Вибори в Італії: тріумф євроскептиків та труднощі Берлусконі | LexInform - Правові новини, юридична практика, коментарі
Connect with us

Lexinform™ - платформа важливої правової інформації.

Для правників усіх спеціалізацій - свіжі новини про найважливіші нормативні акти і законопроекти з погляду їх значущості, показові та прецедентні рішення судів, коментарі до цих рішень, юридичний аналіз правових позицій, зокрема – рішень Верховного Суду.

Правові новини охоплюють події в Україні, а також світові юридичні новини, які справляють вплив на нашу правову дійсність, в тому числі – на розвиток вітчизняного законодавства та правової системи в цілому.

Репортажі та фахові звіти про найцікавіші заходи в царині права дадуть можливість не лишити поза увагою жодної значної події, а календар прийдешніх науково-практичних конференцій, форумів, круглих столів, експертних нарад та інших зібрань, присвячених нагальним юридичним проблемам, - допоможе не пропустити майбутніх заходів.

Тут постійно накопичуються варіанти розв’язання складних правових питань, неординарні юридичні висновки, аналітичні матеріали з практики правозастосування, досудового розв’язання спорів, зокрема арбітражу і медіації.

Автори - досвідчені адвокати, знані фахівці з різних галузей права пропонують власне тлумачення норм права та випробувані практичні прийоми, переможні правові аргументи для судового спору.

В світі

Вибори в Італії: тріумф євроскептиків та труднощі Берлусконі

Опубліковано

on

Парламентські вибори в Італії 4 березня завершилися великим успіхом для євроскептиків та популістів, що виступають за скасування санкцій проти Росії. Вперше в історії країни більшість місць у парламенті отримали депутати від партій, які жорстко критикують Євросоюз та донедавна відкрито виступали проти валюти євро.

Головна сенсація — це 32% голосів «Руху п’ять зірок», який вважають популістським через його еклектичну програму та обіцянки гарантій базового доходу для всіх італійців, що коштуватиме бюджету мільярди євро.

Створений у 2009 році на хвилі невдоволення традиційними політичними елітами та наслідками економічної кризи, «Рух п’ять зірок» позиціює себе як антисистемний, висуває гасла боротьби за пряму демократію, участь працівників в ухваленні рішень на підприємствах, скорочення робочого дня, захист національного виробника, покращення екології, справедливий розподіл біженців по всіх країнах ЄС.

Лідер політичної сили, 31-річний Луїджі Ді Майо ще у грудні 2017 року виступав за проведення референдуму про вихід Італії із єврозони, але в січні 2018 року відмовився від цієї ідеї.

«Рух п’яти зірок» перевершив очікування соціологів, але отримав лише 245 мандатів з 630 у нижній палаті парламенту та змушений шукати партнерів по коаліції, попри напружені відносини з іншими партіями.

Хто ще переміг?

Права коаліція, до якої зокрема входять партія колишнього екс-прем’єра Сильвіо Берлусконі «Вперед, Італіє!» та «Ліга Півночі» на чолі з Маттео Сальвіні отримала передбачені соціологами 37% голосів, перемогла в багатьох провінціях та містах північної і центральної Італії, зокрема в Мілані та Римі. Але праві не мають достатньої кількості мандатів для формування уряду без залучення опонентів.

Сюрпризом стало, попри прогнози соціологів, лідерство серед правих не партїї Берлусконі, яка отримала 14% голосів виборців, а «Ліги Півночі» з 18 відсотками, яка виступає за максимальну автономію північних регіонів, федералізацію Італії, і водночас намагається поширити свою діяльність на всю країну, ставши чимось на кшталт французького Національного фронту Марін Ле Пен. Передвиборчу кампанію партія вела під гаслами «Спочатку італійці!» і «Стоп вторгненню!» — виступала за депортацію 600 тисяч нелегальних мігрантів, які прибули до країни починаючи з 2013 року.

