Connect with us

В Україні

Газова справа пішла на друге коло Суди вирішують долю урядової постанови, яка давно вже втратила чинність

Дата публікації:

Двадцять п’ятого червня Верховний Суд таки скасував рішення Окружного адміністративного суду Києва від 4.03.2019 р., якою була визнана протиправною та нечинною постанова Кабінету Міністрів України № 315 від 27.04.2016 р., а разом з ним і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 8.07.2019 р., якою це рішення було залишено без змін. Нагадаємо, що внаслідок прийняття зазначеної урядової постанови свого часу зросли ціни на газ для побутових споживачів, а неабиякий інтерес публіки до цієї адміністративної справи пояснювався тим, що автором позовної заяви була Юлія Тимошенко. Тож не дивно, що переможні для неї рішення судів попередніх інстанцій були широко висвітлені в засобах масової інформації, а от повідомлення про поразку позивачка тиражувати не стала, тому й ухвалення вердикту Касаційного адміністративного суду лишилося майже непоміченим.

Адміністративна справа з політичним забарвленням

Історія даної справи становить яскравий приклад ситуації, коли сам процес набагато цікавіший і важливіший за результат. Так, якби даний позов благополучно пройшов через усі три інстанції, від цього нікому б не стало ні холодно, ні тепло. Бувають судові рішення, про які кажуть, що їх виконання неможливе, а в цьому випадку про рішення ОАС Києва можна сказати, що там нема чого виконувати: говорячи мовою юристів, воно не тягне жодних правових наслідків.

Маючи великий досвід роботи в газовій сфері, позивачка не могла цього не розуміти, але для неї, як політика, виграшним став би будь-який результат: якби позов не було задоволено, вона б сказала, що погані суди «зарубали» хороше починання, а якби, навпаки, задовольнили, винуватим би лишився поганий уряд, який не хоче виконувати хороше рішення. В обох випадках висновок мав бути один: «Голосуйте за мене!». Цікава деталь: позов розглядався з червня 2016 року, але рішення ОАС і ААС були ухвалені в акурат перед виборами: одне — президентськими, друге — парламентськими. Таким чином дії позивачки були цілком продуманими й логічними, чого не можна сказати про дії суддів, які задовольняли цей смішний позов, а також про дії працівників Міністерства юстиції, які представляючи в суді сторону відповідача, організували настільки кволий захист, що складається враження ніби вони навмисне підігрували позивачці.

Два режими регулювання цін

Перш за все треба нагадати, що уявляла собою оскаржувана постанова № 315 від 27.04.2016 р. Вона не була самостійним нормативним-правовим актом й лише вносила низку змін до іншої урядової постанови — № 758 від 1.10.2015 р., якою затверджувалося Положення про покладення спеціальних обов’язків на суб’єктів ринку природного газу. Найважливішою зміною були, звичайно, цифрові показники граничних роздрібних цін, за якими належало продавати газ побутовим споживачам. Так, відповідно до первісної редакції, в період з жовтня 2015-го по квітень 2016-го років цей вид палива мав коштувати 3,6 грн за 1 кубометр. А от уже в новій редакції було написано, що з травня 2016-го по березень 2017-го він має продаватися вже по 6,879 грн за той же кубічний метр. От саме ці корективи, внесені постановою КМУ № 315, й оскаржувала позивачка, намагаючись при цьому сформувати в широких колах населення думку про те, що в разі її скасування газ для населення має істотно подешевшати. Багато хто в це повірив, але насправді все було зовсім не так.

До 2016 року природний газ належав до тої категорії товару, на який встановлювалися регульовані державою ціни, які мали бути, з одного боку, економічно обґрунтування для виробника-продавця, а з іншого, доступними для споживача-покупця. Для цього на роль регулятора був призначений спеціально на те уповноважений орган в особі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), а сам процес регулювання цін мав бути безперервним. Так, наприклад, ухвалюється постанова, яка встановлює, яким категоріям споживачів, за якою ціною належить продавати газ. Через деякий час, коли через інфляцію чи ще якісь поважні причини, виникає потреба підвищити їх, ухвалюється нова постанова, яка встановлює інші ціни, а в останньому пункті обов’язково зазначається, що припиняється дія попередньої постанови регулятора. Тож якщо раптом вийде так, що нова постанова буде скасована в судовому порядку, то буде скасовано і її останній пункт, а відтак, автоматично відновлюється дія попередньої постанови з її нижчими цінами.

