Connect with us

В Україні

Розтрати в Нафтогазі, або Як належить реагувати на вимогу Держаудитслужби

Юрій Котнюк, ЮВУ

На початку лютого Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову, якою фактично була визнана законною вимога Державної аудиторської служби України про усунення порушень закону, виявлених під час ревізії фінансово-господарської діяльності Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». Вказана перевірка була проведена цим відомством майже три роки тому й охоплювала період діяльності НАКу з квітня 2015 по березень 2017 рр. і під час її проведення були виявлені досить цікаві речі. Стисло розповімо лише про три епізоди.

Двісті мільйонів гривень віддала за фук

Один із них пов’язаний із Приватним акціонерним товариством «Рівнеазот» — одним із гігантів хімічної промисловості України, яке для виробництва мінеральних добрив використовує дуже велику кількість природного газу, а крім того входить до складу бізнес-імперії «віденського в’язня» Дмитра Фірташа. Свого часу воно несвоєчасно розплатилося з Нафтогазом за партію поставленого товару, у зв’язку з чим той вирішив забрати своє в судовому порядку. Господарський суд Рівненської області своїм рішенням від 15 березня 2015 року (залишеним без змін в усіх подальших інстанціях) встановив, що за порушення умов договору купівлі-продажу газу з «Рівнеазоту» підлягають стягненню 200 мільйонів гривень, але в задоволенні позову відмовив, оскільки позивач звернувся до суду лише в липні 2015 року, коли минув трирічний строк позовної давності, й при цьому не подав клопотання про його подовження й не надав доказів поважності причин затримки.

А причини ці були доволі поважними. Нагадаємо, що до березня 2014 року Нафтогазом керував такий собі Євген Бакулін, який неформально належав до того ж самого фінансово-політичного угруповання, до якого входив і сам Фірташ, тож не варто докладно пояснювати, чому очолювана ним компанія дивилася крізь пальці на порушення з боку саме цього контрагента. Додамо, що сам Бакулін у березні 2014 р. був заарештований Генеральною прокуратурою, потім звільнений від кримінального переслідування у зв’язку з обранням народним депутатом України, потім, вже у 2018 році, позбавлений депутатської недоторканності й оголошений у розшук.

Одним словом, із цим типом усе ясно, але неясно, чому таку ліберальність проявило до фірташевського комбінату нове керівництво Нафтогазу на чолі з Андрієм Коболєвим: відомі випадки, коли його юристи подають до ОСББ (об’єднань співвласників багатоквартирних будинків) позови, ціна яких обчислюється двозначними цифрами, а тут віддали за фук двісті мільйонів. Говорячи офіційно-діловою мовою, вбачається явне порушення вимог Положення про прядок підготовки, узгодження, підписання, реєстрації, обліку та контролю за виконанням договорів, контрактів, угод, а ще Положення про ведення претензійної та позовної роботи, які були затверджені наказами НАК «Нафтогаз України (№ 151 від 6.04.2007 р. і № 211 від 23.07.2012 р.).

Той самий довгобуд на Луначарського

Інший епізод пов’язаний із закупівлею послуг на проведення обстеження й технічної інвентаризації двох адміністративних будівель, які належать Нафтогазу. Один із них розташований на вулиці Богдана Хмельницького, 6 у Києві, де розміщений головний офіс компанії, а другий — добре відомий киянам довгобуд-недобуд на вулиці Луначарського (нині Митрополита Андрея Шептицького, 2), особливо «чудовий» вигляд на який відкривається з боку столичного Гідропарку. Наприкінці 2016 р. Нафтогаз уклав договір про це з товариством з обмеженою відповідальністю «Самсон», якому заплатив за актом здачі-приймання наданих послуг 436 тисяч грн.

