В Україні
Мобілізаційна політика не може бути механічною
ЗАКІНЧЕННЯ. Початок у №10
Мобілізація потрібна. Армія потрібна. Держава має право і обов’язок поповнювати Сили оборони. Але саме тому мобілізаційна політика не може бути механічною, сліпою і фіскально руйнівною. Вона має посилювати обороноздатність, а не знищувати той економічний тил, який цю обороноздатність щодня фінансує, забезпечує, лікує, ремонтує, перевозить, годує і тримає в робочому стані.
Ще один шар — не актуалізовані й неповні дані. У пояснювальній логіці навколо законопроєкту №12093 фігурувала проблема понад 6 млн військовозобов’язаних, які не уточнили персональні дані, а також теза, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних і резервістів не містить повної інформації щодо персональних даних великої кількості військовозобов’язаних громадян. Понад 6 млн неуточнених даних — це у 4,6 раза більше, ніж усі заброньовані. І тут треба чітко розрізняти: «не уточнили дані» не завжди означає «зникли з обліку», а «необліковані» не є однією офіційною категорією з точною цифрою. Але управлінський висновок очевидний: перед тим як бити по офіційно працевлаштованих і заброньованих, держава зобов’язана навести лад у власних базах, актуалізувати данні в «Оберегу», розшуку і механізмах верифікації.
Існує проблема не тільки в пасивному хаосі даних. Є підтверджені кейси активного корупційного втручання. ДБР повідомляло про посадовців ТЦК, які незаконно втручалися в Єдиний електронний реєстр, безпідставно ставили та знімали чоловіків з військового обліку. За оперативною інформацією, така «послуга» коштувала 10 тис. доларів, а дані змінили щонайменше щодо 48 людей. В іншому випадку працівник ТЦК незаконно вніс зміни до «Оберегу» і безпідставно зняв із розшуку 15 військовозобов’язаних. Це означає, що частина людей може випадати з системи не лише через помилки, а й через гроші, доступи, ручне втручання і корупційну ренту.
Корупційний контекст ТЦК робить масове розбронювання ще небезпечнішим. Поліція повідомляла про 44 обшуки у посадовців ТЦК у 16 областях, а серед задокументованих фактів — незаконне збагачення і недостовірне декларування майже на 92 млн грн; один із фігурантів, начальник РТЦК в Одесі, за час перебування на посаді здобув активів на понад 45 млн грн. У такій системі будь-яке нове масове «перерозподілення броні» створює не лише мобілізаційний ресурс, а й нову корупційну ренту: кому залишити бронь, кому підняти ліміт, кого розбронювати, кого «не помітити», кому погодити виняток, а кого зробити показовою жертвою.
Система з високою дискрецією, низькою довірою, підтвердженими зловживаннями і величезною соціальною ціною не повинна отримувати ще більшу владу над білим бізнесом без прозорого, функціонального, апеляційного і доказового механізму. Інакше ми отримаємо не реформу бронювання, а новий ринок страху і нову хвилю втеч за кордон всіма правдами та неправдами, а в цей час нам пропонують трудових мігрантів з Африки та Азії. Співпадіння?
Дмитро Лубінець повідомляв, що кількість звернень до Офісу Омбудсмана щодо дій окремих представників ТЦК та СП зросла з 18 у 2022 році до 6127 за підсумками 2025 року, тобто у 340 разів; він назвав це чітким сигналом про необхідність негайних змін.
У тому ж повідомленні Офіс Омбудсмана вказував на зафіксовані порушення під час моніторингових візитів, зокрема незаконне обмеження свободи та інші форми примусу.
Якщо система вже має таку кризу довіри, то переносити тиск із вулиці на підприємства — це не вирішення проблеми, а її приховування за адміністративними дверима.
Читайте також: Загибель вітчима не є підставою для звільнення пасинка з військової служби
Тепер про якість мобілізації. Армії потрібні не просто тіла в списках. Армії потрібні придатні, навчені, мотивовані й правильно розподілені люди. hromadske наводить свідчення військових про те, що серед направлених ТЦК є обмежено придатні, люди з наркотичною залежністю, ті, хто йде в СЗЧ, люди з епілепсією, важкими діагнозами, хронічними хворобами; один із комбатів батальйону безпілотних систем говорить, що близько 70% направлених були людьми з обмеженнями або діагнозами, яких неможливо використати за профілем БпЛА. У тому ж матеріалі йдеться про випадок із близько 2 тис. мобілізованих, які, за попередніми даними, були непридатними до служби. Це не посилення армії, а генерація статистики, яка потім стає проблемою вже для військових частин.
Міноборони, відповідаючи на цю кризу, декларує, наче, правильний напрям: перейти від масового оповіщення до принципу професійної відповідності, залучати фахівців конкретних профілів відповідно до потреб підрозділів, інтегрувати реєстри, відображати в «Оберезі» цивільну професію, освіту й реальний стан здоров’я військовозобов’язаного. Це прямо суперечить ідеї механічного зняття броні «відсотком». Якщо навіть Міноборони визнає потребу в професійній відповідності, то квотне розбронювання підприємств — це рух у протилежний бік: не відбір за потребою фронту, а вилучення з найвидимішого сегмента економіки!
