В Україні
НАБУ і САП – 2.0? Коли слово «вулиці» зіграло свою роль
Усі останні дні липня українці уважно слідкували за ситуацією довкола НАБУ і САП. Як видається, їх доля враз стала ближчою пересічному громадянину. Хоча багато з них і не зовсім чітко розуміє в чому річ? Хтось просто чув, що ці правоохоронні органи наробили чимало помилок. Тим не менше…
Незважаючи на суспільні настрої та опір громадян, які вийшли на мирні акції протесту в містах України, Президент таки поставив свій підпис під законопроектом № 12414. Кажуть, сталося це вночі, а вдень «трудився» парламент, який ухвалив вказаний проект закону в другому читанні і в цілому досить швидко 263-ма депутатськими голосами, попри блокування трибуни й загальне невдоволення народних обранців ситуацією з антикорупційними органами, яку кожен із них сприймав по-своєму. Більшість, судячи з усього, була рада «прижати НАБУ і САП», а опозиційна меншість так і лишилася б меншістю, якби її не підтримала «вулиця» й наші європейські партнери. Тепер – новий законопроект, поспіхом підготовлений для «гасіння» ситуації, й нове обговорення та голосування. Та повернемося до хронології тих подій. Отже, тиждень тому парламент ухвалив проект Закону № 12414, який, буцімто, загрожував незалежності антикорупційних органів. Попри це та незважаючи на опір громадян, які одразу ж відреагували, зібравшись на мирні акції протесту в містах України. «Вулицю» підтримала й низка організацій, серед яких, зокрема коаліція РПР, яка об’єднує 30 провідних українських аналітичних центрів та правозахисних ГО, які виступили з закликом ветувати закон та навіть надіслали офіційне звернення до Президента з цього приводу.
Читайте також: Президент подав законопроект про відновлення незалежності НАБУ та САП
Про що варто згадати окремо. Ми з вами не раз чули вислів, про «час розкидати й час збирати каміння». Певно, всі ми були твердо переконані, що до цьогорічної конференції з питань відновлення України в Римі, де насправді гостро стояло й питання переговорного процесу нашої країни та ЄС, був час збирати каміння. Останні півроку українська влада та представники громадянського суспільства наполягали на відкритті першого із шести кластерів переговорного процесу, що стало б чітким сигналом не лише того, що Україну чекають в ЄС, але й факту, що сам Союз також готовий змінитися, діяти на користь збереження своїх цінностей і цілісності. Але все змінив закон про обмеження незалежності НАБУ та САП. Головна проблема цього закону – в суперечності його положень принципам, закладеним в антикорупційне законодавство після Революції Гідності. Закон обмежує незалежність Національного антикорупційного бюро і Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та підриває довіру до цих інституцій, створених, у тому числі, й зусиллями міжнародних партнерів та громадськості, а також створює умови для політичного втручання в кримінальні провадження щодо високопосадовців.
Читайте також: Кінець незалежності НАБУ і САП
Україна на сьогодні не має вибору в сенсі згортання реформ. Ведеться найбільша в сучасному світі екзистенційна війна – росії проти України. Попри безпосередню важливість власне реформ, для нашої країни принциповим є нарешті визначитися, до якої цивілізації ми прагнемо – європейської демократії чи російської автократії? І якщо діяльність НАБУ і САП більшість із нас не торкається безпосередньо, оскільки вони мають виключну юрисдикцію щодо номенклатурних правопорушників, то членство в ЄС стосується кожного українця, бо йдеться не про захист прав і свобод окремої категорії громадян – це вибір національної безпеки для всіх нас. Наразі це – демократичний розвиток. І це єдиний спосіб нашого виживання як держави. Наслідки, які матиме згаданий закон, думаю, усвідомлювали і його автори та ініціатори. Він міг привести не просто до відкату реформ, й до загострення ситуації в державі під час війни.\ Відомо й те, що розширення Європейського Союзу за рахунок України є своєрідною умовою європейської безпеки. Про це говорять європейські лідери. А, Андрюс Кубілюс, комісар ЄС з питань безпеки, навіть заявив, що в час війни довіра між народом, що воює, та його лідерами важливіша за сучасну зброю – її важко здобути й утримати, але легко втратити через одну серйозну помилку. Прозорість і відкритий діалог – єдиний шлях до відновлення втраченої довіри. Й добре, що наш Президент вирішив не випробувати терпіння українців, партнерів й ухвалив рішення сприяти відновленню незалежного статусу НАБУ та САП. Хотілося б, щоб це стало для України та її влади лише уроком.
Віктор Ковальський
Джерело: Юридичний вісник України