Державні аудитори провели зустрічну перевірку цього ТОВ і встановили, що своїми силами воно не проводило та й не могло проводити даного виду роботи, оскільки не мало у своєму штаті спеціалістів відповідної кваліфікації. Втім, сама по собі ця обставина аніяк не свідчить про якесь порушення закону — закон дозволяє в таких випадках залучати фахівців «зі сторони». Вони й були залучені, й ось тут перевіряльники виявили найцікавіше. Виявилося, що насправді всі роботи виконували два дійсно знані в цій галузі підприємства: ТОВ «Науково-технічний центр експертизи нерухомості» і ТОВ «Б-Т-І», а їх виконання коштувало всього лише 62 тисячі гривень — саме стільки вони взяли з «Самсона», про що свідчили підписані акти здачі – приймання наданих послуг.

Таким чином Нафтогаз формально заплатив за надання посередницьких послуг, а фактично викинув на вітер 374 гривні. Масштабною розтратою це, звичайно, назвати не можна, але досить неприємно усвідомлювати, що менеджери із захмарними зарплатами розмінюються на такі дрібні розкрадання ввірених їм коштів. «Самсон», правда, заперечував проти таких висновків перевірки, написавши, що він, окрім двох вищеназваних фірм, замовляв послуги в цілої низки фізичних осіб—підприємців, та коли йому запропонували надати належним чином завірені копії договорів з цими ФОПами, актів здачі-приймання послуг, квитанцій про їх оплату, а також дипломів, сертифікатів чи свідоцтв спеціалістів профільного фаху, фірма, як то кажуть, упала на дно.

Третій випадок уже мав ознаки міжнародного скандалу. В квітні 2015 року Нафтогаз за результати відкритих торгів уклав з доволі знаною американською компанією «Райдер Скотт» договір на закупівлю послуг із оцінки запасів родовищ, розробку яких ведуть його дочірні утворення «Укргазвидобування», «Чорноморнафтогаз» і Філія НАК у Єгипті. У документі було детально прописано обсяг робіт, їх загальна вартість — 1,5 мільйонів доларів США і термін виконання — 120 днів, за порушення якого мала нараховуватися пеня. Американці у визначені терміни не вклалися, але Нафтогаз чомусь не поставив питання про стягнення $ 8 тис. неустойки, внаслідок чого компанії було завдано збиток на вказану суму. Сума начебто теж невелика, але було б справедливо, якби всі винні у її втраті особи — від клерка до профільного заступника голови правління (а може й з головою правління включно) — відшкодували її зі своєї нескромної зарплати.

Незгода Нафтогазу

Зробивши такі висновки, Держаудитслужба направила керівництву Нафтогазу вимогу від 12.09.2017 р. про усунення порушень законодавства, але там у відповідь у жовтні того ж року подали до суду позов про визнання її протиправною та скасованою. Аргументи, які навів позивач, сторонній людині можуть здатися малопереконливими, а то й навіть смішними. Так, по епізоду з «Рівнегазом» було написано, що збитки Нафтогазу були завдані не його посадовими особами, які несвоєчасно ініціювали позовну роботу, а контрагентом, який порушив своє грошове зобов’язання. З приводу «організаційних» послуг «Самсона» в галузі обстежувально-інвентаризаційної роботи було зазначено, що ревізори Держаудитслужби необґрунтовано не взяли до уваги інформацію, що містилася в документах, які так і не були надані їм для ознайомлення. А щодо консалтингових послуг американців нафтогазівці пояснили затримку в 285 днів різницею в часі між Києвом і містами, де розташовані офіси фірми «Райдер Скотт», зокрема, Хьюстоном (штат Техас, США) — 7 годин і Калгарі (Канада, провінція Альберта) — 8 годин.

Утім, ці та інші пояснення здалися судді Окружного адміністративного суду Києва Оксані Головань досить переконливими і вона своїм рішенням від 5 серпня 2019 року задовольнила позов. Відповідач із таким вердиктом не погодився й подав апеляційну скаргу, в якій написав, що суд безпідставно вдався до дослідження завданих НАК «Нафтогаз України» збитків, оскільки такі порушення встановлюються під час звернення Державної аудиторської служби України з позовом про їх стягнення. Простіше кажучи, переплутав момент, коли треба казати «отче наш» з моментом, коли треба казати «амінь».

