В Україні

«Коронавірус» адвокатури. Хто винен і що робити?

Опубліковано

02.03.2020

Ірина Дідковська,
адвокат, кандидат політичних наук,
член Ради адвокатів міста Києва

Репресії в адвокатурі продовжуються. Й за іронією долі у річницю Майдану репресують саме патріотичних адвокатів. І роблять це ті, кому байдуже до України як держави.

Так, 20 лютого відбулася чергова спроба притягнути ряд київських адвокатів до дисциплінарної відповідальності. Погодьтеся, знаковим є те, що ця спроба відбувалася в 6-ту річницю подій на Майдані.

І те, що за іронією долі скарги на київських адвокатів подала особисто «очільниця» Національної асоціації адвокатів України Лідія Ізовітова — та особа, яка вкрай негативно відгукувалася про Майдан та відверто зневажає, що відчувається в її розмовах, усе українське. Це та особа, яка без кворуму, за забарикадованими дверима призначила себе на другий термін на посаду голови НААУ — РАУ. Ми її не обирали, кажуть адвокати. Колеги, це не важливо, адже вибори в адвокатурі проходять у кращих традиціях виборів на окупованих територіях сходу України та Криму — за одними темниками!

У той же час Лідія Ізовітова та її оточення «в упор» не бачать адвокатів-порушників присяги. Ветеран АТО, адвокат Ілля Костін неодноразово звертався щодо тих адвокатів, які є в реєстрі адвокатів України та… одночасно займають посади в терористичних організаціях ЛДНР (URL: https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=2650040495033010&id=100000812563344). Реакції, очікувано, — жодної. Бо, мабуть, для нинішніх очільників адвокатури то — «свої люди». У той же час створений Лідією Ізовітовою «орган інквізиції» КДКА судитиме тих адвокатів, які захищали людей під час Революції Гідності. Тих адвокатів, які перші надавали допомогу добровольцям, військовослужбовцям та їх родинам, тих наших колег, які залишаються вірними присязі адвоката та не мають жодної скарги від своїх клієнтів.

Давайте відверто, ці адвокати є незручними для «міністерства адвокатури», бо постійно цікавляться: на що йдуть адвокатські внески? Кажуть, надайте звітність. Або чому за подання скарги на нечесного адвоката клієнт має платити? Чи на якій підставі відбувається затемнення даних про адвоката в реєстрі адвокатів, чому РАУ надсилає в державні органи листи, які за суттю шкодять адвокатам та їх клієнтам? І таких «незручних» запитань до керівництва НААУ — РАУ що не день, то більшає. Приміром, для чого відкриваються численні представництва асоціації за кордоном і що від цього отримують адвокати; чиї фінансові інтереси забезпечує функціонування ВША? Та чому адвокати мають підвищувати кваліфікацію, якщо така опція не передбачена профільним законом; чому НААУ — РАУ відсторонилась від допомоги адвокатам-переселенцям у 2014 році й відмовилась надати фінансову допомогу адвокатам, які пішли захищати Україну; чому верхівка адвокатури любить відзначати свої свята в дорогих ресторанах та проводить збори на фешенебельних курортах, а «адвокати, що працюють «у полі», мають це оплачувати?

Цікаво, що при тому Л. Ізовітова звинувачує київських адвокатів у «підриві авторитету адвокатури». Мабуть, інших підстав для репресій не вдалося придумати. Та якщо підрив авторитету полягає в намаганні цих наших колег говорити вільно про проблеми в адвокатурі з метою їх вирішення, якщо підрив авторитету полягає у праві адвокатів самостійно обирати собі керівні органи, якщо підрив авторитету полягає в забезпеченні відкритого доступу до професії, якщо підрив авторитету полягає в можливості проводити цікаві заходи навчання та відпочинку адвокатів за їх внески, якщо підрив авторитету полягає в участі у розробці законопроектів, які розширять можливості адвоката в його правозахисній діяльності, то так — це підрив авторитету адвокатури! — але виключно на думку Л. Ізовітової та її невеличкого оточення. Адвокати іншої думки, адже недарма в Сполучених Штатах Америки адвокатів називають агентами суспільного впливу. Досвід адвоката, освіта, рівень моральної зрілості та обізнаності із суспільними проблемами і є тими складовими, які слід використовувати для покращення функціонування держави. Тому адвокат має залишатися незалежним у своїй діяльності від будь-якого впливу. І тому — проблеми української адвокатури потрібно вирішувати вже сьогодні. А «коронавірус» в адвокатурі треба лікувати, інакше — це може призвести до вкрай негативних наслідків. Ми не можемо дозволити колишній чиновниці звести нанівець багаторічну роботу адвокатів. Адже «адвокат» — це не просто статус, це — стиль життя, це — стан душі. Звісно, якщо мова про справжнього адвоката!