Важливий момент: судовий розгляд може тривати кілька років, а регулятор може приймати акти зазначеної категорії по декілька разів на рік, тож може вийти так, що коли судове рішення про скасування оскаржуваної постанови набере законної сили, ця сама постанова вже давно буде скасована самим регуляторним органом. Але це не біда — в такому разі може бути проведений перерахунок коштів, зайво сплачених протягом спірного періоду, які потім будуть або компенсовані живими грошима, або розкидані на майбутній період.

Отже, якщо дивитися на речі з точки зору щойно викладеного, може скластися враження, ніби позов до КМУ має рацію і зможе принести яку-небудь користь простому люду. Але у 2015 році сталася важлива подія: Верховна Рада України прийняла Закон під назвою «Про ринок природного газу», відповідно до якого цей продукт випадав з категорії товарів, на які встановлюються регульовані державою ціни Відтепер постачання природного газу мало здійснюватися за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, щоправда за винятком деяких випадків. Так, згаданим вище законом Кабміну надавалося право покладати на суб’єктів ринку природного газу спеціальні обов’язки, які полягали в тому, щоби продавати газ певним категоріям споживачів за встановленим урядом пільговими цінами.

На практиці це виглядало так, що належна державі корпорація «Укргазвидобування» мала продавати за певною ціною видобутий нею газ Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України», та, в свою чергу, за певною ціною мала продавати його газопостачальним підприємствам, відомим народу під назвою газзбутів, а ті вже продавали газ побутовим споживачам, але за цінами, які не повинні були перевищувати встановлені урядом граничні роздрібні.

Таким чином ціна, як і раніше, начебто, лишалася регульованою, але для цього було запроваджено зовсім інший механізм, аніж той, що був до цього передбачений Законом «Про ціни та ціноутворення». Перша з цих відмінностей була в тому, що раніше встановлені НКЕРКП ціни мали бути економічно обгрунтованими. Тепер же Кабмін отримав право встановлювати на них такі ціни, які йому заманеться, але при цьому державні й приватні підприємства, які виконували покладені на них спеціальні обов’язки, мали право отримати від уряду компенсацію здійснених ними економічно обгрунтованих витрат. Відчуваєте різницю? Якщо раніше споживачі мали можливість судитися з регулятором з приводу того, були чи не були встановлені ним ціни економічно обгрунтованими, то тепер лише суб’єкти ринку природного газу могли судитися з урядом за суму компенсації.

Друга, дуже важлива, відмінність була в тому, що такий обов’язок покладався на вказаних суб’єктів тимчасово, причому в урядовій постанові мав бути вказаний конкретний строк їх дії. Пам’ятаєте — на початку нашої розповіді було зазначено, що ціна 3,6 грн за кубометр була чинною з жовтня 2015-го по квітень 2016-го, а ціна 6,879 грн — з травня 2016- го по березень 2017 р.

Ну й хто б від цього виграв?

А тепер погляньмо на різницю між тим, які наслідки тягло б за собою скасування в судовому порядку постанови НКРЕКП про встановлення цін на газ і наслідками, які б наслали після скасування постанови КМУ про покладання спеціальних обов’язків на суб’єктів ринку природного газу. В першому випадку автоматично відновлювалися би попередні, тобто нижчі ціни на газ, а в другому з Укргазвидобування, Нафтогазу і газзбутів знімалися би будь-які обов’язки, внаслідок чого вони отримували би повне право продавати газ населенню за якою їм захочеться ціною.

Таким чином, якби суди були моторнішими й задовольнили позов Юлії Тимошенко ще в період дії оскаржуваної постанови КМУ, це призвело б не до зниження цін на газ для побутових споживачів, а до підвищення її до рівня ринкової. А задоволення його вже після того, як урядова постанова втратить чинність, не тягло за собою, як уже було сказано, жодних правових наслідків.