Рішення суду апеляційної інстанції

Щоб розібратися в цьому спорі, суддям Шостого АС довелося підняти низку нормативно-правових актів, серед яких, зокрема, Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» і Положення про Державну аудиторську службу України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 р. № 43. Вони з’ясували, що спірною вимогою ревізійне відомство зобов’язало Нафтогаз, по-перше, опрацювати матеріали ревізії та усунути виявлені порушення у встановленому законодавством порядку, по-друге, розглянути питання про притягнення працівників підприємства, винних у порушеннях, до встановленої законом відповідальності. На цьому етапі документ під назвою вимога «Про усунення порушень законодавства» не може бути оскаржений. Точніше, адресат його оскаржити, звичайно, може, але суд не вправі прийняти рішення про його скасування і визнання неправомірним. Це так само, як не можна визнати неправомірною особисту думку — неправомірним можна визнати публічне її висловлювання, якщо воно містить щось таке, що не в’яжеться з вимогами чинного законодавства, а думати можна про що завгодно.

А ось наступний етап — якщо підприємство проігнорувало вимогу ревізорів або неналежним чином відреагувало на неї, а збитки не відшкодовано в добровільному порядку — Держаудитслужба може звернутися до суду з позовом про стягнення збитків до такого підприємства. Ось тоді вже суд має перевірити правильність обчислення заподіяних державі втрат. Нагадаємо, що згадане відомство займається перевірками лише тих підприємств, які мають відношення до держави й оперують належними їй коштами. Це й безпосередньо державні підприємства, й господарські товариства, в яких є певна частка державної власності або й на
всі сто відсотків приватні підприємства, але якщо їм виділені державні кошти на виконання певних програм чи спеціальних функцій.

Таким чином, пункти вимоги Держаудитслужби щодо опрацювання матеріалів ревізії та розгляду питання про притягнення винних працівників до відповідальності самі по собі не зобов’язували Нафтогаз прийняти якесь конкретне рішення, не порушували його прав і не створювали для нього жодних негативних наслідків. А отже, на цьому етапі спору суддя Головань поспішила побігти попереду паровозу. Виходячи з цього, колегія суддів Шостого ААС постановою від 6 лютого задовольнила апеляційну скаргу й скасувала негативне для ревізійного відомства рішення ОАС Києва.

Джерело: Юридичний вісник України

В Україні

СЕТАМівський «Карфаген» пав чи тільки похитнувся?

Галина Верцімаха,
керівник напрямку адвокатування комунікаційної платформи «Ліга антитрасту»

Однією з топ-новин минулих тижнів стала історія про демонополізацію ринку реалізації арештованого майна та знищення монополії державного підприємства СЕТАМ. Але чи дійсно «Карфаген» був зруйнований?

Реалізація арештованого майна — це діяльність з продажу майна боржників у рамках виконавчих проваджень на електронних торгах. Тобто, якщо ви винні комусь кошти, не віддаєте борг, не маєте грошей на рахунках, є рішення суду про необхідність сплати вами заборгованості, то державний або приватний виконавець можуть продати з електронних торгів вашу квартиру, машину, годинник чи навіть собаку.

Із 2016 року по сьогодні державне підприємство «СЕТАМ» є єдиною компанією, що може займатися таким продажем. Саме це підприємство зі структури Мін’юсту адмініструє систему електронних торгів, організовує аукціони, реєструє потенційних покупців, дискваліфікує їх за недоліки в документах тощо. Маючи такі монопольні можливості, воно часто наражалося на критику з боку як покупців, так і власників майна-боржників щодо різного роду можливих зловживань, наприклад, неправомірного впливу на перебіг аукціону.

Із 2016 року частина членів Антимонопольного комітету безрезультатно «билася» за демонополізацію «СЕТАМу», бо попереднє керівництво Мін’юсту захищало монопольний статус свого підприємства. Після зміни керівництва міністерства, змінився й погляд на структуру ринку реалізації арештованого майна. Новий міністр відкрив «вікно можливостей» для реформування ринку, результатом чого стали зміни до наказу про Порядок реалізації арештованого майна.

