Букові праліси Карпат — об’єкт спадщини ЮНЕСКО. Юридичний підхід до екологічної проблеми

Анна ДМИТРЕНКО, студентка Академії адвокатури України

«А чи знає пересічний житель планети Земля про таке українське природне диво, як незаймані впродовж багатьох століть букові карпатські праліси, серед безмежжя яких відчуваєш бентежний подих чистоти, ледь не з часів Адама, природного, відтак цілющого, повітря?».

Букові праліси (Fagus sylvatica L.) є винятковим прикладом широколистяних лісів, які майже не зазнали впливу людської діяльності і є надзвичайно важливим джерелом історії розвитку європейських лісових екосистем. Праліси ефективніше, ніж інші ліси, пом’якшують клімат, очищують воду, утримують вуглець, надлишок якого в атмосфері, на думку багатьох вчених, є причиною глобального потепління.

Епіцентр дикої природи

Українські Карпати — осередок найбільшої кількості букових пралісів Європи. Вони дають неоціненну можливість відтворити повну картину історії та еволюції роду бука (Fagus). Букові праліси Карпат є рідкісними та вразливими екосистемами, вони становлять європейський епіцентр дикої природи, недоторканості та функціональності. Європейська лісова екологія визнала праліси Карпатського біосферного заповідника своїм еталоном. Дослідники, студенти, лісники та природоохоронці з усього світу вражені їхніми унікальними особливостями.

Однак людський тиск на ці незаймані ліси постійно зростає, унікальні дерева вирубуються в дуже агресивних темпах. Тож збереження букових пралісів Карпат як об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО є важливим екологічним завданням для України. Праліси є недоторканими ділянками, котрі існують і розвиваються під впливом природи. Це природні ліси, які не зазнали людського впливу в ході свого розвитку і є джерелом оптимальної лісової екосистеми. Вік дерев на території пралісів становить понад 400 років, а висота цих велетнів сягає 45 метрів. Ліси з бука лісового (Fagus sylvatica L.) поширені на земній кулі виключно в Європі. За цими первинними лісами можливе відтворення порушених екосистем. Вони зберігають цінну екологічну інформацію про історичний розвиток лісової формації, структуру, здатність до саморегуляції, самовідновлення, біологічного захисту, а також географічне поширення. Праліси розвиваються виключно під впливом природи, а тому мають високу життєздатність, стійкість до несприятливих впливів, забезпечують регулювання клімату, очищення води, утримання вуглецю, збереження біорізноманіття. Штучно створені господарські ліси не здатні виконувати всіх цих функцій. Ґрунти, флора, фауна, клімат і життєві процеси букових пралісів не зруйновано, не змінено внаслідок лісокористування, випасу худоби або через інший вплив людини.

На жаль, через інтенсивну й безконтрольну господарську діяльність людини майже по всьому світу такі первозданні ліси знищуються, а відтворити їх неможливо. Праліси та старовірові ліси змогли зберегтися переважно на віддалених від населених пунктів та важкодоступних ділянках, там, де їхня вирубка є нерентабельною чи взагалі фізично неможливою. Однак і це — питання часу.

Букові праліси як спадщина ЮНЕСКО

Зважаючи на величезну континентальну значимість, праліси беруться під особливу охорону, а українські букові праліси Карпат, у межах Закарпаття, як єдиний природний об’єкт України, разом зі словацькими кластерами букових пралісів 28 червня 2007 року в Новій Зеландії було включено до переліку об’єктів Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО, а 25 червня 2011 р. до українсько­словацького об’єкта «Букові праліси Карпат» долучено ділянки давніх букових лісів Німеччини. Створений серійний транснаціональний об’єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО дістав назву «Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини». Загальна площа об’єкта сягає 33 670,1 га, а оточуюче його буферне кільце — ще 62 402,3 га. Важливим є те, що в Україні знаходиться майже сімдесят відсотків цього об’єкта. Майже вся територія Карпатського біосферного заповідника, в тому числі Угольсько­ Широколужанський масив (Тячівський район), є найбільшим осередком букових пралісів у Європі.