Як бачите, розібратися в цих премудростях не так то вже й складно, але позивачка справу ініціювала, а троє суддів ОАС, на чолі з Євгеном Абловим, замість того, щоб відразу відмовити в задоволенні її позовних вимог, з якоїсь невідомої нам причини вирішили три роки поблукати в трьох соснах. Врештірешт позов було задоволено й головним серед багатьох інших аргументів на користь ухвалення саме такого рішення був той факт, що в ході прийняття спірної постанови Кабміном не було дотримано процедури, передбаченої Законом «Про ціни та ціноутворення».

Як не дивно, але представники відповідача, рекрутовані з лав департаменту з питань судової роботи Міністерства юстиції, зосередившись на другорядних моментах, чомусь проігнорували це основне питання і в жодному з трьох судів не висловили чітку позицію про те, що дія згаданого закону на дані правовідносини не поширюється, а тому Кабмін не зобов’язаний був дотримуватися передбачених ним процедур. Далі сталася подія, яку можна віднести до розряду комічних: колегія суддів одного за другим залучила до процесу три підпорядковані Мін’юсту науково-дослідні інститути судових експертиз, поставивши перед ними одне й теж питання: чи можна вважати економічно обгрунтованою ціну на газ, встановлену оскарженою постановою КМУ. Ці поважні установи дали різні відповіді, але жодна з них не сказала, що питання є некоректним, оскільки уряд не зобов’язаний встановлювати для побутових споживачів економічно обґрунтовані ціни на газ.

Цікаво, що єдиним, хто порушив цю «табуйовану» тему, виявився Нафтогаз, який разом з Укргазвидобуванням, НКРЕКП і Міністерством економіки брав участь у справі як третя особа. Лише він у касаційній скарзі висловив позицію, суть якої полягала в тому, що в даних правовідносинах Закон «Про ціни і ціноутворення» потрібен як зайцю стоп-сигнал, але тут Нафтогаз чимсь нагадував невихованого хлопчиська, який не знаючи правил придворного етикету, взяв та й врізав правду-матку. Однак, Верховний Суд не дуже зважив на його аргументи і не взяв на себе відповідальності відмовити в задоволенні позову, а тому, скасувавши рішення попередніх інстанцій, відправив справу на новий розгляд до ОАС Києва.

Костянтин ЮРЧЕНКО,
ЮВУ

Джерело: Юридичний вісник України

В Україні

Херсонський апеляційний суд захистив право спадкоємиці: знято арешт з нерухомого майна, що є предметом спадкування

Опубліковано

on

Спадкоємці першої черги звернулися до суду з позовом до ПАТ «БТА Банк» та виконавчої служби про визнання за кожною права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом, а також зняття арешту з усього майна спадкодавця, пояснивши, що на момент смерті спадкодавця постійно проживали разом з нею, а тому вважаються такими, що прийняли спадщину. Проте державний нотаріус позивачам відмовив у видачі свідоцтв про право на спадщину, оскільки виявлено запис про арешт нерухомого майна, накладений виконавчою службою. У закінченні виконавчих проваджень та скасуванні арешту нерухомого майна у зв`язку зі смертю боржника виконавча служба також відмовила.

Суд першої інстанції у позові відмовив, з чим не погодилася одна зі спадкоємиць і  оскаржила до Херсонського апеляційного суду зазначене рішення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів апеляційного суду зауважила, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Колегія суддів Херсонського апеляційного суду у цій справі дійшла  висновку, що позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права, адже необхідність у способі захисту шляхом визнання права власності виникає лише тоді, коли наявність суб`єктивного права власника підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними.  А метою використання вказаного способу захисту є усунення невизначеності відносин права власності щодо індивідуально-визначеного майна, власником якого є позивач, або отримання документа, що засвідчує його право власності та був раніше втрачений ним.

З огляду на те, що матеріали справи не містять доказів того, що право позивача на спадщину підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними, а позивач фактично пов`язує порушення своїх прав з відсутністю у неї можливості здійснити оформлення права на спадщину, то відсутні підстави для визнання в судовому порядку за позивачем права власності на спадкове майно.

