В Україні
П’ять кроків до відновлення миру та стабільності в Центральній і Східній Європі
Сергій Пєтков, письменник, науковець, військовий
В Україні протягом останніх десятиліть сформовано потужні наукові школи теоретиків історії держави і права, міжнародного права, адміністративного права, теорії управління тощо. Хто, як не вчені, які присвятили роки свого життя вивченню проблематики становлення держави, реформування державних інститутів, забезпечення механізмів правового впливу на процеси, що відбуваються в суспільстві, мають дати відповідь на головне питання, що постало нині перед цивілізацією: як стабілізувати суспільно-політичну ситуацію, яка склалась у північно-східній частині Євразійського континенту? Або, простими словами, світу потрібно вирішити, як привести в адекватний стан країну, її політичних лідерів і громадян, що відчули себе «надлюдьми», які мають право нищити інших на догоду своїм ідеологічним штампам.
рф як загроза світу
Російська федерація й надалі становить загрозу для світової спільноти. Лідери 30 демократичних держав, що входять до військово-політичного союзу Організації Північноатлантичного договору, створеного в 1949 році для забезпечення свободи та безпеки країн-членів із використанням політичних і військових засобів, захисту спільних для Альянсу цінностей демократії, індивідуальної свободи, верховенства права, мирного розв’язання спорів, мають усвідомити, що за низкою конфліктів, які відбуваються в Центральній Європі, Центральній Азії, на Кавказі і Близькому Сході, стоїть кримінальне угруповання, відоме, як російська федерація.
Читайте також: «Формула миру» від Зеленського
Не лише кожен політик, а й громадяни цивілізованого суспільства мають усвідомити, що спонсором, провокатором і учасником збройних конфліктів, що відбуваються в світі, російська федерація стала не одночасно з приходом до влади корумпованого злочинного синдикату путіна – терористична держава будувалася століттями. Тоді, коли інші народи поступово, покроково відмовлялися від архаїчних цінностей середньовіччя: привілейованих верств, пільг окремим категоріям громадян, расизму та ксенофобії; засуджували нерівність і будьякі прояви дискримінації, в рф і надалі культивувалися ці негативні явища. Ненависть до демократії, рівності і свободи стала основою внутрішньої та зовнішньої політики москви.
Філософи, політологи, психологи, юристи та історики ще довго вивчатимуть феномен рашизму. Однак нині людству потрібно усвідомити, що принципи «рівноправність та самовизначення народів» і «територіальної недоторканності» жодним чином не протирічать один одному. Російська федерація, що грубо нехтує всіма нормами міжнародного права, не є державою відповідно до усталених у цивілізованому світі підходів. Конгломерат республік, країв, міст, областей, утворений у хаотичному порядку, залежно від тогочасних викликів і забаганок правителя, який очолював владну піраміду, значною мірою відображав концепцію розширення імперії, аніж розбудови держави. Московія протягом століть захоплювала землі, поневолювала народи, привласнювала культурні надбання… – прикриваючи свою агресію заявами про надання допомоги та захисту, розвиток самоідентичності малих народів та сприяння освіті, охороні здоров’я тощо. Після розвалу імперії естафету підхопив радянський союз, а після його демонтажу – російська федерація. Військові дії в Північній Кореї, В’єтнамі, Афганістані, Грузії, Молдові, Азербайджані, Сирії, і цей список можна продовжувати – ось справжнє обличчя «миролюбного» кремля. Російська дипломатія, релігія в цілому і православна церква зокрема, література і мистецтво використовувалися як зброя в боротьбі за домінування на континенті. Тому немає жодної проблеми в тому, що народи, які донедавна перебували під гнітом імперії, вичищають свої бібліотеки від нав’язаних імперією символів: книжок, бюстів, репродукцій.
Нині імперські ідеологи шантажують світ ядерною загрозою, міжнаціональною ворожнечею, виставляючи свої фобії як боротьбу з «нацифікацією», «мілітаризацією» і «русофобією». Але саме кремлівська влада та її сателіти й агенти як на теренах росії, так і поза її межами, і є головною загрозою існування людства та встановленого демократичним шляхом порядку. Передовими загонами «руського міра» стали злочинні угруповання, очолені «злодіями в законі», які, керуючись настановами фахівців із фсб, взяли під контроль економічні галузі в різних країнах. Наріжним каменем «руського міра» була теза про те, що в ставленні до росіян світ ділиться на русофілів – тих, хто любить росіян, і тих, хто їх не любить. Московські політики всюди кричать про русофобію як ненависть до росіян. Насправді термін «фобія» означає страх, відповідно русофобія – страх рускіх або страх перед росіянами. Росія, яка обрала своїм символом двоголового візантійського орла, завжди прагнула захопити Балкани й отримати вихід до Середземномор’я. Криваві війни супроводжувалися нищенням і насильною депортацією народів. Дослідники розвінчують запліснявілі російські догми й показують справжню імперську сутність російської федерації. Нині фобія втратила сенс, а світ перестав боятися російських мародерів, вбивць і ґвалтівників. Цьому сприяли дії ЗСУ. Українські воїни звитяжно розвінчали міфи, що роками плекали московські пропагандисти.