Вони передбачають, що тепер роль адміністратора електронної системи виконуватиме не ДП «СЕТАМ», а інший державний монополіст — ДП «Прозорро.Продажі». При цьому функція організатора торгів так і залишиться в стані монополії та щонайменше до 2023 року належатиме «СЕТАМу». Третя роль — оператора торгів — залишається в тому ж стані, як і до внесення змін: оператором може бути як приватний майданчик, так і сам «СЕТАМ». Тобто фактично його монополія збережена, але зменшилася на одну функцію — адміністрування. І це, на жаль, невелика перемога тому, що:

1) «СЕТАМ» продовжує мати ексклюзивні повноваження організатора: вносити інформацію про майно, що продається, дискваліфіковувати учасників з аукціону, здійснювати функції зі збереження та демонстрації майна тощо. Як приватні, так і державні виконавці вимушені з цього приводу комунікувати виключно з «СЕТАМом», та він, як і раніше, залишається для них монополістом.

2) «СЕТАМ» продовжує виконувати роль оператора, через якого реєструються та беруть участь в аукціоні потенційні покупці. Відтак держпідприємство залишається конкурентом приватних майданчиків, що не мають таких ексклюзивних функцій та гарантованого попиту. «СЕТАМ», як і раніше, конкурує з приватниками на ринках реалізації різного майна шляхом проведення електронних торгів. Але, враховуючи позиції та можливості «СЕТАМу», про рівні конкурентні правила навіть мови йти не може.

3) «СЕТАМ», поєднуючи в собі функції організатора та оператора, продовжує отримувати винагороду з аукціону майже в п’ять разів більшу за конкурентів оператора — 4,9% проти 1%.

Тож позбавлення «СЕТАМу» функції адміністратора — правильний крок, бо дає держпідприємству «Прозорро.Продажі» можливість бачити «внутрішню кухню» торгів з моменту внесення інформації про лот, що зменшує ризики зловживань та фальсифікацій. Але це не можна вважати достатнім для констатації факту демонополізації ринку.

Що мало б бути зроблено додатково?

В ідеалі — монопольною мала залишатися виключно функція адміністратора, та логічно було б її залишити за «СЕТАМом». З цієї позиції він міг би потенційно здійснювати конкурентний тиск на «Прозорро.Продажі» в період «тектонічних рухів» на ринках, пов’язаних із роботою опенмаркетів. При цьому функція організатора торгів та майданчика мала б поєднуватися в одній особі (за аналогією з публічними закупівлями) та як виконавець, так і учасник торгів обирали б на конкурентному «ринку майданчиків», з ким вони б хотіли працювати. Сам же «СЕТАМ» у такій моделі ринку не має права бути одночасно ще й майданчиком, щоб не спотворювати конкуренцію.

Якщо відійти від ідеалу, прийнявши на віру неможливість вирішення на сьогодні проблематики зберігання арештованого майна, його оцінки тощо (у чому ми, звичайно, дуже сумніваємося), то програма мінімум має виглядати так: «СЕТАМ» виконує функції організатора, ДП «Прозорро.Продажі» — адміністратора, але при цьому має діяти нормативна заборона на вихід «СЕТАМу» на конкурентний «ринок майданчиків». Мінус такого формату в тому, що ми залишаємо двох монополістів на двох різних сегментах ринку — адміністрування та організації. Однак плюс у тому, що вони обидва не матимуть можливості виходити на конкурентний ринок та перемагати в нечесному змаганні інших операторів, користуючись монопольними перевагами.

Тому ми, звичайно, вітаємо всіх із цим важливим кроком, але не розділяємо рівень задоволеності ним, закликаємо не зупинятися на розпочатому, та не збавляючи темпів таки знищити «Карфаген».