Разом із тим, відповідно до ст.1281 Цивільного кодексу України кредитор спадкодавця має протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Суд встановив, що стягувач ПАТ «БТА Банк» був обізнаний про відкриття спадщини після смерті боржника та коло її спадкоємців, але протягом шести місяців жодних вимог до спадкоємців, які прийняли спадщину, не заявив.

Тож суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач як кредитор втратив право вимоги до спадкоємців боржника у зв`язку із пропуском строку пред`явлення вимоги, а наявність запису про арешт нерухомого майна, яке є предметом спадкування, перешкоджає у реалізації прав позивача на оформлення її спадкових прав за законом після смерті спадкодавця.

Тож Херсонським апеляційним судом оскаржуване рішення скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зняття арешту та постановлено нове рішення, яким знято арешт із ½ квартири, яка належала спадкодавцю.

З судовими рішеннями за вказаною справою можна ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень за № 766/9726/17.

Посилання на сайт ХАС

Читати далі

В Україні

Набули чинності зміни до ПДР

Опубліковано

on

В Україні набрали чинності зміни до Правил дорожнього руху.

Про це повідомляє Міністерство внутрішніх справ у Telegram. «Якщо раніше водії та пасажири таксі могли не пристібатися під час руху в населеному пункті, а інструктори з водіння і за його межами, то тепер усі вони повинні бути пристебнутими. Це правило зобов’язує водіїв таксі забезпечити наявність ременів безпеки як на передньому, так і на задньому сидінні й нагадувати пасажирам про необхідність їх використовувати». Згідно зі змінами, не пристібатися в населеному пункті дозволяється лише — водіям і пасажирам з інвалідністю, якщо це фізіологічно неможливо, а також водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів. Також забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, наносити на них додаткові позначення або закривати їх.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В Україні

Пенсійний вік і вимоги до стажу знову підвищать

Опубліковано

on

Після підвищення пенсій у грудні з 2021 року в Україні зміняться вимоги до стажу й збільшиться пенсійний вік для жінок.

Кому підвищать пенсійний вік? Зараз українки виходять на пенсію у віці 59,6 року. А вже з квітня 2021-го, відповідно до Закону «Про загально – обов’язкове державне пенсійне страхування», пенсійний вік збільшать до 60 років. Це стане останнім етапом перегляду правил, прийнятих ще в 2011-му році. Таким чином, вже з наступного року і чоловіки, й жінки матимуть рівні права й повинні будуть працювати, як мінімум, до досягнення 60-річного віку. При цьому варто відзначити, що ті українки, які досягнуть віку 59,6 року до квітня наступного року, зможуть отримати виплату на півроку раніше. Це торкнеться тих, хто народився з 1 жовтня 1960-го по 31 березня 1961 року. Зараз українці виходять на заслужений відпочинок раніше всіх в Європі. Ще кілька років тому уряд під тиском МВФ розглядав варіанти перегляду цього показника. В результаті розробили систему гнучкого пенсійного віку — залежно від стажу, на пенсію можна вийти в 60, 63 або 65 років.

Як зміняться вимоги до стажу? В Україні в 2021- му на пенсію в 60 років зможуть вийти тільки ті, хто має 28 років стажу. Таким чином, мінімальна вимога збільшиться ще на 12 місяців. При цьому, щоб докупити рік стажу, доведеться заплатити 31 680 грн (в січні поточного року було 24 937 грн).

Щоб вийти на пенсію в 60 років — від 28 років стажу; щоб вийти на пенсію в 63 роки — від 18 до 28 років стажу; щоб вийти в 65 років — від 15 до 18 років. Так, в Україні поетапно підвищується вимога для виходу на пенсію в 60 років. У 2020-му це — 27 офіційно відпрацьованих років, а в 2021-му — вже 28. У 2028-му ця цифра збільшиться до 35. Що це означає? Наприклад, якщо вам зараз 40 років, у вас уже має бути мінімум 15 років стажу.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Facebook

TWITTER

Календар юриста

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2020
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.

Telegram