Правильна держава починає з ремонту хаосу, а не з тих, хто працює за правилами. Спочатку — повний аудит реєстрів, «Оберегу», актуальності даних, дублювань, помилок, ручних втручань і незаконного зняття з обліку. Потім системна чистка ТЦК, ВЛК, корупційних схем, фіктивних непридатностей, фіктивних відстрочок, і зняття з розшуку за гроші. Потім — робота з СЗЧ, де вже йдеться про сотні тисяч проваджень і десятки або сотні тисяч людей, які випадають із легального поля. Потім — фіктивна бронь: декоративні установи, циркові й спортивні скандали, «мертві душі», штучне роздування штатів, компанії без податків і реальної критичної функції. І лише після цього — точковий функціональний аудит броні на підприємствах.
Функціональний аудит це не «зняти 40%». Це визначити, яку функцію виконує людина. Чи є дублер. Скільки часу потрібно на заміну. Чи можна навчити іншу людину за два тижні, чи це спеціаліст, якого готували роками. Чи зупиниться процес. Чи буде зірване постачання. Чи впаде сервіс медичного обладнання. Чи буде втрачений регіональний канал роботи з лікарнями. Чи зірветься агроцикл. Чи впаде експорт. Чи втратить бюджет податки. Чи отримає армія на виході людину з потрібною спеціальністю, чи просто ще одну одиницю в статистиці.
Саме це і є професійна мобілізаційна політика. Не «забрати з підприємств, бо вони в реєстрі», а визначити, де людина принесе більшу користь обороні: на конкретній військовій посаді чи на критичній цивільній функції, без якої фронт опосередковано слабшає. Бо іноді найкращий внесок людини в оборону — не форма, а ремонт томографа, логістика медикаментів, постачання генераторів, сервіс лабораторного обладнання, керування регіональною командою, забезпечення зв’язку, робота енергетичної бригади, виробництво, агро, транспорт або сплата податків із високої офіційної зарплати.
Якщо посадові особи, знаючи про дефіцит кадрів, тіньову зайнятість, мільйони неактуалізованих даних, людей у розшуку, СЗЧ, корупційні втручання в реєстри, кризу ВЛК, скарги на ТЦК і критичну залежність економіки від дефіцитних спеціалістів, усе одно ухвалюють механічне квотне рішення, яке зриває роботу критичних підприємств, зменшує податкову базу, штовхає людей у тінь і шкодить обороноздатності, — тоді це не просто політична помилка.
Це криміногенно-небезпечна управлінська логіка. За наявності доведених наслідків, причинного зв’язку і службової недбалості або зловживання це може ставити питання про юридичну відповідальність відповідальних осіб.
Читайте також: Факт перебування особи на утриманні військовослужбовця, який загинув, може встановлюватися в порядку окремого провадження
Найцинічніше в цій історії те, що масове зняття броні б’є не по найпроблемнішій частині системи. Не по тих, хто зник із баз.
Не по тих, хто не оновив дані. Не по тих, хто купив собі рішення в реєстрі. Не по тих, кого безпідставно зняли з розшуку. Не по тих, хто перебуває у СЗЧ. Не по тіньовій зайнятості. Не по фіктивних схемах. Найпростішою мішенню стає той, хто працює офіційно.
Ось у чому злочинна логіка як управлінський ефект. Держава карає не хаос. Держава карає видимість. Держава карає не корупцію. Держава карає легальність. Держава карає не тінь. Держава карає білий бізнес.
У країні, що воює, це стратегічно небезпечно. Адже армія тримається не лише людьми на фронті. Вона тримається економікою, яка платить податки, виробляє, ремонтує, імпортує, експортує, перевозить, лікує, забезпечує обладнанням, підтримує лікарні, логістику, енергетику, зв’язок, агро і регіональні мережі. Якщо держава руйнує цей тил заради швидкої цифри в мобілізаційній таблиці, вона не посилює фронт. Вона підриває власну базу стійкості. Починати з налагодженного чесного бізнесу — це не реформа а скоріше удар по тій частині країни, яка ще працює за правилами.
Чи нам потрібні африканські гостарбайтери, а всіх українців зняти з виробництв, бізнесу, торгівлі, логістики, медицини, сфери обслуговування, харчування, ремонту для фронту? Чи точно це Україна? А це точно держава українців та для українців чи тільки назва резервації у кордонів Європейського союзу? Я не підтримую ідею, щоб чужинці позбавляли українців Батьківщини. Якраз їх треба рекрутувати, платити за захист України, як найманих солдатів-працівників. Повірте, при правильному підході та організації — вони будуть воювати, звісно, за гроші, але не витіснятимуть наш і так змучений та знекровлений народ ще й з економіки.
Поширюйте, взаємодійте, думайте. Мені дуже цікаво і важливо почути вашу думку в коментарях. Чи я правий, чи ні? Можливо, все правильно у нас і з бронюванням, і з мобілізацією…
Владислав СМІРНОВ,
український підприємець, громадський діяч, публіцист
Джерело: Юридичний вісник України