І «Ліга Півночі», як перша партія за кількістю мандатів у парламенті, і «Рух п’яти зірок» як провідна права партія, вже оголосили про своє право на формування уряду. При тому 81-річному екс-прем’єру Сільвіо Берлусконі успіх «Ліги Півночі», ймовірно, сплутав карти». Він хотів, щоб уряд очолив його давній соратник, президент Європарламенту Антоніо Таяні, проте тепер це буде зробити важко. «Можна говорити про «захід зірки Берлусконі». Він не може претендувати на визначення кандидатури прем’єра — в коаліції правоцентристів переміг Сальвіні, а він сам претендує на цю посаду», — наголошує BBC News Україна заступник директора Центру «Нова Європа» Катерина Зарембо.

Водночас кандидат історичних наук Вікторія Вдовиченко вважає, що трагедії для Берлусконі в результатах виборів немає, і він використає свій багаторічний досвід, аби вплинути на формування уряду. «Сильвіо Берлусконі ніколи не програє. Це його кредо. Він оперує ресурсами, досвідом і зв’язками. Хоча вгамувати апетити Маттео Сальвіні Берлусконі дійсно буде важко. Подивимося, чи молодість виграє, чи досвід», – зазначає BBC News Україна експерт.

Для проєвропейської і лівоцентристської Демократичної партії та її союзників, які керували Італією останні п’ять років, вибори стали жорсткою поразкою — вони отримали приблизно 22% голосів і втратили майже 200 місць у парламенті.

Демократи зберегли традиційні бастіони — Флоренцію та Болонью, але все одно мають найгірший результат в своїй історії.

Чим пояснюється успіх популістів?

На вибори вплинули наслідки економічної кризи, від якої страждала Італія в 2008-2013 роках. За уряду демократів з цієї кризи вдалося вийти, але відбувалося лише слабке економічне зростання, росла еміграція молоді, а безробіття зменшувалося переважно внаслідок збільшення часткової зайнятості.

Зараз Італія — єдина з великих країн Західної Європи, яка досі не досягла докризового рівня ВВП. Він становить 93% від показника 2007 року. Одночасно державний борг країни виріс за останні 10 років зі 100 до 132%. Це — найгірший показник в ЄС після Греції.

Найбільше голосів популістський «Рух п’ять зірок» отримав у південній Італії, де в більшості провінцій рівень безробіття сягає 17—29%. Неаполь віддав популістам 51% голосів, Сицилія — 48%, Сардинія — 42 відсотки. Успіх «Руху п’яти зірок» також символізує провал заходів з розвитку італійського півдня.

Хто сформує уряд?

В італійських ЗМІ новий італійський парламент вуже характеризують як «підвішений» та вважають ймовірним його розпуск. Водночас можливими називають три варіанти коаліції: «велика коаліція» з правих партій та Демократичної партії, коаліція «Руху п’яти зірок» з «Лігою Півночі» та коаліція «Руху п’яти зірок» з демократами.

«Рух п’яти зірок» буде з усіх сил намагатися створити коаліцію, бо досить прикро мати майже такий самий результат, як ціла права коаліція, і не сформувати уряд, вважають експерти. Якщо ж коаліцію сформувати не вдасться, Італію чекають або дострокові вибори восени, або технічний уряд. Можливо, будуть шукати зручного для всіх кандидата на посаду прем’єр-міністра, технічного кандидата», — зазначає Вікторія Вдовиченко.

Наслідки для ЄС та України

Для Євросоюзу найгіршим сценарієм буде формування коаліції між «Лігою Півночі» та «Рухом п’яти зірок». Адже обидві сили, хоча й не робили акцент на необхідності виходу з єврозони під час виборів, багато років критикували Євросоюз. Представники обох партій будуть незручними партнерами для ЄС, на відміну від представників партії Берлусконі. До того ж, успіх євроскептиків символізує іміджеву шкоду для всього європейського проекту. «ЄС варто зробити висновки з результатів виборів в Італії. Брюссель не зміг переконати італійських виборців, що Євросоюз підтримує Італію», — зазначає Катерина Зарембо.

