Денис МАЛЮСЬКА: «Починаючи з минулої п’ятниці Мін’юст працює по-новому»

Новий міністр юстиції одразу по приходу у відомство оголосив «хрестовий похід» проти корупції взагалі і всередині міністерства зокрема, проти хабарів, рейдерів і так званих «чорних реєстраторів». Ще один виклик — зміна застарілої пенітенціарної системи, яка в дійсності не виправляє засуджених, а калічить їх і спричиняє ще більше злочинів. Про те, як усе це зробити, і що в результаті отримає країна та, зокрема, бізнес, Денис Малюська розповів в ексклюзивному інтерв’ю The Page.

— Нещодавно Прем’єр-міністр заявив про відхід від паперового листування й перехід на цифрове спілкування. Правда, так можна зробити?

— Дійсно, Прем’єр-міністр поставив завдання: з 1 жовтня обмін документами між міністерствами буде здійснюватися в електронній формі. Це — реалістично, бо більшість міністерств уже повністю перейшли на електронний документообіг у себе всередині. Деякі роблять це трохи повільніше.

Наприклад, очолюване мною Міністерство юстиції працює лише наполовину в електронному форматі, тобто паперові документи все ще ходять — у мене в приймальні можете побачити ці стоси, які очікують на підпис сьогодні, але паралельно вони й дублюються в електронній си стемі. Запевняю, ми також протягом кількох найближчих тижнів перейдемо повністю на електронний документообіг всередині міністерства. Перше жовтня — це дедлайн, і ми, я думаю, цілком спокійно зможемо встигнути електронізуватися.

— А що дасть бізнесу ще одна гучна заява стосовно скарг в Антирейдерську комісію? Зараз бізнесмени зможуть подавати їх в електронній формі?

— Цей функціонал уже запущений на сайті igov. Велика частина скарг, які надходили до цього часу в Мін’юст, поверталися у зв’язку з тим, що вони не були належним чином оформлені: хтось не так десь підпис зробив, печатку не туди проставив. Відповідно, це ускладнювало доступ до захисту їхніх прав. І взагалі процедура подачі документів часто була не зовсім зрозумілою, особливо дрібному бізнесу. Електронне подання документів усе це спростить, зменшить кількість помилок, а також забезпечить швидшу й ефективнішу реакцію Міністерства юстиції на звернення бізнесу, який образили, в якого відібрали майно чи корпоративні права.

— Як унеможливити рейдерські атаки?

— Ключовий успіх рейдерської атаки далеко не завжди полягав у рішенні суду. Так, подекуди суди корупційні, так, подекуди ви можете занести хабар для вирішення справи, але це дорого. Зараз існує маса реєстраторів — частіше користуються їх послугами. Кілька натискань кнопки і ви вже не власник. Друга слабка ланка — це охоронні підприємства або навіть правоохоронні органи, які забезпечать силове захоплення обраного об’єкта. Третє — це закриття очей або активні дії співробітників системи Мін’юсту, які не повертають підприємство або забирають його і віддають комусь іншому. Це те, що раніше називали трьома ключовими «інгредієнтами» успіху рейдерської атаки. З цим треба буде боротися. Один з цих «інгредієнтів» у нас в руках. В ідеалі цю функцію — можливість й право Мін’юсту вносити до реєстру зміни — треба взагалі прибрати і передати судам. Ми так і зробимо.

— Як рейдери користуються системою реєстрації?

— Вісімдесят відсотків з цього рейдерського списку (якщо не більше) — це так звані акредитовані суб’єкти, або комунальні чи державні підприємства. Найчастіше це якісь старі занедбані КП, створені через посередницькі організації, про які місцева влада взагалі не знає. До таких підприємств приставляли реєстраторів, які часто проживають на окупованій території і тут взагалі не бували. Їм давалися електронні цифрові ключі з доступом до реєстру — зайшов, змінив. Спробуйте, знайдіть таку людину. Це був ключовий недолік системи. Акредитованих суб’єктів зараз стало істотно менше. Мін’юст потихеньку відбирає у них ці права. Плюс найближчим часом в Раді буде прийнятий законопроект, який повністю виключить їх існування.