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В Україні

Ірина Бігунець: «Для оновлення українським регіонам потрібні молоді політичні обличчя»…

За місяць (25 жовтня) в Україні відбудуться вибори до сільських, селищних, міських рад територіальних громад та, відповідно, сільських, селищних і міських голів. Раніше це була звична подія, яка відповідно й сприймалася. Інтерес же до нинішніх виборів, констатують експерти, — небувалий, причиною чого стали, в першу чергу, децентралізація й адмінреформа, які посилили спроможності громад, зокрема фінансові. Цю тему ми продовжили і в розмові з адвокатом, кандидатом у депутати до Тетіївської міської ради (Київщина) Іриною БІГУНЕЦЬ. І наша розмова про новий Виборчий кодекс, корупцію, важливість роботи кваліфікованого юриста в органах місцевого самоврядування та роль особистості в цьому процесі. Щодо власне нашої співрозмовниці, то 27-річна Ірина Бігунець — уродженка міста Тетіїв Київської області і за плечима в неї, попри молодий вік, успішна юридична кар’єра, а скоро, думається до всього додасться ще й наукове звання кандидата юридичних наук. Починала вона свою трудову діяльність у військовій прокуратурі Київського гарнізону, а зараз Ірина працює адвокатом відомого столичного Адвокатського бюро «Василика В. В.». Також (із 2018 року) вона є викладачем кафедри кримінального процесу Національної академії внутрішніх справ і там же здобуває ступінь кандидата юридичних наук. Додамо, що правозахисниця також має досвід державної роботи.

Відзначимо й те, що кар’єру в юридичній царині Ірина Бігунець досить вдало поєднує з громадською роботою. Вона очолює регіональне відділення (в Київській області) ВГО «Ліга народних адвокатів», благодійну організацію «Фундація Зелінських», співпрацює зі ЗМІ, адже за плечима в неї ще й журналістська освіта, та займається благодійністю. Вона — автор низки публікацій в юридичній пресі з актуальних питань сьогодення та правового регулювання суспільних відносин. За її сприяння тривають роботи з реконструкції СвятоМиколаївського храму в Тетієві. Загалом же діапазон фахових інтересів пані Ірини охоплює питання функціонування системи самоврядування в Україні, судової системи, кримінального процесуального права, адвокатури та захисту прав людини.

— Ірино Миколаївно, чому Ви вирішили балотуватися до Тетіївської міської ради? Як вважаєте, вистачить Вам політичної обізнаності та досвіду для депутатської роботи?

— Ви знаєте, попри те, що вже 10 років минуло, як я полишила свій дім і рідне місто, це жодним чином не вплинуло на любов до моєї малої батьківщини. Я часто приїжджаю сюди, адже тут залишилися всі мої спогади, тут живе моя мама, рідні та друзі. Безумовно, що й доля міста, моїх земляків мені не байдужа. Якщо відверто, то мені не подобається те, що відбувається в Тетієві сьогодні. До того ж, я неодноразово чула від жителів міста нарікання на якість життя, як і розповіді про численні проблеми, які стосуються, в тому числі, й роботи місцевої влади. Тому я й прийняла рішення йти в Тетіївську раду від партії «Наш край» і готова працювати там задля покращення життя моїх земляків.

— Ви говорили, що людям не подобається те, як працює нинішня міська влада. Чому?

— Перш за все скажу, що мені абсолютно не подобається ситуація, коли з року в рік, від виборів до виборів депутатами стають одні й ті ж особи, які щоразу давали людям масу обіцянок, однак жодного прогресу за часи їх каденцій ми не спостерігаємо. Відтак люди повинні усвідомити, що таку владу треба змінювати, а змін варто очікувати лише тоді, коли на їх місця прийдуть молоді й амбітні спеціалісти, які будуть зацікавленні в розбудові того чи іншого регіону. Це все стосується й нашого міста.

Як я вже говорила, більшість нинішніх депутатів Тетіївської міської ради — це люди, які через свою, ймовірно, необізнаність, приймають рішення сесій ради абсолютно інтуїтивно, на власний розсуд, без знання усіх тонкощів законодавства й, вочевидь, без розуміння усіх наслідків для громади. До мене не раз зверталися саме ці люди з проханням проаналізувати певні рішення з юридичної точки зору. Й хочу сказати, що були випадки, коли такі рішення прямо порушували національне законодавство. Тому в депутатському корпусі мають бути люди, які знають законодавчі тонкощі й проводитимуть правову експертизу прийнятих рішень, що, переконана, одразу вплине на якість роботи ради.

— У разі перемоги на виборах, чим (якими питаннями) плануєте зайнятися в раді, які проблеми міста, району хвилюють Вас найбільше?