Водночас і «Ліга півночі», і «Рух п’яти зірок» виступають за зняття санкцій з Росії. Так, в інтерв’ю РИА Новости в листопаді 2016 року лідер «Руху п’яти зірок» Луїджі Ді Майо назвав санкції «божевільними» і стверджував, що вони завдають Італії шкоду в 7 млрд доларів на рік. «Наша мета — мати хороші відносини з російським народом… Чому? Бо зараз скасування санкцій проти Росії в зовнішній політиці означає також створення спільного антитерористичного фронту», — переконував політик.

У свою чергу «Ліга Півночі» має договір про співпрацю з «Єдиною Росією» і виступає за розвиток співпраці з Москвою на Близькому Сході.

Як вважає Вікторія Вдовиченко, якщо від «Ліги Півночі» та Маттео Сальвіні компромісів з російського питання чекати не варто, то лідер «Руху п’яти зірок» Луїджі Ді Майо може обговорювати питання санкцій із президентом Франції Емманюелем Макроном. «Макрон дуже подобається Луїджі Ді Майо. Йому імпонують кроки французького президента в економіці та щодо міграції. Я навіть не сумніваюся, що він буде домовлятися по російському питанню з Макроном», зазначає В. Вдовиченко.

При тому експерти вважають, що незалежно від складу нового уряду для України ситуація суттєво не зміниться. «Україна, можна сказати, друга не втратила й не набула: Італія завжди була складною країною», — резюмує Катерина Зарембо.

Георгій Ерман,

ВВС Україна

Джерело: Юридичний вісник України

В світі

Нове перемир’я і стара війна. Головні підсумки саміту G20 для світу та України

Опубліковано

on

От

Днями в аргентинській столиці Буенос-Айресі завершився саміт лідерів країн Великої двадцятки. Перші особи двадцяти найбільш впливових держав світу вперше зібралися на зустріч у Південній Америці. Окрім офіційного порядку денного саміту, лідерам G20 довелося реагувати на найбільш гучні міжнародні події останніх тижнів і місяців — від вбивства саудівського журналіста Джамаля Хашукджі до захоплення Росією трьох українських кораблів та їхніх екіпажів поблизу Керченської протоки.

Отже, про найбільш вагомі підсумки саміту та найважливіші дискусії, які провели світові лідери.

Міжнародний тиск на Росію через захоплення українських кораблів

За тиждень до того, як керівники країн G20 зібралися в Аргентині, загострення конфлікту між Україною і Росією стало однією зі світових топ-тем. Лідери більшості західних країн та організацій закликали Москву звільнити захоплених українських моряків — аналогічні вимоги російському президентові Володимиру Путіну довелося почути і на саміті G20.

Так, 1 грудня із Путіним у форматі робочого сніданку зустрілася канцлер Німеччини Ангела Меркель, яка висловила занепокоєння загостренням у Керченській протоці і виступила на підтримку свободи судноплавства в Азовському морі. Найбільш важливим підсумком півгодинних переговорів за сніданком стала домовленість Москви та Берліна задіяти «нормандський формат» у вирішенні Керченської кризи тобто залучити до переговорів групу високопоставлених представників Німеччини, Франції, Росії та України. Крім того, питання про дії Росії Меркель обговорила і в ході особистої зустрічі із президентом США Дональдом Трампом. Президент Франції Еммануель Макрон також порушив цю тему України в ході переговорів з Путіним, зажадавши від нього звільнити узятих в полон українців.

Ідею вирішення ситуації із захопленням українських моряків у «нормандському форматі» підтримав і турецький лідер Реджеп Тайіп Ердоган, якого раніше називали можливим посередником у цьому конфлікті. На полях саміту в Аргентині Ердоган висловив сподівання, що Київ, Москва, Париж та Берлін зможуть знайти вихід із ситуації, спровокованої агресією Росії. «Я поговорив із президентами РФ і України Володимиром Путіним та Петром Порошенком з приводу цього інциденту. Сподіваюся, що чотири країни проведуть між собою зустріч, і на ній почнеться новий процес з метою врегулювання цієї ситуації», — заявив Ердоган.