Завдяки включенню букових пралісів Карпат до переліку об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з’явився надзвичайний європейський інтерес до вивчення та збереження букових пралісів та поглиблення міжнародної екологічної співпраці. Адже створення умов для збереження унікальних природних цінностей, досягнення гармонії між людиною й природою є єдиним шляхом в умовах існуючої екологічної кризи.

Історія важкого та кропіткого шляху щодо включення номінації «Букові праліси Карпат» до переліку об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО налічує не один рік. Падіння залізної завіси між східною і Західною Європою, яке відбулося наприкінці 80­их років, послугувало відкриттю нових можливостей у вивченні на цих територіях природи, ландшафту, культури та економіки. Збережені в східній Європі пралісові екосистеми, які оберігають надзвичайно цінну інформацію для вчених про розвиток лісу та клімату, охорону природи та біорізноманіття викликали великий інтерес науковців. Першодослідниками букових пралісів Карпат були такі вчені, як Алоїс Златнік, Шефан Кропель, Степан Стойко, Василь Комендар, Василь Парпан, Маріо Броджі й Бригітта Коммармот та інші.

Багаточисленні міжнародні наукові форуми, виступи та активна наукова діяльність українських й іноземних вчених відіграли надзвичайно важливу роль у процесі номінування букових пралісів Карпат до складу об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. І без перебільшення найважливішою постаттю в цій роботі став Федір Дмитрович Гамор, доктор біологічних наук, академік Української екологічної академії наук, безпосередній організатор та багаторічний керівник Карпатського біосферного заповідника. Професор німецького Університету сталого розвитку П’єр Ібіш свого часу сказав про нього: «Якби кожен екорегіон мав свого Гамора, то ми жили б на зовсім іншій планеті».

Міжнародна співпраця

У рамках багаторічної співпраці Карпатського біосферного заповідника зі Швейцарським федеральним інститутом лісових, снігових та ландшафтних досліджень було розроблено і реалізовано велику кількість спільних проектів. Так, у жовтні 2000 року в місті Бірменсдорф (Швейцарія) відбулася міжнародна конференція «Цінності природи на Сході і Заході. Вивчення для безперервного розвитку від Альп до Уралу». Майже 200 науковців, спеціалістів, представників уряду та бізнесу Швейцарії, Австрії, Німеччини, Швеції, Словаччини, України, Росії, Таджикистану, Румунії та інших країн обмінювалися науковою інформацією. Ця подія дала великий поштовх до посилення спільних дій між Сходом та Заходом. Важливими на конференції були виступи Брігітти Коммармот, науковця зі Швейцарського інституту лісових, снігових та ландшафтних досліджень і Василя Чумака, асистента Ужгородського національного університету, під час яких було підбито підсумки співпраці Карпатського біосферного заповідника і Швейцарського федерального інституту із вивчення пралісових екосистем.

У жовтні 2003 року на базі Карпатського біосферного заповідника відбулася міжнародна наукова конференція «Природні ліси в помірній зоні Європи: цінності та використання». Конференція зібрала 250 представників еліти лісознавчої науки Європи з 26 різних країн Західної і східної Європи. Саме ця конференція послугувала початком процесу включення букових пралісів Карпат до переліку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

І вже у 2005 році Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, Національною комісією України у справах ЮНЕСКО, Міністерством охорони довкілля Словаччини та Національним комітетом Словаччини у справах ЮНЕСКО була направлена на розгляд центром Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО українсько­словацька номінація «Букові праліси Карпат». Готували номінацію наукові колективи Карпатського біосферного заповідника (Україна) та Зволенського технічного університету (Словаччина).

І цей день настав…

28 червня 2007 року в місті Крайстчерч (Нова Зеландія) Комітет у справах Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО прийняв рішення про включення українсько­словацької номінації «Букові праліси Карпат» до переліку об’єктів Всесвітньої природної спадщини. До складу українсько­словацької номінації входить 77 971 гектар букових пралісів, з яких 29 278 гектарів становлять заповідне ядро, а 48 692 утворюють буферну зону. З них понад 52 тисячі га (з них 20 980,5 га — заповідне ядро) або майже 70 відсотків номінації належить до Карпатського біосферного заповідника. Частина входить до складу Ужанського національного природного парку, і тільки четверта її складова розташована в межах східної Словаччини. Ця визначна подія стала запорукою поліпшення загального рівня охорони пралісів, збільшення фінансової допомоги, туристичного потоку.

