Connect with us

Lexinform™ - платформа важливої правової інформації.

Для правників усіх спеціалізацій - свіжі новини про найважливіші нормативні акти і законопроекти з погляду їх значущості, показові та прецедентні рішення судів, коментарі до цих рішень, юридичний аналіз правових позицій, зокрема – рішень Верховного Суду.

Правові новини охоплюють події в Україні, а також світові юридичні новини, які справляють вплив на нашу правову дійсність, в тому числі – на розвиток вітчизняного законодавства та правової системи в цілому.

Репортажі та фахові звіти про найцікавіші заходи в царині права дадуть можливість не лишити поза увагою жодної значної події, а календар прийдешніх науково-практичних конференцій, форумів, круглих столів, експертних нарад та інших зібрань, присвячених нагальним юридичним проблемам, - допоможе не пропустити майбутніх заходів.

Тут постійно накопичуються варіанти розв’язання складних правових питань, неординарні юридичні висновки, аналітичні матеріали з практики правозастосування, досудового розв’язання спорів, зокрема арбітражу і медіації.

Автори - досвідчені адвокати, знані фахівці з різних галузей права пропонують власне тлумачення норм права та випробувані практичні прийоми, переможні правові аргументи для судового спору.

В світі

Вибори в Італії: тріумф євроскептиків та труднощі Берлусконі

Опубліковано

on

Парламентські вибори в Італії 4 березня завершилися великим успіхом для євроскептиків та популістів, що виступають за скасування санкцій проти Росії. Вперше в історії країни більшість місць у парламенті отримали депутати від партій, які жорстко критикують Євросоюз та донедавна відкрито виступали проти валюти євро.

Головна сенсація — це 32% голосів «Руху п’ять зірок», який вважають популістським через його еклектичну програму та обіцянки гарантій базового доходу для всіх італійців, що коштуватиме бюджету мільярди євро.

Створений у 2009 році на хвилі невдоволення традиційними політичними елітами та наслідками економічної кризи, «Рух п’ять зірок» позиціює себе як антисистемний, висуває гасла боротьби за пряму демократію, участь працівників в ухваленні рішень на підприємствах, скорочення робочого дня, захист національного виробника, покращення екології, справедливий розподіл біженців по всіх країнах ЄС.

Лідер політичної сили, 31-річний Луїджі Ді Майо ще у грудні 2017 року виступав за проведення референдуму про вихід Італії із єврозони, але в січні 2018 року відмовився від цієї ідеї.

«Рух п’яти зірок» перевершив очікування соціологів, але отримав лише 245 мандатів з 630 у нижній палаті парламенту та змушений шукати партнерів по коаліції, попри напружені відносини з іншими партіями.

Хто ще переміг?

Права коаліція, до якої зокрема входять партія колишнього екс-прем’єра Сильвіо Берлусконі «Вперед, Італіє!» та «Ліга Півночі» на чолі з Маттео Сальвіні отримала передбачені соціологами 37% голосів, перемогла в багатьох провінціях та містах північної і центральної Італії, зокрема в Мілані та Римі. Але праві не мають достатньої кількості мандатів для формування уряду без залучення опонентів.

Сюрпризом стало, попри прогнози соціологів, лідерство серед правих не партїї Берлусконі, яка отримала 14% голосів виборців, а «Ліги Півночі» з 18 відсотками, яка виступає за максимальну автономію північних регіонів, федералізацію Італії, і водночас намагається поширити свою діяльність на всю країну, ставши чимось на кшталт французького Національного фронту Марін Ле Пен. Передвиборчу кампанію партія вела під гаслами «Спочатку італійці!» і «Стоп вторгненню!» — виступала за депортацію 600 тисяч нелегальних мігрантів, які прибули до країни починаючи з 2013 року.

І «Ліга Півночі», як перша партія за кількістю мандатів у парламенті, і «Рух п’яти зірок» як провідна права партія, вже оголосили про своє право на формування уряду. При тому 81-річному екс-прем’єру Сільвіо Берлусконі успіх «Ліги Півночі», ймовірно, сплутав карти». Він хотів, щоб уряд очолив його давній соратник, президент Європарламенту Антоніо Таяні, проте тепер це буде зробити важко. «Можна говорити про «захід зірки Берлусконі». Він не може претендувати на визначення кандидатури прем’єра — в коаліції правоцентристів переміг Сальвіні, а він сам претендує на цю посаду», — наголошує BBC News Україна заступник директора Центру «Нова Європа» Катерина Зарембо.