Президент України вже заявив, що офіційний Київ готовий до такого формату переговорів. «Ця пропозиція попередньо була узгоджено зі мною під час телефонної розмови із канцлером Німеччини, і ми, безумовно, візьмемо участь у зустрічі «нормандського формату» на рівні політичних радників, на якій ми поставимо термінове питання — вимогу до РФ повернути наших військових, кораблі і відкрити Керченську протоку», — заявив П. Порошенко в інтерв’ю France 24. У той же час він підкреслив, що такий формат — лише спосіб, а не гарантія, вирішення кризи.

«Похолодання» у відносинах Трампа і Путіна

Скасування запланованої двогодинної зустрічі президента США Дональда Трампа з Володимиром Путіним на полях G20 стало ще одним наслідком незаконної атаки російських збройних сил на українські кораблі. Цю причину озвучили як особисто Трамп, так і представники його адміністрації — зустріч скасувала саме американська сторона. Зокрема держсекретар США Майк Помпео заявив, що можливість особистих переговорів Трампа і Путіна в майбутньому залежить від звільнення захоплених Росією українських кораблів та 24-х українців. За словами Помпео, американський президент вирішив, що «правильним буде сказати росіянам: поверніть моряків, поверніть українські кораблі, вони їхні, люди повинні бути повернуті додому, до своїх сімей». Таким чином Трамп «хотів дати чіткий меседж, що США вважають поведінку Кремля неприйнятною», — підкреслив держсекретар США.

На саміті Великої двадцятки в Аргентині Трамп дійсно виявляв куди менше люб’язності щодо російського лідера ніж у ході їхніх попередніх зустрічей. Зокрема, як підмітили журналісти, лідери Росії та США не потиснули руки один одному під час церемонії фотографування глав делегацій країн G20. Однак коротка неформальна бесіда між Трампом і Путіним в Буенос-Айресі все ж відбулася. В ході цієї розмови Трамп, знову порушив тему російської агресії в Україні.

«Перемир’я» у торговельній війні Вашингтона і Пекіна

Однією з найбільш значимих серед запланованих тем саміту G20 стала торгова війна між США і Китаєм — двома найбільшими економіками світу. З початку липня вони ввели взаємні мита на загальну суму понад $100 млрд, нагадує ЗМІ. Щоб знайти компроміс у цьому питанні, лідери двох країн Дональд Трамп і Сі Цзіньпін надзвичайно довго «вечеряли» в Буенос-Айресі — їхня зустріч 1 грудня тривала 2,5 години. За підсумками переговорів Вашингтон і Пекін досягли певного «перемир’я» у взаємному торговому протистоянні. США погодилися відкласти на 90 днів підвищення штрафних мит на китайські товари — з 1 січня 2019 року американські мита повинні були вирости з 10 до 25 відсотків. Однак угода лише тимчасова: якщо сторони не вийдуть на новий торговий договір, після закінчення 90 днів після 1 січня США таки підвищать штрафні мита, що може призвести до відповідних заходів з боку Китаю.

Нова торговельна угода США, Мексики та Канади

Ще одним важливим результатом саміту Великої двадцятки в Аргентині стала нова угода про торгівлю в Північній Америці, яку підписали президент США Дональд Трамп, лідер Мексики Енріке Пенья Ньєто і прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо. Цей документ замінить Північноамериканську угоду про вільну торгівлю (NAFTA) — вона діяло з 1994 року, однак проти цього договору різко виступив Вашингтон. Трамп називав NAFTA «однією з найгірших торгових угод» іще в ході своєї виборчої кампанії обіцяв розірвати договір.

Тепер же північноамериканські країни підписали новий документ одну з найбільших у світі угод про вільну торгівлю. Договір охоплює держави, де проживає 500 млн осіб і сукупний ВВП яких становить $23 трлн на рік.

«Демократія мінімального компромісу»

У результаті дводенного саміту лідерів Великої двадцятки вдалося підписати спільну декларацію — на відміну від літнього саміту Великої сімки в Канаді, коли Трамп зі скандалом відкликав свій підпис. Утім у світовій пресі підсумкове комюніке аргентинської зустрічі G20 швидко охрестили «декларацією мінімального компромісу» оскільки через розбіжності між світовими лідерами в тексті залишили лише найбільш компромісні формулювання. Так, під тиском США лідери G20 виключили з підсумкової декларації пункт щодо боротьби з протекціонізмом, замінивши його словами про «підтримку принципу багатосторонності» у ділових та торгових відносинах. За словами Ангели Меркель, пройшли ті часи, коли цей принцип отримував автоматичне схвалення серед країн Великої двадцятки. «За нього доводиться боротися», — уточнила канцлер.