Далі протягом 2007—2009 років відбувалися міжнародні зустрічі делегацій вчених України, Словаччини та Німеччини, присвячені розширенню українсько­словацького об’єкта Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси Карпат», поглибилася українсько­німецька співпраця в сфері наукової та навчальної роботи.

Розширення об’єкта за рахунок інших країн

У 2010 році відбулася робоча експертиза проекту із приєднання німецьких давніх букових лісів до українсько­словацького об’єкта всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси Карпат». Завдяки активній підтримці української сторони, переконливій аргументації професора, директора Карпатського біосферного заповідника Федора Гамора з цього приводу реалізація транснаціонального екологічного проекту згодом мала успіх.

У червні 2011 року в Парижі було ухвалено рішення про розширення українсько­словацького об’єкта «Букові праліси Карпат» за рахунок п’яти нових кластерів із Німеччини. До складу українсько­словацько­німецької номінації «Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини» увійшло 33 670,1 га ядрової зони та 62 402,3 га буферної зони.

А 7 липня 2017 року в Кракові на 41 засіданні Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО було прийнято історичне рішення про розширення українсько­словацько­німецького об’єкта «Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини» за рахунок ще 10 країн Європи, зокрема Іспанії, Австрії, Хорватії, Румунії, Болгарії, Італії тощо. Також відбулася зміна назви об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з «Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини» на «Давні первозданні букові ліси Карпат та інших регіонів Європи». У цьому переліку Україна представлена 9­ма ділянками, які охороняються в національних природних парках «Синевир», «Зачарований край» і «Подільські Товтри» та природних заповідниках «Горгани» і «Розточчя».

Варварське нищення лісів

На сьогодні прогалини, порушення та невідповідність природоохоронного законодавства України вимогам європейського законодавства стосовно охорони пралісів призводять до їх швидкого і варварського знищення навіть у буферній зоні об’єкта міжнародної спадщини ЮНЕСКО.

Згідно зі ст. 7 Протоколу про стале управління лісами до Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат, праліси — це «природні ліси, які не зазнали безпосереднього впливу людської діяльності людини в ході свого розвитку». Про потребу стовідсоткової, повної охорони пралісів зазначено й у міжнародній Рамковій конвенції із захисту і сталого розвитку Карпат, у Всеєвропейській стратегії збереження біологічного і ландшафтного різноманіття. Так, відповідно до Конвенції про охорону Всесвітньої культурної і природної спадщини країни, які володіють такими об’єктами, повинні забезпечувати їхню охорону, збереження та популяризацію культурної та природної спадщини.

Нормативно-правові відносини у сфері охорони пралісів регламентуються ЗУ «Про рослинний світ», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд України», Лісовим кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення. Законодавчі акти Президента та уряду України мають величезне значення для збереження букових пралісів як об’єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Адже лише закріпивши відповідні норми на законодавчому рівні та неуклінно їх виконувавши можна забезпечити сталий розвиток цих територій, здійснити благоустрій прилеглих гірських населених пунктів, забезпечити населення роботою. Однак більшість із цих законодавчих актів не містить необхідних норм щодо захисту української частини об’єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Не виконується й більша частина позицій затвердженого Кабміном «Плану заходів щодо забезпечення сталого розвитку і благоустрою гірських населених пунктів української частини українсько-словацько-німецького природного об’єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини». Серед них такі питання, як ремонт та утримання дорожньої інфраструктури (під’їзних шляхів) до Всесвітньої спадщини, пошук та реалізація альтернативних паливним дровам джерел енергозабезпечення (паливні
насоси, сонячні батареї, електроопалення), берегоукріплення річок та протизсувні заходи, поліпшення питання збирання та видалення побутових відходів на прилеглих до об’єкта територіях, залучення інвестицій та розвиток туристичнорекреа ційної інфраструктури тощо.

Сумна статистика: чи можливий просвіток?

