В світі
Угорщина обирає сторону зла. Знову, як у 1939 році
Сергій СИДОРЕНКО,
Нідерланди, ЄП
На минулому тижні угорський міністр закордонних справ Петер Сійярто здійснив офіційний візит до рф, розірвавши таким чином один із фронтів дипломатичної блокади путінського режиму з боку Заходу.
Угорський візит — інше діло
Для початку зазначу, від 24 лютого Москву не відвідував жодний очільник МЗС із держав-членів ЄС. Був лише один специфічний візит високого рівня – у квітні, після відкриття злочинів проти людяності та інших міжнародних злочинів, вчинених армією рф на півночі Київщини, до путіна поїхав канцлер Австрії Карл Негаммер, але його візит був узгоджений з Києвом та мав лише одну (хоч і наївну) мету – спробувати переконати агресора «одуматися», попередивши, що інакше на нього чекає міжнародне правосуддя. Тоді не було ні рукостискань, ні спільних заяв, двосторонні питання не порушувалися, а на зустріч, як стверджують у Відні, не брали навіть перекладачів (путін, як відомо, говорить німецькою).
Читайте також: Кремлівські «граблі» Угорщини
Угорський візит – зовсім інше діло. Це – дружня зустріч угорського міністра з особою, в діях якої є всі ознаки воєнних злочинів, особи, щодо якої МКС дуже скоро може висунути звинувачення в причетності навіть до геноциду. Усе це – для вирішення двосторонніх питань в обмін на толерування чи навіть допомогу росіянам в просуванні їхніх наративів.
Скажемо відверто: Сійярто цим візитом показав, що для Угорщини не існує західних цінностей, що вона чужа для європейської ціннісної цивілізації та знову готова ставати на бік зла. Знову — бо влада країни вже робила хибний вибір, коли стала свого часу на сторону Гітлера. Тоді угорські керівники в пошуках, як вони вважали, державної вигоди, занурили Угорщину в ганьбу. Зараз уряд Орбана робить те саме й доводить, що абсолютно втратив стратегічне бачення, бо веде країну до стратегічного програшу, доповненого недоброю славою.
Та про це трохи далі, а наразі коротко про історію, бо вона важлива для розуміння як масштабності проблем, так і того, чому це відбувається. В 1914 році наша західна сусідка волею долі опинилася в центрі протистояння в Європі. Тоді вона була частиною Австро-Угорської імперії, яка розпочала війну проти Сербії у відповідь на вбивство спадкоємця австрійського трону Франца Фердинанда. Ці події згодом переросли в Першу світову війну, що охопила всю Європу та вийшли за її межі.
Треба наголосити: Перша світова була страшною через те, що в ній не було явно правих і явно винуватих. Це була війна на виснаження, де сумнівними були дії всіх сторін. А Угорщина і поготів не належала до агресорів…, але саме для неї наслідки війни виявилися катастрофічними. У боях, за угорськими підрахунками, загинуло понад 500 тисяч угорських військових – дуже багато, як для невеликої нації.
Та головне те, що коаліція «центральних держав», до якої належала Угорщина, зазнала тотальної військової поразки, через що була змушена підписати принизливий Тріанонський договір, за яким втратила 2/3 своїх територій. Тут варто наголосити, що не всі ці землі були етнічно та історично угорськими – частину з них раніше Австро-Угорщина просто окупувала, але все ж, частина угорців справді опинилися відрізаними від батьківщини.
«Травма Тріанону»
Утім наша стаття про інше. «Травма Тріанону» та бажання переглянути його стали визначальними в політиці Угорщині. А для цього його керманичі були готові піти на союз з абсолютним злом. І це не перебільшення.
У 1939 році угорці обрали сторону зла та стали учасниками гітлерівської коаліції. Цього разу вони зробили це свідомо та самостійно — тут прикрити їхнє рішення Австрією вже не виходить. Ба більше, попри те, що Друга світова офіційно веде відлік від 1 вересня 1939-го, її угорський фронт розпочався ще в березні цього року, коли війська Угорщини окупували новостворену Карпатську Україну. А коли заручилися підтримкою німців, то спробували відібрати й інші «дотріанонівські» землі: окупували румунську Трансильванію, частину Сербії та Чехословаччини.
