В Україні
Державна стратегія управління лісами: чому вона важлива і що з нею не так?
Андрій ПЛИГА, керівник напряму «Ліси» WWF-Україна
Схвалена Кабінетом Міністрів України Державна стратегія управління лісами до 2035 року (далі — Стратегія) стала визначною подією для всієї лісової галузі, і на це щонайменше є дві причини: вперше з 2016 року в Україні з’явився стратегічний документ, що визначає напрями і пріоритети лісової галузі; схвалена стратегія — це перший в Україні стратегічний документ лісової галузі, в якому питання довкілля та біорізноманіття рівноправно враховано разом із лісогосподарською складовою. У всіх попередніх програмних документах аспекти біорізноманіття згадувалися лише побіжно, без конкретизації.
Охорона пралісів, квазіпралісів та природних лісів
Стратегія була розроблена Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України за участі WWF-Україна в 2020 році, але ухвалена тільки в грудні 2021-го після тривалого громадського обговорення та стратегічної екологічної оцінки. Переважна більшість пропозицій WWF-Україна до природоохоронного блоку Стратегії була врахована й стала його основою.
У Стратегії, зокрема, задекларовано охорону пралісів. Це ліси, які формувалися без значного впливу людини й стали еталонами добре збережених лісових екосистем та осередками біорізноманіття. Стратегія визначає збереження пралісів, як один із пріоритетів і декларує надання всім ідентифікованим пралісам, квазіпралісам та природним лісам найвищий режим охорони. До того ж, закладено потребу моніторингу цих лісів.
Попередньо в Україні було ідентифіковано 97 тисяч гектарів пралісів, квазіпралісів та природних лісів. Дві третини з них уже мають високий охоронний статус, з них половина набула офіційного статусу пралісів зусиллями WWF-Україна, а понад 11 тисяч гектарів в результаті стали пралісовими пам’ятками природи. Збереження цінних лісів через механізм виділення особливих цінностей для збереження (ОЦЗ) та репрезентативних ділянок.
Обидва концепти увійшли в стратегію на основі кращих практик FSC сертифікації. Особливо цінними для збереження територіями (ОЦЗТ) є ділянки лісів, які виділяються для охорони рідкісних видів або їх угруповань, важливих для громад лісів, а також лісів, що виконують захисні функції чи містять історико-культурні цінності. У таких лісах дозволяються лише заходи, які сприяють збереженню цих цінностей. Залежно від цінностей, тут можуть бути забороненими суцільні рубки, обмежене полювання, збір рослин та рекреація тощо. Репрезентативними ж називають добре збережені ділянки типових для місцевості лісів, відповідно в них обмежується господарська діяльність для підтримання ділянок у природному стані. Введення понятть ОЦЗ та репрезентативних ділянок у стратегію піднімає їх на законодавчий рівень, і таким чином надає можливість зробити їх дієвішим інструментом для збереження біорізноманіття.
Закріплення поняття «Смарагдової мережі»
Попри те, що проект закону про території «Смарагдової мережі» поки на стадії розгляду. Зазначу, що Стратегія стала першим нормативним лісовим документом, де на рівні постанови Кабінету Міністрів України закріплено поняття мережі, як інструменту збереження біорізноманіття.
Читайте також: Реформування лісової галузі не призведе до приватизації лісів, – Голова Держлісагентства Болоховець
Невтручання в природні процеси в об’єктах природнозаповідного фонду (ПЗФ) визнано одним із варіантів їхнього управління. Однією з проблем лісів природно-заповідного фонду дотепер залишаються недоцільні санітарні рубки. Вони дозволені законодавством, але їхнє призначення часто позбавлене природоохоронної та навіть економічної логіки, бо є наслідком переконання, що проведення санітарно-оздоровчих заходів для «оздоровлення» деревостанів є обов’язковим.
Відтепер на найвищому законодавчому рівні закріплена можливість невтручання в ліси ПЗФ, як один із варіантів управління ними, що має розглядатися при ухваленні рішень. Додатково передбачене Стратегією оновлення охоронних положень об’єктів заповідного фонду забезпечить ефективніше управління територіями та охорону рідкісних видів або оселищ.
Зміна підходів до ведення рубок у лісах
Стратегія на найвищому рівні декларує потребу переходу від суцільних рубок до вибіркових і втілення принципів наближеного до природи лісівництва, зокрема, переформування похідних насаджень та монокультур. Окрема увага приділена збереженню сталості лісового покриву в захисних та рекреаційно-оздоровчих лісах, які, подекуди, потерпають від надмірних суцільних рубок, а також потребі уникнення подальшої ерозії ґрунту.
Читайте також: Нові правила лісовпорядкування
Отже, стратегічно закладена основа для змін усталених і почасти застарілих практик лісозаготівель. Окремо зазначена необхідність залишення для біорізноманіття сухостійної та мертвої деревини різних розмірів та стадій розкладу.