— Найперше я хотіла б зайнятися проведенням юридичного аналізу всіх питань, які виносять на сесію ради й тим самим забезпечувати прийняття тільки тих рішень, які відповідають інтересам громади та не суперечитимуть чинному законодавству України. Як мені відомо, сьогодні наше місто живе практично в кредит — нинішня міська рада набрала багато займів, тож заробітню плату працівники соціальної сфери — отримують не з коштів, які були закладені в бюджеті міста для цього, а з кредитних грошей, які рано чи пізно треба віддавати. Саме тому увага депутатів має бути прикута й до контролю фінансових питань. Окрім цього, потрібно також працювати над забезпеченням ефективного використання комунальних ресурсів. Мій напрям — юридичний аналіз та супровід діяльності міськради під час сесій. Також планую працювати над розвитком освітянської сфери, оскільки ця тема мені близька — моя мама працює вчителем. Тому для мене розвиток освіти в регіоні та й загалом соціальної сфери району стане пріоритетним.

— Чи розглядаєте Ви можливість запровадження в місті безкоштовних юридичних консультацій для населення?

— Безумовно, що так, тим більше, що я очолюю відділення ВГО «Ліга народних адвокатів» Київщини, яке спеціалізується на наданні безоплатної правової допомоги. До мене особисто й до цього неодноразово зверталися жителі міста, яким я намагалася надати максимально вичерпну юридичну консультацію абсолютно безкоштовно. Запевняю, що й надалі буду відкритою для всіх жителів району, які відчуватимуть потребу в правовій підтримці.

— Як Ваша родина відреагувала на Ваше бажання балотуватися? Підтримала чи, навпаки, намагалася відговорити?

— Моя мама добре знає, що я самостійна та цілеспрямована людина, тож вона ніколи, так би мовити, не ставила мені «палок у колеса», а навпаки, підтримувала й підтримує кожне моє рішення, за що я їй безмежно вдячна.

— Чому вирішили зайнятися ще й благодійністю?

— Можу сказати, що з дитинства моя мама привила мені певні моральні принципи, і перший серед них — допомагай людям. Тому коли до мене звернувся, скажімо, протоієрей місцевого храму Василь Волянюк з проханням допомогти реконструювати Свято-Миколаївський храм у центрі міста, я просто не змогла залишитися осторонь. За мого сприяння для відбудови храму було безкоштовно надано 25 тисяч одиниць цегли. Зазначу, що питання реконструкції храму безпосередньо дотичне до розбудови інфраструктури та благоустрою міста, що мене також радує. Вважаю, що благодійність і розвиток громади — це одні з тих складових, які формують успішність регіону в цілому.

Скажу також, що мене з дитинства турбувала доля іншої міської пам’ятки — Костелу Успіння Пресвятої Діви Марії, який у радянські часи був частиною заводу «Електронмаш». Тоді я ніяк не могла зрозуміти, чому влада міста абсолютно не протистоїть руйнації, без перебільшення, цієї культурно-історичної пам’ятки? Останнім часом я більш ґрунтовно зайнялася даним питанням. Відтак дізналася, що екс-власниця цієї будівлі «загрузла» в боргах, тому на нерухоме майно в центрі міста наклали арешт, а минулого року приватним виконавцем було виставлено будівлю заводу «Електронмаш» на аукціон. Тоді я зібрала навколо себе однодумців і ми вирішили викупити її, аби не допустити повторного перетворення 200-річного костелу на «промислову примару». Наразі ми засновуємо проект по відновленню цієї архітектурної пам’ятки, адже питання збереження історичної спадщини, безумовно, важливе не тільки католицькій громаді міста, а й усім його жителям.

— Територія заводу займала ще й значну частину землі в центрі міста. Як плануєте її використати?

— Я, мої друзі, партнери та однодумці однозначно працюватимемо над тим, аби це була найкраща, найцікавіша локація в Тетієві з усіх точок зору. Ми прагнемо з часом створити там такий собі «Тетіївський магніт», куди будуть приїздити люди із сусідніх районів та інших міст нашої країни.

— Та повернемося до справ виборчих. Чого очікуєте від майбутніх виборів?

