В Україні
Правова революція, або Дещо про соціальні винаходи й нормотворення
Для початку вкажемо, що в березні цього року світ побачив новий («найсвіжіший») підручник «Господарське право. Загальна частина». Авторський колектив славетної кафедри господарського права Інституту права КНУ імені Тараса Шевченка випустив його у видавництві «Ліра-К». І можна було би справді радіти цій події. Проте сталося не так, як гадалося…
Читайте також: Мін’юст реєструватиме НПА, прийняті з порушенням правил нормопроектувальної техніки
Даний підручник так і залишиться лежати на цій кафедрі, яка і сама вже кафедра не господарського, а економічного права та розв’язання економічних спорів. Подібна зміна відбулася як наслідок соціального винаходу: можливого скасування Господарського кодексу та інших змін у зв’язку з внесенням на розгляд Верховної Ради проекту Закону України «Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період». На жаль, непотрібність цього підручника стане очевидною, адже відбудеться суцільна зміна понятійного апарату, концептуальних підходів, що належали до засад господарського права, господарських відносин, самого господарського обороту як такого.
Про «стараждання» юристів-господарників ЮВУ вже неодноразово писав. Натомість юристи-цивілісти не спромоглися відгукнутися на наші пропозиції виступити в газеті, хоча обіцянок з їхнього боку звучало чимало. Водночас у жовтні 2021 року в Київському регіональному центрі Національної академії правових наук України пройшов ХІ Міжнародний цивілістичний форум «На шляху до європейського приватного права», на який були запрошені і ми. Того дня тут зібралася практично вся робоча група з підготовки законопроекту з рекодифікації (оновлення) цивільного законодавства України, а також інші — юристи-цивілісти. Зазначу й те, що форум наживо та в режимі онлайн відвідали понад 100 учасників із 10 країн (Німеччини, Нідерландів, Бельгії, Польщі, Казахстану, Молдови, Білорусі, Литви, Узбекистану, Киргизької Республіки) та України. Серед них були провідні науковці, народні депутати, судді, нотаріуси, адвокати, практикуючі юристи з Києва, Харкова, Одеси, Львова, Тернополя, Івано-Франківська, Хмельницького, Ужгорода, Чернівців та інших міст. І лише імена відомих юристів, серед яких слід відзначити Р. Стефанчука, Н. Кузнецову, А. Довгерта, О. Кота, Р. Майданника, Г. Буяджи, В. Зубара, В. Коссака, В. Яроцького, А. Гриняка, О. Кохановську, В. Цюру, В. Борисову, А. Герц, Н. Голубеву, М. Хоменко, С. Погрібного, Б. Карнауха, Ю. Юркевича, Ю. Орзіха та інших, говорять про серйозність події, активну участь в якій взяли й іноземні експерти, зокрема Р. Кніппер (Німеччина), М. Сулейменов (Казахстан), С. Біешу (Молдова), П. Пініор (Польща), О. Салей (Білорусь) та багато інших.
Читайте також: Новий закон про судово-експертну діяльність
Наступного дня у рамках форуму відбулася презентація монографії «Рекодифікація цивільного законодавства України: виклики часу», в якій і викладені основні положення щодо рекодифікації Цивільного кодексу України. Сказати, що в ній містяться якісь нові аргументи про виклики щодо «двоповерхового» (власне цивільно-правового та господарсько-правового) регулювання економічних відносин, не можна. Дана робота — це «кінжальна» характеристика впливу на стан економіки господарських правових норм. Хоча й самі цивілісти є достатньо критично налаштованими щодо ролі цивільного законодавства, його стану та регулюючої місії ЦК. Та про все це по порядку.
У чому полягає потреба рекодифікації ЦК? Розробники зазначеного законопроекту стримані в своїх прагненнях. Зміни, передбачені проектом закону України про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період, мають бути спрямовані на вдосконалення корпоративного управління в юридичних особах, заснованих на державній і комунальній власності, підвищення інвестиційної привабливості країни, запровадження ефективних механізмів контролю за використанням об’єктів державної та комунальної власності, а також на усунення суперечностей між Цивільним кодексом України та актами спеціального законодавства. Здається, цього було б досить. Проте автори законопроекту йдуть далі, зазначеним проектом закону, зокрема, передбачаються:
— доповнення ЦК України положеннями, що свідчать про можливість існування юридичних осіб в організаційно-правовій формі – «об’єднання юридичних осіб», пропонується доповнити ч. 1 ст. 83 та ст. 84 ЦК України;
— доповнення ЦК України нормоположеннями, спрямованими на покращення корпоративного управління, зокрема статтею 96-1, яка має містити визначення корпоративних прав, встановлює момент виникнення корпоративних прав, а також можливість існування в законодавстві обмежень певним особам щодо володіння корпоративними правами або їх реалізації; статтею 99- 1, якою визначається статут та обов’язки посадових осіб товариств;
— виключення з ЦК України таких юридичних осіб публічного права, як державні підприємства, комунальні підприємства та спільні комунальні підприємства;
— доповнення ЦК України положеннями, відповідно до яких встановлюються особливості передачі в управління майна юридичній особі її засновником;
— внесення змін до законодавчих актів, що регулюють приведення у відповідність з ЦК України правил набуття права власності на майно, передане у власність юридичним особам, що перебувають під контролем держави, та на майно, набуте ними у власність на підставах, не заборонених законом, забезпечення можливості отримати речові права на чуже майно, не заборонені законом, а також права користуватися майном чи здійснювати управління ним відповідно до укладених договорів. А ще «визнання таким, що втратив чинність, Господарського кодексу України, положення якого переважно не мають регулятивного ефекту, є декларативними за своїм змістом, а також суперечать іншим нормативно-правовим актам та загальним засадам цивільного законодавства».