Водночас кандидат історичних наук Вікторія Вдовиченко вважає, що трагедії для Берлусконі в результатах виборів немає, і він використає свій багаторічний досвід, аби вплинути на формування уряду. «Сильвіо Берлусконі ніколи не програє. Це його кредо. Він оперує ресурсами, досвідом і зв’язками. Хоча вгамувати апетити Маттео Сальвіні Берлусконі дійсно буде важко. Подивимося, чи молодість виграє, чи досвід», – зазначає BBC News Україна експерт.

Для проєвропейської і лівоцентристської Демократичної партії та її союзників, які керували Італією останні п’ять років, вибори стали жорсткою поразкою — вони отримали приблизно 22% голосів і втратили майже 200 місць у парламенті.

Демократи зберегли традиційні бастіони — Флоренцію та Болонью, але все одно мають найгірший результат в своїй історії.

Чим пояснюється успіх популістів?

На вибори вплинули наслідки економічної кризи, від якої страждала Італія в 2008-2013 роках. За уряду демократів з цієї кризи вдалося вийти, але відбувалося лише слабке економічне зростання, росла еміграція молоді, а безробіття зменшувалося переважно внаслідок збільшення часткової зайнятості.

Зараз Італія — єдина з великих країн Західної Європи, яка досі не досягла докризового рівня ВВП. Він становить 93% від показника 2007 року. Одночасно державний борг країни виріс за останні 10 років зі 100 до 132%. Це — найгірший показник в ЄС після Греції.

Найбільше голосів популістський «Рух п’ять зірок» отримав у південній Італії, де в більшості провінцій рівень безробіття сягає 17—29%. Неаполь віддав популістам 51% голосів, Сицилія — 48%, Сардинія — 42 відсотки. Успіх «Руху п’яти зірок» також символізує провал заходів з розвитку італійського півдня.

Хто сформує уряд?

В італійських ЗМІ новий італійський парламент вуже характеризують як «підвішений» та вважають ймовірним його розпуск. Водночас можливими називають три варіанти коаліції: «велика коаліція» з правих партій та Демократичної партії, коаліція «Руху п’яти зірок» з «Лігою Півночі» та коаліція «Руху п’яти зірок» з демократами.

«Рух п’яти зірок» буде з усіх сил намагатися створити коаліцію, бо досить прикро мати майже такий самий результат, як ціла права коаліція, і не сформувати уряд, вважають експерти. Якщо ж коаліцію сформувати не вдасться, Італію чекають або дострокові вибори восени, або технічний уряд. Можливо, будуть шукати зручного для всіх кандидата на посаду прем’єр-міністра, технічного кандидата», — зазначає Вікторія Вдовиченко.

Наслідки для ЄС та України

Для Євросоюзу найгіршим сценарієм буде формування коаліції між «Лігою Півночі» та «Рухом п’яти зірок». Адже обидві сили, хоча й не робили акцент на необхідності виходу з єврозони під час виборів, багато років критикували Євросоюз. Представники обох партій будуть незручними партнерами для ЄС, на відміну від представників партії Берлусконі. До того ж, успіх євроскептиків символізує іміджеву шкоду для всього європейського проекту. «ЄС варто зробити висновки з результатів виборів в Італії. Брюссель не зміг переконати італійських виборців, що Євросоюз підтримує Італію», — зазначає Катерина Зарембо.

Водночас і «Ліга півночі», і «Рух п’яти зірок» виступають за зняття санкцій з Росії. Так, в інтерв’ю РИА Новости в листопаді 2016 року лідер «Руху п’яти зірок» Луїджі Ді Майо назвав санкції «божевільними» і стверджував, що вони завдають Італії шкоду в 7 млрд доларів на рік. «Наша мета — мати хороші відносини з російським народом… Чому? Бо зараз скасування санкцій проти Росії в зовнішній політиці означає також створення спільного антитерористичного фронту», — переконував політик.

У свою чергу «Ліга Півночі» має договір про співпрацю з «Єдиною Росією» і виступає за розвиток співпраці з Москвою на Близькому Сході.

