В світі
Європарламент взяв курс на федералізацію та боротьбу за повноваження?
Олена Стойко,
доктор юридичних наук
Європейський парламент підштовхує Європейський Союз до перетворення на федеративне утворення та прагне до розширення власних повноважень. Саме такий висновок можна зробити після прийняття ним важливих резолюцій щодо реформування ЄС.
Варто зазначити, що Євросоюзу тривалий час вдавалося утримувати хиткий баланс між конфедерацією та федерацією. Однак шалька терезів усе більше схиляється у бік федералізму, оскільки дедалі більше рішень переносяться з національного на загальноєвропейський рівень. Рух у цьому напрямі зумовлений низкою чинників. Насамперед складністю проблем сучасного глобалізованого світу – пандемія, глобальне потепління, штучний інтелект, російська агресія, амбіції Китаю тощо, які не може самотужки вирішити жодна держава.
Читайте також: В Австрії судять екс-канцлера
Другий чинник – неминуче розширення ЄС, розмір якого потенційно може збільшитися до 35 країн. Тому широко практикований принцип одностайності при прийнятті рішень на практиці означає параліч управлінської системи, оскільки країна, в якій проживає менше ніж 1 млн осіб, може диктувати умови для 450-мільйонного наддержавного утворення.
Третій чинник – бюрократична логіка Брюсселя. Два інститути, що відіграють ключову роль в Євросоюзі – Європейська Комісія та Європейський парламент – постійно розширюють сферу своєї компетенції для кращої гармонізації взаємодії між державами-членами в різних сферах: економічній, фінансовій, енергетичній, соціальній тощо. Третьому основному інституту ЄС – Раді Європейського Союзу, що представляє інтереси держав-членів, поки що вдається стримувати бюрократичні апетити єврокомісарів і європарламентарів, однак необхідність реформування Євросоюзу очевидна і для її членів.
Востаннє інститути ЄС переглядали свої угоди в 2009 році, що призвело до ухвалення Лісабонського договору, який змінив багато аспектів технічного та бюрократичного функціонування Союзу, наприклад, зробивши Європейський парламент повноправним співзаконодавцем, передавши більше сфер політики під голосування кваліфікованої більшості в Раді ЄС, перетворивши Європейську Раду на інституцію ЄС та створивши посаду верховного представника з питань зовнішньої політики Союзу.
Формальним приводом для ініціювання масштабного перегляду законодавчої бази ЄС стало проведення Конференції з питань майбутнього Європи – річного експерименту з учасницької демократії на рівні ЄС, який проводився у 2021–2022 роках. В ході цього процесу обрані випадковим чином громадяни ЄС мали змогу брати безпосередню участь у формуванні політики ЄС та виробляти рекомендації. Дев’ятого травня 2022 р. конференція завершила свою роботу й представила результати у формі доповіді, що містить 49 пропозицій і 326 заходів, більшість із яких можна реалізувати лише за умови внесення змін до договорів.
І от у середу, 22 листопада, Європарламент прийняв «Звіт про пропозиції Європейського парламенту щодо внесення змін до договорів» (2022/2051(INL) та ухвалив резолюцію, яка містить пропозиції до внесення змін у базові угоди ЄС. Основні з них стосуються інституційних реформ «для більш коректного відображення двопалатної системи шляхом посилення повноважень Європарламенту, а також через зміни в механізмі голосування в Раді ЄС… вимагає посилення здатності ЄС до дій шляхом суттєвого збільшення кількості сфер, в яких рішення будуть прийматися голосуванням кваліфікованої більшості та шляхом звичайної законодавчої процедури».
Парламент пропонує зміцнити свої владні позиції та розширити сферу власної компетенції. Нині формальне право ініціювати законодавчі ініціативи належить винятково Єврокомісії, хоча фактично парламент теж має таку можливість. Але він хоче ще й закріпити за собою формальне право законодавчої ініціативи та разом із Радою міністрів брати участь у визначенні фінансових пріоритетів у ході бюджетного планування.