Завдання для українських істориків та юристів
Особам, які тепер називають себе руськіми, варто ретельно розібратись в своєму етнічному походженні та зрозуміти, що вони не належать до вигаданої кремлівськими ідеологами нації «руськіх», «велікоросов» або «росіян», а є представниками давніх народів: іжори, мері, мещери, пермі, ненців, якутів та інших корінних народів, колонізованих та асимільованих за вказівкою московської верхівки. Саме їх, так само, як колись українських та донських козаків, використовує імперія як вістря спису агресії. І тут українські вчені: історики, юристи, соціологи мають взяти на себе гуманітарну місію та проявити себе як публіцисти, донести до політикуму й широких громадських кіл України, російської федерації, країн світу інформацію про те, що рф – насправді міф, імперія, яка має розпастися на окремі частини.
Читайте також: Україна і НАТО узгодили програму «Партнерство заради миру»
Ученим необхідно докласти максимум зусиль, щоб назавжди знищити гідру «руського міра», в розвиток якої багатьма українцями, на жаль, було так багато вкладено. Уже нема часу проводити багаторічні наукові дослідження й писати багатотомні праці, залишимо це на повоєнні часи. На часі науково-популярні видання, присвячені розвінчанню складових «руского міра». Спільнота повинна знати про діяльність терористичних угруповань: «вагнеревців», «кадирівців», «феесбівців», окремих частин «армії» і «росгвардії» та їхніх очільників: стрєлкових, пушиліних, пригожиних та інших «зірок», які «уславили» свої імена ґвалтуваннями, розстрілами та мародерством, – їх мають знати в обличчя, вони повинні бути в міжнародному розшуку, й не повинні уникнути відповідальності. Цей матеріал має масово поширюватися всіма мовами і всіма можливими каналами.
Потрібна програма демілітаризації та денацифікації рф
Світовому істеблішменту слід виробити програму й реалізувати план дій щодо демілітаризації та денацифікації російської федерації. Складовими елементами концепції мають стати такі. По-перше, притягнення до кримінальної відповідальності всіх осіб, які брали участь в терористичних акціях в 2014–2022 роках, з конфіскацією їхнього майна на користь компенсації потерпілим від безчинств терористичних угруповань в окупованих регіонах. По-друге, знищення атомної зброї радянського союзу, яка зберігається на базах та кораблях збройних сил федерації, для уникнення можливості її використання й перепродажу терористичним країнам та організаціям. По-третє, компенсація збитків, завданих державам, які зазнали агресії москви. Їм мають бути передані всі фінансові та матеріальні активи федерації та підсанкційних юридичних та фізичних осіб, що перебувають поза межами суб’єкта, в тому числі приміщення та майно посольств і консульств, які мають стати гуманітарними та освітніми хабами.
По-четверте, передача військового та торговельного флоту рф Україні в якості компенсації за завдані збитки економіці країни внаслідок військової агресії.
І якщо запропоновані чотири кроки більшою мірою стосуються демілітаризації країни-агресора в контексті відновлення миру та стабільності в Центральній Європі, варто порушити ще одне питання, яке є чи не найважливішим для денацифікації росії. Отже, по-п’яте: створення незалежних держав, на основі адміністративно-територіальних одиниць рф, в які для уникнення конфліктів і протиріч із сусідніми державами, гарантування безпеки та їх демократичного розвитку ввести миротворчий контингент, сформований Організацією Об’єднаних Націй.
Жахливим є те, що в ХХІ столітті суверенна держава Україна опинилася перед загрозою знищення, а щодо українського народу чиниться геноцид. І тільки завдяки мужності Збройних Сил України ідеологічна концепція рашизму дала тріщину. Реалізація стисло описаних п’яти кроків – нагальна потреба. Без їх виконання на сході Євразійського континенту цивілізований світ матиме жорстокого озлобленого ворога, який прагнутиме реваншу за програну війну. Можна лише уявити кривавий сценарій подій, який ми залишимо у спадок своїм дітям. Але не слід сприймати вчинення таких дій, як покарання народів, що нині входять до складу російської федерації. Навпаки, їх виконання сприяє очищенню від вчинених злочинів, каяттю, просвітленню і розвитку. В результаті світова цивілізація продовжить свій рух до оновлення та вдосконалення.
Джерело: Юридичний вісник України