У той же час державам вдалося домовитися про необхідність реформувати Світову організацію торгівлі. Крім того, в комюніке йдеться про проблему міграції, хоча в документі вона згадується лише двома реченнями. Зокрема, лідери Великої двадцятки визнали, що потоки біженців є «глобальною проблемою, що має гуманітарні, політичні, суспільні та економічні наслідки». Керівники G20 пообіцяли спільно боротися з причинами міграційної кризи.

Підсумковий документ з клімату, як і в 2017 році в Гамбурзі, підписали лише 19 країн — США відмовилися його підтримати.

Підготовано за матеріалами НВ

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

Іспанія завершує період «амнезії минулого». Який урок для України й Польщі?

Опубліковано

on

От

Ігор Ісаєв, журналіст, головний редактор порталу українців Польщі PROstir.pl

Іспанія закінчує етап політики так званої «історичної амнезії». Вона полягала в тому, що після падіння режиму диктатора Франсіско Франко, котрий правив чотири десятиліття, іспанці наступні чотири десятиліття мовчали публічно про минуле.

У серпні Мадрид розпочав монументальні зміни головного місцевого «Леніна» — Меморіалу в «Долині полеглих» з могилою диктатора (ісп. Valle de los Caídos). Меморіал будували каторжани-республіканці, яких Франко переміг у війні.

Узагалі метафора про сорок років Мойсея, котрий водив єврейський народ пустелею, напрошується сама. Глибинний сенс кожних сорока років — це зміна покоління, котра розірве назавжди зв’язок із попереднім і прийдешнім.

Іспанії розірвати зв’язок не вдалося. Величезний меморіальний комплекс у «Долині полеглих» Франко почав будувати невдовзі після перемоги в Громадянській війні — у 1940 р. роботи тривали майже двадцять років, а будували комплекс 20 тисяч ув’язнених республіканців. Франко «милостиво» скорочував політв’язням тюремні вироки за роботу на цьому будівництві, а сам проект, ніби знущаючись, назвали частиною «політики примирення».

З одного боку, говорилося, що жертви громадянської війни вшановуються спільно, робиться враження на масштабі протистояння, відкликається до універсальних і християнських цінностей — але з іншого, усіх жертв увінчував мавзолей переможця-диктатора Франко (це приблизно так, якби поставити спільний комплекс польських і українських жертв війни за Перемишль, викарбувати гарні примиренні цитати зі Святого письма, а зверху спорудити гігантський монумент Пілсудського).

Мавзолей Франко досі тяжіє над усіма «примиреними» жертвами. Наприкінці серпня, після довгих років «амнезії», уряд Іспанії прийняв декрет про перезахоронення диктатора. Віце-прем’єр-міністр уряду Іспанії Кармен Кальво обґрунтовувала рішення тим, що нинішнє місце поховання Франко «демонструє відсутність поваги до жертв, які там поховані».

Власне, одним із лозунгів нинішнього лівого уряду Іспанії Педро Санчеса було перепоховання Франко (влада в цій країні змінилася на початку літа). Попередній уряд Маріано Рахоя, який представляв консервативну частину політичної сцени, відмовився переносити поховання, незважаючи на попередній заклик парламенту до такого кроку.

Серпневий документ вносить зміни в закон про історичну пам’ять, розпочинаючи процес, який можна сміливо назвати іспанською «декомунізацією», тобто «дефранкізацією». Глава уряду Педро Санчес уже сміливо назвав розпочатий ним процес «трансформацією». Перенесення і ексгумація останків Франсиско Франко — лише перший із чотирьох етапів цього процесу.