Читайте також: Крига скресла?
Також пропонується наблизити формування виконавчого органу ЄС до практики держав-членів, зокрема, Єврокомісія має називатися «Європейським виконавчим органом», до складу якого повинно входити не більше 15 осіб з ротацією між державами-членами (замість нинішнього принципу формування – по одній особі від кожної країни-члена). До того ж, не Рада Єврсоюзу, яка представляє держави-члени, а Європарламент призначатиме особу, котра очолить виконавчу гілку влади ЄС, а парламент пропонуватиме свою кандидатуру, яка буде затверджуватися Європейською Радою. Крім того, в майбутньому парламент повинен мати можливість запропонувати Раді ЄС проведення загальноєвропейського референдуму.
Звіт закликає до розширення повноважень ЄС у сфері охорони довкілля, а також спільних повноважень ЄС у таких сферах, які наразі належать до виключної компетенції держав-членів: охорона здоров’я (особливо транскордонні загрози здоров’ю, включаючи сексуальне та репродуктивне здоров’я і права), цивільний захист, промисловість та освіта. Існуючі спільні повноваження слід розвивати у сферах енергетики, закордонних справ, зовнішньої безпеки та оборони, зовнішньої прикордонної політики та транскордонної інфраструктури.
У Звіті парламентського комітету міститься й заклик до створення оборонного союзу зі спільними європейськими військовими підрозділами, включно із силами швидкого реагування під командуванням Союзу. Хоча до ідеї заміни національних армій європейською армією ще далеко. Та й не всі держави погодяться відмовитися від власної оборонної політики, що багатьма розглядається як основа національного суверенітету.
У сфері забезпечення верховенства права пропонується удосконалити процедуру ст. 7 Договору про Європейський Союз, що передбачає обмеження прав держави-члена у випадку серйозної загрози європейським цінностям: 1) відмовившись від принципу одностайності при голосуванні по цій статті; 2) запровадити чіткі часові рамки для виправлення порушень та 3) зробити Суд ЄС арбітром у справах по цій статті. Також пропонується запровадити превентивний перегляд норм у Суді Європейського Союзу («абстрактний перегляд норм»), розроблений як право меншості в парламенті. Сам парламент має отримати право передавати справи про недотримання договорів до Суду Європейського Союзу.
Звіт передбачає посилення й ролі регіонів у майбутньому ЄС. Зокрема пропонується посилити перевірку Судом Європейського Союзу на предмет субсидіарності; враховувати думку регіональних парламентів із законодавчими повноваженнями у мотивованих висновках щодо законодавчих проектів національних парламентів; продовжити термін для процедури «жовтої картки» до 12 тижнів та запровадити механізм «зеленої картки» для законодавчих пропозицій від національних або регіональних парламентів із законодавчими повноваженнями, щоб зробити законодавство Союзу більш чутливим до місцевих потреб. Після схвалення на пленарному засіданні Європейський парламент повідомив Іспанію, яка головує в ЄС, про запит на відкриття конвенції з реформування договорів. Наразі немає чіткого складу конвенції, однак, скоріше за все, вона складатиметься з представників ЄС, а також національних урядів і парламентів. Після повідомлення іспанське головування має передати запит до Євроради, щоб внести до порядку денного наступного саміту, запланованого на середину грудня, голосування про доцільність відкриття конвенції. Остаточне рішення щодо реформ буде прийнято консенсусним рішенням учасників конвенції.
Звіт за результатими конференції, підготовлений п`ятьма співдоповідачами, які представляють переважну більшість у парламенті, був схвалений 305 голосами «за», 276 «проти» і 29 «утримались». Відсутність навіть внутрішньофракційної єдності, зокрема в найбільшій Європейській народній партії, проявилася у майже рівному поділі голосів за супровідну резолюцію, яка була прийнята 291 голосом «за», 274 «проти» і 44 «утрималися».
Джерело: Юридичний вісник України