Застосування ландшафтного підходу
Навіть великі лісові масиви можуть бути бідними на тваринний і рослинний світ, якщо складаються з одновидових та одновікових плантацій дерев. Тому Стратегія передбачає, що збереження біорізноманіття на екосистемному рівні має відбуватися шляхом підтримки та відновлення мозаїки видового та вікового різноманіття лісів відповідно до місцевих природних умов, зокрема забезпечуючи підтримку і збереження окремих, незначних за площею оселищ і типів лісу, як-от рідколісся на пісках, заболочених ділянок і заплавних лісів, лісів пасовищного типу тощо. Крім того, передбачається проведення моніторингу біорізноманіття в лісах, за розробленою в майбутньому методикою.
Підкреслена кліматична роль лісів
Стратегія декларує, що управління лісами має враховувати функцію накопичення вуглецю, й зазначає необхідність впровадження компенсаційних механізмів, які стимулювали б лісові господарства й галузь загалом накопичувати вуглець у лісах, та отримувати від цього додаткову вигоду. До того ж, закріплена роль самосійних лісів як резерву для розширення площ лісового фонду.
Окремо варто зазначити, що, окрім важливої природоохоронної компоненти, Стратегія передбачає не менш важливі управлінські зміни, зокрема: розділення управлінських функцій Державного агентства лісових ресурсів України для уникнення конфлікту інтересів. Однією з ключових проблем, яка стоїть на заваді вирішення численних викликів у лісовому господарстві, є наявний конфлікт інтересів всередині Державного агентства лісових ресурсів України, яке само або через контрольовані ним підприємства поєднує одразу регуляторну, управлінську, та контролюючу функції.
У Стратегії прописане розділення регуляторної функції – реалізації державної політики у сфері лісового господарства та управлінської – власне, господарської діяльності, шляхом створення нового суб’єкта господарювання, уповноваженого здійснювати управління лісовими господарствами. Важливо, що прописано недопущення приватизації та концесії державних лісів.
Прозорість і залученість громадськості
Прозорість – один із принципів хорошого управління, прописаний у Стратегії, зокрема, в розрізі забезпечення прозорого ринку деревини та вільного доступу до інформації про ліси. Вперше задекларована потреба запровадження механізму залучення громад до управління цінними для них лісами. Важливо, що відкритість для громадськості та прозорість рішень визначені пріоритетними завданнями в галузі.
Водночас по ряду моментів Стратегії бракує чіткості, що може стояти на заваді її реалізації в повному обсязі. Мова, зокрема, про брак прописаних інструментів реалізації Стратегії, насамперед фінансових.
Звісно, що втілення задекларованих цілей потребує значних коштів, особливо для запровадження нових технологій і підходів, розробки пакету нормативних актів, оновлення наявної документації та багато іншого.
Загальне формулювання в тексті Стратегії, що фінансування «здійснюватиметься за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету, місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством», ставить під сумнів наявність коштів для втілення бажаних змін, з огляду на хронічне недофінансування лісової галузі з боку державного бюджету.
А ще — брак чітких індикаторів, за якими можна було би відстежувати успішність виконання Стратегії. Індикатори важливі для розуміння, наскільки ефективно відбуваються зміни. Замість індикаторів у Стратегії є блок з очікуваними результатами, які, втім, написані надто загально та поверхнево, так що фактично немає можливості об’єктивно відстежувати успішність. Наприклад, такі формулювання, як «зменшення сумарної площі суцільних рубок», але на скільки – на один відсоток чи на 50%, і в порівнянні з якими даними? «Забезпечення екологічної стійкості» – що саме мається на увазі під нею і як вона має вимірюватися?
Ідеться також про «збільшення площі насаджень зі складною вертикальною та горизонтальною структурою» – на скільки відсотків? Нечіткі формулювання лишають широкий простір для вільночитання і прозвітованих успіхів, коли насправді ситуація залишатиметься незмінною, або навіть гіршатиме.
Замало конкретики навколо створення нового суб’єкту господарювання, який має здійснювати управління державними установами лісового господарства, та їхньої реорганізації. Розділення функцій Лісагентства зі створенням нової установи є однією з найбільших змін, і вона потребує більшої деталізації, з огляду на брак розуміння з боку багатьох працівників лісової галузі, яких зміни торкнуться першочергово.
Недостатня увага на реформуванні лісової охорони. Останньої зараз як відокремленого підрозділу немає, її повноваження формально виконують посадові особи лісової галузі від майстра лісу до керівника Лісагентства. Попри зазначення потреби реформи лісової охорони, у Стратегії не зазначені конкретні кроки щодо розділення цих повноважень.
Що далі?
Окремо варто зазначити, що створення проекту документу подібного масштабу в ідеалі потребує значно більше часу для вироблення узагальненого бачення з аналізом і рефлексією над коментарями більшості зацікавлених сторін, ніж кілька місяців, витрачених для підготовки основи Стратегії в другій половині 2020 року. Це має бути враховано при подальших спробах підготовки подібних документів.
Наразі важливим є напрацювання якісної дорожньої карти для виконання стратегії, яка включатиме всі кроки та показники, потрібні для її ефективного виконання. Наступним кроком має стати розроблення пакету нормативних документів, необхідних для втілення задекларованих змін. WWF-Україна зі свого боку долучатиметься до напрацювання дорожньої карти, пакету нормативних документів, а також розроблення і втілення природоохоронних концептів, що були закладені нами в текст стратегії.
Джерело: Юридичний вісник України