І звісно ж, дії угорців не обмежилися агресією проти сусідів. Угорські війська брали активну участь у воєнних злочинах нацистів – як спільно з німцями, так і самостійно. Вони є співучасниками Голокосту. Саме угорські вояки збирали та знищували євреїв у Будапешті та в окупованих містах. Зрештою, достатньо згадати й Корюківську трагедію в Україні — безпрецедентну за масштабами каральну операцію угорських військових, коли ті 1—2 березня 1943 року вбили 6 700 мирних мешканців села Корюківка Чернігівської області…
І знову безславний кінець…
Утім завершилося все так, як і після Першої світової, – втратами та ганьбою.
Угорщина втратила всі наново окуповані території, зазнавши повної військової поразки. Країна понесла величезні військові втрати, порівнювані з втратами у Першій світовій.
Але треба визнати, що рівень ганьби Угорщини не був достатнім. Ідея провести ширшу версію Нюрнберзького трибуналу для пособників гітлерівської Німеччини так і не була втілена. Керівник прогітлерівської Угорщини (відповідальний за численні злочини проти людяності) Міклош Горті виступив у Нюрнберзі лише як свідок, обійшовся без звинувачень і зрештою був звільнений. Радянський Союз, який окупував Угорщину, також не був зацікавлений у просуванні історичної пам’яті про злочини угорців (бо це ж соціалістична держава, як можна!).
Угорщина Орбана
Як наслідок, в Угорщині в широких верствах суспільства відсутній наратив покаяння за злочини, які вони зробили. Більшість угорців про це не замислюються. Про це знають і це розуміють представники угорської інтелектуальної еліти, але широке суспільство й далі живе в парадигмі того, що Угорщина – це жертва. А уряд Орбана побудував на цьому всю свою політичну лінію аж настільки, що схоже, сам став у неї вірити. Інакше складно пояснити пастку, у яку він себе завів.
Зараз — на календарі 2022-й. Уже 8 років триває нова війна в Європі і 5 місяців її найкривавіший етап, тепер уже ніхто не має сумніву, що за наслідками для світового порядку розпочата росією війна проти України стане порівнюваною із Першою та Другою світовими війнами. Вона дуже схожа на Другу світову тим, що є «чорно-білою». Тут є абсолютне зло, безумовний агресор – це росія. Те, що робить рф, не має виправдань й обґрунтувань. Це розуміють усі світові гравці. Навіть держави, залежні від Росії — як-то Казахстан чи Вірменія – сьогодні всіма силами уникають навіть натяку на підтримку путіна або й прямо засуджують його дії. Та що там Вірменія – навіть завжди залежні Куба з Венесуелою та Нікарагуа не стали на сторону держави-терориста.
Вражаюча стабільність вибору
Про підтримку рф наразі заявили лише ті, кому нема чого втрачати – КНДР, Сирія та самопроголошений «президент» Білорусі. Але Угорщина вирішила, що настав час повторити помилки ХХ-го сторіччя. Тепер вона знову обирає сторону зла. І знову, як у 1939-му, робить це свідомо. Вражаюча стабільність вибору! При цьому схоже, що офіційний Будапешт не усвідомлює: вони зараз поставили не просто на Гітлера, а на Гітлера 1944 року, який уже програє; проти якого об’єднався буквально весь світ; поразка якого лишається лише питанням часу. Поставили на вчорашню «супердержаву», яка дедалі більше провалюватиметься під санкціями, яка поступово втрачає доступ на енергетичний ринок ЄС.
Але попри усі логічні аргументи, Орбан склав в енергетичний кошик путіна всі яйця. Угорщина на 85% залежна від росії в постачанні газу, на 65% — у постачанні нафти, на 100% — у постачанні ядерного палива і не робить ані кроку для диверсифікації. Тож якщо одного дня – зважаючи на непередбачуваність кремлівського господаря – росія відріже Євросоюз від постачань, Орбан просто не матиме альтернатив. І відповідальним за це буде саме він. А також угорські громадяни, котрих роками успішно дурив їхній авторитарний та антиєвропейський уряд, якому знову вдалося поглибити дно.
Джерело: Юридичний вісник України