— Цього року виборчий процес буде дуже складним. Про це всі говорять. Під вибори в Україні прийнято Виборчий кодекс, за яким принцип роботи тих же виборчих комісій зрозуміти буде дуже важко, а для підрахунку голосів знадобляться неабиякі математичні здібності. Особливо мене бентежить процес голосування в сільській місцевості. Для мене загадка, як прості люди будуть розбиратися в цій новій заплутаній системі?

У зв’язку зі складністю прийнятого законодавства нас може очікувати багато різних фальсифікацій, тому вважаю доцільним заявити на кожній виборчій дільниці кваліфікованого спостерігача, який би забезпечував законність цього процесу. Лише таким чином можна досягти зменшення фальсифікацій на виборах. Зрозуміло, що жодна виборча кампанія не проходить ідеально, але, думаю, саме нинішні вибори будуть максимально складними.

— Чому, на Вашу думку, влада замість того, аби спростити процес виборів, його, навпаки, ускладнює? Яка мета таких дій?

— Я не можу назвати якоїсь конкретної мети. Наразі в країні загалом склалася непроста ситуація, пов’язана з укрупненням районів та децентралізацією. Я це пов’язую з певними прогалинами в законодавстві. Що стосується ОТГ, то, думаю, що такі глобальні зміни не відповідають їх потенційним можливостям. Наразі більшість із них відверто слабкі.

— Що Ви думаєте про нововведення щодо гендерної квоти на виборах?

— Думаю, що це добре, коли серед кожних п’яти кандидатів у списку буде щонайменше дві жінки, а без дотримання квот можуть відмовити кандидатам усього списку. Тож після виборів, сподіваюся, політика, в даному випадку регіональна, матиме й жіноче обличчя.

Тим більше, останні світові загрозливі тенденції, зокрема події в Білорусі, доводять, що настав час жінок, які стають рубіконами для різних режимів. Не варто нас недооцінювати, адже на політичній арені вже багато років досить успішно грають жінки-політики.

— Й останнє запитання. Яка ситуація з корупцією в Тетієві? Що про це кажуть люди?

— Для того, аби говорити про високий рівень корумпованості регіону, мають бути, як мінімум, факти, які юридично підтвердять те, що дійсно от у тому й тому районі, наприклад, корумповані посадовці. Без цього говорити, що якісь конкретні особи в нашому місті — корупціонери, я не можу, адже стаття 62 Основного Закону нашої держави забороняє це робити, оскільки в Україні діє презумпція невинуватості. Звичайно, Тетіїв не відстає від загальноукраїнських тенденцій щодо корупції. Зараз я не можу назвати конкретних цифр, але, звичайно, в кожному маленькому містечку вона є. Це, безумовно, впливає на розвиток громад та України в цілому. Очевидно, що якщо ліквідувати корупцію і кумівство в Тетієві, місто отримає сприятливі умови для ведення бізнесу та стане економічно вигідним центром для інвесторів. Тому над цим питанням буду також працювати. Чистота фінансів громади та інших ресурсів, їх використання саме для потреб кожного мешканця, а не окремої групи осіб, буде у фокусі моєї уваги. Мрію про самодостатню Тетіївську громаду, адже в нас цікаве минуле, тому прагнутиму робити все, щоб у мого міста було майбутнє. А для такого оновлення українським регіонам потрібна «молода кров». Ми повинні зробити владу як у центрі, так і на місцях, ефективною.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В Україні

Тепер техпаспортом можна поділитися з іншим водієм у додатку Дія

Кабінет Міністрів схвалив постанову, якою дозволено зареєстрованим належним користувачам транспортних засобів користуватися електронним свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу в мобільному застосунку Дія.

Раніше в Дії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (техпаспорт) відображалися тільки у власників автівок. Тепер своїм техпаспортом можна поділитися з іншим водієм. Для цього в кабінеті водія потрібно призначити належного користувача. Після того, як власник авто підтвердить належного користувача, в іншого водія в Дії відобразиться свідоцтво на керування транспортним засобом.

Читати далі

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Facebook

TWITTER

Календар юриста

В тренді

Telegram