В Україні
Повна фіскалізація країни, або Чи житимуть ФОПи за законом?
У середині теплого лютого в столицю прийшла пора гарячих мітингів. ФОПи, профспілки, блогери, аграрії — протестують кожен зі своїх причин. Тих же селян зрозуміти можна. Після останніх «воєн» між НАБУ та холдингом Бахматюка багато з них опинилися на межі безробіття. При тому, всі учасники мітингів намагаються довести свою правоту вимагаючи внесення змін до законодавства. І, що характерно, немає сміття, «гарячих точок», гумових куль (згадалися події на Майдані 2014-го).
Протестувати ми вже навчилися, як і влада призвичаїлась до подібних акцій. А те, в чому, власне, полягали вимоги останніх протестних мітингів, розібратися не так важко. Так, днями найбільш активна частина протестувальників чи не вперше, починаючи з 2010 року, масово зібрала представників мікробізнесу, що прийшли до Офісу президента. Нічого надзвичайного, здавалося б, немає. За винятком одного нюансу. За час від 20 вересня 2019 року — моменту прийняття законів про так звану тотальну фіскалізацію і до сьогодні від влади прозвучали непереконливі пояснення, навіщо приймалися ці закони і яка від них користь?
Дійсно, користі загалом від цих законів мало. А от вимоги підприємців — цілком зрозумілі: по-перше, скасувати закони в частині фіскалізації ФОПів та «кеш-беку»; по-друге, утворити при Президентові України постійно діючий орган, який буде опікуватися розвитком мікропідприємництва. Цей орган повинен бути створений на паритетних засадах участі в ньому представників влади та підприємниців; по-третє, всі зміни до законодавства, що стосуються умов ведення діяльності мікропідприємництва, мають вноситися лише після їх публічного обговорення та ґрунтовного прогнозування можливих наслідків. А головним критерієм реформ має стати зменшення втручання чиновництва в господарську діяльність. По-четверте, провести реформи податкової та митної служб відповідно до стандартів ЄС для забезпечення прозорих і зрозумілих процедур стягнення податків, розмитнення товарів, що передбачають усунення будь-яких проявів корупції. І по-п’яте, запровадити мораторій на перевірку мікробізнесу всіма контролюючими органами.
Чинні владні правила малий бізнес не влаштовують. Підприємці підрахували, що їм сумарно доведеться витратити до 20 мільярдів гривень на всі заходи, передбачені для обов’язкового застосування РРО, замість того, щоб продовжувати виконувати свою роботу, спокійно працювати на забезпечення себе і своїх родин, платячи податки й не вимагаючи натомість нічого від держави. Промовці на мітингу вимагали підтримати підприємців законами, а уряд і депутатів почути їх і зробити єдину річ — розглянути законопроекти, якими пропонується скасувати обов’язкове застосування РРО.
Редакція намагалася ретельно розібралася в суті цього питання, адже все не так просто, як вимагали під стінами ОП. На наш погляд, головний меседж авторів законів про фіскалізацію бізнесу полягає в тому, що податки мають сплачувати всі: і юридичні особи, і ФОПи. Останніх в Україні нараховується близько двох мільйонів, а юросіб — трохи більше мільйона. Отже, активна частина підприємців, одягнених у різні «правничі форми» (у статусі ТОВ, ПРАТів або інших юридичних осіб до ФОПів), представляють найбільш активну частину населення і разом вони є прообразом середнього класу, на якому мають триматися наші спокій, правопорядок і, без перебільшення, державність.
Але, мабуть, єдине, чого не вистачає в ситуації зростання мітингувальної напруги, так це нормальної комунікації. Без цього українська традиція тут єдина: якщо влада не чує людей, то починає «говорити» вулиця; а серед протестувальників завжди знайдуться ті, хто замість людського спілкування включає технологію інформування, коли ніщо розумне вже не сприймається і починається паління шин. Чому учасники мітингів вважають, що якщо норми про фіскалізацію та про РРО не відмінять, то доведеться обов’язково закривати бізнес або «йти у тінь»? Відповідь досить проста: а що таке РРО і чому підприємницька більшість їх так зненавиділа, бо доведеться наводити порядок у веденні власного бізнесу.
Фіскалізація передбачає ведення бухгалтерського обліку господарської діяльності, себто в автоперевезеннях, будівельних, охоронних, ІТ-ішних, виробничих, ринкових послугах тощо. Скоріше за все, це буде не повний, а лише певний облік, який дасть змогу вивести підприємців із тіні. І це не простий, а тривалий і витратний процес. Тому важливо його максимально спростити, щоб не ускладнювати господарську діяльність. Так, як це робиться в сусідніх країнах, де застосування РРО разом з бухгалтерським обліком — загалом не проблема. Адже, повторюємо, податки мають сплачувати всі. І чим більше платників, тим менші ризики для самого бізнесу, бюджету, країни в цілому. Можливо, тоді й побачимо, наскільки ми всі «живі» й ефективні для українського закону. Бо, врешті-решт, саме закон має нас і захистити, поки ми його підтримуємо і живемо за ним.
Віктор КОВАЛЬСЬКИЙ
Джерело: Юридичний вісник України