— До речі, рейдерство — це проблема досить велика…

— Так, проблема велика. Діаграма її не є рівною весь час, тобто коливається. Іноді спалахи бувають сильнішими, іноді — меншими. Останні місяць-півтора ситуація трохи покращилася. Почали з’являтися онлайн-публікації висновків Комісії з розгляду скарг у сфері реєстрації. Проте ми плануємо змінити ситуацію радикально на краще протягом вже наступних кількох тижнів. Зокрема, ми виносимо на Кабмін постанову, якою передбачатиметься, з одного боку, повна онлайн-публікація усіх висновків комісії. Тобто відтепер не буде так, що для одних підприємців позиція комісії одна, а для інших — інша, а такі випадки траплялися нерідко раніше.

З іншого боку, до цієї комісії ми плануємо завести ряд високооплачуваних кваліфікованих юристів — не співробітників Мін’юсту. Це дозволить нам швидше розглядати скарги, збільшити кількість таких звернень, які ми розглядаємо, а також підійти до цього процесу з більшою глибиною розуміння та з більшою кваліфікацією.

Зараз, на жаль, заробітні плати працівників міністерства вкрай низькі, що створює значні корупційні ризики. Навіть якщо зараз перезавантажити Мін’юст (значною частиною більш ризиковані підрозділи Мін’юсту), оновити персонал, то набрати найкращих людей на ринку ми банально не зможемо, бо їм, звісно, потрібно на щось жити. Зараз підвищувати зарплати — це єдиний вихід, який ми маємо. Це, на мою думку, зробить процес розгляду скарг набагато більш якісним і відповідальнішим.

— Коли Ви йшли до Верховної Ради, то казали, що заробітна плата депутата мала і з цим потрібно щось робити. Як цю проблему вирішити, зокрема для працівників міністерства?

— Я хоч пробув у парламенті лише один день, але встиг допомогти своїм колегам зареєструвати 37 законопроектів, які до цього часу озвучувалися і Президентом Зеленським, і майбутнім прем’єром Олексієм Гончаруком. Ми їх запустили в роботу. Один з них передбачає більшу дискрецію Кабінету Міністрів по встановленню заробітної плати. Це означає, що вже найближчим часом, ймовірно у вересні, ми зможемо оптимізувати витрати, які йдуть на утримання та на адміністрування міністерств, і в межах існуючого фонду оплати праці та існуючих витрат, передбачених у бюджеті, збільшити ті зарплати, які ми отримуємо. Насправді зараз мій оклад близько 17 тисяч гривень, що істотно нижче, ніж зарплата того ж самого народного депутата.

— Тобто зарплата міністра юстиції 17 тисяч гривень?

— Це приблизний оклад. Оклади співробітників ще нижчі. Однак співробітникам я зможу хоча б премії давати — їх розмір може бути більшим за зарплату вдвічі. Тобто найбільша премія керівного співробітника звичайного департаменту буде близько 30 тисяч гривень. Враховуючи, що це співробітники, які мають доступ до усіх найдорожчих активів країни, нерухомості, заводів, фабрик, підприємств — кілька рішень та підписів, і будьяке підприємство може змінити свого власника.

Це дуже ризиковано. Підхід до осіб з департаментів, де потенційно може бути найбільша корупція, має бути трохи іншим. Ми працюємо над цим. Я дуже сподіваюся, що мої колеги зможуть отримувати більшу заробітну плату й ми зможемо впровадити якомога більше автоматизованих процедур, щоб людина просто не втручалася в процеси, які будуть виконуватися в майбутньому в програмному забезпеченні.

— Як Ви збираєтеся жити на 17 тисяч?

— Я був співробітником Міжнародної фінансової корпорації. Очікую надходження свого пенсійного забезпечення. Також були заощадження, що дадуть можливість прожити якийсь час. Плюс я не один працюю в сім’ї. Це — недовге рішення, тому я виступаю за те, щоб збільшити зарплату, бо 17 тисяч — це смішно. Але знову-таки, якщо я не помиляюся, у нас Президент отримує 22 тисячі. Це наші реалії, можливо, ціна публічності, частково — популізму.

Хоча зарплата на державній службі має бути точно нижче, ніж у приватному секторі. Я поясню чому. У приватному секторі ви працюєте на прибуток власника, а не на суспільне благо, заради справедливості, для загального інтересу. Це приносить додатковий бонус у вигляді особистого задоволення якихось моральних установок. Цей бонус може компенсувати трохи меншу зарплату, він дає крила. Такий підхід у західних країнах: зарплата в публічному секторі нижча, ніж у приватному. Правда, ця різниця невелика.