Надзвичайно сумні новини було озвучено 10 лютого 2016 року під час робочої зустрічі науковців, природоохоронної громадськості та представників органів державної виконавчої влади з питань збереження пралісів в Україні, яка відбулася в Орхуському центрі Міністерства екології та природних ресурсів. Виявилося, що лише в Ужанському національному парку протягом останніх 10 років вирубано 121,6 га пралісів. У національному парку «Сколівські Бескиди» — 10 га пралісів, у заказниках Грофа і Брадульський — вирубано за 10 років 10-12 % пралісів, у заповідному урочищі «Тусули» — 20 % пралісів. У 10 карпатських заказниках і заповідних урочищах за останні 10 років винищено близько 1 800 га пралісів. Причиною тому є дозвіл на 11—12 різноманітних видів вирубок у об’єктах природно-заповідного фонду. Гостра дискусія розгорнулася навколо необхідності негайних змін до законодавства, аби відвернути повне знищення пралісів як світової спадщини. Таким чином, пропонувалося внести правки, котрі забороняють рубки лісу в пралісах і вводять адміністративну відповідальність за знищення і пошкодження пралісів.

Як результат активної роботи науковців та громадськості 31 серпня 2017 р. було підписано Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат». У Законі було визначено поняття «природні ліси», «праліси», «квазіпраліси», встановлено правовий режим щодо їх збереження й охорони, заборонено будь-які види рубок, прокладення шляхів, випас худоби, будівництво споруд, проїзд транспортних засобів (виняток — дороги загального користування та служби лісової охорони). За порушення передбачених законодавством вимог щодо охорони пралісів, природних лісів, квазіпралісів цим Законом внесено зміни до Кримінального кодексу України, а саме посилено відповідальність за незаконну вирубку дерев, чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, у заповідниках або на територіях і об’єктах природно-заповідного фонду. Відтепер за незаконну рубку дерев у пралісах передбачено покарання у вигляді штрафу від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів (5 100 — 8 500 грн), або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк.

Однак, нові загрози стародавнім лісам з’явилися цієї осені. Мова про нещодавно підписаний Президентом Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо заборони суцільних рубок на гірських схилах у ялицево-букових лісах Карпатського регіону» від 19 листопада 2019 року. Завуальована зміна формулювань у ньому викликала бурхливу реакцію експертів, бо цілком гарна ідея «оздоровлення» лісів перетворилася на її розширення можливостей їх вирубки. Змінилися визначення «суцільної рубки», що наразі дозволятиме здійснювати «законно» завдяки розтягненню в часі на кілька етапів. З’явилася й суто декларативна норма, яка дозволяє суцільні вирубки у високогірних, селенебезпечних і берегозахисних лісах, якщо вони пошкоджені шкідниками, буреломами й вітровалами. Розширено поняття дозволеної для використання спецтехніки, що загрожує легальному використанню тракторів та іншої важкої техніки. Тож експерти б’ють на сполох. На їх переконання, сама ідея «вирубки заради оздоровлення» є фіктивною, адже природне відновлення лісу є найкращим способом його зберегти, бо це й забезпечує лісу витривалість, резистентність, стійкість до шкідників та хвороб.

Потрібні не лише закон, а й совість

Проте залишаються нереалізованими інші важливі для збереження пралісів питання, зокрема вкрай низька зайнятість на прилеглій до об’єкта території, яка є одним із провокаторів вирубки лісу. Створення екологічного туризму з відповідними робочими місцями для населення вбачається одним зі шляхів її вирішення. Проблема інфраструктури потребує вирішення шляхом прокладання якісних автомагістралей європейського рівня, зведення готелів, кемпінгів, закладів торгівлі та харчування.

Як зберегти праліси для майбутніх поколінь? Це питання має стосуватися кожного. Відповідальність за екологічно безпечне майбутнє покладається на кожного з нас. Закликами до збереження не обійтися — потрібно домагатися переорієнтації економіки, запроваджувати екологічно безпечні методи господарювання, реалізовувати неприпустимість вирубування пралісів та лісів взагалі, розвивати туризм та рекреацію, популяризувати захист природи, впроваджувати у навчальні плани усіх рівнів екологічну освіту. Ми маємо пам’ятати, що праліси неможливо відтворити. Для їхнього збереження потрібні не лише закон, але й совість.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути