В Україні
Новий вид полювання. Здається, у нас з’явилося дисциплінарне полювання на суддів
Схема геніальна, бо вона проста. Адвокат, яка сама є учасником процесу за участю судді й, вочевидь, не надто нею задоволена, знаходить 83 постанови про закриття справ про адміністративні правопорушення у зв’язку із закінченням строків притягнення до відповідальності та подає дисциплінарну скаргу.
А далі починається магія. Те, що перші судові засідання були призначені в протоколі, а особи, участь яких у розгляді є обов’язковою, до суду не з’являлися — неважливо. Те, що суддя повторно призначала розгляд — неважливо, що закриття провадження за спливом строків є законним процесуальним рішенням суду — неважливо. Головне, що строк сплив. А якщо строк сплив — значить суддя недбала, несумлінна та заслуговує на догану з позбавленням доплат. Не скаржниця-адвокат, яка використовує дисциплінарну процедуру як інструмент тиску й переслідування. Не особа, яка ігнорувала виклики до суду. Не держава, яка роками недофінансовує судову систему. Не реформатори, які створили систему, де роботу судді оцінюють люди, які ніколи не здійснювали правосуддя. Не війна, повітряні тривоги, блекаути та кадровий голод.
Читайте також: У разі проведення розгляду без адвоката суд має максимально компенсувати його відсутність іншими процесуальними засобами
Суддя. Суддя, який в уяві окремих скаржників та інспекторів має бути дисциплінованим рабом системи. Якому щоразу вказують на строки, обов’язки, сумлінність і підвищену суспільну увагу.
Особливо зворушує епізод недбалої поведінки — постанови були внесені до ЄДРСР не в день ухвалення, а через один-два дні. Один-два дні. Невже саме в цьому сьогодні полягає головна проблема українського правосуддя? Невже саме для цього держава оплачує дисциплінарних інспекторів, щоб вони виявили таке страшне, кричуще порушення та вимагали покарання судді?
Для мене це провадження виглядало як повноцінне кваліфікаційне оцінювання судді за 20222024 роки проведеного інспектором, яка вибудувала конструкцію викладу відомостей так, що вона точно мала привести до наперед визначеного висновку — потрібно покарати.
Читайте також: Судді декларуватимуть відсутність співпраці з країною-агресором
На щастя, Третя дисциплінарна палата не підтримала цю пропозицію та відмовила у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності. І заборонила скаржниці оскаржувати! Саме такі рішення і є справжнім захистом незалежності суддів від дисциплінарного полювання.Гарантією від необґрунтованого покарання й переслідування!
Але після таких історій виникає просте питання. Хто взагалі придумав систему, за якої державний службовець, який ніколи не працював суддею, отримує повноваження оцінювати професійну діяльність судді? Чому такі функції не можуть виконувати судді відряджені строково до ВРП або судді у відставці? Люди, які здатні відрізнити недбалого суддю від перевантаженого. Несумлінність — від об’єктивних обставин. Дисциплінарний проступок — від добросовісної помилки. Найбільша загроза незалежності судді виникає тоді, коли об’єктивна оцінка його дій підміняється бажанням знайти привід для покарання.
Ілона КАМІНСЬКА, державний службовець
Джерело: Юридичний вісник України