— А Вам не здається, що це було зроблено спеціально? Тобто зарплату не підвищували якраз для того, щоб працювала корупційна система, що надає можливість заробити набагато більше.

— Це істотно спрощує маніпуляцію людьми. Я сумніваюся, що це було зроблено навмисно. Думаю, оклади не підвищувалися через те, що так людьми було легше маніпулювати. Не хочу, щоб складалася думка, що в Мін’юсті тотальна корупція чи немає людей, які живуть на ці гроші. До речі, як я вже говорив, персоналу можна додати премію і збільшити зарплату більше ніж удвічі. Але це все одно набагато нижче, ніж того вимагає кваліфікація цих людей. Багато хто працює якраз через моральні бонуси. Є люди, яким важко перейти в приватний сектор.

— Чи можливо змінити цю систему? Як побороти корупцію?

— Можливо. Завдання вкрай складне, але цілком реалістичне. Ми вже працюємо над змінами в законодавстві. В тому пакеті законопроектів, про які я згадував, є такий, що латає ключові дірки, які використовують рейдери. Починаючи із цього тижня, ми змінюємо акти Кабінету Міністрів, що допоможуть налагодити правильні процеси.

Плюс люди. Я вже оголосив складу міністерства про те, що зміни будуть включно з кадровими. Вони торкнуться переважно тих підрозділів, які займаються виконавчим провадженням і пов’язані з реєстрацією нерухомості та корпоративних прав. Це найбільш ризиковані підрозділи, і, будемо відвертими, їх репутація вже багато років як втрачена. Це потрібно виправляти якомога швидше.

— Що краще — різки чи пряники?

— Тільки їх поєднання. Ми можемо «закрутити гайки» і вичавити з міністерства усіх людей із сумнівною репутацією, але кого ж ми наберемо на такі заробітні плати? Тож потрібно і те, й інше. Ще краще — повністю перейти на софт. Але історія з Міністерством юстиції показала, що і цей випадок не є ідеальним, софт пишуть також люди. У мене особисто немає стовідсоткової впевненості в тому, що програмне забезпечення щодо функціонування державних реєстрів є надійним, що там немає дірок і його не використовують для зловживань. Ймовірно, що все це є, і нам доведеться над цим працювати вже найближчим часом.

— Цікава тема, бо новий уряд — за діджиталізацію, а це також дає можливості людям, які на таких речах знаються. Чи можна хакнути, рейдернути країну?

— Рейдернути країну вкрай складно, оскільки є різне програмне забезпечення. Воно може бути цілком надійним. На жаль, як засвідчила практика й аналіз роботи уряду останніх років, ключові реєстри цим вимогам не відповідають. У Мін’юсті ще більш-менш: тут є що правити, але хоча б зовнішні ознаки цивілізованого підходу до програмного забезпечення витримані. Гірше з Державною архітектурно-будівельною інспекцією, в якої реєстри взагалі перебувають десь у приватній компанії і незрозуміло, хто, як і який має до них доступ.

Насправді ситуація небезпечна, вона трохи дискредитує діджиталізацію, бо завжди можна сказати: у вас електронні реєстри, але де їх надійність? Але це проблема не самого процесу, а людей, які адмініструють і пишуть ці реєстри. Наприклад, у нас зараз немає жодних намірів переписувати систему Pro Zorro. Щодо реєстрів, які написані по-іншому та іншими людьми, ми точно будемо проводити їх аудит і вивчати надійність.

— Що Ви плануєте зробити в Мін’юсті? Які основні пріоритети?

— Планів багато. Міністерство юстиції — величезний державний апарат. Це десятки тисяч людей, структурні підрозділи в кожному районному центрі України. Тут величезний обсяг роботи. Найскладнішою буде реформа так званої пенітенціарної системи. Мова про тюрми, СІЗО, про виконання кримінальних покарань. У цій системі реформи навіть ніколи не розпочиналися ще з часів розвалу Радянського Союзу. Система, яка має бути спрямована на те, щоб перевиховати злочинців, насправді їх тільки калічить. Ті, хто виходять, знову вчиняють злочини. Від цього страждає все суспільство.

Для будь-яких правоохоронних органів існує аксіома: злочинця ймовірніше за все шукати серед тих, хто вийшов з в’язниці. У чому сенс цієї системи — абсолютно незрозуміло. А на її утримання витрачається понад 6 мільярдів гривень щороку, у місцях позбавлення волі перебувають близько 55 тисяч наших співгромадян. Це ті люди, які вийдуть на волю і будуть далі скоювати злочини. Серед цих 55 тисяч близько 16 тисяч навіть не мають вироків, вони у СІЗО чекають розгляду своїх справ. Це величезні цифри, аналогів яким немає, особливо в Європі.

