В Україні
Податкова амністія: можливість, якою мало хто скористався
Вікторія Домарева, податкова експертка та co-founder консалтингової компанії «Бюро»
Вересень 2021 року: уряд України впроваджує податкову амністію. Цей процес безкарного «відбілювання» доходів українців повинен був поповнити бюджет держави на 20 мільярдів доларів за підрахунками Данила Гетманцева, голови податкового комітету ВРУ. Після початку повномасштабного вторгнення рф в лютому 2022 року на територію України, її продовжили до 1 березня 2023 року.
Що далі? Які перспективи в податкової амністії в Україні?
По завершенню податкова амністія наробила багато галасу. Тільки, на жаль, не через очікуваний позитивний результат у 20 млрд доларів у держскарбниці. Навіть продовження термінів не допомогло наповнити бюджет країни на таку суму, на яку сподівалися ініціатори цього процесу. Чому? Що далі? Які перспективи у податкової амністії в Україні?
Читайте також: Розкриття банківської таємниці податковому органу
Податкова амністія – це шанс для підприємців задекларувати свої «сірі» доходи по пільговій ставці. Все звучить досить привабливо, але ж все ж є певні моменти. Якщо мова йде про підприємців, то великі суми грошей зазвичай «працюють у бізнесі» і щоб ці гроші задекларувати, їх спочатку треба вивести з бізнесу. А далі механізм декларування не зовсім простий: відкрити спеціальний розрахунковий рахунок, перевести цю суму на нього, потім перевірка податкової й тоді подавати декларацію. Виводити кошти, потім певний час чекати та не мати можливості ними користуватись – на таке погодиться далеко не кожен, що й сталося. З очікуваних Гетманцевим 20 млрд доларів станом на лютий 2023 року українці задекларували 6 млрд доларів.
Загалом було дві причини, які не стимулювали громадян скористатися амністією: недовіра до податкової служби та неможливість просто взяти та покласти ці гроші на спеціальний розрахунковий рахунок, бо ці кошти постійно «працюють у бізнесі», або залучені на депозитні рахунки. Щодо першої причини, то все тут досить очевидно: люди не вірять у те, що після декларування «сірих» статків їх потім не візьмуть на контроль державні установи з більш посиленими перевірками та штрафами. Українські державні діячі вочевидь спиралися на успіх іноземних країн, які проводили такий процес, як податкова амністія. Чому там вийшло, а у нас ні?
По-перше, у нас інший менталітет та культура сприйняття сплати податків. А також присутня тонкою лінією ідея, що навіть якщо й візьмуться з перевірками, то можливо буде відкупитися. По-друге, успішні кейси податкових амністій в інших державах також обумовлені певними бонусами для населення від держави. Так, італійська амністія 2001–2002 років, повернула в країну майже 73 млрд євро з іноземних рахунків та сплачені податки на майже 1,4 млрд євро. Під час амністії італійцям запропоновано було наступне: задекларувати активи за кордоном і сплатити повну суму податків, залишивши активи там, або сплатити лише 2,5%, повернувши їх назад в Італію.
В Аргентині проводили аж 6 податкових амністій та не всі вони були успішними. Через негативне ставлення населення до податкової амністії влада намагалися уникати цього слова, а натомість називали це «Програма стандартизації податків» чи «Програма репатріації капіталу». Кошти від цих «програм» спрямовували на кредитування іпотеки для незаможних або позики для бізнесу. Також у 2016 році президент країни Маурісіо Макрі пообіцяв повернути до Аргентини 500 млрд доларів виведених капіталів і віддати їх пенсіонерам.
Податкова амністія в Україні – це був крок держави назустріч своїм платникам податків, але не кожен хотів іти на цю саму зустріч. Та чи «закриє очі» держава на тих, хто не «відбілив» свої статки? Нагадаємо, 9% була ставка податків при декларуванні активів, які знаходяться за кордоном. З 2024 року податкова анонсує електронний обмін даними між країнами Євросоюзу та Україною. Тобто, якщо ти маєш розрахунковий рахунок за кордоном і на цей рахунок регулярно надходять кошти, то далі все буде відбуватися таким чином: банк тієї країни Євросоюзу, в якому ти маєш рахунок, надає інформацію податковій тієї ж країни, а вона, своєю чергою, передає інформацію податковій в Україні. І далі з’ясування, перевірки та штрафи. Ще один метод перевірки, який вже потроху починає діяти – це порівняння статутного капіталу компанії та грошових надходжень того, хто вносив цей статутний капітал.
А перспектива таки є…
Якщо судити з першого досвіду такого процесу в нашій державі, то немає сенсу повторювати його найближчим часом через причину ментальної неготовності довіряти владі та державним структурам. Якщо податкова амністія є вимогою Євросоюзу для нашого вступу, як варіант, то цей процес до нас ще точно повернеться. Хоча найбільш дієвим способом виводити з тіні кошти та наповнювати бюджет був би відсоток за зняття готівки. Це те, що допоможе ефективно боротися із зарплатами в «конвертах» і, відповідно, з неофіційно влаштованими працівниками.
Читайте також: Податкова амністія: чи був шанс на позитивні результати?
Коли людині не вигідно щось робити, вона про це забуває. А штрафи, попередження, залякування – це те, що людина намагатиметься обходити ще більш темними корупційними шляхами.
Платникам податків повинно бути фінансово вигіднішим оформлювати та сплачувати все офіційно, ніж давати комусь хабара чи створювати «сірі» схеми, щоб приховувати свої справжні доходи. Переваги податкової амністії для держави – це, безумовно, надходження в бюджет та встановлення особистостей, хто має великі фінансові доходи без офіційного декларування.
Переваги для громадян – це можливість після офіційного оформлення грошового майна використовувати його й надалі легально: вкласти в бізнес чи придбати коштовну річ.
На жаль, українська податкова амністія не отримала потужної інформаційної підтримки від власників бізнес-гігантів. Можливо, якби два–три генеральні директори всеукраїнських компаній заявили, що вони задекларували таку-то суму, то пішла б ланцюгова реакція, приклад для наслідування іншим підприємцям і податкова амністія програлася б з іншим, більш позитивним результатом.
У нас попереду непростий шлях і в нас ще багато роботи попереду, але держава та громадяни повинні працювати спільно та йти на зустріч один одному. Коли ми почнемо чути один одного, відновлювати країну, то створювати нове буде набагато легше й швидше.
Джерело: Юридичний вісник України