Відтак правляча в Іспанії партія хоче внесення змін до законодавства про історичну пам’ять. Третім кроком має бути створення комісії «правди» про події Громадянської війни й епоху франкізму (не забуваймо, нинішня правляча в Іспанії партія — це політичні опоненти Франко). Завершальний етап полягає в створенні музею, як це названо, «демократичної пам’яті».

Своєю чергою, на місці мавзолею Франко з’явиться музей антифашизму. Такі кроки нового іспанського уряду – досить цікаві для Європи і світу загалом та для наших польсько-українських справ. Новий іспанський уряд відверто використовує минуле в політиці, незважаючи на те, що політика «амнезії» мала вилікувати. Амнезія призвела до того, що нині, через кілька поколінь іспанців, доводиться лікувати її саму, і вона керує хворим тілом значно більше ніж власникові тіла здавалося колись.

По-друге, як би не замітати питання минулого, через певний час прийдуть популісти і за них візьмуться. У Польщі, щоправда, це були праві популісти, а в нинішній Іспанії — ліві. По-третє, уряд Санчеса в питаннях минулого не став візіонером, він їх просто інструментально використовує для згуртування власного електорату.

Не забуваймо, країна поділена в Іспанії пульсує нині болюче питання Каталонії — і після декларації Мадрида про намір створити «комісію правди» Барселона заявила, що створить комісію своєї «правди».

Що цікаво: десять років тому лівий уряд Хосе Запатеро намагався вже відійти від політики «амнезії», був навіть прийнятий спеціальний закон про минуле (2007 р.), проте більшість його положень не була виконана: уряд розпався. Але вже тоді виявилося, що «амнезія» є лише ілюзією вилікування суспільства.

Розпочата Х. Запатеро дискусія лише засвідчила, наскільки непримиренною є Іспанія в питаннях минулого: ще в 2007 р. ліві активісти вимагали розкопати й ідентифікувати всі братські могили, впізнати останки й перепоховати їх на кладовищі. Опоненти лівих стверджували, що залучення до розслідування Національної судової палати загрожує початком «полювання на відьом», тобто пошуком винних у розстрілах.

Каталонська ситуація змусила іспанців (громадян Іспанії? кастильців? андалузців?) задуматися, ким вони є, що їх об’єднує і що ділить? І, як показала практика, в сьогоднішню епоху великих турбуленцій краще входити з відповідями на ці питання. У сьогоднішніх іспанців їх немає.

У польсько-українських дискусіях частина учасників довго вірила, що двом нашим народам варто йти до «амнезії» (її, як приклад, ставив відомий історик Ярослав Грицак). Рудименти такої концепції досі лунають у словах, що їх активно повторюють у Польщі, але частіше в Україні — «залишити історію історикам».

Іспанія нам говорить, що не варто. Краще мати мудру історичну політику пам’яті, ніж неконтрольоване безпам’ятство.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

У Литві пройде референдум щодо подвійного громадянства

Опубліковано

on

От

Парламент Литви вирішив, що референдум про розширення інституту подвійного громадянства відбудеться в травні наступного року одночасно з президентськими виборами.

За таку постанову проголосували 66 депутатів, четверо утрималися, це пише Delfi.

Згідно з документом на обов’язковому референдумі відбудеться голосування щодо зміни тексту 12 статті Конституції. «Громадянство Литовської Республіки набувається за народженням і на інших підставах, передбачених конституційним законом. Громадянин Литовської Республіки за походженням, який набув громадянство держави, яка відповідає критеріям обраної Литвою європейської та трансатлантичної інтеграції, не втрачає громадянства Литовської Республіки. В інших випадках громадянин Литовської Республіки не може бути одночасно і громадянином іншої держави, за винятком передбачених конституційним законом випадків. Порядок отримання і позбавлення громадянства встановлює конституційний закон», — йдеться в постанові. Критерії європейської та трансатлантичної інтеграції будуть встановлені в конституційному законі про громадянство. Референдум про розширення інституту подвійного громадянства відбудеться 12 і 26 травня наступного року.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В тренді

 

Підпишись на нашу розсилку.

Юридичні новини 1 раз на день у твоїй поштовій скринці.