Ми плануємо перефокусуватися. Оскільки сучасна система місць позбавлення волі не працює, будемо робити більший акцент на інших різновидах покарань. Нехай ті люди працюють, носять електронні браслети. Нехай з ними працює спеціально навчений персонал, який буде їх адаптувати до вимог середовища, прибирати їхню агресією. Це робота психологів і вона в десятки разів дешевша. Це — величезна структурна реформа, яка займе багато років. Напевно, вона найскладніша.

Решта проблем, які є в сфері відповідальності Міністерства юстиції, — рукотворні. Їх можна легко прибрати за півроку, максимум за рік. Це не Міністерство освіти чи Міністерство інфраструктури, де потрібно працювати над психологією, будувати мости та дороги. В Мін’юсті проблем дуже багато, але всі вони пов’язані з користю, іноді з корупцією або просто з неправильним адмініструванням. Усе можна підправити досить швидко, змінивши поведінку людей.

— Чи можна змінити судову систему? Бо здається, вона навіть і після попередньої реформи гірша за ту ж корупцію, яку ми всі обговорюємо роками.

— Можна, тільки навряд чи з тими підходами, що озвучуються з кожним перезавантаженням влади: давайте замінимо всіх суддів, наберемо нових людей. Ці нові люди мають той самий культурний і кваліфікаційний бекграунд, як і ті, що вже працюють. Ну заміните ви, умовно, корупційних суддів на корупційних адвокатів. Що від того зміниться? Безперечно, є й чесні судді, і чесні адвокати — їх багато. На моє переконання, більшість суддів і представників інших юридичних професій готові працювати за встановленими правилами.

Встановіть правила: верхівка не бере хабарів, не треба передавати грошей, не треба спускати адміністративно якісь замовні справи на суддів. Це вже прибере значну частину корупційної складової та несправедливість. Водночас потрібно потроху «закручувати гайки». Бо цей перший елемент — «неспускання» замовлень на суди — вже був в історії України за часів Помаранчевої революції, коли прийшов Ющенко і команда. Країна різко лібералізувалася. Тоді, за розповідями тих, хто спостерігав за цими процесами, у багатьох суддів розв’язалися руки. Вони почали виносити які завгодно рішення — це був золотий вік для них.

Але це правильний підхід. Перший крок — лібералізувати, перестати жорстко адмініструвати, перестати вимагати та давати хабарі. Влада це може й ми це робимо. З іншого боку — вимагати справедливих рішень. Якщо навіть за таких райських умов і гарних зарплат, а судді зараз заробляють гарно, суддя продовжує виносити незаконні і несправедливі рішення, потрібно реагувати на це якомога жорсткіше.

Це традиційний підхід, але його недостатньо. Потрібні процедури, які б робили незаконні судові рішення вкрай складними. Це — можливо. Треба прописувати й контролювати якість судових рішень, запроваджувати альтернативу. Наприклад, ми зараз плануємо істотно збільшити кількість приватних виконавців, які працюють в Україні. У нас є Державна виконавча служба — десь 4,5 тисячі людей, які виконують судові рішення. І десь до 200 людей, які є приватними виконавцями. Вони працюють набагато ефективніше, ніж державні. Ми це співвідношення хочемо змінити, щоб приватних виконавців стало більше, щоб виконувалося більше судових рішень.

Те саме стосується і державних судів. У нас переважно лише на папері є можливість використовувати альтернативні способи врегулювання спорів. Наприклад, третейське судочинство. Бо і компетенція обмежена законом, і системи немає, і відповідальності третейських суддів немає. Але тільки ми впровадимо ефективну систему альтернативного судочинства, для бізнесу з’явиться альтернатива. Конкуренція виправляє всі недоліки в бізнес-середовищі. Можливо, вона запрацює в Україні теж ефективніше.

— А чи буде покарано найбільш одіозних суддів?