Як вважає Вікторія Вдовиченко, якщо від «Ліги Півночі» та Маттео Сальвіні компромісів з російського питання чекати не варто, то лідер «Руху п’яти зірок» Луїджі Ді Майо може обговорювати питання санкцій із президентом Франції Емманюелем Макроном. «Макрон дуже подобається Луїджі Ді Майо. Йому імпонують кроки французького президента в економіці та щодо міграції. Я навіть не сумніваюся, що він буде домовлятися по російському питанню з Макроном», зазначає В. Вдовиченко.

При тому експерти вважають, що незалежно від складу нового уряду для України ситуація суттєво не зміниться. «Україна, можна сказати, друга не втратила й не набула: Італія завжди була складною країною», — резюмує Катерина Зарембо.

Георгій Ерман,

ВВС Україна

Джерело: Юридичний вісник України

В світі

У Польщі заговорили про підробку Росією «чорних скриньок» з літака Качинського

Опубліковано

on

У розслідувачів смоленської трагедії є припущення, що Росія підробила бортові самописці з літака Ту-154М президента Польщі Леха Качинського.

Як повідомляє «Польське радіо», таку заяву зробив голова підкомісії з розслідування смоленської авіакатастрофи, екс-міністр оборони Польщі Антоні Мацєревич. Політик наголосив, що російська сторона зареєструвала в протоколі виявлені чотири «чорні скриньки». Однак, за словами Мацєревича, у Ту-154М немає чотирьох «чорних скриньок».

«Існує припущення про те, що «чорні скриньки» були підроблені. Наявність двох пар подібних, але таких, що відрізняються, «чорних скриньок» наводить на думку про підробку», — заявив він, додавши, що якщо росіяни не погоджуються з цим, то Міжнародна організація цивільної авіації повинна втрутитися в розслідування.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

Трамп та Путін креслять кордони: куди заведе угода Сербії та Косова про обмін територіями?

Опубліковано

on

Юрій Панченко,
УП

Те, що ще пару місяців тому вважалося нереальним, наразі має всі шанси реалізуватися. Днями президенти Сербії та Косова послали ЄС недвозначний сигнал — вони готові до мирного врегулювання, частиною якого стане історичний обмін територіями. І якщо це станеться, цей шлях не повинен закривати ніхто, включаючи Брюссель або Берлін.

«Країни нашого регіону, держави-члени ЄС або інші країни світу не повинні протистояти або боятися потенційної мирної угоди між Косово і Сербією, навіть якщо така угода включатиме корекцію кордонів», — заявив президент Косова Хашим Тачі.

«Чому вас так турбує те, що ми робимо? Ми робимо щось для майбутнього сербів і албанців. І ми повинні дбати про себе, нікому не завдаючи шкоди, не впливаючи на інших в регіоні», — ще більш різко висловився президент Сербії Александар Вучич. За його словами, західні уряди хочуть нав’язати свою волю албанцям та сербам. І хоча жодних прізвищ не пролунало, не було секретом: їх головним адресатом була Ангела Меркель.

Отже, про яку корекцію кордонів йдеться? У 90-х роках на території Косова точився кривавий етнічний конфлікт між сербами та косоварами. Від кінця 90-х ця територія перебувала під управлінням адміністрації ООН, а в 2008-му Косово проголосило незалежність.

Між тим, до складу нової держави увійшло декілька анклавів, населених сербами, адже косовський кордон був прокладений не за етнічним принципом, а копіював кордони автономного краю Косово і Метохія у складі колишньої Югославії. Переважна більшість сербів мешкає на півночі Косова — на території, що має спільний кордон із історичною батьківщиною. Утримання цих територій у сфері свого впливу довгі роки було основою політики Белграду. Як результат, склалася ситуація, коли північ Косова де-факто залишалася «державою в державі».

Ця територія є частиною Косова лише номінально. Ви не знайдете тут косовської символіки — натомість всюди майорять сербські (та російські!) прапори, розрахунки проводяться в сербських динарах, а школярі та студенти навчаються за сербськими програмами. А на додачу, ця територія час від часу спалахує протестами, вимагаючи якомога більшої автономії від косовсьої столиці Приштини.

Північ Косова — не єдина місцевість, де серби перетворюються з «меншини» на переважну більшість. Але інші сербські анклави набагато менші, а головне — вони не мають спільного кордону із Сербією. Через це вони куди краще інтегровані в косовську державу.