Читайте також: Скасовується Господарський кодекс
Із чого виходили розробники даного законопроекту в своїх висновках і підходах? З того, що предметно правовідносини в цій сфері регулюються низкою законодавчих актів, дія яких є недостатньою щодо ефективного правового регулювання. ЦК України названо одним із перших у цьому колі актів. Тому проектом закону передбачено розробку КМУ проектів нормативно-правових актів про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям даного закону та прийняття стейкхолдерами відповідних нормативно-правових актів, очікуваних соціально-економічних, правових та інших наслідків застосування вказаного закону. При цьому очікування від його прийняття дасть змогу оновити відповідне законодавство. Зокрема, будуть удосконалені організаційно-правові форми юридичних осіб, що забезпечують стабільність і передбачуваність правового регулювання; оновлено механізм здійснення права державної та комунальної власності, за яким має з’явитися новий механізм контролю за ефективним управлінням об’єктами державної та комунальної власності. Головне, на що сподіваються розробники, — це підвищення рівня інвестиційної привабливості держави. Трохи історії із судового розуміння регулювання економічних відносин.
Від початку 1990-х років в Україні відбуваються певні ринкові реформи, запроваджуються нові правила з регулювання права власності, організаційно-правових форм юридичних осіб, що, звісно, добре. Але чомусь зазначені реформи фактично не торкнулися таких «квазіречових прав» як господарське відання та оперативне управління, а також діяльності певних підприємств. Цей напрям був як «святая святих» із прийняттям ЦК та ГК та інших законодавчих актів. Так, у ЦК підприємство визначається як об’єкт цивільних правовідносин (ст. 191), а в ГК як суб’єкт господарювання (ст. 55). Різниця в розумінні суттєва, як кажуть, хтось ішов до лісу, а хтось ішов по дрова, тобто правовий статус підприємств залишався невизначеним. До чого це призводило — свідчать казуси із судової практики. Так, 6 березня 2018 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові у справі № 907/167/17 вказав на те, що приватне підприємство є окремою організаційно-правовою формою суб’єкта господарювання, що передбачена статтею 113 Господарського кодексу України. Наявність у підприємства, яке може діяти, зокрема, на основі приватної власності кількох громадян, статутного капіталу не є достатньою підставою для ототожнення його з господарським товариством (пункт 27 постанови). Одначе вже через три роки, 29 червня 2021 року Велика Палата Верховного Суду приймає постанову у справі № 916/2813/18, в якій суд дійшов висновків про те, що приватне підприємство – це не окрема організаційно-правова форма юридичної особи, а класифікуюча ознака юридичних осіб залежно від форми власності (пункт 8.16. постанови); за ознакою наявності чи відсутності учасників юридичні особи поділяються на товариства та установи, у зв’язку із чим приватне підприємство є товариством, оскільки воно має хоча б одного учасника (пункт 8.17. постанови); встановлення виду підприємницького товариства в кожному конкретному випадку зумовлюватиме застосування до спірних правовідносин відповідного законодавства, зокрема законів «Про господарські товариства», «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», «Про кооперацію», «Про сільськогосподарську кооперацію» (пункт 8.19. постанови); що відносини з управління та діяльності ПП як підприємницького товариства безпосередньо врегульовані Законом України «Про господарські товариства» […] (пункт 8.32. постанови). Ось до чого може призвести фрагментарність або «двоповерховість» правового регулювання.
Усе наведене вище свідчить про наявність непередбачуваної та кардинально різної національної судової практики щодо наявності в «підприємства» як організаційно-правової форми юридичної особи та потребує невідкладного виконання Верховною Радою України свого обов’язку із забезпечення «якості закону», який, у свою чергу, має бути доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні, чого й вимагає рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бейелер проти Італії», [ВП], № 33202/96, пункт 109, ЄСПЛ 2000-I).
Ще в 2015 році Організацією економічного співробітництва та розвитку були опубліковані Керівні принципи OECP щодо корпоративного врядування на підприємствах державної форми власності. Зазначені Керівні принципи ОЕСР з корпоративного управління юридичними особами, що контролюються державою, зокрема, визначають, що: а) органи державної влади повинні спростити і стандартизувати організаційно-правові форми діяльності юридичних осіб, що контролюються державою. Практика діяльності таких юридичних осіб має, по-перше, відповідати загальноприйнятим корпоративним нормам; по-друке, держава повинна дозволити контрольованим нею юридичним особам бути повністю автономними в їх операційній діяльності; по-третє, держава повинна дозволити наглядовим радам виконувати їхні функції та має поважати їхню незалежність. До речі, в сучасних умовах такі наглядові ради є практично неконтрольованими.
Про новий статус підприємств
Вищезазначене цілковито свідчить про необхідність комплексного врегулювання проблеми правового статусу підприємств, а також майнової основи забезпечення підприємницької діяльності. Розроблений проект Закону України про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період (далі – проект Закону) містить певні винаходи. Зокрема йдеться про запровадження «перехідного періоду» на сім років для поступового усунення «підприємств» та їх перетворення на господарські товариства; про імплементацію в національне законодавство того, що має назву «краща практика корпоративного управління», зокрема в частині стандартів обов’язків посадових осіб юридичних осіб; про відмову від квазіречових прав «право господарського відання» та «право оперативного управління» на зрозумілі та передбачувані приватноправові моделі користування (оренди) та управління чужим майном; про імплементацію в чинне цивільне законодавство ефективного ринкового механізму контролю за володінням та управлінням об’єктами права державної та комунальної власності з боку новоутворених товариств і установ (Далі буде…).
Віктор КОВАЛЬСЬКИЙ,
доктор юридичних наук
Джерело: Юридичний вісник України