— Це точно не моя сфера відповідальності. Мін’юст це питання не контролює. У нас вже багато років, як забезпечена незалежність судової системи. Є спеціальні органи, які адмініструють притягнення до відповідальності суддів. Усе, що може в цьому плані Мін’юст, — це, з одного боку, забезпечити інфраструктуру для винесення і виконання рішень. І це ми зробимо точно. З іншого боку, у нас є певні важелі розглядати в адміністративному порядку окремі категорії спорів, що до суду ще не дійшли. Розглянути спір і врегулювати його — набагато швидше. Складна історія, але, думаю, ми дуже скоро продемонструємо суспільству, що цей процес може бути ефективним, швидким і прозорим. Це — моя головна мета на цій посаді.

— Якщо говорити про судову реформу, що дійсно можна в цьому плані зробити? Може, краще віддати все в зовнішні суди, наприклад, у лондонські або стокгольмські.

— Лондонський суд — це надзвичайно дорого. Цим варіантом і так можуть скористатися ті, в кого є гроші. Ви укладаєте контракт або робите іншу прив’язку до британської юрисдикції й користуєтеся послугами Високого суду Лондона. А повністю передати юрисдикцію нереально. Ви банально не зможете захистити свої права в суді, це буде не по кишені навіть дрібному і середньому бізнесу. Існує опція, ми її спробуємо реалізувати, — це, знову ж таки, привести сюди третейських арбітрів, іноземних суддів і спробувати створити тут арбітраж, який мав би прекрасну репутацію, був би надійним, працював би нарівні зі Стокгольмом і Лондоном.

— Варіант із британськими судами Вам не подобається?

— Ні. Хочемо натомість створити окремий третейський суд. Наприклад, зараз Україна судиться в Стокгольмі. Там є авторитетний міжнародний суд. Все це можна буде зробити тут. Щоб з’явилася довіра, нам доведеться взяти іноземних суддів з хорошою репутацією. Це — гідна альтернатива. І один з можливих варіантів поліпшити інвестиційний клімат для великого бізнесу, в якого є негативний досвід, у якого забирали активи. Ми цим точно займемося.

Зараз же перше завдання — прибрати існуюче свавілля, корупційну складову, якою пронизана вся судова система. Потім будувати нову інфраструктуру, маючи хоч якусь базову стабільність. Тому що зараз запрошувати іноземців, створювати арбітражні суди, коли можна відібрати все без суду, — в цьому немає сенсу. Зараз наше завдання — закрити ключові діри в цій проблемі, а потім уже перейти до більш довгострокових питань. —

А що Кабмін робитиме щодо ринку землі? Ви ж цим питанням займалися?

— Займався певний час. Зараз щиро сподіваюся, що лідерство в цьому процесі перейде до нового об’єднаного Міністерства економіки, яке вже включає аграрний блок. Передумова запровадження ринку землі, яку ми одразу анонсували, — це зупинка рейдерства. За існуючих умов, якщо передати землю селянам, цю землю в них із великою ймовірністю спробують відібрати. У селян вкрай мало досвіду, розуміння, навичок і грошей, щоб захистити себе від кваліфікованих і досвідчених рейдерів. Тому імплементація всіх змін, про які я говорив раніше, є важливою передумовою запровадження ринку землі. Якщо земля стане товаром, цей товар має бути в надійних руках, щоб його не можна було б вкрасти.

— Після призначення міністром Ви написали у Facebook, що будете змінювати ситуацію з «винагородами нагору», тобто плануєте зупинити хабарництво, а ще боротися з «чорними нотаріусами». Які плани щодо цих двох напрямів, якщо не секрет?

— Планів багато. Насправді, пост у Facebook — це був меседж. Як я вже згадував, суб’єктів, які адмініструються чи регулюються Міністерством юстиції, їх вкрай багато. Це десятки тисяч, може, сотні тисяч людей. Відповідно, з усіма ними поговорити напряму, як з вами, нереально. Я хотів донести те, що, починаючи з минулої п’ятниці, Мін’юст працює по-новому. І всі люди, хто тим чи іншим чином підпорядковані або координуються Мін’юстом, теж мають жити за новими правилами. І якщо хтось цього не зробить, він про це пошкодує. Цей меседж дійшов. Я точно знаю, що його отримали практично всі, кого це торкалося.