Саме тому ідея відмови від буремного регіону в обмін на визнання Сербією, а, відповідно, на остаточне визнання косовської держави всім світом — має своїх прихильників. Тим більше, що йдеться не про односторонню відмову від частини території. Віддавши сербам північ, Косово може отримати Прешевську долину — територію на півдні Сербії, населену переважно албанцями.

І хоча, президенти двох країн не озвучили деталі мирного плану, дуже висока імовірність, що саме такий сценарій обміну наразі обговорюється між Белградом та Приштиною.

На користь такого сценарію — «зелене світло» від Вашингтону. «Якщо дві сторони домовляться, ми не виключаємо територіальні зміни. Ми не будемо заважати вирішенню, й не думаю, що в Європі хтось буде це робити. Якщо дві сторони зможуть досягти прийнятного для них рішення, ми його підтримаємо», — заявив на прес-конференції у Києві радник Білого дому з національної безпеки Джон Болтон.

Варто зазначити, що ще донедавна в ЄС були категоричні противники такого обміну. Найгучнішим був голос Ангели Меркель. «Територіальна цілісність держав західних Балкан встановлена і недоторканна… Це потрібно повторювати знову й знову, бо знову й знову робляться спроби поговорити про кордони, а ми не можемо цього робити», — заявила вони два тижні тому.

Більше того, навіть у Косово ще місяць тому заявляли про неприпустимість обміну територіями. Проте за останні тижні все змінилося. Процес почався після того, як Владімір Путін на зустрічі в Гельсінкі розповів про такий шлях вирішення проблеми Дональду Трампу й отримав його під-
тримку. Згодом у США публічно заявили, що не заперечують проти обміну.

Тепер же — після заяв лідерів Косова та Сербії, проти такої угоди не мають заперечень і в Єврокомісії. І не виключено, що згодом свою позицію буде змушена пом’якшити також німецька канцлерка.

Попри це, варто обміркувати: які ризики несе ідея обміну територіями на Балканах? Чи немає шансів, що перший після закінчення балканських війн прецедент зміни державних кордонів, може розбурхати пристрасті в інших державах регіону?

Що буде з федерацією Боснії та Герцеговини, складовою якої є Республіка Сербська? Адже її керівництво не приховує свого прагнення приєдна-
тися до Сербії.

У зоні ризику також Македонія, значна частина громадян якої є етнічними албанцями. Варто нагадати, що за декілька років до проголошення незалежності Косова загони косоварів вторглися на територію сусідньої держави, намагаючись долучити до тоді зовсім невизнаної держави північний схід Македонії. Вирішити цю проблему Македонії вдалося, лише звернувшися по допомогу до України. Звичайно, що в такій ситуації, країни Заходу воліли «дмухати на воду», уникаючи будь-яких кроків, які могли б дати старт новим конфліктам.

Плин років дещо вгамував пристрасті на Балканах. Навіть Греція та Македонія змогли укласти історичну угоду про зміну назви останньої та зняли перешкоду на її шляху до НАТО. Та попри це, питання албанської меншини досі гостро стоїть у Македонії. Входження албанських партій до уряду рік тому призвело до безладів у македонській столиці, аж до захоплення парламенту. А вже цього року звичайний скандал навколо суду у справі ненавмисного вбивства у ДТП албанського хлопчика спричинив урядову кризу та ледь не призвів до розвалу коаліції.

На додачу варто нагадати, що історичний успіх Македонії — вихід на фінішну пряму вступу до НАТО — не може не викликати спротив РФ. Навряд чи в Кремлі вирішать без бою відпустити й цю країну. Нагадаємо: позаторік, щоб не допустити вступу Чорногорії до альянсу, в Москві навіть планували збройний переворот у день парламентських виборів. А невирішений етнічний конфлікт завжди є найперспективнішим полем для провокацій. Тож розморожування старих конфліктів може виявитися небезпечною грою із непередбачуваними наслідками.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

Моурінью — рік в’язниці умовно

Опубліковано

on

Головний тренер «Манчестер Юнайтед» Жозе Моурінью засуджений на один рік умовно за несплату податків в Іспанії.

Раніше португалець приховав від іспанських податківців 3,3 мільйона євро, які він отримав за права на використання свого іміджу, повідомляє Mundo Deportivo.

Це сталося в період його роботи в «Реалі» в 2011 і 2012 роках.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В тренді