «Згадані операції здійснювалися з рахунків фірм, які ніколи не входили в периметр операції з купівлі Сбєрбанком компанії «Тройка Діалог». Структури Сбєрбанку не брали участі в супроводі операцій», — йдеться в заяві прес-служби банку.

В Кремлі також відхрестились від «брудних грошей». Прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков заявив, що оцінка достовірності публікації журналістського проекту — «не питання нашого порядку денного». За його словами, в Росії є відповідні фіскальні відомства, фінансова розвідка, які володіють усіма необхідними повноваженнями для оцінки таких публікацій на предмет достовірності. Олександр МОЙСЕЄНКО, ЕП

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

Парламент Британії вдруге провалив угоду про вихід із ЄС

Опубліковано

on

Палата громад парламенту Великої Британії вдруге відхилила угоду про вихід з ЄС, цього разу зі змінами, які Тереза Мей у понеділок узгодила з президентом Єврокомісії Жан- Клодом Юнкером.

 

Проти угоди проголосував 391 депутат, за — 242. Урядову угоду, зокрема, не підтримали опозиційні лейбористи, а також частина депутатів правлячої Консервативної партії та північноірландська Демократична юніоністська партія. Внесені до неї зміни стосувалися так званого «запасного механізму» для ірландського кордону й передбачали створення спеціального арбітражу із вирішення питання кордону між Ірландією та Північною Ірландією і підписання нової альтернативної угоди до 2020 року, тобто до кінця перехідного періоду.

Однак британські депутати вважають, що зміни не знімають усіх ризиків того, що Британія може надто довго залишатися в рамках «запасного механізму», а отже, перебуватиме під юрисдикцією ЄС. Тепер у Британії залишається два варіанти: вихід з ЄС без угоди або відтермінування Brexit після запланованої дати 29 березня..

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В тренді

 

Підпишись на нашу розсилку.

Юридичні новини 1 раз на день у твоїй поштовій скринці.