Сам же буду дуже жорстко реагувати на будь-які порушення законодавства. Насправді, все, що необхідно для того, або в Україні не було згаданих «чорних нотаріусів» чи щоб кошти не передавали нагору, більшменш зрозуміло. І я не винайду тут колеса. Що відрізняє нас від інших — ми дійсно зробимо те, про що говоримо. Я не закликаю вірити мені на слово, я політик, сюди потрапив з парламенту, пройшов по партійному списку. Не треба мені довіряти, дивіться за моїми діями та за наслідками, запитуйте ринок, чи змінилося щось, чи ні? Я не маю жодного наміру залишатися на посаді, якщо не буду ефективним, якщо мої дії не призведуть до позитиву. І тут я вкрай серйозний. Дуже сподіваюсь завоювати довіру тих, з ким я працюю.

— Скільки часу Ви собі даєте на те, щоб побачити перші результати своєї роботи? Яку країну новий уряд і ви, як міністр та батько чотирьох дітей, хочете залишити майбутньому поколінню?

— Думаю, перші результати будуть помітні за місяць. Умовно 1 жовтня я вже буду готовий обговорити, показати, продемонструвати, що відбулося. Ще яскравіші результати будуть за рік. І рік буде ключовим періодом, по якому влада, парламент та й сам я вирішу, чи варто продовжувати мою діяльність, чи ні? Перед урядом нині стоїть завдання забезпечити надзвичайно істотне економічне зростання. Прем’єр озвучував цю цифру — 7% на рік, наша мета на перший рік — 5%.

Усі опитування бізнесу показують, що їм заважає і стримує від інвестування відсутність верховенства права. Вони не почуваються захищеними в Україні. І значна частина захищеності, як це не дивно, може бути забезпечена в цих стінах. Судова система, безперечно, відіграє надзвичайно важливу роль. Але 50% у сфері забезпечення прав бізнесу на нормальне функціонування, на захист прав власності — не судова система, а якраз те, чим опікується Міністерство юстиції. Це головна мета і найбільший шанс для країни, влади і для мене особисто, який може трапитись у житті.

— Чи зможе Україна стати другим Сінгапуром — показати велике економічне зростання, стати більш зручною для бізнесу та людей?

— Ми точно станемо більш зручними для бізнесу. При тому я хотів би, щоб Україна стала Сінгапуром. Але навіть те зростання, яке ми озвучили, в 7%, лише означає, що ми за 7–9 років доженемо Польщу. Не треба очікувати, що реформи одразу зроблять нашу країну Сінгапуром за рік чи два. Ми сидимо в настільки глибокій ямі, настільки серйозно відстаємо від сусідів, що нам потрібно робити титанічні зусилля, найрадикальніші реформи, різати по живому, аби хоча б наздогнати їх. Щоб стати Сінгапуром, це потрібно робити десятиліттями. Можливо, я помиляюся, можливо, станеться якась світова криза, що якимось чином забезпечить нам ідеальні умови й конкурентні переваги. Але поки що все виглядає так, що нам доведеться надзвичайно важко попрацювати, щоб вибратися з цієї ситуації.

—Новий уряд все ж таки обирає ЄС і НАТО?

— Звичайно, тут жодних сумнівів немає. Все однозначно й зрозуміло. Питання НАТО — не моя сфера. Простіше по ЄС. В уряді є віце-прем’єр з євроінтеграції. У кожного міністра буде свій заступник з євроінтеграції. Всюди в наших планах фігурує євроінтеграція. І це — не лише питання якоїсь європейської культури, це питання дійсно якісних правил.

У нас немає традицій написання гарних законів. Це величезні кошти — утримувати апарат, який буде розробляти інноваційне законодавство. По суті, за нас це робить ЄС. Вони дають готові рецепти регулювання. Наша гармонізація із законодавством ЄС означає, що ми практично безкоштовно отримуємо ідеальні, надзвичайно якісні правила регулювання тієї ж бізнес-діяльності. Це робить наше середовище знайомим для європейського бізнесу. Й економічно вигідно. І ми, безумовно, будемо рухатися в цьому напрямі.

— Чи є якісь новини із судів, де ми судимося з Росією? Новини стосовно рейсу МН-17, Цемаха ж передали РФ…

— Справу рейсу МН-17 прокоментувати не можу. Але Мін’юст залучений до багатьох судових процесів, де фігурує Росія. Наприклад, уже наступного тижня відбудеться засідання Європейського суду з прав людини за заявою України проти Росії щодо Криму. Це буде надзвичайно цікава подія, цікавий старт, і ви почуєте від нас багато новин щодо цієї справи. І це далеко не єдиний судовий процес.

Спілкувалася
Яна ПАНЮШКІНА,
редактор The Page — Style

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути