В Україні
Адвокати, ТОТ та колабораціонізм: загрозливість позиції НААУ
Валерій Буняк,
адвокат, керуючий партнер АО «Bsb partners»
Як правильно кваліфікувати діяльність особи, яка є громадянином України та діє як адвокат (захисник у кримінальній справі чи представник особи в інших видах судочинства) на тій території України, яка перебуває під окупацією росії? Незважаючи на те, що в Україні настав третій рік повномасштабної війни, дискусії з цього приводу продовжують точитися в середовищі правників, адвокатів і народних депутатів України.
Позиція НААУ
Зокрема, голова Ради адвокатів України Лідія Ізовітова не погоджується з позицією, що адвокати, які беруть участь у судових засіданнях та окупованих територіях, легалізують суди, владу держави-агресора. За її словами: «…йдеться передусім про більш пріоритетну функцію, яку здійснює адвокат на ТОТ – функцію захисту прав людини». Схожі позиції, згідно прес-релізу НААУ, висловили також адвокати Антон Кривошапка та Ганна Лазарчук: люди, які залишилися на тимчасово окупованих територіях не можуть бути позбавлені права на правничу допомогу; інститут адвокатури незалежний від держави, відповідно, адвокатська діяльність не може здійснюватися у взаємодії з владою.
Читайте також: До 10 років позбавлення волі за злочинний наказ або розпорядження
Деякі авторські застереження
Проте, наведені вище твердження, на мій погляд, є спірними та не повною мірою враховують як право, так і фактичні реалії, а також гостру необхідність цивілізованого світу протидіяти військовій агресії росії. Почну з того, що адвокат надає професійну правничу допомогу, зокрема, здійснює представництво особи в суді та її захист від кримінального обвинувачення (ст. 131-2 Конституції України). У той же час, саме на державу покладається захист прав людини на відповідній території. Посилання на те, що адвокат, особа не наділена владними повноваженнями, безпосередньо здійснює захист прав людини, є, на моє переконання, певною маніпуляцією поняттями.
Причому, на тимчасово окупованій території, відповідно до Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни 1949 року й інших міжнародних актів, обов’язок здійснювати захист прав людини покладається саме на державу-окупанта, тобто російську федерацію, на весь час тимчасової окупації відповідних територій. Адвокати й українська адвокатура, тут взагалі ні до чого.
У той же час, при здійсненні контролю окупованої території, утвердженні на ній своєї політичної влади, першочергову роль відіграють суди окупаційної влади. Адже здійснення «правосуддя» в утворених окупаційною владою судах, які розташовані на окупованій території та здійснюють на ній «правосуддя» за законами державиокупанта, тобто російськими законами, є однією з основних форм розповсюдження на таку територію державного суверенітету держави-агресора.
Беручи участь у судових процесах на окупованій території за російськими законами й у судах окупаційної влади, адвокат сприяє розповсюдженню й ефективній реалізації на такій території державного суверенітету держави-агресора. Адже є очевидним, що процес у суді без участі адвоката, особливо якщо йдеться про кримінальне обвинувачення, буде нелегітимним і такий процес не зможе дозволити собі держава-окупант. У той же час, державаокупант нестиме відчутні політичні втрати, якщо буде змушена привозити затриманих осіб, наприклад, до Ростова-на-Дону й там здійснювати стосовно них кримінальний процес за участі місцевого (російського) адвоката.
Читайте також: ТОТ: як повернути та захистити права людини?
Переконаний, політична шкода від дій українських громадян як адвокатів у судах на тимчасово окупованих територіях, навіть більша, ніж від інших видів колабораційної діяльності, наприклад, служби українського громадянина в якомусь невійськовому міліцейському (охоронному) підрозділі в межах ТОТ. Адже так забезпечується публічна легалізація застосування в окупаційному суді російського закону на тимчасово окупованій території.
Колабораціонізм чистої води…
Якби український адвокат надав допомогу в окупаційному суді в межах ТОТ, але за українським законом, це було б допустимо. Аналогічно, моральним (чи аморальним) вибором українця є здійснення адвокатської діяльності на території росії у визнаному Україною російському суді як особи, яка отримала за російським законом статус адвоката рф. Але здійснення такої діяльності саме в межах тимчасово окупованих територій є суспільно небезпечною формою колабораційної діяльності, яка призводить до легалізації окупаційної влади.
Читайте також: Як оформити документ про громадянство України в окупації?
Захист прав адвокатів, які проживали на ТОТ, є правильним меседжем, висловленим членом РАУ Оксаною Каденко в цьому зазначеному прес-релізі. Адже з переїздом в інше місце адвокат може втрачати переважну більшість своєї клієнтури. Однак такі втрати, як втрати майнового характеру, мають компенсуватися виключно виплатою державою відповідної грошової підтримки. Викликає тривожні думки позиція зазначеного мною прес-релізу НААУ від 23.10.2023 р., який був спрямований на критику законопроекту № 10136 від 09.10.2023 р. і який заборону адвокатської діяльності за російськими законами громадянам України на ТОТ вважає «посяганням на суверенітет». Виникає лише одне питання: суверенітет якої держави захищає та підтримує такий прес-реліз?
Джерело: Юридичний вісник України
