В Україні
Гроші люблять тишу, податки – прозорість та зрозумілий закон
Костянтин ШВАБІЙ,
експерт Growford Institute, професор
У податковій не так давно знову тривали чергові слідчі дії, а в ЗМІ ширилися негативні повідомлення. Хто правий і винний, нехай розбирається слідство й суд. Ми ж спробуємо поглянути на роботу ДПС дещо в іншому плані.
Читайте також: Новий «сюрприз» від податкової
На жаль, за останні десять років з податковою службою чого тільки не робили під виглядом реформування: об’єднували й роз’єднували, підвищували до рівня міністерства й знов підпорядковували Мінфіну, постійно проводили структурні зміни, не менш постійно змінювали керівників з гарвардськими й іншими іноземними освітами, для чого проводили найпрозоріші конкурси, потім катали їх на гелікоптерах, люстрували, відстороняли й повертали. Хоча дехто примудряється бути не на перших, а на других ролях, там роками та при всіх урядах і владах.
Результат цих митарств щорічно, якщо не частіше, гучні корупційні інформприводи, які сприяють подальшому знеціненню в очах суспільства цієї важливої праці. Реформи самої служби виглядають такою собі сізіфовою працею, їх безрезультатність лише дискредитує подальші зміни.
Читайте також: Керівника підприємства, яке має понад 1 млн грн податкового боргу, не випустять за кордон
Гірко бачити як в суспільстві утвердилася й постійно має підживлення думка про те, що всі податківці є хабарниками і здирниками. Зрозуміло, що це не так, оскільки в Державній податковій службі працює велика кількість високопрофесійних і порядних людей, які сумлінно виконують свою роботу. І це найголовніше!
Постійна дискредитація податкової служби, цього ключового й одного з найчисленніших органів виконавчої влади в країні, й податкової справи, без перебільшення — загроза існуванню незалежності держави. Також не варто живитися ілюзіями про те, що чергові кадрові ітерації у вищому керівництві ДПС призведуть до якихось кардинальних змін у ситуації. Цілком очевидно, що потрібні системі рішення й дії. Не на папері через написання красивих слайдів чи чергової зміни структури, а реальних та послідовних дій.
Перед тим як перейти до конструктиву, слід мабуть назвати причину того, чому взагалі такі ситуації, не лише в податковій службі, а взагалі на державній службі, стають можливими? Одна з головних причин, на мою суб’єктивну думку, яка сформована вже не одним десятком років спілкування й співпраці з державними службовцями різних органів влади, на різному рівні й у різних регіонах, полягає в тому, що ти, порядний й сумлінний державний службовець, ніколи в житті не зробиш кар’єри вище певного рівня службової ієрархії, якщо не підеш на компроміси з керівництвом, а там вже завжди чиїсь протеже, які шляхом такої собі м’якої кооптації до системи «своїх людей» перевіряють вас, інколи роками, на толерантність та «свійскість».
Конкурси тут нічого не вирішують, а можливо, навпаки, ситуацію лише ускладнюють і погіршують, адже навіть якщо на державну службу й потрапляють «несистемні» люді, вони там у меншості, як правило, нічого змінити не можуть, і швидко втрачають інтерес до всього, що відбувається, та йдуть собі далі.
Що ж робити у даній ситуації? Очевидно, що найголовніше кадрове питання залишається невирішеним, оскільки ми бачимо, що в багатьох ситуаціях на перших ролях у ключових органах державної влади продовжують бути «свої люди». У випадку Державної податкової служби необхідно, нарешті, дати можливість тим фахівцям, які там працюють давно, справу знають, стати першими особами. Професійний ліфт на меритократичній основі має працювати. З майже 24-х тисяч нинішніх податківців, гадаю, це буде зробити нескладно. Експериментів, здається, вже досить. Нових наша піддослідна (служба!) може не винести.
А новому керівництву ДПС потрібно відразу скасувати планові податкові перевірки, які до теперішнього часу залишаються одним з основних корупційних засобів впливу на бізнес. Принаймні спокуса шантажувати бізнес ними завжди є. ДПС нарешті повинна, у вік інформатизації та цифрових технологій, зробити працюючу систему ризикоорієнтованого контролю за діяльністю платників податків. До того ж, у цьому напрямі багато що зроблено. Де-факто, служба вже має повні фіскальні реєстри з податку на доходи фізичних осіб, ПДВ, податку на прибуток, які, при належному інформаційно-аналітичному опрацюванні, показують, фактично онлайн, повну карту податкових ризиків.
Бази даних ДПС мають стати відкритими для оперативного контролю з боку Міністерства фінансів України, а спілкування між цими структурами повинно відбуватися не у форматі «запит— відповідь» чи навіть звітування, а в моніторингу діяльності служби, оскільки звітування без можливості перевірки нічого не варте. Саме прозорість є запорукою успіху у боротьбі з подвійними стандартами й ймовірними зловживаннями.
Ну й, нарешті, найголовніше, що потрібно змінювати і це, водночас, найбільша вада нашої податкової системи – це Податковий кодекс. За майже 12 років з моменту свого запровадження цей документ приріс не однією сотнею сторінок езопового тексту, рясніє суперечностями, мертвими нормами й недомовками. Настав час ситуацію виправляти. Правники знають, що «plain text doesn’t need interpretation!» А там, де немає інтерпретації, немає й підстав для корупції чи сумнозвісних дискреційних рішень.
Джерело: Юридичний вісник України
